Провадження № 11-сс/803/1888/25 Справа № 203/6480/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Єнакієве Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «майор», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого - 04.07.2025 року Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.4 ст.191, ч.5 ст.27, ч.4 ст.409, ч.1 ст.70, ст.75 Кримінального кодексу України (далі-КК) до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у Збройних силах України строком на два роки, звільненого з іспитовим строком на три роки, -
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 Кримінального кодексу України (далі - КК), -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_10 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти Військової служби правопорядку строком на 52 дні, в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Епізод 1.
Так, у ОСОБА_8 у невстановлений під час розслідування час і місці виник умисел на збагачення шляхом отримання від осіб, які проходять військову службу, грошової винагороди за надання допомоги у самовільному залишенні ними місця служби з метою подальшого ухилення від військової служби.
До вказаної злочинної діяльності ОСОБА_8 , у невстановлений під час розслідування
час та місці, залучив раніше знайомого мешканця с. Верхньодніпровськ, Кам?янського району, Дніпропетровської області ОСОБА_11 , який мав на автомобілі, що перебуває у його користуванні, перевозити вищевказаних військовослужбовців із території місця служби до м.Дніпро та ОСОБА_12 , яка підшукувала військовослужбовців, що виявили бажання самовільно залишити військову частину, отримувала від них грошові кошти та передавала ОСОБА_8 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільну небезпечність наслідків та бажаючи їх настання, 26.08.2025, приблизно о 15:00 год., під час телефонної розмови у месенджері «WhatsApp» ОСОБА_12 запропонувала солдату ОСОБА_13 допомогти у самовільному залишенні ним місця служби у військовій частині НОМЕР_2 , перевезенні до міста Дніпра з метою подальшого ухилення від військової служби. При цьому, ОСОБА_12 повідомила, що допомога у самовільному залишенні місця служби у військовій частині НОМЕР_2 , розташованої у АДРЕСА_3 та перевезенні до міста Дніпра коштуватиме 7 000 доларів США. Після чого, ОСОБА_12 вказала, що ОСОБА_14 має зателефонувати їй коли матиме відповідну суму грошових коштів.
Після цього, ОСОБА_12 надіслала дані солдата ОСОБА_15 , ОСОБА_8 у месенджері «WhatsApp» для уточнення, чи організує останній самовільне залишення місця служби ОСОБА_16 , на що останній підтвердив, що організує процес вивезення ОСОБА_17 з території військової частини, та залучить до цього водія - ОСОБА_11 .
У подальшому, 07.09.2025, приблизно о 14:15 год., ОСОБА_14 , за допомогою месенджера «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що на даний час має всю вище обумовлену суму грошових коштів.
На це ОСОБА_12 , сказала, що із ОСОБА_16 зв?яжеться особа, яка допоможе самовільно залишити місце служби та доставить його до міста Дніпро.
Після цього, у невстановлений під час розслідування час і місці ОСОБА_12 , з метою реалізації злочинного умислу та відповідної домовленості із ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , надала останньому номер телефону ОСОБА_17 та повідомила, що він ( ОСОБА_11 ) має 09.09.2025 на автомобілі доставити солдата ОСОБА_17 від місця служби у військовій частині НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (точна адреса не зазначається у зв?язку із воєнним станом) до місця проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_4 .
На виконання вказаної домовленості, 09.09.2025, в обідній час ОСОБА_11 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_15 та повідомив, що він від ОСОБА_12 і він вивезе його ( ОСОБА_15 ) із місця служби до міста Дніпро.
У подальшому, 09.09.2025, приблизно о 15:15 год., ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільну небезпечність наслідків та бажаючи їх настання, на автомобілі Volkswagen Passat із д.н.з. НОМЕР_3 прибув до місця служби ОСОБА_15 у військовій частині НОМЕР_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (точна адреса не зазначається у зв?язку із воєнним станом), де зустрів останнього, після чого відвіз його за адресою: АДРЕСА_4 .
Прибувши на місце за вказаною вище адресою, 09.09.2025, приблизно о 16:30 год. ОСОБА_17 вийшов із автомобіля, а ОСОБА_11 поїхав з місця.
При цьому, в той же час до будинку АДРЕСА_4 , прибула ОСОБА_12 , де зустрілась із ОСОБА_16 , після чого вони у двох попрямували до квартири АДРЕСА_5 .
У подальшому, 09.09.2025, приблизно о 16:30 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_6 , ОСОБА_12 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільну небезпечність наслідків та бажаючи їх настання повідомила, що ОСОБА_14 зараз має передати їй грошові кошти 7000 доларів США за допомогу у самовільному залишенні місця служби та доставлення до м. Дніпро.
На це, перебуваючи у зазначені час і місці ОСОБА_14 передав ОСОБА_12 грошові кошти на загальну суму 7 000 доларів США.
Після цього, ОСОБА_12 планувала передати грошові кошти на загальну суму 7 000 доларів США, надані ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , втім, була затримана в порядку п. 1 ч. 1 ст.208 КПК України.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК, тобто у пособництві у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Епізод 2.
Крім того, ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, сприяв, шляхом надання порад та вказівок, використання транспортного засобу, вчиненню самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_18 .
Так, у ОСОБА_8 у невстановлений під час розслідування час і місці виник умисел на збагачення шляхом отримання від осіб, які проходять військову службу, грошової винагороди за надання допомоги у самовільному залишенні ними місця служби з метою полальшого ухилення від військової служби.
До вказаної злочинної діяльності ОСОБА_8 , у невстановлений під час розслідування час та місці, залучив ОСОБА_12 , яка повідомила, що до неї звернулась мати військовослужбовця ОСОБА_18 , яка готова надати грошові кошти за вивезення її сина - військовослужбовця ОСОБА_18 з території військової частини НОМЕР_4 .
З метою реалізатії свого злочинного умислу, діючи умисно, усвіломлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільну небезпечність наслідків та бажаючи їх настання, 08.09.2025, у невстановлений час, під час телефонної розмови у месенджері «WhatsApp» ОСОБА_12 запропонувала ОСОБА_8 організувати самовільне залишення місця служби солдатом ОСОБА_18 у військовій частині НОМЕР_4 , перевезенні до міста Дніпра з метою подальшого ухилення від військової служби. ОСОБА_8 погодився з даною пропозицією та встановив ціну за послугу у розмірі 5000 доларів США.
Після цього, ОСОБА_12 надіслала дані солдата ОСОБА_18 ОСОБА_8 у месенджері «WhatsApp».
09.09.2025 ОСОБА_12 досягла домовленості з родичами військовослужбовця ОСОБА_18 щодо вивезення останнього за територію військової частини НОМЕР_4 , про що повідомила ОСОБА_8 .
У подальшому, 09.09.2025, двоє невстановлених чоловіків, яких у ролі водіїв залучив ОСОБА_8 , приблизно о 12-00 годині, на невстановленому транспортному засобі вивезли солдата ОСОБА_18 з території військової частини НОМЕР_5 та повезли останнього в напрямку міста Дніпра. Того ж дня, приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_18 пересів в інший невстановлений на даний час транспортний засіб та іншою невстановленою в даний час особою був вивезений в АДРЕСА_7 , де на вивезеного солдата та водія авто чекав ОСОБА_8 ..
Після цього, 09.09.2025, приблизно о 13 годині 30 хвилин, за вищевказаною адресою прибула ОСОБА_12 разом з родичами солдата ОСОБА_18 та передала грошові кошти у сумі 5000 доларів США ОСОБА_8 .
В подальшому ОСОБА_12 , відвезла ОСОБА_18 та його родичів за адресою їх мешкання.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК, тобто у пособництві у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Епізод 3.
Крім того, ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та іншими невстановленими на даний час особами, в умовах воєнного стану та в порушення вимог ст. 17 Конституції України, Закону України «Про національну безпеку», Закону України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про оборону України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020 «Про стратегію національної безпеки України» за невстановлених досудовим слідством обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 09.09.2025 року діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою реалізації спільного злочинного умислу направленого на зменшення чисельності особового складу Збройних Сил України сприяли самовільному залишенню місця несення служби солдатом ОСОБА_15 , шляхом його вивезення з території військової частини НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (точна адреса не зазначається у зв?язку із воєнним станом), до місця проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_4 , солдата ОСОБА_18 шляхом його вивезення з території військової частини НОМЕР_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_8 (точна адреса не зазначається у зв?язку із воєнним станом), до місця проживання останнього за адресою: АДРЕСА_9 з метою їх подальшого ухилення від військової служби, чим перешкоджали здійсненню Збройними Силами України їх законної діяльності та створювали загрозу неможливості виконання ними поставлених завдань.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК.
13.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.426-1, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.3 ст.332, ч.1 ст.114-1 КК.
17.09.2025 о 19:36 годині ОСОБА_8 затримано в порядку ст.615 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) та того-ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
Вважає, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК є недоведеними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які вагомі докази вчинення останнім вказаних дій та підозрюваний не знайомий із заявленими у клопотанні учасниками. Більше того, по двом епізодам вказаним у клопотанні, відомості про вчинення самим ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень відсутні, а свідки в наданих ними свідченнях жодним чином не вказують на вчинення підозрюваним будь-якого злочину.
Вказує, що судом не було встановлено, які саме статті інкримінуються підозрюваному ОСОБА_8 , тоді як за текстом підозри останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК.
Зазначає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях та слідчим не доведено обставин, які б свідчили про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе виключно в умовах тримання під вартою, який міг би запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 вересня 2025 року та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі - 220 000 грн, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.5 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше судимою особою, та санкції ч.4 ст.408, ч.1 ст.114-1 КК, за якою якими йому повідомлено про підозру, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років та позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, відповідно.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК всупереч твердженням сторони захисту, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого та перевіреними колегією суддів апеляційного суду доказами, зокрема: протоколами допиту свідка ОСОБА_19 від 26.08.2025 року, від 09.09.2025 року, в яких останній повідомив про обставини спілкування із ОСОБА_12 та ОСОБА_11 щодо самовільного залишення місця служби, а також щодо обставин передачі ОСОБА_12 грошових коштів (а.с.15-19, 24-28); протоколом огляду та повернення грошових коштів від 09.09.2025 року, яким зафіксовано грошові купюри, призначені для передачі ОСОБА_19 ОСОБА_12 (а.с.20-23); протоколом огляду місця події від 09.09.2025 року, у ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 7000 доларів США, що передавались ОСОБА_19 ОСОБА_12 та які остання викинула перед їїзатриманням (а.с.29-34); протоколом допиту свідка ОСОБА_18 та ОСОБА_20 від 15.09.2025 року, які повідомили про обставини самовільного залишення місця служби ОСОБА_18 та передачі ОСОБА_8 за це грошових коштів в сумі 5000 доларів США (а.с.35-38, 43-46); протоколами пред'явлення свідку ОСОБА_18 особи для впізнання за фотознімками від 15.09.2025 року, згідно якого останній впізнав ОСОБА_8 , як особу, що отримала грошові кошти в сумі 5000 доларів США за надання допомоги у самовільному залишенні місця роботи (а.с.39-43).
Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри за ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК.
Таким чином доводи апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень є неспроможними.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, обізнаність про обставини вчинення кримінального правопорушення, про осіб інших учасників кримінального правопорушення, в тому числі і тих, які ще не встановлені, свідків, а також відсутність у останнього постійного місця роботи та наявність судимості за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.5 ст.27, ч.4 ст.409 КК.
Таким чином, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, репутацію підозрюваного, майновий стан та сімейний стан, який одружений, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем, раніше судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Отже, визначені ч.2 ст.194 КПК підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі захисник, у наданих матеріалах кримінального провадження відсутні.
У свою чергу, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч.8 ст. 176 КПК, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя, керуючись положеннями ч.4 ст.183 КПК, належним чином врахував обставини вчиненого кримінального правопорушення та особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення військового злочину та правильно не визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, на чому наполягає сторона захисту. Не вбачає таких підстав й суд апеляційної інстнації.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 52 два дні, в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави. Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 вересня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного за ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти Військової служби правопорядку строком на 52 дні, в межах строку досудового розслідування, тобто до 09 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4