вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 910/13988/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Доманської М.Л.
Корсака В.А.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представника відповідача-2 Сови В.В. згідно ордера
розглядаючи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 року
у справі №910/13988/20 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"
до 1.Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
2. Акціонерного товариства "Лубнифарм"
про визнання торговельної марки добре відомою та визнання недійсним свідоцтва, зобов'язання вчинити дії
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 року у справі №910/13988/20 у задоволенні позову відмовлено, присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача-2 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12 612,00 грн. та за подання касаційної скарги у розмірі 16 816,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 року у справі №910/13988/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати покласти на АТ "Лубнифарм".
Витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.06.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Корсак В.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою суду від 17.06.2025 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 року у справі 910/13988/20, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13988/20.
26.06.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/13988/20/3815/25 від 24.06.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 01.07.2025 апеляційну скаргу ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 року у справі №910/13988/20 залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
У зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 року для розгляду справи №910/13988/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Корсак В.А., Доманська М.Л.
Ухвалою суду від 08.07.2025 року виправлено допущену в ухвалі від 01.07.2025 року про залишення апеляційної скарги ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 року у справі №910/13988/20 без руху описку в частині зазначення вірної суми для сплати судового збору, а саме, замість "12 612,00 грн." у передостанньому абзаці мотивувальної частини ухвали слід вірно читати: "6 306,00 грн."
11.07.2025 року через відділ документального забезпечення суду, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 01.07.2025 року подано докази сплати судового збору у розмірі 6 306,00 грн.
Ухвалою суду від 15.07.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 року у справі №910/13988/20, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 18.09.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
Відповідача-2 у поданому відзиві на апеляційну скаргу та відповідач-1 у поясненнях на неї просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
До початку судового засідання від представника скаржника надійшло клопотання про призначення у справі експертизи.
В судове засідання 18.09.2025 року з'явились представники позивача і відповідача-2 та надали свої пояснення щодо клопотання про призначення у справі експертизи та по суті спору і вимог апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року оголошено перерву у справі до 02.10.2025 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.
В судове засідання 02.10.2025 року з'явився представник відповідача-2.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши до його початку клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано неможливістю прибути в судове засідання у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я та наростанням симптомів, які вказують на захворювання коронавірусною хворобою, а також неможливістю участі у розгляді справи іншого представника через припинення трудового договору.
Представник відповідача-1 в судове засідання не звився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи з наведених у ньому мотивів, заслухавши думку представника відповідача-2 з цього приводу, судова колегія відмовила у його задоволенні у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України.
При прийнятті протокольної ухвали судова колегія виходила з того, що згідно п. 2 ч.2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У відповідності до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Водночас, судом встановлено, що в порушення норм ст.ст. 73-80 ГПК України до клопотання не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин різкого погіршення стану здоров'я представника, тобто наведені у клопотанні причини не є доведеними, а відтак визнаються судом неповажними.
Слід також зауважити, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п. Господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Отже, ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", як юридична особа, не було позбавлено права та можливості уповноважити іншого представника зі штату своїх працівників на участь у розгляді справи та забезпечити його явку в судове засідання.
Більш того, інтереси ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" у даній справі представляє Адвокатське об'єднання "Екво".
Разом з тим, заявником клопотання не доведено суду ані відсутності іншого повноважного представника позивача чи іншого адвоката адвокатського об'єднання, ані неможливості розгляду справи без участі ПрАТ "ФФ "Дарниця".
Колегія суддів також враховує, що позивачем подано апеляційну скаргу та заявлено клопотання про призначення судової експертизи, щодо яких в судовому засіданні 18.09.2025 року судом було заслухано відповідні пояснення, тобто викладено власну позицію щодо суті спору та вимог апеляційної скарги.
Судом також взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 року у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За викладених обставин, оскільки явка представників учасників провадження у справі обов'язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, беручи до уваги, що матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов'язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представників позивача та відповідача-1.
В судовому засіданні також розглядалось клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи.
Заявлене клопотання мотивовано тим, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи - відповідності позначення "Цитрамон" сукупності факторів доброї відомості торговельної марки на підставі поданих позивачем доказів, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а наявний у справі Висновок експерта Жили Б.В. викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності та суперечить іншим матеріалам справи.
Розглянувши клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та заслухавши позицію представника відповідача-2 з цього приводу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Згідно з ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи, питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися після вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.
Колегія суддів зазначає, що для з'ясування дійсних обставин даної справи необхідні спеціальні знання, тобто такі обставини можуть бути підтверджені висновком експерта.
Вирішуючи спори, пов'язані із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема про те, чи займає певний елемент домінуюче положення в зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), господарський суд, якщо схожість не має очевидного характеру, може призначити судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта (постанова Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №910/6920/17, від 06.02.2020 у справі №910/2503/18, від 17.12.2020 у справі №910/9435/19, від 19.08.2021 у справі №910/570/16, від 14.07.2022 у справі №910/16653/19, від 12.11.2023 у справі №910/14863/22, від 06.05.2025 року у справі №910/16093/18).
Так, на спростування доводів позовної заяви та на підтвердження власної правової позиції відповідачем-2 надано суду висновок експерта Жили Б.Ю. №204 від 20.01.2021 за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої було поставлено такі питання:
1. Чи містяться в наданих на дослідження матеріалах судової справи №910/13988/20, що розглядається Господарським судом міста Києва, відомості про фактори, які свідчать про те, що позначення "Цитрамон" стало добре відомою в Україні торговельною маркою ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" для товарів 05 класу МКТП "фармацевтичні препарати" станом на 01 січня 1997 року?
2. Чи мало словесне позначення "Цитрамон" розрізняльну здатність для товарів 05 класу МКТП "фармацевтичні препарати" станом на 01.01.1997 року?
За наслідками проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності судовий експерт Жила Б.В. зробив наступні висновки:
1. Надані для проведення дослідження матеріали справи №910/13988/20, що розглядається Господарським судом міста Києва, не містять відомостей про фактори, які б вказували на те, що станом на 01 січня 1997 року позначення "Цитрамон" стало добре відомою в Україні торговельною маркою ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" щодо товарів 05 класу МКТП "фармацевтичні препарати".
2. Станом на 01 січня 1997 року словесне позначення "Цитрамон" не мало розрізняльної здатності для товарів 05 класу МКТП "фармацевтичні препарати".
Вказаний висновок був складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Жилою Б.В., кваліфікація судового експерта за спеціальністю: 13.6 "Дослідження, пов'язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними значеннями", 13.4 "Дослідження, пов'язані з промисловими зразками" (свідоцтво Міністерства юстиції України №1065 дійсне до 30.01.2022), стаж експертної роботи з 2006 року, стаж роботи в галузі права інтелектуальної власності з 2000 року.
У вказаному висновку зазначено, що його підготовлено для подання до Господарського суду міста Києва по справі №910/13988/20 та про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384 КК України.
Будь-яких істотних порушень положень законодавства, які регламентують порядок проведення експертизи, та методології при складенні такого висновку, які б вплинули на правильність, повноту та обґрунтованість висновку, скаржником не доведено, належних доказів на підтвердження якихось порушень суду не надано.
Вказаний висновок містить докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті ним висновки та відповіді на питання, поставлені експерту, обґрунтовані, даний висновок складений у порядку, визначеному законодавством.
Крім того, суд зазначає, що з метою надання додаткових роз'яснень щодо поданого Висновку експерта №204 від 20.01.2021 року за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності ухвалою суду першої інстанції від 29.01.2025 року викликано в судове засідання судового експерта Жилу Б.В., а також поставлено йому низку письмових питань.
11.03.2025 року експертом надано письмові відповіді на поставлені йому питання, які долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 12.03.2025 представниками сторін було поставлено судовому експерту ряд питань, на які експертом було надано чіткі, ґрунтовні та вичерпні відповіді.
Отже, усними поясненнями та письмовими відповідями експерта спростовано зазначені позивачем недоліки проведеної ним судової експертизи.
Таким чином, зазначений висновок, який складено кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог законодавства, з урахуванням відповідей на поставлені питання щодо даного висновку, є повним, вичерпним та обґрунтованим, відтак визнано судом належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами як окремо, так і у їх сукупності, як наслідок в даному випадку відсутні підстави вважати Висновок експерта №204 від 20.01.2021 року необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи.
При цьому судова колегія відхиляє твердження позивача, з посиланням на складену Прохоровим-Лукіним Г.В. рецензію на даний висновок судової експертизи, про його необґрунтованість та наявність численних методологічних та процесуальних порушень, допущених експертом, що у сукупності викликають сумніви у його правильності.
Так, надаючи правову оцінку даній рецензії, судова колегія зазначає, що рецензія на висновок не є висновком експерта чи результатом проведення експертного дослідження та не належить до жодного з визначених ГПК України видів доказів, процесуальним законодавством не передбачено подання до суду рецензій на висновки судових експертів, а також прийняття на їх основі рішень про призначення експертизи, що у будь-якому випадку виключає можливість прийняття судом вказаної рецензії у якості доказу у даній справі.
Інститут рецензування висновків судових експертів є інструментом внутрішньої процедури перевірки якості та обґрунтованості висновків, що подаються з метою отримання та підтвердження кваліфікації судового експерта. Процедура зазначеного рецензування чітко регламентована підзаконним актом, а саме Порядком проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 №775/5 (далі - Порядок).
Метою рецензування висновків судових експертів згідно з п. 2 Порядку є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Отже, процедура рецензування висновків експертів не має за мету вплинути на його оцінку в судовому процесі. Порядок не передбачає надання рецензії на висновок експерта на розгляд суду чи інших учасників судового процесу.
Рецензія не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковою для суду, оскільки містить суб'єктивну думку особи щодо оцінки доказу - висновку експерта; на відміну від судового експерта рецензент не має у своєму розпорядженні матеріали справи, не досліджує їх, не попереджається судом про будь-яку відповідальність за надання неправдивих рецензій та не є учасником процесу, тому не може бути викликаний до суду для надання пояснень.
Крім того, рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження обставин, що встановлені висновками. (Подібних висновків дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 31.08.2022 року у справі №914/632/20).
Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги та розгляду складену Прохоровим-Лукіним Г.В. рецензію від 15.02.2021 року на Висновок експерта №204 від 20.01.2021 року .
За вказаних вище обставин, Висновок експерта Жили Б.В. №204 від 20.01.2021 року відповідає вимогам ГПК України, заслуговує на увагу суду і не викликає сумніву у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів справи, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним даним справи, а також не були спростовані позивачем більш вірогідними, належними і допустимими доказами у справі, як наслідок підлягає врахуванню судом під час прийняття рішення по суті спору.
Скаржником, в свою чергу, вищенаведеного не спростовано та належним чином не доведено суду необхідність призначення у справі №910/13988/20 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.
Слід також зазначити, що ухвала суду про призначення судової експертизи є причиною вжиття судом заходів щодо зупинення провадження у справі. Отже, призначення судової експертизи перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із зупиненням провадження у справі.
За змістом пункту 2 частини першої статті 228 та пункту 6 частини першої статті 229 ГПК України вбачається, що призначення судом експертизи надає суду право з власної ініціативи чи за заявою учасника справи зупинити провадження у справі на час проведення експертизи, про що суд постановляє ухвалу. Призначення судової експертизи є причиною, яка породжує наслідок - зупинення провадження у справі на час проведення експертизи. У випадку, якщо причина (призначення експертизи) є незаконною, вона не може тягнути за собою законного настання наслідку (зупинення провадження у справі).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху судового процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, зумовленим неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом. Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2018 року у справі №910/9883/17.
Під час розгляду заявленого клопотання, судом також взято до уваги, що відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Водночас, зупинення провадження у цій справі у разі призначення судової експертизи позбавить учасників провадження права на розгляд справи протягом розумного строку та призведе до затягування її розгляду, а також перебування учасників процесу в стані невизначеності, що свідчитиме про порушення вищенаведених положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак, зупинення провадження у справі не буде відповідає принципу ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи,
Отже, призначення судової експертизи в даній справи під час нового її розгляду на стадії апеляційного перегляду, з огляду на наявність у справі належного висновку експерта та звернення позивача з даним позовом ще у вересні 2020 року, є недоцільним і таким, що суперечитиме принципу розумності строку вирішення спору.
За вказаних вище обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заявленого позивачем клопотання про призначення у справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 100, 234 та 270 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" про призначення у справі №910/13988/20 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст ухвали підписано 22.10.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді М.Л. Доманська
В.А. Корсак