Справа № 521/14461/25
Провадження № 2/686/8473/25
(заочне)
20.10.2025 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючого судді - Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Гайдуку А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У серпні 2025 року ТзОВ «Свеа Фінанс» звернулось до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 20265,00 грн. та судових витрат, в обґрунтування якого вказано, що 16.04.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4598716, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 6000 гривень з кінцевим терміном повернення 01.05.2023 року та сплатою процентів за його користування у розмірах, визначених умовами договору.
25.09.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - ТзОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна) був укладений договір Факторингу №01.02-55/23, за умовами якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4598716 у сумі 20265,00 гривень, з яких: 6000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 14265,00 грн. сума заборгованості за процентами.
Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Відповідач не виконав свого обов'язку за умовами договору, кредит та нараховані за його користування проценти не повернув.
Зважаючи на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 4598716 від 16.04.2023 в сумі 20265,00 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року відкрито провадження та справу призначено у спрощеному провадженні до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи вказав про розгляд справи без його участі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомив.
За таких обставин, оскільки проти цього не заперечував представник позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 16.04.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4598716, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 6000 гривень з кінцевим терміном повернення 01.05.2023 року зі сплатою процентів 3,61% (базова процентна ставка фіксована за перший день користування), 2,50 % (базова процентна ставка фіксована з другого дня користування).
Факт надання грошових коштів відповідачу у розмірі 6000 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок останнього, підтверджується даними довідки ТзОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 19.05.2025 року.
25.09.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» був укладений договір Факторингу №01.02-55/23, за умовами якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4598716 від 16.04.2023 у сумі гривень, з яких: 6000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 14265,00 грн. сума заборгованості за процентами.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів неотримання ним у позику від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів в сумі 6000,00 грн., так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов вище зазначеного Договору позики у строки, передбачені цим правочином.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання щодо повернення суми позики за кредитним договором №4598716 від 16.04.2023 як первинному позикодавцю ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і його правонаступнику, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 6000,00 грн. в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.
Разом з тим, щодо розміру заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Таким чином, позивач відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Судом встановлено, що строк кредитування закінчився 01.05.2023 року, однак первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» продовжено нарахування процентів за користування кредитом.
Тому, визначаючи суму процентів, що підлягають до стягнення, суд враховує умови договору, графік платежів,згідно яких проценти підлягають до стягнення в розмірі: 216,60 грн. (за перший день користування кредитом за процентною ставкою 3,61%) + 2100,00 грн. (за решту 15 днів користування кредитом за процентною ставкою 2,50%) = 2316,60 грн.
Суд вважає, що проценти нараховані поза межами строку кредитування стягненню не підлягають.
На підставі викладеного та враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6000 грн. та проценти за вказаним договором у розмірі 2316,60 грн., всього стягнути - 8316,60 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути також судовий збір у розмірі 994,13 грн. (2422,40х8316,60/20265,00).
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 11, 514, 526, 626-629, 638, 1046, 1048-1049, 1054-1055, 1077 ЦК України, суд -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 6, м. Київ, 03124) заборгованість за кредитним договором №4598716 від 16.04.2023 року в загальному розмірі 8316,60 грн. та судовий збір у сумі 994,13 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 20.10.2025 року.
Суддя Сергій Стефанишин