23 вересня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 17.12.2024, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бишків Жовківського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.5 ст.111-1 КК України, і призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків строком на 12 років з конфіскацією всього належного йому майна,
Згідно з вказаним вироком Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 вказаного Закону Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими продовженнями, у зв'язку із вторгненням російської федерації на територію України, який діє по теперішній час.
З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь до складу рф, а також придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом рф було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування Республіки Крим.
Так, відповідно до ч. 1,4 ст. 26 «Закона Республики Крым от 21.08.2014 №54-ЗРК «Об основах местного самоуправления в Республике Крым» структуру органів місцевого самоврядування складають представницький орган муніципального утворення, голова муніципального утворення, місцева адміністрація (виконавчо-розпорядчий орган муніципального утворення), контрольно-лічильний орган муніципального утворення, інші органи місцевого самоврядування та виборні посадові особи місцевого самоврядування, передбачені статутом муніципального утворення та які володіють власними повноваженнями для вирішенням питань місцевого значення. Найменування представницького органу муніципального утворення, голови муніципальної утворення, місцевої адміністрації (виконавчо- розпорядчого органу муніципального утворення) закріплюються статутом муніципального утворення.
Згідно ч. 1 ст. 31 вище зазначеного закону місцева адміністрація (виконавчо-розпорядчий орган муніципального утворення) наділяється статутом муніципального утворення повноваженнями щодо вирішення питань місцевого значення та повноваженнями для здійснення окремих державних повноважень, переданих органам місцевого самоврядування федеральними законами та законами Республіки Крим.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 22 «Устава муніципального образования городского округа Феодосии Республики Крым № 65 от 17.11.2014 (Структура органов местного самоуправления муніципального образования городской округ Феодосия Республики Крым)»»: місцева адміністрація (виконавчо-розпорядчий орган) муніципального утворення міський округ Феодосія Республіки Крим - Адміністрація міста Феодосії Республіки Крим.
Частинами 1 ст. 34 вказаного статуту «(Администрация города Феодосии Республики Крым)» передбачено: Адміністрація міста Феодосії Республіки Крим є виконавчо-розпорядчим органом муніципального утворення міського округу Феодосія Республіки Крим та наділяється цим Статутом повноваженнями щодо вирішення питань місцевого значення та повноваженнями для здійснення окремих державних повноважень, переданих органам місцевого самоврядування федеральними законами та законами Республіки Крим.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 90 «Конституции Республики Крым (Местное самоуправление)»: Органи місцевого самоврядування самостійно керують муніципальною власністю, формують, затверджують та виконують місцевий бюджет, встановлюють місцеві податки та збори, здійснюють охорону громадського порядку, а також вирішують інші питання місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування можуть наділятися законом Республіки Крим, окремими державними повноваженнями з передачею необхідних реалізації матеріальних і фінансових коштів. Реалізація переданих повноважень підконтрольна органам державної влади Республіки Крим.
Так, в невстановлений досудовим розслідуванням точні дату та час, але не пізніше вересня 2022 року громадянин України ОСОБА_7 , усвідомлюючи здійснення відкритої збройної агресії російською федерацією на території України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, переслідуючи свої особисті інтереси, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, маючи умисел на зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно - розпорядчих функцій у незаконно створеному органі окупаційної влади, так званій «Адміністрації міста Феодосії», та реалізуючи його, отримавши від невстановлених в ході досудового розслідування осіб з числа представників окупаційної адміністрації так званої «Республіки Крим» пропозицію на зайняття посади в адміністративному органі окупаційної влади, а саме посади «керівника апарату адміністрації міста Феодосії», в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно погодився на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в невстановлений досудовим розслідуванням точні дату та час, але не пізніше вересня 2022 року, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації так званої «Республіки Крим», умисно, добровільно, зайняв посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконно створеному органі окупаційної влади, а саме посаду «керівника апарату адміністрації міста Феодосії».
Захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якійпросить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити.
В обґрунтування поданої апеляційної скаргизахисникпосилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вказує на відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження добровільності зайняття ОСОБА_7 відповідної посади, зокрема його особистої заяви. Зазначає, що не встановлено які саме функції покладені на ОСОБА_7 в зв'язку із заняттям посади, жодних посадових інструкції та інших документів з даного питання не досліджено, що не дає можливості вирішити питання щодо віднесення їх до організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських. Звертає увагу, що при призначенні покарання судом не встановлено настання будь-яких тяжких наслідків, не враховано особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не досліджувалися інші характеристики його особи.
В судове засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 не з'явився, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду неодноразово повідомлявся належним чином шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом розміщення повістки у виданні «Урядовий кур'єр».
Захисник ОСОБА_6 вважав за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченого.
З урахуванням вимог апеляційної скарги, в якій не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, вимог кримінального процесуального закону щодо розумності строків апеляційного розгляду, колегією суддів було прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, дослідження та доведення переконливості доказів перед судом, в межах висунутого обвинувачення безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення ґрунтуються на досліджених в ході судового розгляду доказах - протоколі огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 15.09.2023; висновку експерта КНДІСЕ № 24125/23-35 від 20.12.2023; роздрукованими з загальнодоступної мережі Інтернет «Уставом муніципального образования городского округа Феодосии Республики Крым», «Сведениями о полномочиях администрации города Феодосии Республики Крым», «Графиком приема граждан», «Структурою адміністрації»; рапорті слідчого СУ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_8 ; рапорті ст. о/у в ОВС ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі майора поліції ОСОБА_9 .
Згідно з протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 15.09.2023 на офіційному порталі «Правительства Республики Крым» - «Феодосия» міститься інформація про ОСОБА_7 як про «руководителя апарата администрации города Феодосии».
Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ № 24125/23-35 від 20.12.2023, у фотознімку у файлі «631b3aa3bd4d84.42284558_IMG_5668.JPG» (об'єкт № 1) та в фотознімку в особовій картці Державної міграційної служби України на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (файл «ОСОБА_7 Ф-1.pdf» (об'єкт № 2)), наданому в якості порівняльного зразку зовнішності ОСОБА_7 , зображена одна і та ж особа.
Згідно з рапортом ст. о/у в ОВС ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі майора поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_7 на материковій частині України не перебуває, при цьому зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Громадянство України ОСОБА_7 підтверджено даними особової картки на ОСОБА_7 , відповідно до якої, останній отримав паспорт громадянина України, виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області, а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Будь-які дані, щодо припинення громадянства України ОСОБА_7 відсутні.
Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
Вказані докази доводять, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, діючи зі своїх особистих мотивів, погодився на пропозицію представників окупаційної адміністрації так званої «Республіки Крим» та умисно, добровільно зайняв посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконно створеному органі окупаційної влади, а саме посаду «керівника апарату адміністрації міста Феодосії».
Воєнна окупація невід'ємної частини України - Автономної Республіки Крим - мала відкритий характер, а тому ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів того, що займана ОСОБА_7 посада пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, оскільки за своєю специфікою керівник структурного підрозділу органу місцевого самоврядування (виконавчо-розпорядчого органу муніціпального утворення) у будь-якому випадку реалізовує публічно-владні управлінські функції, делеговані йому відповідним органом, а також виконує свої обов'язки по керівництву трудовим колективом.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у висунутому йому обвинуваченні за ч.5 ст.111-1 КК України, а саме - у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким та належить до злочинів проти основ національної безпеки України, даних про особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, відсутності обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, - суд першої інстанції правильно визначив йому розмір основного та додаткового покарання у середньому розмірі, встановленому санкцією ч.5 ст.111-1 КК України.
Отже, ухвалюючи вирок, суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначив покарання, що відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду міста Києва від 17.12.2024 щодо ОСОБА_7 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3