ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1053/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця Свищо Ганни Іванівни, АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", урочище Центр, буд. 5 Г, с. Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78436
про стягнення заборгованості в сумі 827 326 грн 55 коп.
до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся адвокат Жупан А.Ю. від імені фізичної особи-підприємця Свищо Г. І. через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " ПБС" про стягнення 827 326 грн 55 коп., з яких: 563 000 грн 00 коп. - основний борг, 35 008 грн 85 коп. - три проценти річних, 131 367 грн 23 коп. - інфляційні втрати, 97 950 грн 47 коп. - пеня.
Вирішення судом процесуальних питань.
28.08.2025 суд постановив відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 28.08.2025 о 22:11 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного документа в його електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд".
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
28.08.2025 господарський суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 5 від 20.10.2023 в частині здійснення оплати за товар. За порушення строків виконання грошового зобов'язання позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних, інфляційні втрати, пеню. Обґрунтовані позовні вимоги положеннями ст. 11, 525, 526, 530, 625, 629, 691,692 Цивільного Кодексу України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, доводи позивача не спростував, доказів оплати товару не долучив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
20.10.2023 між Фізичною особою - підприємцем Свищо Ганною Іванівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБС" укладено Договір купівлі - продажу №5 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує одяг в асортименті (предмет договору) та зобов'язується прийняти товар (продукцію) і оплатити їх вартість згідно накладної (п.1.2).
У п.2.1 Договору сторонами обумовлено договірну ціну товарів (продукції), які поставляються та суму Договору, яка становить 1 000 000 грн 00 коп. без ПДВ.
За змістом п. 4.1 Договору, покупець зобов'язується здійснювати оплату за договірною ціною шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця - 50% передоплата. Остаточний розрахунок за поставлений товар - 10 календарних днів з дня поставки товару.
Згідно з п.5.2 датою поставки товару вважається дата передачі його покупцю.
Відповідно до п. 6.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов"язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства та умов цього Договору.
В п. 7.1 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з часу його підписання та діє до 31.12.2023.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 881 400 грн 34 коп., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: №7 від 02.11.2023 на суму 218 400 грн 00 коп., №8 від 07.11.2023 на суму 331 500 грн 00 коп., № 10 від 08.11.2023 на суму 331 500 грн 00 коп. Видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін
Відповідач частково провів розрахунок за поставлений товар на суму 218 400 грн 00 коп., згідно з платіжних інструкцій: №31230 від 31.10.2023 на суму 118 400 грн 00 коп., №32129 від 29.12.2023 на суму 100 000 грн 00 коп., шляхом зарахування відповідних коштів на рахунок позивача.
З метою досудового врегулювання спору позивач 19.07.2025 направив на адресу відповідача претензію № 1 про сплату заборгованості за надані послуги у сумі 663 000 грн 00 коп., докази чого приєднані до матеріалів справи.
Платіжною інструкцією №362328 від 19.08.2025 підтверджується, що відповідач перерахував позивачу 100 000 грн 00 коп.
Станом на день подання позову відповідач заборгованості у сумі 563 000 грн 00 коп. перед позивачем не погасив. Позивач на суму заборгованості нарахував інфляційні втрати та три відсотки річних, пеню.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Цивільним Кодексом України врегульовано питання виконання договірних зобов'язань.
Як визначено у статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст 655 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо оплати товару підтверджується матеріалами справи, відповідач доводи позивача не спростував, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар у сумі 563 000 грн 00 коп.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п.6.2 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов'язань за цим Договором Покупець сплачує пеню у розмірі відсоткового співвідношення показника подвійної облікової ставки НБУ щодо основної суми невиконаного або виконаного не належним чином зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.
ТзОВ "ПБС", яке не оплатило у встановлений договором строк погоджену вартість товару, є таким, що прострочило виконання грошового зобов'язання. Строки, у які покупець мав виконати грошове зобов'язання, встановлені п. 4 договору.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 131 367 грн 23 коп., 3% річних в сумі 35 008 грн 85 коп., пеню в розмірі - 97 950 грн 47 коп.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені та зазначає, що інфляційні втрати та пеня нараховані правильно і підлягають задоволенню у сумі 131 367 грн 23 коп. та 97 950 грн 47 коп. За розрахунком суду розмір 3 % річних становить 33 159,08 коп., тому суд задовольняє 3 % річних у сумі 33 159,08 коп. та відмовляє у задоволенні 1849 грн 77 коп. за безпідставністю.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Судові витрати.
Згідно з приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 9 927 грн 92 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №169 від 26.08.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову судовий збір в сумі 9 905 грн 72 коп. суд покладає на відповідача, судовий збір у сумі 22 грн 20 коп. залишає за позивачем.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС», урочище Центр, будинок 5Г, село Бистриця, Надвірняський район, Івано-Франківська область, 78436 (код ЄДРПОУ 32872788) на користь Фізичної особи-підприємця Свищо Ганни Іванівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 825 476 грн 78 коп., з яких 563 000 грн 00 грн - сума заборгованості за поставлений товар; 33 159,08 коп. - 3% річних; 131 367 грн 23 коп. - інфляційні втрати та 97 950 грн 47 коп. пені; судовий збір у розмірі 9 905 грн 72 коп.
Відмовити у задоволенні 1849 грн 77 коп. - 3 % річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено на підписано 22.10.2025.
Суддя У. І. Гула