24 вересня 2025 року м. Київ
Справа № 372/177/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/9369/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
за участю секретарів Федорчук Я.С., Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Висоцької Г.В. 04 лютого 2025 року в м. Обухів, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності із припиненням речових прав щодо неї та шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі,
У січні 2024 року прокурор звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 площею 1 га, шляхом її повернення на користь держави в особі Київською обласною державною адміністрації від ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 11 червня 2009 року № 710 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради», поряд з іншими, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. В подальшому, на підставі вказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 площею 1 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 25 червня 2009 року серія ЯЗ № 345616, зареєстрований за № 010991601066. На підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2016 року № 292 ОСОБА_3 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_4 . В свою чергу, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., на підставі договору купівлі-продажу від 25 листопада 2021 року № 1835, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію права власності (індексний номер 61854475 від 25.11.2021) на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 за ОСОБА_1 .
Однак за інформацією ДП «Київське лісове господарство», наведеної у листі від 21 жовтня 2021 року № 02-793, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1993 та 2003 років спірна земельна ділянка розташована на землях лісогосподарського призначення. Крім того, за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 20 жовтня 2021 року № 889 та доданими до неї фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп» за даними лісовпорядкування 2008 спірна земельна ділянка розташована в межах земель кварталу 8 Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп», що також підтверджує факт віднесення вказаної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Обухівською районною державною адміністрацією на підставі спірного розпорядження від 11 червня 2009 року № 710 здійснено незаконне відведення земельних ділянок у приватну власність громадян без згоди землекористувача, без вилучення з постійного користування ділянки та без зміни її цільового призначення, у тому числі за погодженням з постійним лісокористувачем, та, відповідно, без розроблення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення ділянки (із зміною цільового призначення). Розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 11 червня 2009 року № 710 є незаконним і прийнято в порушення вимог ст.ст. 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 Земельного кодексу України та ст.ст. 16, 17, 18 Лісового кодексу України не уповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача.
Враховуючи вищевикладене, у даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред'явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст.ст. 21, 152 Земельного кодексу України та ст.ст. 16, 391 Цивільного кодексу України до відповідача з метою усунення перешкод, які ця особа створює власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом повернення спірної земельної ділянки державі в особі Київської обласної державної адміністрації.
28 травня 2024 року прокурором була подана заява про зміну предмету позову, в якій він просив:
§ усунути перешкоди власнику - Державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення реєстратора індексний номер 61854475 від 25 листопада 2021 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 із припиненням речових прав щодо неї;
§ усунути перешкоди власнику - Державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 у Державному земельному кадастрі./т.1 а.с.231-235/
Ухвалою суду першої інстанції від 01 жовтня 2024 року замінено третю особу ДП «Київське лісове господарство» правонаступником Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» /т.2 а.с.104-105/.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності із припиненням речових прав щодо неї та шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 червня 2013 року у справі № 1018/3575/12 встановленим є факт, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення. А тому, суд прийшов до переконливого висновку про відмову у позові. Крім цього суд вказав на неправильно обраний позивачем спосіб захисту. Щодо застосування строків позовної даності, то суд першої інстанції вказав на те, що суд відмовив у позові по суті, а тому питання щодо строку позовної давності не досліджував.
Не погодився із зазначеним судовим рішенням позивач, заступником керівника Київської обласної прокуратури подано апеляційну скаргу, в якій він зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та дослідженим доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що судовим рішенням встановленим є той факт, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення. Однак, відповідні висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і релевантній правовій позиції Верховного Суду.
Прокурор вказує, що за інформацією, наданою компетентними органами, спірна земельна ділянка розташована на землях лісогосподарського призначення відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1993 та 2003 років (планшет № 2). Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Зазначені докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми в розумінні ст.ст. 76-81, 83 Цивільного процесуального кодексу України.
Вказує, що ДП «Київське лісове господарство» погодження на вилучення з постійного користування вказаних лісових ділянок не надавало. З огляду на викладене, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 11 червня 2009 року № 710 є незаконним і прийнято в порушення вимог ст. ст. 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 Земельного кодексу України та ст.ст. 16, 17, 18 Лісового кодексу України не уповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача, а доводи представника відповідача щодо законності відведення у власність спірної земельної ділянки невірні.
Таким чином, у спірних правовідносинах неуповноваженим органом державної влади приватним особам для ведення особистого селянського господарства передано в приватну власність земельні ділянки лісогосподарського призначення державної форми власності.
Щодо неправильного, на думку суду, способу захисту у даній справі, прокурор вказує на те, що судом не враховано релевантні правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах
від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 19 січня 2022 року у справі № 363/2877/18, від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19, від 23 грудня 2023 року №916/1517/22, від 12 листопада 2024 року у справі № 906/1290/23.
З огляду на зазначене вище, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Судові витрати стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - Горбань Р.М. заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судому засіданні представник позивача - прокурор Лук'янчук А.В. та прокурор Недвига Н.О. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про задоволення заявлених ними вимог.
Також підтримав апеляційну скаргу представник третьої особи ДСГП «Ліси України» - адвокат Семко В.Ю. та просив про задоволення заявлених прокурором вимог.
Представники відповідача - адвокат Чебан М.Г. та адвокат Горбань Р.М. заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
По суті спору апеляційним судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 12 травня ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Горизонт» був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Козинської селищної ради, Обухівського району, Київської області, яким запропоновано поряд з іншими, ОСОБА_3 передати у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. Також з матеріалів справи вбачається узгодження цього питання з іншими державними органами. Зокрема, ДП «Київське лісове господарство» у листі від 08 травня 2009 року повідомило Обухівську РДА про те, що земельна ділянка була вилучена із лісових земель і передана до земель запасу Козинської селищної ради до 2003 року і на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування не рахується. /т.1 а.с.37-55/
Розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 11 червня 2009 року № 710 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради», поряд з іншими, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. /т.1 а.с.56/
За даними Управління Держкомзему в Обухівському районі, наведеними у листі від 16 березня2012 року ОСОБА_3 були видані державні акти на земельні ділянки:
- з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 площею 1 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 25 червня 2009 року серія ЯЗ № 345616, зареєстрований за № 010991601066;
- з кадастровим номером 3223155400:06:011:0009 площею 1 га видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 25 червня 2009 року серія ЯЗ № 345617, зареєстрований за № 010991601065 /т.1 а.с.57-58/.
Матеріали справи містять копію рішення у справі № 1018/3575/12, зроблену з Єдиного державного реєстру судових рішень без повного доступу /т.1 а.с.116-119/.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (з повним доступом) рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 червня 2013 року у справі № 1018/3575/12 відмовлено у задоволенні позову Прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , треті особи: Головне Управління Держземагенства в Київській області, Відділ опіки та піклування Бориспільської міської ради, про визнання недійсним та скасування розпоряджень, державних актів на право приватної власності на землю, договорів купівлі-продажу, витребування земельних ділянок та визнання права власності, треті особи - Головне Управління Держземагенства в Київській області, Відділ опіки та піклування Бориспільської міської ради, про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
З тесту цього рішення вбачається, що предметом спору у цій справі були права на земельні ділянки, передані у приватну власність на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 11 червня 2009 року № 710, в тому числі і земельна ділянка, передана ОСОБА_3 і позивач просив: визнати незаконним і скасувати розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 11 червня 2009 року № 710; визнати недійсними державні акти видані, зокрема, ОСОБА_3 , витребувати на користь ДП «Київське лісове господарство» земельні ділянки і, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008.
У цій справі судом першої інстанції встановлено, що:
§ віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового призначення не були позивачами підтверджені документально та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що були надані відповідачами: складеною та погодженою технічною документацією, висновками про погодження місця розташування Управління земельних ресурсів, висновками Відділу містобудування та архітектури, листом ДП «Київське лісове господарство», довідками 6-зем, розпорядженнями Обухівської районної державної адміністрації, висновком інженера землевпорядника з доданими картографічними матеріалами;
§ у ДП «Київське лісове господарство» відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, а планово-картографічні матеріали можуть бути тимчасовим замінником державного акту на право постійного користування земельними лісовими ділянками лише за умови наявності рішення повноважного органу про передачу в користування ДП «Київське лісове господарство» спірної земельної ділянки та використання її для потреб лісового господарства, проте ці документи суду надано не було;
§ відповідачі право власності на спірні земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області отримали без порушень норм чинного законодавства.
Вказане рішення набрало законної сили 19 грудня 2013 року, після перегляду судом апеляційної інстанції, який погодився з висновками суду першої інстанції., вказавши на те, щодокументів, про які зазначено в Інструкції з проведення лісовпорядкування, які б дали можливість встановити, чи дійсно земельні ділянки, належні відповідачам, відносяться до земель лісового фонду, позивачем суду надано не було / т.1 а.с.205-206/.
За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 02 березня 2016 року була зареєстрована за ОСОБА_2 , але 25 листопада 2021 року припинено у зв'язку з відчуженням та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 /т.1 а.с.74/
Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу від 02 березня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Довгою Т.С., зареєстрований в реєстрі за № 292, згідно з яким ОСОБА_3 продала та передала у власність , а ОСОБА_2 купила та прийняла у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 /т.1 а.с.75-77/.
25 листопада 2021 року згідно з договором купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність земельні ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008. /т.1 а.с.78-79/
ДП «Київське лісове господарство» в листі від 01 грудня 2021 року адресованому Київській обласній прокуратурі, вказало, що враховуючи допущену технічну помилку (допущено опечатку) у листі від 21 жовтня 2021 року № 02-783, що стало причиною надання недостовірної інформації, лист вважати недійсним. А відповідь викладено в такій редакції, що відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року та даних публічної кадастрової карти України, земельні ділянки, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008, розташовані поза межами земель лісогосподарського призначення державного лісового фонду підприємства. Також повідомлено про те, що вищевказані земельні ділянки були вилучені з лісового фонду Підприємства в попередні роки, що передували лісовпорядкуванню 2014 року (Козинське лісництво кв.8,12,17,22,27 планшет№1, масштаб 1:10000) та надало наявні копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Зазначено, що на земельні ділянки, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 погоджувальні документи щодо вилучення земель лісового фонду та зміни їх цільового призначення відсутні. /т.1 а.с.59-73/
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» листом від 20 жовтня 2021 року № 889 надав Київській обласній прокуратурі фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп» за даними лісовпорядкування 2003, 2014 років. Так за даними 2003 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 розташована в межах земель кварталу 8 Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп». Проте за даними 2014 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 розташована поза межами земель кварталу 8 Козинського лісництва ДП «Київський лісгосп». /т.1 а.с.25-27/
Козинська селищна рада Обухівського району Київської області в листві від 18 жовтня 2021 року, адресованого Київській обласній прокуратурі, вказала, що нею не ухвалювалось рішення про вилучення ряду земельних ділянок і, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008 з державного лісового фонду, право постійного користування ДП «Київський лісгосп» або будь-яким іншим землекористувачем такими землями не припинялось. /т.1 а.с.28/
В листі від 05 жовтня 2022 року Київська обласна прокуратура повідомила Київську обласну адміністрацію про виявлені нею порушення щодо земельних ділянок лісового фонду, які відбулись внаслідок видання Обухівською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження № 710 від 11 червня 2009 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ти громадянам доля ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради. /т.1 а.с.29-35/
В листі від 20 жовтня 2023 року Київська обласна прокуратура повідомила Київську обласну адміністрацію про підготовлений позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави. /т.1 а.с.36/
27 травня 2024 року представником позивача була подана заява про застосування наслідків пропуску строку позовної даності. /т.1 а.с.211-215/
Відповідно ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
В силу ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону».
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини».
Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом».
В порядку визначеному ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Стаття 391 ЦК України (в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) мала назву Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння і визначала, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Велика Палата Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis або praejudicium - те, що стосується попереднього судового рішення) - це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов'язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень.
З наведених обставин справи вбачається, що першим власником, якому у приватну власність була передана спірна земельна ділянка, була ОСОБА_3 , а підставою набуття права приватної власності було розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 11 червня 2009 року № 710 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 12-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради».
Вказане розпорядження було предметом спору у справі № 1018/3575/12, також предметом розгляду у цій справі були вимоги про визнання недійсними державних актів виданих ОСОБА_3 та витребування на користь ДП «Київське лісове господарство» земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:011:0008. Рішенням суду, яке набрало законної сили, вказані вимоги були залишені без задоволення і зокрема, встановлено, що земельна ділянка не належить до лісового фонду та відповідачі, в тому числі і ОСОБА_3 , право власності на спірні земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, отримали без порушень норм чинного законодавства.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказане рішення суду має преюдиційний характер, оскільки позов був заявлений також в інтересах Держави і його предметом також була спірна земельна ділянка і встановлювались обставини щодо її належності до земель лісового фонду та правомірність набуття права приватної власності первісним власником.
Як у справі у справі № 1018/3575/12, так і у справі, що переглядається прокурор діє в інтересах Держави і посилається виключно на планово-картографічні матеріали, дані яких у різні роки є відмінними, хоча позивач не будучи іншою стороною, в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, не має права піддавати сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання і не має права заперечувати встановлені судом обставини.
У справі, що переглядається вимоги заявлені про усунення перешкод власнику - Державі у користуванні земельною ділянкою, яка за твердженням позивача належить до земель лісового фонду, відповідачем визначений вже третій власник спірної земельної ділянки, яка набула право власності на підставі договору купівлі-продажу.
А отже враховуючи, що вимоги пред'явлені тією самою особою і що судовим рішенням встановлені відсутність підстав для витребовування спірної земельної ділянки від першого власника, так як не доведено наявність права власності, відсутні і підстави для усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та реєстраційних стосовного останнього власника.
Умовами застосування як віндикаційного, так і негаторного позову здійснення захисту порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів, відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин і обставини володіння відповідачем нерухомим майном. Враховуючи, що стороною позивача не доведені обставини порушення права власності не вбачається доцільним визначення способу захисту, оскільки захисту підлягає саме порушене право. Проте висновки суду першої інстанції не є такими, що вплинули правильність вирішення справи по суті.
Здійснення оцінки пропорційності втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування, яке є предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може стати підставою для відмови у задоволенні позову прокурора лише у випадку, коли суд на підставі аналізу наявних у справі доказів дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для втручання у таке право особи. В іншому випадку, як у цій справі, така оцінка судом не має жодного правового сенсу, оскільки відсутній сам факт втручання в право особи на мирне володіння майном.
Таким чином, доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі є аналогічними аргументам наведеним в суді першої інстанції, яким суд дав належну оцінку, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується апеляційний суд.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи. Тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача, відсутні і підстави для перегляду питання розподілу судових витрат та компенсації позивачеві понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук
Повне судове рішення складено 17 жовтня 2025 року.