Рішення від 21.10.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

РІШЕННЯ

іменем України

21.10.2025р. Справа №905/169/25 (226/723/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519; адреса: 84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Хортицька, 87б)

про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", -

сторони участь в засіданні не брали, -

СУТЬ СПОРУ ТА ХІД СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", вирішені інші процедурні питання. На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (№75623 від 26.03.2025).

Від Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла цивільна справа № 226/723/24 (№ провадження 2/932/1716/25) за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" на підставі ухвали від 13.05.2025 (вх.№ 4425/25).

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/169/25 (226/723/24) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2025 передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою від 01.10.2025 господарський суд прийняв до свого провадження цивільну справу № 226/723/24 для розгляду в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; вирішив справу № 905/169/25 (226/723/24) розглядати в порядку спрощеного провадження, судове засідання призначив на 21.10.2025; визнав явку представників сторін не обов?язковою; встановив сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру, вирішив інші процедурні питання.

Про хід справи позивач повідомлений шляхом розміщення на офіційному сайті Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України відповідного оголошення, роздруківка якого міститься в матеріалах справи. Крім того представнику позивача, визначеного у позовній заяві, судом передано відповідну телефонограму. Відповідачу ухвала доставлена 01.10.2025 в його зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд".

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" з 15.03.2018 по 26.07.2020, був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Рішенням суду у справі № 226/2331/23 було встановлено, що компенсація втрати частини заробітної плати у зв?язку із затримкою строків і виплати складає 59702,94 грн. Позивач просив стягнути компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв?язку із затримкою її виплати у сумі 58084,94 грн. Тобто залишилось не стягнутими 1613,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

На підтвердження вимог разом з позовною заявою надані наступні документи: паспортні дані та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера позивача, трудову книжку НОМЕР_2 , рішення Димитровського міського суду Донецької області від 05.10.2023 у справі № 226/1533/23, виконавчий лист Димитровського міського суду Донецької області від 25.01.2024 у справі № 226/2331/23 (провадження 2/226/653/2023), рішення Димитровського міського суду Донецької області від 25.01.2024 у справі № 226/2331/23 (провадження 2/226/653/2023).

13.08.2024 в системі "Електронний суд" відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність. Вказує, що судове рішення у справі № 226/1533/25 виконано ним повністю 09.11.2023, судове рішення у справі № 226/2331/23 виконано ним повністю 04.03.2024, що не заперечує і сам позивач. Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача документально не підтверджені, посилання позивача на всі законодавчі акти стосовно стягнення з відповідача компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не відносяться до підстав позову та предмету спору.

До відзиву додано: правовстановлюючі документи відповідача та довідку № 25 від 08.01.2024 про заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 помісячно, платіжні інструкції від 04.03.2024 №1393 на суму 98357,70 грн. на від 09.11.2023 № 72318653 на суму 164809,19 грн.

У судовому засіданні 21.10.2025 сторони участі не приймали.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин не встановлено. Відтак відсутні підстави для залишення без розгляду цієї позовної заяви на підставі спеціальної норми - частини 4 статті 7 КУзПБ.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:

Сторонами не оспорюється і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах із ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" з 15.03.2018 по 26.07.2020, був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 05 жовтня 2023 року у справі № 226/1533/23 (Провадження №2/226/430/2023) позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення несплачених сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати в розмірі 116881 (сто шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн 17 коп. без утримання суми податків та інших обов'язкових платежів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 25158 (двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн та судовий збір в розмірі 270 (двісті сімдесят) грн 10 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Цим рішенням у цивільній справі було встановлено, що на порушення ст.116 КЗпП України відповідач в день звільнення не виплатив позивачу всіх сум, що йому належать від роботодавця, згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» від 15.09.2023 №299, загальна заборгованість перед позивачем по заробітній платі після утримання всіх обов'язкових платежів і зборів складає 116881,17 грн, з яких до складу заборгованості входить заробітна плата у сумі 89822,30 грн. та компенсація за 49 календарних днів невикористаної відпустки при звільненні в сумі 27058,87 грн. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація відповідно до ст.117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, що у даному випадку період розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.116 КЗпП України має визначатися з наступного дня після отримання відповідачем вимоги про розрахунок, тобто з 07.09.2023 по день постановлення рішення. Так як кількість робочих днів за цей період становить 21, а середньоденний заробіток позивача - 1198,00 грн, до стягнення на користь позивача підлягає 25158 грн (1198,00 х 21).

Вказане судове рішення набрало сили 07.11.2023, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини встановлені у рішенні Димитровського міського суду Донецької області від 05 жовтня 2023 року у справі № 226/1533/23 (Провадження №2/226/430/2023) мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.

Надані до матеріалів справи докази свідчать, що вказане вище судове рішення виконано у примусовому порядку повністю, згідно платіжної інструкції № 72318653 від 09.11.2023 на суму 164809,19 грн.

Також, рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 25 січня 2024 року у справі № 226/2331/23 (провадження №2/226/653/2023) позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 58089,94 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.10.2023 року до 09.11.2023 року у розмірі 29950 грн, понесені судові витрати в сумі 858,88 грн, а всього 88898 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто вісім) гривні 82 копійки. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 4 (чотири) грн.

Вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось і набрало сили 27.02.2024, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України.

За змістом цього рішення судом встановлено, що зокрема розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з грудня 2019 року по листопад 2023 року складав 59702,94 грн., однак стягненню підлягає сума, яка була обрахована позивачем, в межах заявлених позовних вимог, тобто 58089,94 грн.

Надані до матеріалів справи докази свідчать, що вказане судове рішення у справі № 226/2331/23 виконано у примусовому порядку повністю, згідно платіжної інструкції № 1393 від 04.03.2024 на суму 98357,70 грн.

Предметом судового розгляду у даній справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою строків її виплати в сумі 1613,00 грн. Як свідчить зміст позовної заяви, позивачем такі вимоги заявлено саме внаслідок того, що раніше він звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача компенсації, але помилився в розрахунках і просив стягнути суму компенсації 58098,94 грн.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 25.01.2024р. позов в цій частині задоволено в межах позовних вимог (58098,94 грн.). Однак, згідно розрахунку, який здійснено судом і який міститься в судовому рішенні, розмір компенсації за спірний період складає 59702,94 грн. Дане рішення суду набрало законної сили. Таким чином різниця між сумами компенсації, яку обрахував позивач, та яку встановив суд, складає 1613,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (ч. 7 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (у тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 дійшла висновку, що преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

За змістом ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №902/9/23.

Господарський суд констатує, що під час розгляду цивільної справи № 226/2331/23 Димитровським міським судом Донецької області щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у рішенні від 25.01.2024 зроблено саме правові висновки щодо правильності наданого позивачем розрахунку, і така оцінка не має преюдиційного значення в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України і не є обов'язковою для господарського суду.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до ст.1-4 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10-го числа, що настає за звітним.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» унормовано, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 2-5 ст. 4 цього Закону).

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону №1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 6 Закону № 1282-XII).

Перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду (стаття 8 Закону № 1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначається «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (пункт 3 Прикінцевих положень цього Закону).

Тобто у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами).

Положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, яким зупинено на 2023 рік дію Закону України Про індексацію грошових доходів населення, є чинним та не визнавалось неконституційним, а відтак підлягає застосуванню.

Таким чином, за висновком господарського суду, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.

Як відомо зі змісту судового рішення у справі № 226/2331/23 (провадження № 2/226/653/2023), позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітку за період з серпня 2020 року по жовтень 2023 року.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 25.01.2024 (справа №226/2331/23, провадження №2/226/653/2023), з відповідача на користь позивача стягнута компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 58089,94 грн. За змістом цього рішення судом встановлено, що розмір компенсації складав 59702,94 грн, однак суд стягнув суму, яка була обрахована позивачем, в межах заявлених позовних вимог, тобто 58089,94 грн.

Надаючи власну оцінку заявлених позивачем вимог, що розглядаються у цій справі, з огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач безпідставно включив до розрахунку індексацію за 2023 рік, тому слід відмовити у стягненні з відповідача пред'явлених 1613,00 грн., що є різницею між сумами, яку обрахував позивач, та яку встановив суд у справі № 226/2331/23 (провадження № 2/226/653/2023).

У статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов'язок позивачем не виконаний, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

З огляду на викладене вище, за висновком суду, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України їх не розподіляє, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини заробітку, що є складовою заробітної плати, від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 21.10.2025.

Суддя Н.В. Величко