Справа № 603/496/25
Провадження №2/603/296/2025
(заочне)
16 жовтня 2025 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Гудкової Ю. Г.,
секретар судового засідання Сандалюк О. В.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 73247836 від 18.10.2024 року у розмірі 16 282,50 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 18.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») і ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір № 73247836. Згідно з цим договором відповідачу надано грошові кошти на погоджений у договорі строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника. Водночас ОСОБА_1 відповідно до умов договору зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти за користування ними.
14.06.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 14/06/21, на підставі якого 21.02.2025 року позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним договором. Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов договору № 73247836 від 18.10.2024 року заборгованість відповідача за цим договором становить 16 282,50 грн. З огляду на наведені обставини позивач просить стягнути із ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості, а також судові витрати, що складаються з 3028 грн сплаченого судового збору та 1514 грн витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 16.10.2025 року постановлено провести заочний розгляд у цій справі та ухвалити заочне рішення.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не з'явився, разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явився у судове засідання, не повідомивши про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.
Суд установив такі обставини.
18.10.2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73247836.
За цим договором кредитодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту (п. 2.1 договору).
У п. 2.2 цього договору його сторони, серед іншого, погодили суму кредиту - 10 000,00 грн, строк кредитування - 10 днів, фіксовану процентну ставку - 0,225 % у день, комісію за надання кредиту - 5 % від суми кредиту (500 грн), дату надання кредиту - 18.10.2024 року, дату повернення кредиту - 27.10.2024 року, а також визначили орієнтовну загальну вартість кредиту - 10 725,00 грн.
Відповідно до п. 7.1 договору позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація), на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.
До позовної заяви також долучено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1 до договору № 73247836 від 18.10.2024 року), підписану сторонами вказаного договору із використанням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Як видно зі змісту цієї таблиці, загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 за договором № 73247836 від 18.10.2024 року визначена у розмірі 10 725,00 грн, з яких 10 000,00 грн - сума кредиту за договором, 225,00 грн - проценти за користування кредитом, 500,00 грн - комісія за надання кредиту.
На підтвердження виконання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» переддоговірного обов'язку щодо надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця, до позовної заяви долучено копію паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 18.10.2024 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) уклали договір факторингу № 14/06/21, за умовами п. 1.1 якого фактор зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2 цього договору його сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників відповідно до додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Надалі ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» неодноразово укладали додаткові угоди до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, зокрема додаткову угоду № 2 від 28.07.2021 року, додаткову угоду № 7 від 13.06.2022 року, додаткову угоду № 48 від 21.02.2025 року.
На підтвердження відступлення на користь позивача права вимоги за кредитним договором № 73247836 від 18.10.2024 року до позовної заяви долучено витяг з реєстру боржників № 44 від 21.02.2025 року та акт прийому-передачі реєстру боржників № 44 від 21.02.2025 року.
Зі змісту вищевказаного витягу видно, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 73247836 від 18.10.2024 року на загальну суму 16 282,50 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 922,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 4860,00 грн - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою (кредитом), 500,00 грн - комісія за надання позики (кредиту).
Згідно з долученим до позовної заяви розрахунком заборгованості станом на 31.07.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 73247836 від 18.10.2024 року становить 16 282,50 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 922,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 4860,00 грн - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою (кредитом), 500,00 грн - комісія за надання позики (кредиту).
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установлено, що 18.10.2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73247836, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року. За умовами вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10 000,00 грн на строк 10 днів із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 0,225 % у день від суми кредиту. Отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Визначаючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 за договором № 73247836 від 18.10.2024 року, суд звертає увагу на таке.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Так, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов'язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.
З урахуванням наведеного, враховуючи закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 4860,00 грн заборгованості за відсотками за понадстрокове користування кредитом є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Окрім того, суд зауважує, що право нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Схожий за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують здійснення відповідачем продовження строку кредитування (пролонгацію) відповідно до правил п. 7 вищевказаного договору.
З огляду на наведені обставини із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 73247836 від 18.10.2024 року у розмірі 10 725,00 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 225,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими у межах погодженого у договорі строку (10 днів * 10 000,00 грн * 0,225 %), 500,00 грн - заборгованість за комісією.
Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.
У позовній заяві ТОВ «ФК «ЄАПБ», серед іншого, просить стягнути з відповідача на користь Товариства судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3028 грн та витрат, пов'язаних із розглядом справи (витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпечення доказів) у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1514 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів (п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як видно зі змісту платіжної інструкції № 131414 від 19.08.2025 року, за подання цього позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило судовий збір у розмірі 3028 грн. Водночас до позовної заяви не долучено жодних доказів (договорів, рахунків тощо) на підтвердження понесених позивачем витрат, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у силу вимог ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути лише судовий збір у розмірі 1994,49 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (3028,00 грн * 10 725,00 грн / 16 282,50 грн).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 512, 514, 526, 530, 610-612, 625-628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 73247836 від 18.10.2024 року у розмірі 10 725 (десять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1994 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 49 (сорок дев'ять) коп. сплаченого судового збору.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне рішення суду складено 21.10.2025 року.
Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова