24 травня 2025 року м. Київ
Справа №760/2455/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/7356/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Українця В.В. 17 грудня 2024 року в м. Київ, повний текст рішення складений 25 грудня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби, Військової частини НОМЕР_1 про визнання невиконання рішення суду, відшкодування моральної шкоди,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом, в якому просив:
- визнати невиконання Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року;
- стягнути з державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 2000000 гривень.
Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року визнано протиправними та скасовано акт проведення розслідування нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 22 листопада 2022 року № 63/1673/107 та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22 листопада 2022 року № 791 «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку», зобов'язано провести розслідування нещасного випадку, який стався 09 листопада 2022 року, та скласти відповідний акт.
Зазначене рішення суду набрало законної сили та він звернувся до Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з метою його примусового виконання.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пархоменко Н.В. від 12 грудня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пархоменко Н.В. від 12 грудня 2023 року зупинено виконавче провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року не виконується та на думку посадової особи відповідача не має проводитись до закінчення строку дії обставин, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», тобто до закінчення воєнного стану. А отже вбачається, що військова частина НОМЕР_1 , діючи протиправно та всупереч законному рішенню суду, не дає змоги йому як батьку загиблого військовослужбовця отримати відповідну одноразову грошову допомогу, що спричинило йому моральні страждання.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби, Військової частини НОМЕР_1 про визнання невиконання рішення суду, відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду мотивовано тим, що станом на 19 січня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року по справі № 520/5376/23 виконано.
Таким чином, станом на 31 січня 2024 року (реєстрація Солом'янським районним судом м. Києва позовної заяві ОСОБА_1 по справі № 760/2455/24) та 09 лютого 2024 року (відкриття провадження по справі № 760/2455/24) спір щодо визнання невиконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року, що набрало законної сили, у справі № 520/5376/23 відсутній.
Суд також вказав, що позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди та наявності вини відповідачів чи протиправності їх дій, причинного зв'язку між рішеннями, діями або бездіяльністю і шкодою, не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди такими діями відповідачів. За таких обставин, у відповідачів не виникає обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.
Не погодився із вказаним судовим рішенням позивач, його представником подана апеляційна скарга, в якій він вказує на незаконність необґрунтованість рішення суду, у зв'язку з неповним дослідженням обставин справи, та їх неправильною оцінкою.
Представник позивача вказує на те, що судом першої інстанції було проігнороване твердження скаржника про те, що військова частина в період часу з дати винесення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року, яке набрало законної сили, ухилялась від свого обов'язку виконання такого судового рішення, яким було зобов'язано провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався 09 листопада 2022 року та скласти відповідний акт.
Судом було проігноровано фактичний виклад обставин, що був висвітлений в позовній заяві та не заперечувався відповідачами у справі, що спір у справі виник на підставі того, що з дня загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 - з 09 листопада 2022 року - Військова частина НОМЕР_1 не здійснювала належним чином своїх законних зобов'язань, що стало підставою звернення до Харківського окружного адміністративного суду та отримання рішення у справі № 520/5376/23.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 , звертаючись до Солом'янського районного суду міста Києва не мав на меті повторно зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/5376/23, а визнати невиконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року, що набрало законної сили, у справі № 520/5376/23 та стягнути моральну шкоду за факт відвертого ігнорування судового рішення.
Більше того, судом першої інстанції не було надано жодної належної уваги при дослідженні позовних вимог щодо того, чому Військовою частиною НОМЕР_1 не вчинялись належні дії до дати винесення судового рішення у справі № 520/5376/23, попри те, що такі дії вимагаються чинним законодавством. Всупереч цьому, суд необґрунтовано вирішив справу на підставі відзиву на позовну заяву, не дослідив докази в їх сукупності та не встановив їх належності до предмету позовної заяви.
Представник позивача зазначає, що неналежність оформлення службового розслідування відповідачем та факт його подальшого ухилення від виконання рішення, що набрало законної сили є самостійною підставою для відшкодування моральної шкоди. В даному ж випадку, мова йде про невиконання рішення суду військовою частиною під час воєнного стану, після факту загибелі сина позивача, якого було мобілізовано всупереч наявних захворювань. Внаслідок протиправного ухилення Військової частини НОМЕР_1 від виконання законних обов'язків - позивач не має можливості скористатись закріпленим правом на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, виходячи з того, що військова частина, діючи протиправно та всупереч законному рішенню суду не дає змоги позивачеві - батьку загиблого військовослужбовця отримати відповідну одноразову грошову допомогу - сторона позивача заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди у сумі 2000000, 00 (два мільйони) гривень 00 копійок.
Прийняття судом рішення про стягнення з відповідача вказаного розміру моральної шкоди - не стане фактичною заміною отримання позивачем одноразової грошової допомоги, однак дозволить частково відшкодувати йому приниження, які останньому довелось зазнати, внаслідок численних звернень до суб'єктів владних повноважень з проханням діяти відповідно до закону.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Військової частини НОМЕР_1 вказує на те, що в силу приписів Положення №215, ст. ст. 1167, 1172 ЦК України, ст. 50 ЦПК України, Міністерство оборони України, та Державна казначейська служба не несуть жодної відповідальності за дії (бездіяльність), на думку позивача, Військової частини, за шкоду завдану внаслідок таких дій (бездіяльності), а Казначейство не є розпорядником Державного бюджету України. За обставин викладених позивачем у позовній заяві та заявлених ним позовних вимог, відсутні підстави для участі Міністерства оборони України, та Державної казначейської служби України в якості відповідачів та не допускається їх процесуальна співучасть.
Представник також вказує на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди в розмірі 2000000,00 грн.
