Провадження № 22-ц/803/8957/25 Справа № 213/3197/25 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
21 жовтня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 213/3197/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року, яка постановлена суддею Алексєєвим О.В.у місті Кривому Розі області та повне судове рішення складено 26 червня 2025 року, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позвоом до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - АТ «ПівдГЗК») про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху, оскільки за подання позовної заяви не сплачено судовий збір.
Надано позивачці строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме сплати судового збору у розмірі 15 140,00 грн, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.
Роз'яснено, що у разі їх не усунення у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.
25 червня 2025 року, на виконання вимог ухвали суду від 06 червня 2025 року, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із уточненною позовною заявою та заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, яке мотивоване скрутним матеріальним становищем позивачки, яка в умовах воєнного стану не має змоги працювати та отримувати доходи.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «ПівдГЗК» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку, визнано неподаною та повернуто позивачці.
Роз'яснено позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із цією заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та зобов?язати суд першої інстанції прийняти справу до розгляду, відкривши провадження у справі, посилаючись те, що суд порушив норми процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачкою не надано доказів про її майновий стан, про що також свідчить Акт Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року про відсутність додатку до заяви про звільнення від сплати судового збору, а саме копії довідки про доходи від 07 квітня 2025 року, є помилковим та грунтується на недостовірних відомостях. Так, позивачка ОСОБА_1 , при зверненні до канцелярії суду, надала весь пакет документів та у працівника канцелярії не виникло заяважень щодо відсутності додатків до її клопотання, а потім було складено Акт про відсутність додатків, який навіть не було надіслано позивачці.
За таких обставин, позивачка ОСОБА_1 вважає, що судом було порушено її право на належний доступ до правосуддя, а тому просить суд апеляційної інстанції визнати Акт Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року про відсутність додатку до заяви про звільнення від сплати судового збору необгрунтованим та недійсним.
У відзиві на апеляційну скаргу, до яких додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач АТ «ПівдГЗК» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 до АТ «ПівдГЗК» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахункуне відповідає вимогам статті 175 ЦПК України та позивачка ОСОБА_1 , у встановлений ухвалою суду від 06 червня 2025 року року термін, не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків та не сплатила судовий збір у розмірі 15 140,00 грн, а підстави для звільнення останньої від сплати судового збору відсутні.
З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
За положеннями ст.ст.55,124 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Встановлено, що ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «ПівдГЗК» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку залишено без руху, оскільки за подання позовної заяви не сплачено судовий збір.
Надано позивачці строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме сплати судового збору у розмірі 15 140,00 грн.
25 червня 2025 року, на виконання вимог ухвали суду від 06 червня 2025 року, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із уточненною позовною заявою та заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, яке мотивоване скрутним матеріальним становищем позивачки, яка в умовах воєнного стану не має змоги працювати та отримувати доходи.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено.
Цією ж ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «ПівдГЗК» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку, визнано неподаною та повернуто позивачці.
Тобто, дійшовши висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції не повідомив останню про наслідки розгляду її клопотання та не надав можливості сплатити судовий збір у розмірі, визначеному ухвалою від 06 червня 2025 року, що суперечить вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
У пункті 55 Рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).
Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивачки на вільний доступ до правосуддя, що є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для подальшого розгляду та вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
При цьому, колегія суддів не вирішує по суті клопотання позивачки ОСОБА_1 про визнання Акту Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року про відсутність додатку до заяви про звільнення від сплати судового збору необгрунтованим та недійсним, оскільки ці обставини підлягають з?ясуванню судом першої інстанції при подальшому розгляді справи.
Колегія суддів не вирішує питання про розподіл судових витрат у справі, оскільки, згідно ч. 13 статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, якщо, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, а у даному випадку справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2025 рокускасувати та направити матеріал за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахункудо Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: