ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 жовтня 2025 року Справа № 906/876/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кульчицького Володимира Віталійовича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11 вересня 2025 року по справі №906/876/25 (суддя Машевська О.П.)
за позовом: Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави
до
Відповідача 1: Житомирської міської ради
Відповідача 2: Фізичної особи - підприємця Панченка Ігоря Миколайовича
Відповідача 3: Фізичної особи - підприємця Кульчицького Володимира Віталійовича
про скасування державної реєстрації прав, визнання незаконним рішення, недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки та знесення самочинного будівництва
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави звернувся в Господарський суд Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради (надалі-Відповідач 1), Фізичної особи Панченка Ігоря Миколайовича (надалі - Відповідач 2), Фізичної особи-підприємця Кульчицького Володимира Віталійовича (надалі - Відповідач 3) з позовними вимогами про:
· визнання незаконним та скасувати рішення Відповідача 1 №449 від 24 грудня 2021 року "Про припинення права користування, надання права користування земельними ділянками та затвердженням документацій із землеустрою" в частині надання в оренду Відповідачу 2 земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:05:027:0062;
· визнання недійсним договору оренди землі №19 від 11 лютого 2022 року про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:05:027:0062;
· зобов'язання Відповідача 3 повернути Житомирській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Відповідача 1 земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:05:027:0062;
· скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:05:027:0062 за Відповідачем 3 (запис про інше речове право №46741399);
· зобов'язання Відповідача 2 та Відповідача 3 звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:05:027:0062 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - незавершеного будівництва реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2478784718040;
· скасування державної реєстрації права власності Відповідача 3 на об'єкт незавершеного будівництва реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2478784718040 (номер відомостей про речове право: 50643688).
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 9 липня 2025 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначивши перше підготовче засідання на 29 липня 2025 року.
Також суд першої інстанції ухвалою від 29 липня 2025 року відклав підготовче засідання на 15 вересня 2025 року о 11:00, встановив учасникам провадження строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, встановив Відповідачу 3 додатковий строк на подання відзиву на позов до 15 серпня 2025 року, а також вказав учасникам справи на можливість скористатися правом подати інші заяви/клопотання з процесуальних питань до завершення стадії підготовчого провадження.
9 вересня 2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява (яка була не оплачена судовим збором) подана представником Відповідача 3 (адвокатом Віктором Давиденком) від 9 вересня 2025 року вх. №1298 (а.с. 150-151).
У зустрічній позовній заяві представник Відповідача 3 визначив відповідачем Відповідача 1 та просить суд: поновити строк на подачу зустрічної позовної заяви; визнати за Відповідачем 2 право власності на об'єкт незавершеного будівництва (фундамент) літера "А", відсоток готовності 11%, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пр. Незалежності, буд. 61.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11 вересня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку, встановленого на подання зустрічної позовної заяви. Відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача 3, поданого через адвоката Віктора Давиденка про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви. Повернуто описану вище зустрічну позовну заяву Відповідача 3 (подану через адвоката Віктора Давиденка; а.с. 179-181).
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Відповідач 3 звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій із підстав висвітлених у ній, просив ухвалу місцевого господарського суду від 11 вересня 2025 року в справі №906/876/25 скасувати та ухвалити нове рішення про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви з направленням її до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач 3 звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що 9 липня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, та зазначає, що строк на подачу відзиву не було встановлено. Констатує, що відповідно до частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Скаржник зазначив, що 29 липня 2025 року судом встановлено Відповідачу 3 додатковий строк на подання відзиву на позов до 15 серпня 2025 року. Разом з тим, як вказує апелят, такий додатковий строк не впливає на перебіг строку на подання відзиву та зустрічної позовної заяви, який не був визначений в ухвалі від 9 липня 2025 року, оскільки на його переконання, такий строк має бути визначений в ухвалі про відкриття провадження у справі, а не будь-якій іншій.
Що ж стосується поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, то Скаржник вказав, що про існування даної справи Відповідач 3 дізнався 27 липня 2025 року, оскільки не отримував від суду ухвалу про відкриття провадження у справі. Констатує при цьому, що Відповідач 3 перебував за межами України, а на територію України повернувся тільки 7 вересня 2025 року, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Звертає увагу, що протягом перебування за межами України Відповідач 3 не мав можливості погодити правову позицію у справі для погодження подачі зустрічного позову в справі. На переконання апелянта, поновлення строку на подачу зустрічного позову та спільний розгляд з первісним позовом забезпечить повний та об'єктивний розгляд справи, також попередить необхідність зупинення провадження до вирішення іншої справи про визнання права власності на самочинне будівництво чи вирішення питання про об'єднання таких справ в одне провадження.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 3 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11 вересня 2025 року та запропоновано сторонам по справі подати відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу 3. Повідомлено сторін про те, що розгляд справи № 906/876/25 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 22 жовтня 2025 року.
30 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача 3, в якому Прокурор просив залишити судове рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача 3 без задоволення.
Апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи; з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Суд констатує, що дана справа № 906/876/25 (щодо повернення зустрічної позовної заяви) не підпадає під дані винятки.
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 22 вересня 2025 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №906/876/25 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційної скаргу Відповідача 3 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. При цьому апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Відповідач 1, Відповідач 2, та Відповідача 3 з позовними вимогами про:
· визнання незаконним та скасувати рішення Відповідача 1 №449 від 24 грудня 2021 року "Про припинення права користування, надання права користування земельними ділянками та затвердженням документацій із землеустрою" в частині надання в оренду Відповідачу 2 земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:05:027:0062;
· визнання недійсним договору оренди землі №19 від 11 лютого 2022 року про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:05:027:0062;
· зобов'язання Відповідача 3 повернути Житомирській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Відповідача 1 земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:05:027:0062;
· скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:05:027:0062 за Відповідачем 3 (запис про інше речове право №46741399);
· зобов'язання Відповідача 2 та Відповідача 3 звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:05:027:0062 шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - незавершеного будівництва реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2478784718040;
· скасування державної реєстрації права власності Відповідача 3 на об'єкт незавершеного будівництва реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2478784718040 (номер відомостей про речове право: 50643688).
Обгрунтовуючи позовні вимоги Прокурор зазначає, що відповідно до інформації Управління ДАБК Житомирської міської ради дозвільні документи не видавалися та не реєструвалися Управлінням та що у період з серпня 2021 року по 6 квітня 2022 року за адресою м. Житомир, проспект Незалежності, 61 здійснено самочинне будівництво фундаменту, за відсутності дозвільних документів на будівництво та на землях, які не були відведені для цієї мети.
Як вже вказувалося в описовій частині постанови, Господарський суд Житомирської області ухвалою від 9 липня 2025 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначено на 29 липня 2025 року.
Крім того місцевий господарський суд своєю ухвалою від 29 липня 2025 року відклав підготовче засідання на 15 вересня 2025 року о 11:00, встановив учасникам провадження строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, встановив Відповідачу 3 додатковий строк на подання відзиву на позов до 15 серпня 2025 року, а також вказав учасникам справи на можливість скористатися правом подати інші заяви/клопотання з процесуальних питань до завершення стадії підготовчого провадження.
9 вересня 2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява (яка не оплачена судовим збором) подана представником Відповідача 3 (адвокатом Віктором Давиденком) від 9 вересня 2025 року вх. №1298 (а.с. 150-151).
У зустрічній позовній заяві представник Відповідача 3 визначив відповідачем Відповідача 1 та просить суд: поновити строк на подачу зустрічної позовної заяви; визнати за Відповідачем 2 право власності на об'єкт незавершеного будівництва (фундамент) літера "А", відсоток готовності 11%, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пр. Незалежності, буд. 61.
Ухвалою суду першої інстанції від 11 вересня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку, встановленого на подання зустрічної позовної заяви. Відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача 3, поданого через адвоката Віктора Давиденка про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви. Повернуто зустрічну позовну заяву Відповідача 3 (подану через адвоката Віктора Давиденка; а.с. 179-181).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Статями 113 - 116 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи, тощо), стосовно якої пропущено строк.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку.
Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причин його пропуску.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, закон не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Із правового контексту норм статтей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 3 частини 2 статі 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Колегія суду також бере до уваги правову позицію, висвітлену в постанові від 20 березня 2019 року в справі № 910/2987/18, де Велика Палата Верховного Суду вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Відтак зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або залік, або спростування його частково чи повністю, або розгляд в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог. Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.
З огляду на все вищевказане, дослідивши матеріали справи в розрізі доводів апеляційної скарги Відповідача 3, колегія суду зазначає наступне.
Відповідач 3 акцентує в своїй апеляційній скарзі, як підставу для скасування оскаржуваної ухвали, на те, що 9 липня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, однак строк на подачу відзиву не було встановлено.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 вересня 2022 року в справі № 910/16579/20.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши ухвалу про відкриття провадження у справі від 11 липня (а не 9 липня, як вказує Скаржник) вбачається, що в пункті 5 резолютивної частини ухвали чітко зазначено, що: Відповідачу 1, Відповідачу 2, Відповідачу 3 надіслати до суду відзив із урахуванням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також письмово викладені заперечення на заяву про забезпечення позову від 8 липня 2025 року. Попереджено, що у разі неподання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вправі вирішити справу за наявними матеріалами.
Дане ж опосередковано вказує на недобросовісність поведінки Скаржника щодо зазначення про не вказання в ухвалі про відкриття провадження в справі про подання відзиву на позовну заяву, адже відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Разом з тим колегія суду звертає увагу Відповідача 3 на те, що місцевий господарський суд виносячи свою ухвалу від 11 липня 2025 року, покликаючись на статтю 165 ГПК України, не визначив більшого аніж встановлений Законодавством строк. Тобто, за таких обставин строком для подачі відзиву є мінімально встановлений строк для його подачі, а саме 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В той же час, апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта і на те, що судом першої інстанції з дотриманням вимог ГПК, за клопотанням самого представника Відповідача 3, з метою забезпечення його права на подачу відзиву та прав інших учасників провадження в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 29 липня 2025 року повторно встановлено чіткі та достатні строки для подання відзиву - до 15 серпня 2025 року (а.с. 119-120).
Тобто суд виносячи цю ухвалу і задовільнивши клопотання самого Відповідача 3, встановив для апелянта вже більший строк (продовжений) аніж попередньо визначений в ухвалі від 11 липня 2025 року. Таким чином за наслідками прийняття зазначеної ухвали у Відповідача 3 автоматично продовжився строк на подачу зустрічного позову до 15 серпня 2025 року.
Більше того, з метою забезпечення права Відповідача 3, надання йому часу для підготовки до розгляду справи та подачі відповідних клопотань, доказів та відзиву, цією ж ухвалою суд задовільнив клопотання представника Відповідача 3 та відклав проведення підготовчого засідання (а.с. 120).
В той же час, як вбачається з матеріалів справи представником Відповідача 3 зустрічний позов подано лише 9 вересня 2025 року, із пропуском встановленого судом (описаного вище) строку, без подачі відповідного клопотання про їх продовження до моменту їх спливу, а лише зазначено по тексту зустрічного позову, що Відповідач 3 перебував за межами України і повернувся тільки 7 вересня 2025 року.
Таким чином, подаючи місцевому господарському суду зустрічну позовну заяву Відповідач 3 (діючи через адвоката, що за ГПК України надає професійну правничу допомогу) по суті і не вчинив жодних дій аби суд першої інстанції міг розглянути можливість визнання пропущенного строку таким, що пропущенно з поважних причин та прийняти таку зустрічну позовну заяву. Відповідну бездіяльність щодо подачі клопотання місцевим господарським судом поєднано з подальшою подачею апеляційної скарги на оспорювану ухвалу суду апеляційної інстанції також оцінює критично.
Колегія суду констатує, що право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року в справі №910/5172/19, від 6 грудня 2023 у справі №918/604/23, від 16 вересня 2024 року в справі №917/321/24, від 21 жовтня 2024 року в справі №914/3445/23).
При цьому з апеляційної скарги вбачається, що Відповідач 3 стверджує про наявність поважних причин пропуску даного строку - перебування Відповідача 3 за межами України, у зв'язку із чим він не мав можливості погодити правову позицію у справі для погодження подачі зустрічного позову в справі.
Водночас, наведена причина не може вважатися поважною для пропуску строків для подачі зустрічного позову, оскільки вона не є непереборною, оскільки сучасний розвиток телекомунікаційних мереж наразі дозволяє не лише здійснювати дистанційне погодження позицій учасників справи, але і здійснювати обмін документами між учасниками справи та судом, приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Виходячи з відповідної аргументації, подання даного відзиву Відповідачем 3 із пропуском строку зумовлено не непереборними об'єктивними обставинами, а свідомим вибором відповідача та його представника з усвідомленням можливих наслідків пропуску відповідного строку (котрі по суті, не впливають на можливість подачі відповідного позову від позову Прокурора, що розглядається у цій справі).
В той же час колегія апеляційного господарського суду наголошує на тому, що з поданої та дослідженої копії паспорті Відповідача 3 вбачається відтиск печатки про виїзд за межі України Відповідача 3 - 22 липня 2025 року (а.с. 160), що опосередковано вказує на те, що навіть перебуваючи в Україні Відповідач 3 мав можливість дати адвокату вказівку щодо підготовки і подачі не лише відзиву але й зустрічної позовної заяви. Також апеляційний господарський суд констатує, що і заява про продовження строку на подачу відзиву (за наслідком котрої місцевий господарський суд своєю ухвалою від 29 липня 2025 року продовжив Відповідачу 3 строк подачі відзиву та що описано вище в даній постанові) подавалася під час перебування самого Відповідача 3 за кордоном, що свідчить про те, що представнику апелянта таке перебування доверителя за кордоном не завадило погодити правову позицію необхідну для подачі відзиву на позовну заяву.
Окрім того, незважаючи уже на існування в правовій площинні ухвали про відкриття провадження у справі від 11 липня 2025 року (тобто до часу виїзду Відповідача 3 за межі України) колегія суду звертає увагу, що відповідно до вхідного штемпеля відділу документообігу суду першої інстанції даний позов подано Прокурором 8 липня 2025 року, а із долученого до позовної заяви опису вкладення у цінний лист вбачається надіслання Прокурором позовної заяви та усіх долучених до неї документів для Відповідача 3, що в котре, на переконання колегії суду, свідчить про обізнаність Відповідача 3 як з позовними вимогами так і фактом порушення провадження у даній справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що місцевий господарський суд з огляду на описані дії апелянта поєднані з бездіяльністю щодо подачі клопотання про поновлення строку на подачу зустрічної позовної заяви, правомірно повернув зустрічний позов з підстав пропуску процесуального строку.
В той же час, суд апеляційної інстанції ще раз звертає увагу скаржника на те, що Відповідач 3 не позбавлений можливості у межах позову про повернення земельної ділянки та знесення самочинного будівництва доводити відсутність підстав самочинного будівництва, а також не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим позовом. Тобто його право на котре він вказує, а саме на судовий захист не є порушеним чи невідновним.
Підсумовуючи усе колегія суду виснує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з дотриманням процесуальних прав сторін та норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, зробленими за матеріалами, що подані та підготовлені самим апелянтом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи усе вищевстановлене в даному судовому рішенні, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Відповідача 3 не підлягає до задоволення та спростовується усім вищеописаним в даній постанові, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювану ухвалу без змін з огляду на її законність і обгрунтованість саме на момент її винесення, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно-західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даної ухвали (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кульчицького Володимира Віталійовича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11 вересня 2025 року по справі №906/876/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11 вересня 2025 року по справі №906/876/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу №906/876/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.