За таких обставин, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства оборони України вказує на те, що Міністерство не може нести юридичної відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , оскільки остання безпосередньо Міністерству не підпорядковується. А у позові відсутнє будь яке обгрунтування заявленої позивачем вимоги до Міністерства. Таким чином, Міністерство не є належним відповідачем у даній справі. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Стріченко Д.А. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про її задоволення.
Представник Міністерства оборони України - Марціс Б.С. та представник Військової частини НОМЕР_2 - Птащенко В.В. заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, тому їх неявка, згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 520/5376/23 визнано протиправними та скасовано акт проведення розслідування нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 22 листопада 2022 року № 63/1673/107 та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22 листопада 2022 року № 791 «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку», зобов'язано провести розслідування нещасного випадку, який стався 09 листопада 2022 року, та скласти відповідний акт (а.с. 28-36).
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №520/5376/23 рішення було предметом перегляду суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Військової частини і постановою від 16 квітня 2024 залишено без змін.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пархоменко Н.В. від 12 грудня 2023 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 за виконавчим листом № 520/5376/23 виданим 25 вересня 2023 року (т. 1, а.с. 24-25).
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пархоменко Н.В. від 12 грудня 2023 року зупинено виконавче провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 1, а.с. 26-27).
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року по справі № 520/5376/23 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 29 грудня 2023 року № 1167 «Про призначення комісії для проведення спеціального розслідування нещасного випадку» (т. 1, а.с. 173-174).
Командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 30 грудня 2023 року №1180 «Про продовження строку проведення спеціального розслідування нещасного випадку, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29 грудня 2023 року № 1167 «Про призначення комісії для проведення спеціального розслідування нещасного випадку»» (т. 1, а.с. 182-183).
За результатами проведення розслідування було складено Акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 19 січня 2024 року № 53 (за формою НВ-2) (т. 1, а.с. 175-179).
19 січня 2024 року видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24 року № 32 «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку» (т. 1, а.с. 200-206).
Відповідно до висновку експерта № 12-17/176-БЛ/22 від 09 листопада 2022 року Комунального закладу Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я в Харківській обласною державної адміністрації - лікаря, судово-медичного експерта Балаклійського відділення судово-медичної експертизи Борщ С.В., причиною смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 стало захворювання - постінфарктний кардіосклероз ускладнений судово-серцевою недостатністю. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 будь-які тілесні ушкодження не встановлено; при судово-медичній експертизі крові від трупа ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт в кількості 1,69 %, що за офіційною таблицею відноситься до середнього ступеня тяжкості (т. 1, а.с. 191-196).
20 грудня 2022 року слідчим СВ ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Пшеничним В.С. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221080000713 від 09 листопада 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 207-208).
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Вимоги частин 2 та 3 ст. 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За висновками Європейського суду з прав людини, нездатність будь-якого конкретного розслідування дійти певних результатів саме по собі не означає, що воно було неефективним: зобов'язання розслідувати - «це зобов'язання не результату, а засобів» (див. рішення у справі «Mikheyev проти Росії» від 26.01.2006, № 77617/01, §§ 107-109).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
З наведених обставин справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом 31 січня 2024 року позивач вказував на те, що військова частина НОМЕР_1 , діючи протиправно та всупереч законному рішенню суду, не виконує його та не дає змоги йому як батьку загиблого військовослужбовця отримати відповідну одноразову грошову допомогу, що спричинило позивачу моральні страждання.
А отже при зверненні до суду з позовом позивачем були визначені підстави позову, а саме невиконання відповідачем рішення суду.
Разом з тим судом встановлено, що 19 січня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року по справі № 520/5376/23 виконано.
В доводах апеляційної скарги позивач вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що військова частина в період часу з дати винесення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року, яке набрало законної сили, ухилялась від свого обов'язку виконання такого судового рішення, яким було зобов'язано провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався 09 листопада 2022 року та скласти відповідний акт.
Апеляційний суд відхиляє вказані доводи сторони позивача, оскільки судом не встановлено обставин саме ухилення військової частини від виконання рішення суду. Крім того за даними Єдиного державного реєстру військовою частиною було реалізовано право на апеляційне оскарження рішення суду, проте його виконання здійснено до перегляду судом апеляційної інстанції, що також спростовує твердження позивача щодо ухилення від виконання рішення суду.
Також в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що судом першої інстанції не врахована тривалість і неналежність оформлення службового розслідування щодо смерті військовослужбовця. Проте сама по собі тривалість службового провадження не свідчить про наявність вини та завдання цим моральної шкоди позивачу, діями або бездіяльністю посадовими особами військової частини.
У кожній справі суди виходять з конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Однак вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та визначення її розміру вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача під час виконання рішення суду, оскільки саме невиконанням рішення суду обґрунтовані його вимоги про відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, які б знаходилася у причинно-наслідковому зв'язку з негативними наслідками для позивача, в чому мали прояв такі наслідки і з чого саме він виходив оцінюючи шкоду у розмірі двох мільйонів гривень.
Загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов'язання визначають наведені вище норми ЦК України. Такими умовами є: моральна (немайнова) шкода, протиправна дія (бездіяльність), вина особи, причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою. І лише за наявності всіх цих умов виникає зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що під час судового розгляду позивачем не доведено співвідношення моральних страждань позивача і покладених у основу позову обставин щодо тривалості виконання рішення суду, і діями Держави, як відповідача, а також доказів причинного зв'язку між вказаними обставинами та наслідками у виді спричинення моральної шкоди позивачу.
Таким чином під час судового розгляду залишилась недоведеною наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода (моральна) зі встановленням її розміру; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.
Враховуючи вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив всі матеріали справи, рішення суду повністю відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Оскільки оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києвавід 17 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 17 жовтня 2025 року.