Унікальний номер справи № 357/18692/24Головуючий у суді першої інстанції - Ярмола О.Я.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13186/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
02 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» на рішення Білоцеркіського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту,
У грудні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
В обґрунтування своїх вимогпозивач зазначав, що 28 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс»» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф280521-1, згідно умов якого Кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти Позичальникові у сумі 200 000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші нараховані суми на умовах та в строки, встановлені цим Договором.
Пунктом 1.5 цього договору передбачено строк дії - шість місяців, тобто з 28.05.2024р. по 27.11.2024р.
Відповідно до п.3.1 Договору, кредит надається Кредитодавцем шляхом перерахування суми коштів, визначеної в п.1.1. даного Договору на рахунок позичальника, зазначений у цьому договорі.
28 травня 2024 року відповідач власноруч підписав розписку, в якій зазначив, що отримав позику в сумі 200 000 грн та зобов'язується повернути цю суму в строк до 27 листопада 2024 року включно.
Згідно з п.4.2.2 Договору Позичальник зобов'язується повернути отриману суму кредиту у встановлені цим Договором строки. п.4.2.3 Договору Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом у строки встановлені Договором. п.4.2.4 Договору Позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати проценти з користування кредитом на умовах і в порядку передбаченим Договором згідно Графіку платежів, наведеного в Додатку №1 до Договору.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, з урахуванням відсотків та застосування підвищеної відсоткової ставки, загальна сума боргу становить 244 027,48 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у вказаному розмірі та судові витрати, зокрема, 30 000 грн на правову допомогу.
Рішенням Білоцеркіського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2025 рокупозов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» заборгованість за договором №Ф280521-1 від 28.05.2024 у розмірі 124 000,00 грн та судові витрати по справі в сумі 3 383,95 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог,позивач ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Білоцеркіського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, щоміж сторонами було узгоджено усі істотні умови договору позики, відповідач власноруч підписав розписку про отримання коштів. Вказує, що пролонгація кредитного договору та нарахування відсотків за підвищеною відсотковою ставкою передбачені безпосередньо умовами підписаного сторонами договору, тому суд не мав підстав відмовляти у задоволенні позову у цій частині.
Стверджує, що відзив відповідача на позовну заяву не відповідав вимогам закону, оскільки не містив вказівки на наявність чи відсутність електронних кабінетів сторін, тому такий відзив не міг бути приєднаний до матеріалів справи та врахований судом.
Посилається також на те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на правову допомогу, які мають бути відшкодовані позивачеві.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
В судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник позивача ТОВ «Авалон Фінанс» адвокат Євтодьєв А.В., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 28.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс»» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф280521-1, згідно умов якого позивач надав грошові кошти відповідачу у сумі 200 000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші нараховані суми на умовах та в строки, встановленні цим договором (п. 1.1 Договору) (а.с.8-11).
Сторони погодили процентну ставку в розмірі 72 % річних за кожен день користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту. Сторонами погоджено механізм зміни розміру нарахування відсотків за користування кредитом, що визначено в п. 4.2.4, п. 5.4, п. 5.5 та п. 5.6 Договору. Даний механізм застосовується автоматично при наявності передбачених договором підстав для його застосування, є виключним наслідком неналежного виконання позичальником умов Договору та діє до повного усунення позичальником порушень у виконанні зобов'язань (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.5 Договору, кредит надається строком на шість місяців від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 28.05.2024 по 27.11.2024 року.
Відповідно до п. 4.2.2 Договору, Позичальник зобов'язується повернути отриману суму кредиту у встановлені цим Договором строки.
Згідно з п. 4.2.3 Договору, Позичальник зобов'язується сплачувати проценти з користування кредитом у строки встановлені Договором.
Відповідно до п. 4.2.4 Договору, Позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати проценти з користування кредитом на умовах і в порядку передбаченим Договором згідно Графіку платежів, наведеного в Додатку №1 до даного Договору.
28.05.2024 ОСОБА_1 власноруч підписав розписку, в якій зазначив, що отримав позику в сумі 200000 грн та зобов'язується повернути цю суму в строк до 27.11.2024 включно (а.с.6).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Виходячи з положень частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як визначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.
За приписами статей 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, допустив виникнення заборгованості. Позивач зазначав, що за період з 28.05.2024 по 19.12.2024 позичальником було сплачено 126 573,60 грн в рахунок сплати відсотків та 21 426,40 в рахунок погашення боргу по тілу кредиту. Позивач вказував, що в період з 28.09.2024 по 19.12.2024 відповідачу за користування кредитом було нараховано до повернення суму за підвищеною ставкою, за 82 календарні дні, - 146 430,35 грн, загальна сума нарахувань по відсоткам становить 192 027,48 грн, з яких відповідач сплатив за весь період 126 573,60 грн.
Відповідно до розрахунку позивача, загальна сума боргу становить 244027,48 грн. з яких: 178573,60 - борг по тілу кредиту і 65 453,88 грн. - борг по відсоткам.
Відсотки за підвищеною ставкою позивач розрахував на підставі розділу 5 Договору № Ф280521-1 від 28.05.2024, який має назву «відповідальність сторін» та саме в цьому розділі договору передбачені умови, що у випадку порушення позичальником графіку платежів, кредит визнається з підвищеним ризиком та збільшується відсоткова ставка (п.5.5. Договору).
Разом з цим, указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією РФ проти України в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який діє і на даний час .
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та ІНШІ ПЛАТЕЖІ, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, автоматично обрахована кредитором заборгованість із зміненою (збільшеною) відсотковою ставкою є платежем за прострочення (невиконання) позичальником обов'язку за договором щодо вчасного повернення боргу, та згідно п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, таке нарахування не підлягає стягненню.
Додатком №1 до Договору № Ф280521-1 є графік платежів із відображенням всіх видів платежів за кредитом із визначеною процентною ставкою, загальною вартістю кредиту - 272 000 грн. (а.с.11).
Встановлено, що додаткових угод сторони не укладали. Окрім додатку №1 (Графік), інших додатків до договору № Ф280521-1 не надано. Так само й не надано інших варіантів визначення вартості кредиту. Розписка відповідача, також, не містить інших умов щодо визначення відсотків, строків повернення кредиту.
Частиною 8 ст.18 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, суд першої інстанції правильно зауважив, що позивач здійснив розрахунок боргу поза строком кредитування, тобто після 27.11.2024. Позивач нарахував борг по 19.12.2024, пославшись на п.1.1. Договору де зазначено, що механізм зміни розміру нарахування відсотків за користування кредитом діє до повного усунення позичальником порушень. А п. 5.7 Договору передбачає, що закінчення строку дії цього Договору не припиняє нарахування процентів за користування кредитом у разі прострочення позичальником строку повернення грошового зобов'язання.
Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо вчасного повернення кредиту, не було здійснено черговий платіж згідно Графіка, та з урахуванням повернутої суми кредиту, залишок боргу становить 124 000 грн (розрахунок: тіло кредиту /200 000грн/ + відсотки /72 000грн/ - здійснені оплати /148 000 грн/ = 124 000 грн).
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТОВ «Авалон Фінанс» 124 000 грн заборгованості за кредитом.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач власноруч підписав розписку про отримання коштів на висновки суду не впливають, оскільки факт існування договірних відносин між сторонами та факт отримання коштів у сумі 200 000 грн встановлений судом на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів та сторонами не оспорюється.
Посилання апелянта на невідповідність відзиву вимогам закону внаслідок відсутності у ньому вказівки на наявність чи відсутність електронних кабінетів сторін колегія суддів також відхиляє.
Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) вказано, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014).
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до її незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідачка у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано ухвалено рішення про часткове задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авалон Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Білоцеркіського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено16жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома