30 вересня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/11642/22
номер провадження: 22-ц/824/8163/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» - адвоката Агбонгале Луізи Сергіївни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року у складі судді Митрофанової А.О., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості,
У вересні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (далі - ТОВ «Теплопостачсервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Теплопостачсервіс» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказаної квартири є відповідач ОСОБА_1 .
Позивач вказував, що відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань з оплати послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість за надані послуги, яка складається із: централізованого опалення на суму 128 736 грн 16 коп. за період з 01 грудня 2016 року по 01 квітня 2022 року; гарячого водопостачання на суму 7 776 грн 33 коп., за період з 01 грудня 2016 року по 01 квітня 2022 року.
З урахуванням наведеного, ТОВ «Теплопостачсервіс» просило стягнути з відповідача на свою користь:
- суму заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення у розмірі 128 736 грн 16 коп.;
- суму заборгованості за оплату житлово-комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 7 776 грн 33 коп.;
- суму інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 17 439 грн 97 коп.;
- 3% річних на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого постачання централізованого опалення у розмірі 6 698 грн 14 коп.;
- суму інфляційних втрат, нарахованих заявником на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води, у розмірі 1 234 грн 05 коп.;
- 3% річних на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 515 грн 95 коп.;
- судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Теплопостачсервіс» відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ «Теплопостачсервіс» не надало належних і допустимих доказів фактичного надання житлово-комунальних послуг відповідачу, зокрема, не підтверджено наявності укладеного договору, підключення квартири до мереж централізованого опалення, актів прийому-передачі послуг, а також обґрунтованого розрахунку заявленої заборгованості, інфляційних втрат і 3% річних. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Теплопостачсервіс» за його недоведеністю та безпідставністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Теплопостачсервіс» - адвокат Агбонгале Л.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Теплопостачсервіс» повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність доказів надання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , є помилковими, оскільки ТОВ «Телопостачсервіс» з 01 липня 2014 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, яке надає ці послуги та нараховує плату за них згідно із затвердженими тарифами за адресою: АДРЕСА_2. ТОВ «Теплопостачсервіс» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, яке надавалось на підставі ліцензій: на постачання теплової енергії, виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установах та установах з використання нетрадиційних або поновлюваних джерел), транспортування теплової енергії магістралями та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (копія ліцензій додається).
Звертає увагу, що ТОВ «Теплопостачсервіс» знаходиться в реєстрі природних монополій з видом діяльності транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (https://opendatabot.ua/open/natural-monopoly?q=35138553). Також підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
Вказує, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу. Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Крім того факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.
Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу №568 від 30 березня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М.
Також відповідач зареєстрований та проживає у вказаній квартирі.
Між сторонами не було укладено договору про надання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Відносини між учасниками правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до п. 11 цих Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загально будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
У п. 18 Правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно з п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.
Відповідно до п.30 Правил, споживач зобов'язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.
Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Положеннями ст.322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Теплопостачсервіс» вказувало, що воно є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в тому числі і відповідачу, який є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , однак не виконує своїх зобов'язань щодо оплати за надані послуги.
Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За змістом положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року в справі № 201/6130/19 (провадження № 61-9966св21) дійшов висновку, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи (ст.12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, щов ході розгляду справи ТОВ «Теплопостачсервіс» не надало достатніх, належних та допустимих доказів, що у період з 01 грудня 2016 року по 01 квітня 2022 року саме позивач надавав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, до позовної заяви долучено лише довідку про нарахування та сплату коштів за послуги за квартирою відповідача, розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, витяг про державну реєстрацію прав щодо квартири відповідача, а також виписку з ЄДРПОУ щодо позивача, з якої вбачається, що основним видом економічної діяльності позивача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с.4-10).
Однак, жоден із вказаних документів не містить інформації на підтвердження факту постачання вищевказаних послуг у будинок АДРЕСА_2 .
Такими доказами можуть бути акти прийняття на баланс будинку, акти щодо надання таких послуг тощо.
Сама лише сформована позивачем довідка про нарахування та сплату коштів за централізоване опалення та водопостачання №54А-86Т за період з 01 грудня 2016 року по 02 травня 2022 року, не може бути належним доказом надання таких послуг у вказаному будинку.
Водночас, заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказував, що він дійсно є власником квартири АДРЕСА_3 , однак після введення будинку в експлуатацію управління та надання комунальних послуг здійснювало товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» (далі - ТОВ «Ліко-житлосервіс»), яке на даний момент перейменовано на товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Венеція» (далі - ТОВ «Управляюча Компанія «Венеція») код ЄДРПОУ 30303467.
Відповідач ОСОБА_1 наголошував, що, починаючи з жовтня 2012 року він попередньо узгодивши проект - відмовився від теплового опалення, здійснював опалення електрокотлом.
На підтвердження своїх пояснень відповідач надав реєстр оплат по його особовому рахунку, сформованого ТОВ «Ліко-Житлосервіс», починаючи з січня 2011 року, згідно з яким ТОВ «Ліко-Житлосервіс» не нараховувало відповідачу вартість спожитих послуг за теплове опалення вищезазначеної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44).
Також 21 січня 2015 року ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Ліко-Житлосервіс» із заявою про відключення його квартири ( АДРЕСА_1 ) від центрального опалення у зв'язку із обігрівом квартири електрокотлом (а.с.138).
У 2010 році спеціалізованим суб'єктом підприємницької діяльності було розроблений проєкт обладнання вузла обліку теплової енергії у квартири АДРЕСА_3 (а.с.139-155).
06 лютого 2011 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Ліко-Житлосервіс» було укладено акт введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_3 та його опломбування (а.с.156).
Таким чином аналіз наданих сторонами доказів у їх сукупності та взаємозв'язку відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, не дає підстав для висновку, що у період з 01 грудня 2016 року по 02 травня 2022 року саме ТОВ «Теплопостачсервіс» фактично надавало послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну правову оцінку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Теплопостачсервіс» за його безпідставністю та недоведеністю.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач є природною монополією з видом діяльності транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, а також, що будинок по АДРЕСА_2 підключений до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води, з урахуванням встановлених вище обставин, саме по собі не свідчить про надання таких послуг саме до належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 в цьому будинку.
Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» - адвоката Агбонгале Луізи Сергіївни, залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2025 року.
Головуючий
Судді: