Рішення від 21.10.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

РІШЕННЯ

іменем України

21.10.2025р. Справа №905/169/25 (227/1553/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення компенсації втрати частини заробітку, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", -

сторони участь в засіданні не брали, -

СУТЬ СПОРУ ТА ХІД СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", вирішені інші процедурні питання. На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (№75623 від 26.03.2025).

Від Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшла цивільна справа № 227/1553/24 (№ провадження 2/199/1458/25) за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" компенсації втрати частини заробітку для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (вх.№ 4500/25).

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/169/25 (227/1553/24) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.07.2025 передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою від 30.09.2025 господарський суд прийняв до свого провадження цивільну справу № 227/1553/24 для розгляду в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; вирішив справу № 905/169/25 (227/1553/24) розглядати в порядку спрощеного провадження, судове засідання призначив на 21.10.2025; визнав явку представників сторін не обов?язковою; встановив сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру, вирішив інші процедурні питання.

Про хід справи позивач повідомлений шляхом розміщення на офіційному сайті Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України відповідного оголошення, роздруківка якого міститься в матеріалах справи. Крім того представнику позивача, визначеного у позовній заяві, судом передано відповідну телефонограму. Відповідачу ухвала доставлена 30.09.2025 в його зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд".

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 23.05.2018 по 04.02.2021 він перебував з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у трудових відносинах, 04.02.2021 був звільнений за власним бажанням. При звільненні підприємство не провело з ним остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, тому позивач звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07.03.2024 у справі № 227/345/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 78814,78 грн (сімдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 78 копійок) без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів. 19.04.2024 вказане судове рішення було виконано в примусовому порядку.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом (документ сформований в системі "Електронний суд" 17.05.2024) та просив стягнути з відповідача 36663,55 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, розраховані за період з лютого 2021 року по квітень 2024 року.

На підтвердження вимог разом з позовною заявою надані наступні документи: паспортні дані та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера позивача, трудову книжку НОМЕР_2 , рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07.03.2024 у справі № 227/345/24, платіжну інструкцію № 3547 від 19.04.2024 на суму 78814,78 грн., адвокатський запит від 23.01.2024 з доказами надсилання та правовстановлюючі документи адвоката.

10.06.2024 в системі "Електронний суд" відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує позовні вимоги, посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність. Вказує, що наведений в позовній заяві розмір компенсації втрати частини заробітку за період з 23.05.2018 до моменту фактичного розрахунку (19.05.2024) є фактично невірно визначеним, оскільки 23.05.2018 позивач працевлаштувався на підприємство, а заборгованість виникла з січня 2020 року (згідно довідки від 04.06.2024 № 405), тому і алгоритм розрахунку суперечить нормам чинного законодавства. Також жодних звернень щодо нарахувань компенсації втрати частини доходів від позивача за період з 23.05.2018 до моменту фактичного розрахунку не надходило, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, своєю чергою відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації, тому вимоги позивача вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

До відзиву додано: правовстановлюючі документи відповідача та довідку від 04.06.2024 № 405 про заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 .

18.06.2024 в системі «Електронний суд» позивач подав клопотання про уточнення позовної заяви та зміну розміру позовних вимог, за змістом якого просив стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітку, за період з 23.05.2018 до моменту фактичного розрахунку (19.05.2024), у розмірі 40763,83 грн.

Відповідач не подавав відзив на уточнені (збільшені) позовні вимоги позивача, про намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.

У судовому засіданні 21.10.2025 сторони участі не приймали.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин не встановлено. Відтак відсутні підстави для залишення без розгляду цієї позовної заяви на підставі спеціальної норми - частини 4 статті 7 КУзПБ.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:

Сторонами не оспорюється і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 23.05.2018 по 04.02.2021, працюючи гірником очисного забою підземним 5-го розряду, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 .

Вищевказаною копією трудової книжки позивача також підтверджується, що позивач був звільнений з ТОВ «Краснолиманське» 04.02.2021 року, на підставі наказу відповідача № 35к від 04.02.2021 року, за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07.03.2024 у справі № 227/345/24 позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трун Ольга Валентинівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період січень 2020 року - лютий 2021 року в розмірі 78814,78 грн (сімдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 78 копійок) без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп). Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати за один місяць.

Вказане судове рішення набрало сили 09.04.2024, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України.

Цим рішенням у цивільній справі було встановлено, що довідкою ТОВ «Краснолиманське» № 119 від 13.02.2024 року підтверджується, що станом на 29.01.2024 року (станом на день звернення з позовом до суду) ТОВ «Краснолиманське» мало перед позивачем заборгованість з заробітної плати в сумі 78814,78 грн. (сума заборгованості із заробітної плати зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів). У вказану заборгованість входить заборгованість з заробітної плати за період з січня 2020 року по лютий 2021 року. Станом на 13.02.2024 року вищевказана заборгованість у сумі 78814,78 грн позивачу не виплачена. Виходячи з наведеного, судом достовірно встановлено, що при звільненні (04.02.2021 року) з позивачем не був проведений остаточний розрахунок належних йому сум у строки, передбачені ст.116 КЗпП України.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини встановлені Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07.03.2024 у справі № 227/345/24 мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.

Надані до матеріалів справи докази свідчать, що вказане вище судове рішення виконано у примусовому порядку, згідно платіжної інструкції № 3547 від 19.04.2024 ОСОБА_1 перераховано 78814,78 грн. заборгованості з заробітної плати.

Предметом розгляду у справі, що розглядається, є вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з лютого 2020 року по квітень 2024 року у розмірі 40763,83 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону № 2050-III).

Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону № 2050-III, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

В силу п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Приписами пункту 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення (ст. 6 цього Закону).

Приписами пункту 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Враховуючи наявність встановленого у цій справі факту невиплати позивачу сум заборгованості по заробітній платі при звільненні, господарський суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

Позивачем зроблено нарахування компенсації втрати частини доходу на суму заборгованості 78814,78 грн., що була стягнута рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07.03.2024 у справі № 227/345/24.

За розрахунком позивача інфляційне збільшення від боргу у сумі 78814,78 грн. за період з лютого 2020 року по квітень 2024 року становить 40763,83 грн.

Даний розрахунок суд визнає помилковим, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

По-перше, як вже встановлено судом, судове рішення у справі № 227/345/24 виконано у примусовому порядку у квітні 2024 року (згідно платіжної інструкції № 3547 від 19.04.2024), а статтею 3 Закону № 2050-ІІІ унормовано, при обчисленні компенсації інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться, тому позивач безпідставно включив до розрахунку інфляцію квітня 2024 року.

По-друге, визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (з подальшими змінами).

Згідно статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (стаття 3 Закону № 1282-XII).

Частиною 1 статті 4 цього Закону унормовано, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 2-5 ст. 4 цього Закону).

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 6 Закону № 1282-XII).

Перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду (стаття 8 Закону № 1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначається «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (пункт 3 Прикінцевих положень цього Закону).

Тобто у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами), тому позивач безпідставно включив до розрахунку індексацію за 2023 рік.

Крім того, з наданого розрахунку вбачається, що у період з лютого 2020 року по лютий 2022 року помісячно, а також у травні 2022 року, з липня 2022 року по грудень 2022 року помісячно величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч. 1 ст. 3 Закону № 1282-XII)

Таким чином, позовні вимоги щодо нарахованої індексації грошових доходів (компенсації) задоволенню не підлягають за їх необгрунтованістю.

У статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов'язок позивачем не виконаний, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

З огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, за висновком суду, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України їх не розподіляє, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини заробітку, що є складовою заробітної плати, від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 21.10.2025.

Суддя Н.В. Величко