24 вересня 2025 року
справа № 760/9656/23
провадження № 22-ц/824/7754/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П,
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві
третя особа - голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування України у м. Києві Грязьон Анжела Вікторівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року, постановлене під головуванням судді Букіної О.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві Грязьон Анжела Вікторівна, про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києваз позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, третя особа - голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві Грязьон А.В., та просила суд визнати протиправним та скасувати виданий управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві наказ від 12 квітня 2023 року № 337к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді першого заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві або його правонаступника після закінчення процедури реорганізації; стягнути з відповідача або його правонаступника після закінчення процедури реорганізації на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року у цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12 червня 2023 року представник позивача подав до суду заяву про заміну неналежного відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФ України в м. Києві), оскільки управління є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року, заяву представника позивача задоволено та замінено первісного відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві на належного відповідача - ГУ ПФ України в м. Києві.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в м. Києві, третя особа - голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві Грязьон А.В., про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснено позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та за предметною підсудністю.
Не погоджуючись із ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги обґрунтовані тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У постанові Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року у цій справі встановлено, що за відкритими даними, процедуру реорганізації Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України, було завершено 30 квітня 2023 року, тобто після звернення 29 квітня 2023 року ОСОБА_1 з цією позовною заявою.
Також Київський апеляційний суд в постанові 26 жовтня 2023 року дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги щодо питання участі у справі ГУ ПФ України в м. Києві як суб'єкта владних повноважень висновків суду не спростовують, оскільки статус нового відповідача не перетворює цей спір на публічно-правовий спір, юрисдикція справи визначається характером спірних правовідносин, а не лише статусом відповідача.
ОСОБА_1 просила поновити її на посаді першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, а не на посаді першого заступника начальника ГУ ПФ України в місті Києві, а тому безпідставним є твердження суду першої інстанції про бажання позивача поновитися на державній службі. Фонд соціального страхування України належав до юридичних осіб приватного права.
У штатній структурі ГУ ПФ України в м. Києві існують не лише посади державних службовців. Тобто, для виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі на посаді, не пов'язаній з державною службою, не існує жодних законодавчих заборон.
Позивач зазначає, що спірні правовідносини не обумовлені відносинами, пов'язаними з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, а тому не регламентувалися на момент їх виникнення та не регламентується зараз нормами адміністративного законодавства. Отже, цей триваючий спір про поновлення позивача на посаді юридичної особи приватного права підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Неправильно встановивши, що позивач в цій справі звернувся із позовом 02 травня 2023 року до ГУ ПФ України в м. Києві про поновлення її на роботі у відповідача, яка стосується прийняття на публічну службу, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, застосував висновок Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23), яка є нерелевантною.
Так, відмінними є не лише підстави звернення з позовом, а мета такого звернення (у випадку позивача - це відновлення становища до ухвалення незаконного рішення, з метою реалізації законного права на звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, спір стосовно якого тривав на момент незаконного звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України).
Предмет позову в цій справі є відмінним від предмету позову у справі № 712/4776/23. Так, у справі № 712/4776/23 предметом позову є, зокрема, поновлення позивачки на посаді начальника юридичного відділу ГУ ПФ України в Черкаській області або на рівнозначній посаді. Тобто позивачем чітко висловлене бажання бути поновленою саме на посаді, яка стосується прийняття на державну службу.
Натомість ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати виданий Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві наказ від 12 квітня 2023 року № 337к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити її на роботі на посаді першого заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві або його правонаступника після закінчення процедури реорганізації. Тобто на посаді, яка займалася нею під час роботи у юридичної особи приватного права. Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач в цій справі не заявляє позовних вимог, які стосуються прийняття її на державну службу, а намагається лише відновити становище до прийняття незаконного рішення, з метою реалізації права на звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, цей спір є приватно-правовим і підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.
10 березеня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якомуГУ ПФ України в м. Києві просить залишити апеляційну скаргу представника позивача без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року без змін, зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу за подання заяви про надання доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відзив мотивувало тим, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, а тому розгляд справи, а також вирішення позовних вимог позивача має наслідком перетворення цієї справи на публічно-правовий спір, що не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Зазначило, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачено або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою стороною. Що стосується витраченого фахівцем в галузі права часу, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на зміст заявлених позивачем вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі на посаді першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві або його правонаступника після закінчення процедури реорганізації, яка відноситься до публічної служби, та з огляду на суб'єктний склад сторін, відповідач ГУ ПФ України в м. Києві є юридичною особою публічного права та суб'єктом владних повноважень, цей спір відноситься до адміністративної юрисдикції, оскільки, в цьому випадку має місце спір між учасниками публічно-правових відносин, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Поняття публічної служби наведено у пункті 17 частини другої статті 4 КАС України - діяльність на державних політичних посадах, у державних, колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим ,органах місцевого самоврядування .
01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ, яким вирішено припинити Фонд соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.
Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права.
З 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків від Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України.
20 червня 2023 року Фонд соціального страхування України припинено згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Правонаступником Фонду вказано Пенсійний фонд України.
Предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Фонд, відповідно до норм вказаного закону, наділений контролюючими функціями та правами видання обов'язкових для страхувальників актів, тому спори за його участю та участі його робочих органів розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
У справі, що переглядається встановлено, що позивач звернулася до суду з позовом щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі на посаді першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві або його правонаступника після закінчення процедури реорганізації, яка відноситься до публічної служби.
Колегія суддів наголошує, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснював владні управлінські функції.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з пунктом 15 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.
Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції до 01 січня 2023 року) визначено, що Фонд соціального страхування України є некомерційною самоврядною організацією.
Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.
Відповідно до пункту 6.1 Типового положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 року № 6, оплата праці працівників Управління здійснюється за рахунок коштів Фонду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, не була державним службовцем, займана нею посада не належить до посад публічної служби, а тому відповідно вона не здійснювала службову діяльність у розумінні статті 19 КАС України.
Сам по собі факт заміни відповідача у зв'язку з набуттям Пенсійним фондом України в процедурі публічного правонаступництва прав і обов'язків Фонду соціального страхування України не свідчить про виникнення публічно-правового спору.
Отже, посада позивачки, з якої її було звільнено, а саме першого заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві, не відноситься до категорії державних службовців публічної служби.
Так, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 819/362/16, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 826/27224/15 під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що спір про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, правонаступником якого є ГУ ПФ України в м. Києві, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Спір між сторонами, який виник у трудових правовідносинах, не пов'язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб'єкта публічного права та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 188/741/23 (провадження № 61-13277св23).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного, а відтак помилкового висновку щодо закриття провадження у справі з підстав, що цей спір має ознаки публічно-правового спору, який має розглядатись за правилами КАС України.
Доводи відповідача ГУ ПФ України щодо правильності закриття провадження у цивільній справі з огляду на те, що вимоги позивача стосуються поновлення на роботі в ГУ ПФ України на посаді державної служби, що є різновидом публічної служби, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 на момент звільнення не перебувала на державній (публічній) службі та не просить поновити її на посаді, яка відноситься до державної (публічної) служби.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у цивільній справі підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, на переконання колегії суддів, місцевий суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про віднесення цвіє справи до адміністратвиної юрисдикції, відтак зробив неправильний висновок про закриття провадження у справі, чим порушив норми процесуального права.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року скасувати,справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді