Справа № 603/487/25
Провадження №2/603/292/2025
15 жовтня 2025 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Гудкової Ю. Г.,
секретар судового засідання Сандалюк О. В.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права на завершення процедури приватизації земельних ділянок у порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрусенко І. Я., звернулася до суду із позовом до Монастириської міської ради про визнання права на завершення процедури приватизації земельних ділянок у порядку спадкування.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що після смерті її баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га, яка була передана останній у приватну власність рішенням шостої сесії двадцять другого скликання Григорівської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 07.10.1996 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування». Вказану спадщину прийняв син спадкодавця ОСОБА_3 (батько позивача), оскільки вступив у фактичне управління спадковим майном.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_3 відкрилася спадщина на вищевказану земельну ділянку, яку останній заповів їй. Позивач прийняла спадщину, оскільки постійно проживала та була зареєстрована разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Водночас 1/4 зазначеного спадкового майна прийняла дружина спадкодавця ОСОБА_3 (мати позивача) як непрацездатна вдова, яка на момент відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем та мала право на обов'язкову частку у спадщині.
Після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина на 1/4 зазначеної вище земельної ділянки, яку позивач прийняла. Окрім того, на підставі вищевказаного рішення Григорівської сільської Ради народних депутатів на її замовлення виготовлено технічну документацію із землеустрою, відповідно до якої переданим ОСОБА_2 земельним ділянкам площею 0,2204 га та 0,3697 га присвоєно кадастрові номери 6124283600:02:002:0227 та 6124283600:02:002:0230. Проте позивач не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 за життя не завершила процедуру приватизації та не зареєструвала право власності на вказані земельні ділянки. Окрім того, Монастириська міська рада відмовила їй у затвердженні розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). З огляду на наведені обставини просить позов задовольнити, визнати за нею право на завершення процедури приватизації зазначених земельних ділянок у порядку спадкування та право на реєстрацію за нею права власності (речового права).
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 04.09.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Монастириської державної нотаріальної контори інформацію про те, чи заведено спадкові справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.09.2025 року у Тернопільського державного нотаріального архіву витребувано копію спадкової справи № 376 за 2002 рік, заведеної до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Андрусенко І. Я. у підготовче засідання не з'явилися, проте представник позивача разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.
Представник відповідача Монастириської міської ради у підготовче засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просить розглянути справу за відсутності представника Монастириської міської ради. З обставинами, викладеними у позовній заяві, Монастириська міська рада погоджується та не заперечує проти задоволення позовних вимог.
З огляду на наведене суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.
Суд установив такі обставини.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.04.1959 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 одружилися 27.05.1971 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 27.05.1971 року. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 10.03.1981 року батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .
Як видно зі змісту витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00039586906 від 09.05.2023 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 26.09.1998 року. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_9 ».
20.05.2022 року ОСОБА_10 і ОСОБА_11 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим повторно 20.05.2022 року Монастириським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_12 ».
Рішенням шостої сесії двадцять другого скликання Григорівської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 07.10.1996 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» вирішено передати безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та особистих підсобних господарств с. Григорів згідно з додатком.
Як видно зі змісту списку громадян с. Григорів, яким передаються земельні ділянки у власність та постійне користування (додаток до рішення), бабі позивача ОСОБА_2 було передано у приватну власність для особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,60 га.
ОСОБА_2 (баба позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 10.04.2002 року.
Відповідно до довідки № 110 від 23.07.2025 року, виданої виконавчим комітетом Монастириської міської ради, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ОСОБА_2 за вказаною адресою також були зареєстровані її онука ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , який вступив в управління спадковим майном.
Згідно з відповіддю Монастириської державної нотаріальної контори № 394/01-16 від 10.09.2025 року до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу № 376 за 2002 рік.
З матеріалів вказаної спадкової справи видно, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 12.10.2002 року звернувся її син ОСОБА_3 (батько позивача).
12.10.2002 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на належну ОСОБА_2 згідно із сертифікатом серії ТР № 0094671 від 21.12.1996 року земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Хлібороб» с. Григорів Монастириського району Тернопільської області.
ОСОБА_3 (батько позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 07.10.2011 року.
За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 21.07.2011 року секретарем Григорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області Мушанським В. І., яким заповів усе належне йому майно ОСОБА_10 .
Згідно з довідкою виконавчого комітету Монастириської міської ради № 111 від 23.07.2025 року ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ОСОБА_3 за вказаною адресою також були зареєстровані і проживали його дружина ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_10 (позивач), зять ОСОБА_8 та онуки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.08.2013 року у справі № 603/748/13-ц, яке набрало законної сили 03.09.2013 року, задоволено позов ОСОБА_10 та визнано за нею право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з відповіддю Монастириської державної нотаріальної контори № 394/01-16 від 10.09.2025 року до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведено спадкову справу № 63 за 2025 рік.
З матеріалів вказаної спадкової справи видно, що позивач ОСОБА_1 13.05.2025 року звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 (мати позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 20.04.2023 року.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Монастириської міської ради № 114 від 28.07.2025 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ОСОБА_3 за вказаною адресою також були зареєстровані і проживали її дочка ОСОБА_1 (позивач), зять ОСОБА_11 , онуки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Згідно з відповіддю Монастириської державної нотаріальної контори № 394/01-16 від 10.09.2025 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкової справи не заведено.
Зі змісту витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7400821872025 від 24.06.2025 року, № НВ-4800769362025 від 25.06.2025 року видно, що 23.06.2025 року ПП «Землі Придністров'я» розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, а саме на земельні ділянки площею 0,2204 га та 0,3697 га з кадастровими номерами 6124283600:02:002:0227, 6124283600:02:002:0230, які розташовані у с. Григорів Чортківського району Тернопільської області.
Вказане також підтверджується відповіддю ПП «Землі Придністров'я» № 0907 від 27.08.2025 року.
Листом № 422-П від 17.07.2025 року Монастириська міська рада відмовила позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3697 га, 0,2204 га.
Окрім того, інформаційним листом № 376/01-16 від 29.08.2025 року завідувач Монастириської державної нотаріальної контори Войташек В. І. відмовив позивачу в оформленні спадкових прав на земельну ділянку загальною площею 0,60 га, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_3 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 , якій належала 1/4 частина вказаного спадкового майна як непрацездатній вдові ОСОБА_3 . Відмова у вчиненні нотаріальних дій мотивована тим, що ОСОБА_2 , якій ця земельна ділянка була передана у приватну власність та спадкоємцем якої був ОСОБА_3 , за життя не завершила процедуру приватизації та не зареєструвала речове право на вказану земельну ділянку.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (далі - ЦК України) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК (2003 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК (2003 року) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року).
Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно з правилами ст. 548 ЦК Української РСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Абзацом 2 п. 1 Перехідних положень ЗК України визначено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації.
Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 350/67/15-ц.
Про те, що до складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому порядку та не завершив у зв'язку зі смертю, Верховний Суд також вказав, зокрема, у постанові від 23.11.2022 року у справі № 752/1229/21.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з приписами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Водночас ч. 1 ст. 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено ч. 1 ст. 1270 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї.
Прийняття спадщини спадкоємцем є обов'язковою умовою здійснення права на спадщину як за законом, так і за заповітом, а також і права на обов'язкову частку у спадщині (постанова Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 170/581/21).
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).
Установлено, що бабі позивача ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 0,60 га, призначена для ведення особистого підсобного (селянського) господарства, передана їй у приватну власність рішенням шостої сесії двадцять другого скликання Григорівської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 07.10.1996 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування». Проте ОСОБА_2 за життя не завершила процедуру приватизації вказаної земельної ділянки та не зареєструвала своє речове право.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку, до складу якої входять земельні ділянки площею 0,2204 га та 0,3697 га з кадастровими номерами 6124283600:02:002:0227 та 6124283600:02:002:0230, успадкував її син ОСОБА_3 (батько позивача), оскільки належав до спадкоємців першої черги за законом та прийняв спадщину. Проте ОСОБА_3 за життя не оформив своїх прав на зазначене вище спадкове майно.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відкрилася спадщина на вищевказану земельну ділянку. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, спадщину прийняла. Водночас 1/4 зазначеного спадкового майна прийняла дружина спадкодавця ОСОБА_3 (мати позивача) як непрацездатна вдова, яка на момент відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем та мала право на обов'язкову частку у спадщині. Проте остання за життя не оформила своїх прав на зазначене спадкове майно.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , першої черги за законом, спадщину прийняла. Дані про інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , відсутні. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати за нею право на завершення процедури приватизації вищевказаних земельних ділянок у порядку спадкування, у тому числі право на реєстрацію за нею права власності (речового права) на ці земельні ділянки.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 315, 354 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1241, 1258, 1261, 1268-1270, 1296 ЦК України, ст. ст. 116, 125 ЗК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права на завершення процедури приватизації земельних ділянок у порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на завершення процедури приватизації земельних ділянок у порядку спадкування, у тому числі право на реєстрацію за нею права власності (речового права) на:
- земельну ділянку площею 0,2204 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території с. Григорів Чортківського району Тернопільської області, з кадастровим номером 6124283600:02:002:0227;
- земельну ділянку площею 0,3697 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території с. Григорів Чортківського району Тернопільської області, з кадастровим номером 6124283600:02:002:0230.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .
Відповідач: Монастириська міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.
Повне рішення суду складено 21.10.2025 року.
Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова