Єдиний унікальний номер справи № 761/29468/24
Провадження №22-ц/824/8874/2025
15 вересня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення заборгованості із заробітної плати,
У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача.
На обґрунтування позову зазначив, що 03.04.2018 між позивачем та відповідачем було
укладено строковий трудовий договір (контракт), за умовами якого позивача було прийнято на роботу на посаду начальника відділу гідравлічного розриву пластів департаменту гідравлічного розриву пластів (ГРП). Позивач вказує, що відповідач у ЗМІ регулярно звітує про суттєве збільшення обсягів видобування природного газу, зокрема, внаслідок роботи департаменту ГРП. Розділом 4 додаткової угоди № 2 визначено умови матеріального забезпечення позивача. Зокрема, пунктом 4.6 контракту встановлена річна премія по результатам виконання показників результативності з видобутку газу за рахунок операцій гідравлічного розриву пластів (ГРП), яка обраховується згідно наведеної у п.п. 4.6.1 контракту таблиці, як процентне співвідношення до річної заробітної плати, залежно від обсягу видобутку за рахунок ГРП.
Позивач вказує, що передбачена п. 4.6 контракту, на відміну від премії, передбаченої п. 4.3 контракту, підлягає сплаті не па підставі окремого рішення відповідача та па його розсуд, а автоматично, за єдиної умови - досягнення відповідних показників видобутку газу. Премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (додаткова заробітна плата), а також премії за спеціальними системами і положеннями (інші заохочувальні та компенсаційні виплати) входять до структури заробітної плати. Зазначає, що його не було повідомлено про зміну істотних умов праці в частині виплати щорічної премії, передбаченої п. 4.6 контракту, та зміни до вказаного пункту сторонами не вносились.
Наказом від 29.05.2024 року № 333-к, позивача було звільнено з роботи із 06.06.2024 року, в зв'язку із закінченням строку дії контракту. Однак, при звільненні із позивачем не було проведено повний розрахунок та не здійснено виплату премії, передбаченої п. 4.6 контракту за 2021 рік (виплачено лише 50 % премії), за 2022 рік (не виплачено премію), за 2023 рік (не виплачено премію), хоча позивач не тільки сумлінно виконував свої трудові обов'язки, але і забезпечив постійне суттєве зростання обсягів видобутку природного газу, що підтверджується звітом від 31.05.2024 року та наведеними в ньому графіками та показниками.
Так, за розрахунками позивача: розмір річної премії за 2021 рік складає суму в розмірі 67 086,00 доларів США, з яких відповідач виплатив позивачу суму в розмірі 33 543,00 доларів США, а решта суми в розмірі 33 543,00 доларів США залишилась не виплаченою; розмір премії за 2022 рік становить 44 724,00 доларів США, яка відповідачем не виплачена; розмір премії за 2023 рік становить 41 717.35 доларів США, яка відповідачем також виплачена не була. Таким чином, із відповідача підлягає стягненню розмір премії, передбачений п. 4.6 контракту, за період 2021-2023 роки в загальній сумі 119 984.00 доларів США. що за міжбанківським курсом продажу долару СІНА на 01.08.2024 року складає суму в розмірі 4 941 555,45 грн.?
З огляду на невиплату зазначеної суми позивачу при звільненні, останній, зазначає, що наявні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час прострочення виплати та за період із 06.06.2024 року (дата звільнення) по 08.08.2024 року (дата підготовки позову) розмір середнього заробітку складає суму в розмірі 38 571,43 доларів СІНА, що за міжбанківським курсом продажу долару США станом на 01.08.2024 року складає суму в розмірі 1 588 564,28 грн.
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 119 984,00 доларів США, що за міжбанківським курсом продажу долару СІІІА па 01.08.2024 року складає суму в розмірі 4 941 555, 45 грн., а також стягнути із відповідача па користь позивача середній заробіток за період із 07.06.2024 - 08.08.2024 роки в сумі 38 571,43 доларів США, що за міжбанківським курсом продажу долару США станом па 01.08.2024 року складає суму в розмірі 1 588 564, 28 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 06.03.2025 року позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв'язку з цим апелянт просив оскаржуване судове рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.
30 квітня 2025 року до апеляційного суду від відповідача надійшов відзив па апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.
01 травня 2025 року до апеляційного суду від позивача надійшло заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості із заробітної плати.
У судове засідання, призначене на 11 вересня 2025 року, з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів справи, апелянтом рішення суду першої інстанції оскаржується в частині нарахування премії.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині нарахування премії апелянту, в іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.
Основним доводом апеляційної скарги було те, що апелянту лише частково виплачено премію за 2021 р.
Як убачається з матеріалів справи, 01.11.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до строкового трудового договору № 64, за умовами якої сторонами було погоджено, що за ініціативою роботодавця та за наказами АТ «Укргазвидобування», працівнику може виплачуватись премія та інші досягнення в праці (п. 4.3 угоди), а також за приписами п. 4.6 працівнику встановлюється наступна система річного преміювання: 4.6.1 працівнику виплачується річна премія по результатам виконання показників результативності з видобутку газу за рахунок операцій гідравлічного розриву пластів (ГРП) в цілому «Укргазвидобування», відповідно до визначених показників в таблиці; 4.6.2 у разі досягнення додаткового видобутку газу за рахунок операцій ГРІП на рівні, який є меншим за відповідний показник, розмір річної премії визначається за показником меншого рівня.
Річна премія (п. 4.6.1. Контракту) по результатам виконання показників результативності з видобутку газу за рахунок операцій гідравлічного розриву пластів (ГРП), згідно таблиці, наведеної в цьому пункт). Вона має статус виробничої та виплачується щорічно автоматично, за єдиної умови - досягнення відповідачем (не позивачем або підрозділом, в якому він працює, а відповідачем, як компанією) обсягів видобутку за рахунок ГРП, визначених в цій таблиці.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із зазначеною позицією позивача. З аналізу чинної на час спірних правовідносин редакції укладеного між сторонами контракту, вбачається, що передбачена п. 4.6.1. контракту річна премія підлягає виплаті не за досягнення особисто позивачем як працівником певних індивідуальних результатів, а автоматично у разі, якщо відповідач збільшить річні обсяги видобутку газу згідно наведеної в п. 4.6.1. контракту таблиці.
На відміну від так званої щомісячної премії, яка не є премією, а є частиною заробітної плати та виплачується за будь-яких обставин, незалежно від досягнень працівника, щорічна премія підлягає виплаті тільки у передбачених п. 4.6.1. контракту випадках та за умови наявності визначених цим пунктом критеріїв. При цьому розмір такої премії не є сталим, а визначається згідно таблиці, й може складати від 20% до 100% залежно від досягнення відповідачем визначених таблицею обсягів видобутку.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до умов контракту вказана річна премія за 2021 рік повинна бути виплачена працівнику після закінчення року, однак положеннями договору не зазначено до якого місяця наступного року вона має бути виплачена.
Відповідно до звіту щодо розрахунку річної премії за 2021 рік, виконаного начальником центру кадрового адміністрування департаменту управління людськими ресурсами АТ «Укргазвидобування», було встановлено, що основний річний оклад позивача за 2021 рік склав суму в розмірі 4905179,24 грн, а розмір річної премії за 2021 рік, з огляду на положення 4.6.3 та 4.6.6 строкового трудового договору, було розраховано в розмірі 1471553,77 грн. (4905179,24 грн * 30%).
В матеріалах справи наявні розрахункові листки за жовтень та грудень 2022 року, з яких вбачається, що позивачу в жовтні 2022 року було нараховано:
- основний оклад 550616, 54 грн;
- премія за виробничі результати 1 237 654, 14 грн;
- премія за досягнення КПЕ 220 832, 99 грн;
- премія за досягнення КПЕ 331 249, 48 грн.
Всього за жовтень 2022 року позивачу було нараховано 1 241 333, 35 грн.
З наведеної суми було вирахувано 242 060,00 грн податків, решта (999 273, 35 грн.) - виплачена позивачу
У грудні 2022 року апелянту було нараховано:
- основний оклад 550616, 54 грн;
- премія за виробничі результати 1237654, 14 грн;
- премія за досягнення КПЕ 920 137, 44 грн.
Всього за грудень 2022 року позивачу нараховано 1 609 556, 87 грн.
Уся нарахована сума після вирахування податків (313 863,59 грн) була виплачена позивачу - 1 295 693,28 грн.
Враховуючи наведене, у жовтні 2022 року апелянту було нараховано та фактично виплачено премію за досягнення КПЕ за 2021 рік у розмірі 552 082, 47 грн, а у грудні 2022 року - у розмірі 920 137, 44 грн. Загалом позивачу було виплачено премію за досягнення КПЕ за 2021 рік у розмірі 1472219, 91 грн., що є навіть більшим від розрахункового розміру такої премії.
Доводи позивача про те, що виплачена в жовтні-грудні 2022 року сума включала в себе не тільки премію, але й зарплату, колегія суддів не приймає. Така позиція апелянта ґрунтується на тому, що в графі фактичних виплат одна з сум була зазначена як заробітна плата, з чого він робить висновок про недоплату йому премії. В той же час помилковість такої позиції спростовується аналізом цільового призначення тих сум, які йому були нараховані, і які фактично були виплачені. Пари цьому невірно зазначений вид виплати відповідачем у розрахунковому листку не впливає на правильність виплат, а отже вказані суми є саме премією, яку апелянту нарахували.
Твердження про те, що апелянтом отримано премію не в розмірі 1472 219, 91 грн, а у розмірі - 1252 972, 42 грн суд також не приймає, оскільки як убачається з вищенавених розрахунків, із нарахованих сум премії за досягнення КПЕ за 2021 рік перед виплатою були здійснені податків, у зв'язку з чим апелянту у відповідності до вимог закону було виплачено премію з урахуванням вказаного утримання.
Таким чином, доводи про часткову невиплату премії за 2021 рік не знайшли свого підтвердження в ході розгляду, а суд приходить до висновку про те, що даного роду зобов'язання відповідача за 2021 рік виконано в повному обсязі.
Щодо позовних вимог стосовно премії за досягнення КПЕ за 2022 рік, колегія суддів зазначає наступне:
Основним доводом позивача з даного приводу було те, що роботодавець не може своїм одноособовим рішенням скасувати виплату премій за 2022 рік, передбачену контрактом.
З наведеною позицією колегія суддів апеляційного суду погоджується в повній мірі.
Як убачається з матеріалів справи, 03.04.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено строковий трудовий договір № 64.
Трудовий контракт є різновидом трудового договору, а трудовий договір є, в основі своїй, таким самим приватноправовим договором, які будь-який інший, постаючи лише як окремий специфічний вид у складі договірного типу договорів про виконання робіт і надання послуг. Таким чином на усі види трудових договорів (включаючи і трудовий контракт) поширюються правила статті 629 ЦК України, за якими договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять як умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, так і умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 IK України).
За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється. Якщо інше не встановлено договором законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За змістом цих норм у разі зміни договору за домовленістю сторін зобов'язання змінюються (виникають нові) у такому ж порядку, як і при укладенні договору, з моменту, коли про таку зміну було досягнуто домовленості, а у випадку, якщо договір чи закон обумовлюють виникнення зобов'язань за договором настанням відповідної події, вчиненням сторонами відповідних дій, державною реєстрацією договору чи державною реєстрацією речового права за договором, та то й зміна (виникнення нових) зобов'язань за зміненим договором відбувається моменту настання такої події, вчинення дій, реєстрації договору чи права тощо.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з позицією апелента про хибність позиції відповідача (з якою погодився й суд першої інстанції) щодо того, що роботодавець може в будь-який момент під час дій трудового контракту одноособово ухвалити рішення про те, що передбачена контрактом щорічна премія не підлягає виплаті, навіть за попередні роки, на тій підставі/, що повноваження з виплати щорічної премії є дискреційними і роботодавець розпоряджається ними на власний розсуд, не зважаючи на умови індивідуального контракту з працівником.
Незважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду тим не менш вважає, що позовні вимоги в частині виплати премії за досягнення КПЕ за 2022 рік не підлягають до задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням акціонера № 850 AT «Укргазвидобування» від 14.09.2023 року були затверджені зміни до Регламенту управління ефективністю діяльності працівників НАК «Нафтогаз» та інших юридичних осіб Групи Нафтогаз, а також вирішено не здійснювати оцінку досягнення працівниками товариства, у т.ч. відокремлених чи структурних підрозділів товариства, індивідуальних цілей та ключових результатів, установлених на 2022 рік; не нараховувати та не виплачувати працівникам товариства, у т.ч. відокремлених чи структурних підрозділів товариства, одноразову винагороду за результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та ключових результатів, установлених на 2022 рік, з урахуванням чинних норм законодавства України, внутрішніх документів Групи Нафтогаз, умов колективного договору та/або інших внутрішніх документів товариства, а також індивідуальних трудових договорів (контрактів), укладених із окремими працівниками; не встановлювати індивідуальні цілі та ключові результати на 2023 рік працівникам товариства.
Вказане рішення 14.09.2023 року було розіслано для ознайомлення електронним способом всім працівникам підприємства, в тому числі й позивачу, що він підтвердив в судовому засіданні. Таким чином з наведеної дати апелянт був повідомлений про те, що відповідач не буде виплачувати йому премію за досягнення КПЕ за 2022 рік.
Відповідно до вимог вже вступившої в силу на той час редакції ст. 223 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Ч. 2 вказаної статті передбачено, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Оскільки нарахувати та виплатити позивачу премію за досягнення КПЕ за 2022 рік відповідач повинен був на протязі 2023 року, вказані кошти не є тими сумами, що нараховуються працівникові при звільненні, застосуванню в даному випадку підлягають положення ч. 1 ст. 223 КЗпП України.
Враховуючи наведене, з 15.09.2023 року почав обраховуватися тримісячний строк, протягом якого апелянт мав право звернутися до суду за вирішенням даного трудового спору. Таким чином з вимогою про вирішення трудового спору в зазначеній частині позивач повинен був звернутися до суду не пізніше 14.12.2023 року, чого, однак, ним зроблено не було, позов було подано лише в серпні 2024 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що хоча в односторонньому порядку зобов'язання щодо виплати премії змінюватися не може, однак позивачем пропущено строк звернення до суду за поновленням такого свого порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні вимоги щодо виплати премії за 2022 рік, однак з іншої підстави, ніж зазначив суд першої інстанції.
Що стосується вимоги про виплату премії за 2023 рік, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до умов преміювання, обов'язок виплатити працівнику премію, яка є предметом позову у даній справі, виникає у роботодавця лише по завершенню відповідного календарного року, тобто з 1 січня наступного року. Зазначене також вбачається і з самої суті такої премії, оскільки вона призначається виходячи з тих результатів, яких компанія досягла за результатами усього року.
Зважаючи на викладене, позиція позивача про зобов'язання відповідачка нарахувати та виплатити премію станом на початок грудня 2023 року не є правомірною, оскільки на вказаний час у позивача ще не було права на таку премію, так як календарний рік як розрахункова одиниця на ой час ще не закінчився.
06.12.2023 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 7 до строкового трудового договору № 64, якою змінено порядок нарахування та виплати премії. Зокрема, з часу укладення дотикової угоди сторони погодили скасування автоматичного нарахування премії за результатами роботи за попередній календарний рік.
Оскільки ще до часу виникнення у роботодавця обов'язку нарахувати та виплатити працівнику премію за результати роботи за 2023 рік сторони правовідносини в добровільному порядку погодили припинення (зміну) такого обов'язку, невиплата такої премії позивачу з точки зору колегії суддів є цілком правомірною.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, але керувався неналежними мотивами, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення в частині мотивів для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог. В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько