Унікальний номер справи № 761/246/24 Головуючий у суді першої інстанції -Осаулов А.А.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13242/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
02 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація про відшкодування шкоди,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація про відшкодування шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08.07.2023 за адресою: м Київ, вул. Володимирська, 7 біля багатоквартирного житлового будинку впала гілка дерева на автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу.
Позивач зазначав, що відповідач є балансоутримувачем зелених насаджень (дерев), розташованих на закріпленій за підприємством території у лунках вздовж вулиці Володимирська, а тому повинен нести відповідальність за заподіяні збитки.
Внаслідок вказаної події автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження, за ремонт автомобіля було сплачено 93 990,00 грн.
Відповідач в добровільному порядку шкоду не відшкодовує, що стало підставою для звернення до суду.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 93990,00 грн та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 рокупозов задоволено.
Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 93 990,00 грн, судовий збір в розмірі 1073,60 грн, витрати на правничу допомогу 9399,00 грн, а всього - 104462,60 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач КП по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом матеріальних норм права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким частково відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не мав і не має перед позивачем, а так само і перед іншими особами ніяких передбачених договірних зобов'язань до виконання чи обов'язків до виконання передбачених законодавчими та іншими нормативними актами щодо гарантування стійкості гілок дерев під час небезпечних метеорологічних явищ.
Вказує, що у справі наявні докази належного виконання відповідачем обов'язку догляду за зеленими насадженнями, а ознак недоглянутості та/або ознак аварійності вказаного дерева не виявлено та жодним чином у справі не доведено.
Стверджує, що наданий позивачем акт виконаних робіт і рахунок лише вказують про вартість нових запчастин, а також виконання робіт, що замовив сам Позивач у ФОП ОСОБА_2 , який за основним КВЕД здійснює обслуговування та ремонт автотранспорту, але чи пов'язані ці ремонтні роботи з падінням гілки дерева, що впала на авто Позивача 08.07.2023 або ж з іншою подією, з матеріалів справи достеменно встановити неможливо.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Конюшко Д.Б. проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник відповідача Цимбалюк В.О., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Представник позивача адвокат Сулига С.О. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Тoyota Avensis» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
З довідки Шевченківського УП ГУНП у м. Києві вбачається, що 08.07.2023 до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві надійшло звернення ОСОБА_1 щодо пошкодження його автомобіля «Тoyota Avensis» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке він виявив 08.07.2023 р. о 10:30 год за адресою: м Київ, вул. Володимирська, 7. Заявник виявив пошкодження у вигляді вм'ятини на капоті, розбитого лобового скла, відбитого бокового дзеркала та вм'ятин на стійці автомобіля. Вказану подію зареєстровано до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення Шевченківського управління поліції №37489 від 08.07.2023. В даному випадку не вбачаються суспільно-небезпечні дії, а матеріальна шкода не відноситься до шкоди у великих розмірах, матеріали списано до справи управління поліції.
Відповідно до відповіді Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 27.11.2023 працівниками поліції здійснювалась перевірка за фактом пошкодження автомобіля «Тoyota Avensis» реєстраційний номер НОМЕР_1 . За попередніми даними пошкодження відбулось біля будинку за адресою: м Київ, вул. Володимирська, 7 внаслідок падіння частини дерева.
Факт пошкодження належного позивачу транспортного засобу в результаті падіння дерева за вказаною адресою підтверджується вказаними листами Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, фотознімками.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать:
1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування;
2) прибудинкові території;
3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;
4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Статтею 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.
Частиною 4 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.
У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування (ч. 5 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Утримання зелених насаджень у населених пунктах здійснюється у відповідності з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженими Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006 року.
Відповідно до п. 2.1. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.
Зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пункті.
Пунктом 3.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Відповідно до п. 5.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.
Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів (п. 5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України).
Розділом 9 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України встановлено, що виробничий процес утримання об'єктів зеленого господарства включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видаленням окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об'єкта благоустрою.
Відповідно до п. 9.1.11.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною. Обрізанню підлягають також пагони, що відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом, щоб уникнути їхнього обламування.
Санітарне обрізання потрібно проводити щороку протягом вегетаційного періоду.
Пунктом 9.1.11.3 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України передбачено, що під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.
Згідно з п. 9.1.12. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.
На вулицях і площах населених пунктів у процесі обстеження зелених насаджень виявляють і потенційно аварійні гілки. Це скелетні гілки, які мають видимі ознаки враження шкідниками та хворобами. Їх необхідно видаляти (п. 9.1.13. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України).
Відповідно до розділу 12 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.
Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.
Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва є балансоутримувачем зелених насаджень (дерев), розташованих на закріпленій за підприємством території у лунках вздовж вулиці Володимирської.
Оскільки пошкодження автомобіля позивача сталось внаслідок падіння дерева, яке розташоване у лунці вздовж вулиці Володимирської, 7 у місті Києві, та знаходиться на балансі Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва, то відповідальність за завдану позивачу шкоду покладається на балансоутримувача зелених насаджень об'єкту благоустрою - відповідача Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва.
Відповідно до частин 1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) ; 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У частині 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Тобто в деліктних зобов'язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України).
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Судом встановлено, що пошкодження автомобіля «Тoyota Avensis» реєстраційний номер КА1879ЕКвідбулось біля будинку за адресою: м Київ, вул. Володимирська, 7 внаслідок падіння частини дерева. Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовуються відповідачем.
Разом з тим, як зазначалось вище, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Саме відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.
Обґрунтовуючи відсутність своєї вини відповідач посилається на обставини непереборної сили та вказує, що причиною падіння дерева є погодні умови, на підтвердження чого надав:
- акт від 10.07.2023 позачергового огляду дерева- каштана кінського по вул. Володимирська, 7 , за якими частина дерева 08.07.2023 біля 10 год 15 хв пошкодила автомобіль «Тoyota Avensis» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час огляду встановлено, що дерево має нерівномірно розвинену крону, листя рівномірно розміщене на гілках, нормального розміру для даного часу вегетаційного періоду забарвлення, без ознак хвороб. У цілому якісний стан дерева за наявними зовнішніми ознаками відповідно до критеріїв, визначених п. 2.3.10 «Методики визначення відновної вартості зелених насаджень» визначається як задовільний. Ймовірною причиною падіння гілки дерева каштана кінського по вул. Володимирська, 7 є погодні умови.
- лист директора Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України №01-18/787 від 26.07.2023, з якого вбачається, що 08.07.2023 через територію м. Києва та Київської обл. проходив активний атмосферний фронт, що зумовив посилення вітру. Пориви вітру 08.07.2023 фіксувалися в м. Києві: з 07.33 год. посилення вітру - 12 м/с, з 08.41 год. до 11.25 год. - пориви вітру 15 м/с. Враховуючи синоптичну ситуацію та з урахуванням особливостей рельєфу та забудови швидкість вітру могла бути більшою. Вітер, який спостерігався 08 липня 2023 року міг завдати збитків господарським організаціям та населенню.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Так, законодавство визначає непереборну силу як надзвичайну або невідворотну зовнішню подію (обставину), що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути чи уникнути її дії за звичайних обставин при всій обачливості, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Цивільний кодекс України не містить поняття «форс-мажор», але ст. 617 ЦК України підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначає випадок або непереборну силу.
Разом з тим, саме сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є обставинами непереборної сили та те, що саме через них було завдано шкоди потерпілій стороні.
Як зазначено в розділі 3 Настанови з метеорологічного прогнозування, розробленої українським гідрометеорологічним центром (далі - УкрГМЦ), затвердженої наказом УкрГМЦ від 11 грудня 2018 року №234 (далі - Настанова…), з метою кращого сприяння попереджень про загрозу виникнення метеорологічних явищ впроваджено кольорове позначення:
- небезпечні метеорологічні явища І рівня небезпечності (НМЯ І) - жовтий;
- стихійні метеорологічні явища ІІ рівня небезпечності (СМЯ ІІ) - помаранчевий,
- стихійні метеорологічні явища ІІІ рівня небезпечності (СМЯ ІІІ) - червоний колір.
Для позначення відсутності метеорологічних явищ І-ІІІ рівнів небезпечності слід використовувати зелений колір.
Відповідно до п.4.2.1. Настанови… до явищ І, ІІ, ІІІ рівня небезпечності (НМЯ І, СМЯ ІІ, СМЯ ІІІ) належать метеорологічні явища, які за своєю інтенсивністю та тривалістю досягли критеріїв, визначених таблицею 1.
Вказана позиція також викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року, справа №761/15111/18.
Як вбачається з таблиці 1 критеріїв метеорологічних явищ (МЯ) І, ІІ, ІІІ рівнів небезпечності, що є додатком до Настанови…, вітер максимальною швидкістю 15-24 м/с належить до небезпечних метеорологічних явищ І рівня небезпечності (НМЯ І) та позначається жовтим кольором.
Тобто, кількісний показник вітру від 15 м/с належить до жовтої групи небезпеки.
При цьому, небезпечні метеорологічні явища І рівня небезпечності (НМЯ І) - це явища погоди, які за кількісними показниками, тривалістю та територією розповсюдження створюють певні незручності для населення та функціонування господарського комплексу країни.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30листопада 2021 року у справі №913/785/17.
Відтак, сам лише факт небезпечного метеорологічного явища І рівня небезпечності (НМЯ І), не є непереборною силою та не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності.
При цьому, Українським ГМЦ повідомлено про пориви вітру 15 м/с у проміжку часту з 08:41 год. - 11:25 год., а тому залишається неспростованою та обставина, що станом на безпосередній момент падіння дерева на автомобіль позивача пориви вітру досягали своєї максимальної сили або ж перевищували 15 м/с.
Крім цього, з наданих позивачем доказів вбачається, що він виявив пошкодження свого автомобіля о 10:30 год. 08.07.2023, але докази того, що дерево впало на транспортний засіб саме у вказаний період небезпечного метеорологічного явища відсутні.
При цьому, самі по собі пориви вітру 15 м/с не можуть бути виключною підставою для падіння гілки з дерева, яке перебувало б у здоровому стані, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх повноважень з організації та забезпечення догляду і санітарного стану зелених насаджень на закріпленій за ним території, а відтак, відсутність прямого причинно-наслідкового зв'язку між несприятливими погодними умовами та падінням дерева на автомобіль позивача.
Окрім цього, із доданих до справи фотографій убачається наявність і інших дерев, які перебували у близькості до місця події, однак жодні із них не містить ознак падіння.
З огляду на викладене, судом не встановлено, що гілка з дерева могла впасти на автомобіль позивача через погодні умови, які є непереборною силою, адже відповідачем цього не доведено належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави для звільнення останнього від цивільно-правової відповідальності.
В матеріалах справи також відсутні будь-які сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які мали місце 08.07.2023року у м. Києві.
Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо неналежного паркування автомобіля «Тoyota Avensis» реєстраційний номер НОМЕР_1 ., як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки жодних обмежень щодо перебування на вказаній території транспортних засобів не було та судом не встановлено, відповідачами не доведено, що автомобіль на момент пошкодження знаходився у місцях, заборонених для паркування. При цьому, факт неправильного паркування працівниками правоохоронних органів зафіксовано не було, відомості щодо притягнення позивача до відповідальності за відповідні порушення у сфері дорожнього руху у матеріалах справи відсутні, інші докази, які б підтверджували порушення позивачем правил паркування, зокрема наявність відповідних забороняючих дорожніх знаків, відповідачем не надано, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В свою чергу, відповідач не надав суду доказів, що ним належно виконувались заходи з благоустрою (у тому числі щорічного обстеження об'єктів зелених насаджень) та доказів того, що не він мав на своїй території аварійних дерев.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначати, що п. 9.1.11.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України також покладено обов'язок не тільки по зрізанню сухостійних та аварійних дерев, а також і догляд, що включає різні види обрізання дерев і формування крони, щоб уникнути їхнього обламування, доказів, здійснення яких відповідачем також не надано суду.
За таких обставин, відповідачем не спростовані твердження та докази, надані позивачами, що падіння дерева пов'язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою щодо контролю за належним станом дерева, не надано достеменних доказів того, що падіння дерева відбулось внаслідок непереборної сили - налипання льоду та ожеледі і не пов'язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою.
Таким чином, відповідачем не доведено відсутність своєї вини, а тому саме відповідач має відповідати за відшкодування шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_1 внаслідок пошкодження його автомобіля.
Щодо розміру шкоди, то позивач на підтвердження своїх вимог надав:
- рахунок №СЧ 66 від 21.09.2023 до наряду-замовлення №НЗ 2636 від 15.07.2023, за яким вартість робіт з ремонту автомобіля «Тoyota Avensis» реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає - 55 840,00 грн, вартість товарів - 38 150,00 грн, а всього - 93 990,00 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №54 від 21.09.2023 до наряду-замовлення №НЗ 2636 від 15.07.2023 на загальну суму 93990,00 грн, за яким роботи (послуги) виконані повністю, сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідачем не надано жодних обґрунтованих заперечень щодо зазначених рахунку та акту здачі-прийняття робіт, а отже суд оцінює їх, як належні та допустимі докази розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу.
Доводи сторони відповідача щодо недоведення позивачем розміру заподіяної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки у частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Завдана матеріальна шкода підтверджена належними доказами, позивач довів розмір завданої шкоди, тобто розмір витрат, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідач клопотань про призначення експертизи не заявляв, жодними доказами не спростував розмір шкоди, а тому немає підстав для не врахування письмових доказів позивача при ухваленні рішення у справі.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню завдана майнова шкода у розмірі 93 990,00 грн, оскільки такі витрати були понесені позивачем задля відновлення своїх порушених прав.
Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи відзиву на позовну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до її незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідачка у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано ухвалено рішення про часткове задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргуКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома