Справа № 603/484/25
Провадження №2-о/603/34/2025
21 жовтня 2025 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Гудкової Ю. Г.,
секретар судового засідання Сандалюк О. В.,
за участю представника заявника - адвоката Андрусенка І. Я., представника органу опіки та піклування - Кравець М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Андрусенко І. Я., звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що за час шлюбу з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 09.09.2019 року, у них народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 проживає за межами території України разом із старшим сином. Водночас молодший син ОСОБА_3 проживає разом з ним і його утриманням та вихованням він займається самостійно. Враховуючи наведені обставини, у зв'язку із необхідністю отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації просить заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Андрусенко Д. надіслав на адресу суду заяву, у якій вказує, що ОСОБА_2 заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки викладені у заяві обставини не відповідають дійсності. ОСОБА_2 бере участь у вихованні та утримані молодшого сина, не зважаючи на те, що проживає за кордоном, а також бажає забрати його до себе на постійне проживання. ОСОБА_2 вважає, що заявник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання їй у спілкуванні із сином та участі у його виховані, а також використовує останнього з метою уникнення мобілізації. Окрім того, представник заінтересованої особи звертає увагу на те, що у 2024 році заявник звертався до Монастириського районного суду Тернопільської області із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (справа № 603/81/24). Проте суд відмовив у задоволені позову, зазначивши у рішенні, серед іншого, що ОСОБА_2 спілкується з дітьми, цікавиться їхнім життям, частково сплачує аліменти на їх утримання тощо. З огляду на вищевикладене просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Представник заявника - адвокат Андрусенко І. Я. у судовому засіданні пояснив суду, що заявник ОСОБА_1 підтримує подану ним заяву. Окрім того, на момент звернення до суду із цією заявою між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не було жодного спору і наведені у заяві обставини ОСОБА_2 не заперечувала. У вирішенні питання про можливість подальшого розгляду справи покладається на розсуд суду.
Представник заінтересованої особи органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради - Кравець М. В. у судовому засіданні зазначила, що із заяви представника Боднарчук С. В. видно, що у цій справі існує спір про право, а тому заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Заінтересована особа ОСОБА_2 та її представник - адвокат Андрусенко Д. у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 не забезпечив явку представника у судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік таких фактів визначений у ст. 315 ЦПК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 Постанови № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Частиною 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умови, що встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Із матеріалів справи відомо, що встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина необхідне заявнику для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України
Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 року у справі № 127/3622/24, аналізуючи вищенаведені приписи Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», вказав, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.
Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов'язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.
Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.
Натомість, як видно з матеріалів даної справи, заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 та не погоджується з викладеними у ній обставинами. З огляду на наведене, суд вважає слушними доводи представника органу опіки та піклування, що вказане свідчить про наявність спору про право та, як наслідок, унеможливлює розгляд цієї справи у порядку окремого провадження.
Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на вимоги ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315 ЦПК України, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 293, 294, 315, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Монастириської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику право подати позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова