Провадження № 22-ц/803/6880/25 Справа № 214/2396/24 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
21 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 214/2396/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Щербань Віктор Сергійович, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року, яке ухвалено суддею Сіденком С. І. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 01 травня 2025 року,
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», про стягнення некомпенсованої частини майнової шкоди.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 04 грудня 2023 року, о 17 год 15 хв, в м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., Саксаганський р-н, вул. Вільної Ічкерії 1в, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки BMW М235I, державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час руху прямо перешкоджав іншим транспортним засобам, рухаючись без потреби збільшував швидкість, різко загальмував без потреби, чим створив перешкоду та небезпеку іншим учасникам дорожнього руху. У наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки VW CADDY, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , під час чого по інерції з ним здійснило зіткнення автомобілем марки LEXUS, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Унаслідок ДТП авто отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків власникам. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 (б); 1.5; 12.9 (г); 12.9 (в) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Власником автомобіля LEXUS, державний номерний знак НОМЕР_3 , є позивач по справі ОСОБА_1 , якому внаслідок вказаної ДТП завдано матеріальних збитків через пошкодження його автомобіля.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» відповідно до полісу № 216340671.
Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку від 10 лютого 2024 року вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля марки LEXUS становить 360 963,65 грн.
ПАТ «Страхова компанія «ВУСО», як страховик винуватця ДТП - ОСОБА_2 , здійснило виплату позивачу ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 160 000 грн.
Після здійснення виплати страхового відшкодування, невідшкодований позивачу матеріальний збиток, становить 200 963,65 грн.
Крім того, у зв'язку з проведенням транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку позивачем понесені витрати у розмірі 6 000 грн та витрати пов'язані з дефекацією (розборкою) автомобіля після ДТП у розмірі 2 808 грн.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду, завдану в результаті ДТП в розмірі 200 963,65 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 010 грн, витрати за проведення транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля у розмірі 6 000 грн та за проведення дефектології у розмірі 2 808 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 100 963,65 грн, витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 6 000 грн, витрати пов'язані з проведенням дефектації автомобіля у розмірі 2 808 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 051,63 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача, ухвалення в цій частині нового рішення по справі про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог та стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у справі, посилаючись на ухвалення оскаржуваного рішення без належного з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для вирішення спору по суті, та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що завдання транспортному засобу позивача механічних пошкоджень не є наслідком дій відповідача по справі. Дійсно, відповідач визнав протиправність своїх дій, але виключно по відношенню до водія транспортного засобу - автомобіля марки VW CADDY, державний номерний знак НОМЕР_2 . Натомість водійка автомобіля LEXUS ОСОБА_4 не була уважна, не слідкувала за зміною дорожньої обстановки, не виконала вимоги п. 12.3 ПДР, чим допустила зіткнення з транспортним засобом - автомобілем марки VW CADDY, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду неї, Тобто, якби водійка автомобіля LEXUS, негайно вжила заходів зменшення швидкості руху аж до повної зупинки, то ДТП не сталося.
Апелянт посилається на висновок експертного дослідження № КЕД-19/104-24/6833 від 21 березня 2024 року, який не було належним чином досліджено на враховано судом першої інстанції та відповідно до якого в діях водія автомобіля марки LEXUS NX 200 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з ДТП, тому ОСОБА_1 не може вимагати саме від відповідача відшкодування матеріальної шкоди.
Зазначає, що постанова Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 20 грудня 2023 року у справі № 214/9950/23 не можуть слугувати беззаперечним фактом відсутності вини у ДТП ОСОБА_4 , адже вина декількох осіб в одному ДТП цілком можлива.
Також апелянт посилається на неправильний розподіл судом першої інстанції судових витрат у справі та вважає, що у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача мали бути стягнуті судові витрати, зокрема за витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля та витрати на проведення дефектології автомобіля, пропорційно задоволених позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу представника відповідача - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Щербаня В.С., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крикуна П.А., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.
Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 власником автомобіля марки LEXUS NX 200, VIN НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_3 , є позивач ОСОБА_1 (том 1, а. с. 15 - 16).
Відповідно до постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року по справі 214/9950/23, 04 грудня 2023 року, о 17 год 15 хв, в м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., Саксаганський р-н, вул. Вільної Ічкерії 1в, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки BMW М235I, державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час руху прямо перешкоджав іншим транспортним засобам, рухаючись без потреби збільшував швидкість, різко загальмував без потреби, чим створив перешкоду та небезпеку іншим учасникам дорожнього руху. У наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки VW CADDY, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , під час чого, по інерції, здійснено зіткнення з автомобілем марки LEXUS, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Унаслідок ДТП авто отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків власникам. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 (б); 1.5; 12.9 (г); 12.9 (в) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Як слідує з вказаної постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 214/9950/23 ОСОБА_2 у судовому засіданні вину визнав, суду пояснив, що 04 грудня 2023 року о 17-15 год. він їхав по вул. Вільної Ічкерії в м. Кривому Розі на своєму автомобілі марки BMW М235I, державний номерний знак НОМЕР_1 . За ним їхало дві автівки. Так як він різко загальмував, то з ним здійснив зіткнення автомобіль VW CADDY, державний номерний знак НОМЕР_2 . А в автомобіль марки VW CADDY, по інерції, вдарився автомобіль марки LEXUS. Всю заподіяну ним шкоду, відшкодує його страхова компанія.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки BMW М235I, державний номерний знак НОМЕР_1 , всупереч приписів Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну. Його дії створювали перешкоду іншим учасникам руху, він не надавав дорогу транспортним засобам, що рухалися поїзною частиною дороги прямо по вул. Вільної Ічкерії у м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, зокрема, автомобілям марки «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_4 , та Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , а також неодноразово та без причини різко гальмував.
Саме через дії водія ОСОБА_2 і сталася дорожньо-транспортна пригода за участі, транспортних засобів - автомобіля марки LEXUS та автомобіля марки Volkswagen Caddy.
Таким чином, викладене вище свідчить про те, що в діях ОСОБА_2 містяться порушення вимог п. 15, 2.3 б, 12.9 г, в Правил дорожнього руху, що перебувають у прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, а отже в діях водія ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за ознаками: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Вказаною постановою визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (том 1, а.с.18 - 20).
За відомостями ЄДРСР вказана постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 01 січня 2024 року.
Відповідно до висновку експерта № 216/23 від 10 лютого 2024 року транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, вартість матеріального збитку власнику автомобіля LEXUS NX 200, VIN НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_3 , складає 360 963,65 грн (том 1, а.с.24-35).
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» відповідно до полісу № 216340671, який був чинним на час ДТП, забезпечений транспортний засіб: автомобіль марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну: 160 000 грн. (том. 1, а.с.123).
Відповідно до додаткового договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № DGO-216340671, укладеним між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_2 , договірні сторони погодили збільшити страхову суму на 100 000 г рн. (том 1, а. с. 123 оборот).
ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» прийнято рішення щодо виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн у зв'язку з ДТП, яка мала місце 04 грудня 2023 року з вини водія забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 . Страхова виплата у розмірі 160 000 грн на користь ОСОБА_1 здійснена 02 лютого 2024 року (том.1, а.с.22-24).
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 100 963,65 грн, витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 6 000 грн, витрат пов'язані з проведенням дефектації автомобіля у розмірі 2 808 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 051,63 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на зазначене, якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму (регламентну виплату), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов'язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_5 на свою користь різниці між страховою сумою, яка виплачена позивачу страховою компанією, останній посилався на те, що йому недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для проведення відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу, а тому, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_5 100 963,65 грн, як різниці між сумою вартості відновлювального ремонту за висновком експерта № 216/23 від 10 лютого 2024 року, страховою виплатою, здійсненою в межах ліміту відповідальності за мінусом 100 000 грн, збільшена сума страхової виплати (360 963,65 грн - 260 000 грн).
Доводи апеляційної скарги про те, що завдання транспортному засобу позивача механічних пошкоджень не є наслідком дій відповідача по справі, а постанова Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 20 грудня 2023 року у справі № 214/9950/23 не можуть слугувати беззаперечним фактом відсутності вини у ДТП ОСОБА_4 , адже вина декількох осіб в одному ДТП цілком можлива колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року в справі № 214/9950/23, яка набрала законної сили 01 січня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн). Під час розгляду справи № 214/9950/23 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за фактом ДТП, останній свою вину визнав, при цьому суд першої інстанції вірно розцінив зміну позиції відповідача як пробу уникнути цивільної відповідальності відповідача за завдану ним майнову шкоду.
Цією ж постановою судом встановлено, що саме через дії водія ОСОБА_2 і сталася дорожньо-транспортна пригода за участі, транспортних засобів - автомобіля марки LEXUS та автомобіля марки Volkswagen Caddy.
При цьому судом першої інстанції було надано оцінку висновку експертного дослідження № КЕД-19/104-24/6833 від 21 березня 2024 року і суд дійшов висновку про те, що вказаний висновок не спростовує вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Щербань Віктор Сергійович, залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: