Провадження № 11-сс/803/1829/25 Справа № 203/6480/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 12 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхньодніпровськ Кам'янського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України (далі - КК), -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 12 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_10 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» строком на 57 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільну небезпечність наслідків та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання грошових коштів в розмірі 100 доларів США від ОСОБА_11 сприяв вчиненню самовільного залишення місця несення служби (дезертирства), шляхом вивезення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_12 з місця служби у військовій частині НОМЕР_1 , розташовано за адресою: АДРЕСА_2 (точна адреса не зазначається у зв'язку із воєнним станом) до місця проживання останнього за адресою: АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 , на виконання вимоги ОСОБА_11 , зателефонував на мобільний телефон солдата ОСОБА_12 та повідомив, що він від ОСОБА_11 і він вивезе його ( ОСОБА_12 ) із місця служби до м. Дніпро.
У подальшому, 09.09.2025, приблизно о 15:15 годині, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільну небезпечність наслідків та бажаючи їх настання, на автомобілі Volkswagen Passat із д.н.з. НОМЕР_2 прибув до місця служби ОСОБА_12 у військовій частині НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (точна адреса не зазначається у зв'язку із воєнним станом), де зустрів останнього, після чого відвіз його за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК, тобто в пособництві у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
13.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.426-1, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.3 ст.332, ч.1 ст.114-1 КК.
09.09.2025 о 17:00 годині ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) та 10 вересня 2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю, необґрунтованістю та невідповідністю вимогам КПК.
Вважає, що слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не були враховані доводи сторони захисту, з якими оскаржуване рішення йде у розріз, що є порушенням основоположних принципів щодо незалежності та безсторонності суду.
В обґрунтування зазначає, що клопотання слідчого не містить посилання на жодне процесуальне джерело доказу в якому була б наявна інформація, відомості, фактичні дані, з яких би вбачалось, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Так, матеріали долучені до клопотання взагалі, окрім допиту свідка ОСОБА_13 , не містять жодних посилань або даних в підтвердження обґрунтованості підозри, та навіть з показів свідка не вбачається підстав вважати, що підозрюваний вчинив злочини. Крім того, у ОСОБА_8 не було знайдено при собі імітовані гроші, він не був затриманий під час їх передачі чи інших незаконних дій.
Посилаючись на практику ЄСПЛ вказує, що заявлені слідчим ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК є недоведеними, слідчий, в порушенням п.5 ч.1 ст.184 КПК, обмежився лише формальним їх зазначенням, а слідчий суддя при їх встановленні не врахував, що у ОСОБА_8 наявні міцні соціальні зв'язки, він має на утриманні малолітню дитину, дружину та батьків-пенсіонерів, постійне місце проживання, статут учасника бойових дій.
Зауважує, що дійсно згідно ч.4 ст.183 КПК під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ст.ст.114-1, 408 КК. Однак вказана норма закону не є імперативною та з огляду на дискреційні повноваження суду, на переконання сторони захисту, у даному випадку можливо визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід, що також буде узгоджуватися з практикою ЄСПЛ.
На підставі вищевикладеного захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 12 вересня 2025 року та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити, змінити підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 22-00 години до 07-00 години, із покладенням обов'язків прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду, а у випадку залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 неоподаткованих розмірів доходів громадян.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити, змінити підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 22-00 години до 07-00 години, із покладенням обов'язків прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше не судимою особою, та санкція ч.4 ст.408 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК, всупереч твердженням сторони захисту, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого та перевіреними колегією суддів апеляційного суду доказами, зокрема: протоколами допиту свідка ОСОБА_14 від 26.08.2025 року, від 09.09.2025 року, в яких останній повідомив про обставини спілкування із ОСОБА_11 та ОСОБА_8 щодо самовільного залишення місця служби, а також щодо обставин передачі ОСОБА_11 грошових коштів (а.с.15-18, 23-27); протоколом огляду та повернення грошових коштів від 09.09.2025 року, яким зафіксовано грошові купюри, призначені для передачі ОСОБА_14 ОСОБА_11 (а.с.19-22); протоколом огляду місця події від 09.09.2025 року, у ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 7000 доларів США, що передавались ОСОБА_14 ОСОБА_11 та які остання викинула перед затриманням (а.с.28-35).
Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри за ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК.
Водночас посилання сторони захисту щодо неналежності доказів долучених до клопотання для підтвердження обґрунтованості підозри є неспроможними, так як вони не свідчать про незаконність судового рішення, оскільки на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатність для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Таким чином доводи апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є неспроможними.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, обізнаність обставини вчинення кримінального правопорушення, про осіб інших учасників кримінального правопорушення, в тому числі і тих, які ще не встановлені, свідків, а також відсутність у останнього постійного місця роботи.
Таким чином, всупереч твердженням сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, який не перешкоджає його перебуванню в ізоляції від суспільства, репутацію підозрюваного, майновий стан та сімейний стан, який одружений, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійне місце проживання, раніше не судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема, у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК та недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Отже, визначені ч.2 ст.194 КПК підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування стосовно неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі захисник, у наданих матеріалах кримінального провадження відсутні.
Водночас, колегія суддів вважає, що аргументи захисника та його посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, родини та утриманців, батьків-пенсіонерів, постійного проживання, статусу учасника бойових дій, відсутності судимостей, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо недотримання слідчим суддею вимог ч.3 ст.183 КПК, у зв'язку із не визначенням застави, як альтернативного запобіжного заходу, виходячи з такого.
Як вбачається зі змісту матеріалів судового провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.408 КК, який відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином.
Згідно з п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків. Тому її розмір визначається особистістю підозрюваного, його майновим становищем, стосунками з іншими особами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 одружений, має на утриманні малолітню дитину, постійне місце проживання, раніше не судимий, та підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК.
Водночас, оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, апеляційний суд приходить до висновку, що у даному випадку безальтернативне тримання під вартою підозрюваного не відповідає засадам розумності і пропорційності застосування запобіжного заходу, а також не забезпечує справедливої рівноваги між публічним інтересом демократичного суспільства та необхідністю поважати право на свободу.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, тяжкості інкримінованого злочину, який був вчинений під час дії введеного на території країни воєнного стану, а також особи підозрюваного, його майнового та сімейного стану, наявності вищевказаних ризиків, необхідно встановити заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 908 400,00 грн, яка на цьому етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваного ОСОБА_8 .
За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 слід задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 12 вересня 2025 року - скасувати на підставі п.п.2,3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.411 КПК,у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до положень ст.183 КПК, та визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 908 400, 00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 182-183, 194 та 404, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 12 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_10 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК - задовольнити частково.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 листопада 2025 року включно.
Встановити заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 908 400,00 гривень.
На підставі ч.5 ст.194 КПК у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні, крім проведення слідчих та процесуальних дій;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
У разі внесення застави ОСОБА_8 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити термін дії покладених судом на ОСОБА_8 обов'язків до 07 листопада 2025 року включно, який починається з моменту звільнення його з-під варти після внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_8 , що у разі невиконання ним покладених на нього цією ухвалою обов'язків, застава звертається у дохід держави.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4