Дата документу 15.10.2025Справа № 554/9225/22
Провадження № 1-кп/554/637/2025
«15» жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
В провадженні Шевченківського районного суду міста Полтави перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання обґрунтовано тим, що підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є та обставина, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, яке відноситься до особливо тяжких кримінальних правопорушень, за його вчинення передбачено покарання до 15 років позбавлення волі. Під час досудового розслідування до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений. Обґрунтованість подання прокурором саме такого клопотання визначається наявністю ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, оскільки перебуваючи на волі, через усвідомлення тяжкості покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винним у вчиненні злочину, через втрату ним свободи на тривалий строк, може ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин. Також ОСОБА_3 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні, місце проживання яких є відомим обвинуваченому. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки злочин був вчинений ним в стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням насильства, тобто обвинувачений схильний до агресивної поведінки, може завдати шкоду оточуючим, не має міцних соціальних зв'язків. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання прокурора, просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила змінити її підзахисному запобіжний захід на домашній арешт за місцем реєстрації. Вважає, що ризики, зазначені прокурором, вже втратили свою актуальність, доказів наявності вказаних ризиків на даний час прокурором не надано, її підзахисний вже майже три роки перебуває під вартою. Лише тяжкість можливого покарання не може бути підставою для застосування саме такого запобіжного заходу протягом такого тривалого часу.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав клопотання свого захисника.
Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. ч. 1-5, 7 ст. 194 КПК України).
Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
З вимог ч.ч.4, 5 ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений під час судового розгляду кримінального провадження в Шевченківському районному суді міста Полтави, з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, яке відноситься до особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, а отже останній може переховуватися від суду, оскільки перебуваючи на волі, через усвідомлення тяжкості покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, через втрату ним свободи на тривалий строк, може ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин. Також ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, місце проживання яких є відомим обвинуваченому, з метою зміни ними своїх показів. Крім того, свідки ще судом не допитувались.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов?язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв?язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а відсутність постійного та законного джерела доходів може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, фактичні обставини кримінального правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому, а саме вчинення правопорушення проти життя та здоров?я особи, що свідчить про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілого.
Суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні. Доказів зменшення цих ризиків для застосування відносно обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу, або взагалі їх відсутність, суду не надано.
Щодо ризиків, передбачених п.п. 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які зазначені у клопотанні прокурора, на сьогодні у суду відсутні підстави вважати, що вказані ризики з певним ступенем ймовірності справдяться, оскільки досудове розслідування завершено більше трьох років тому, всі речі або документи, які мали значення для встановлення обставин кримінального правопорушення вилучені. Крім того, ОСОБА_3 є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання, тому, суд вважає, що прокурором належним чином не доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, підстав вважати, що вказані ризики справдяться, у суду підстав немає.
Щодо доводів захисника про можливість зміни її підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, то суд зазначає, що стороною захисту не було доведено нових обставин, які б свідчили про зменшення або взагалі відсутність встановлених ризиків по кримінальному провадженню, які б могли вплинути на можливість застосування до обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу, а тому відсутні підстави для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки вказане не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо вплине на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням вимог ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінують, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились. Обрання більш м?якого запобіжного заходу, не пов?язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.
Також слід зазначити, що зважаючи на ведення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилення від суду та незаконного впливу на свідків.
Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід продовжити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Вимогами ч.4 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Разом з тим, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тривалість судового провадження, викликаною його складністю, а також обставини самого кримінального провадження, зокрема повторного судового розгляду, у зв?язку із скасуванням судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції, і часу, який минув з моменту прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає можливим визначити ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов?язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положеннями ч. 5 ст. 182 КК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, тобто був достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув?язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Сума шкоди у кримінальному провадженні може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями, як то серйозність вчиненого злочину, ризик втечі тощо.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу, ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, вимог п.3 ч.5 ст. 183 КПК України, яка встановлює, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відсутності виключних випадків при яких застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, покладених на неї обов'язків, а отже відсутності підстав для призначення застави у розмірі, який перевищує розмір, визначений в п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, відсутності даних про неспівмірність розміру застави обставинам кримінального провадження та завідому непомірність для обвинуваченого, суд приходить до висновку, що визначений раніше розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на сьогодні становить 242 240 грн., у даному випадку, є цілком достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків по кримінальному провадженню і перспектива втрати такого грошового забезпечення, у випадку порушення ним встановлених обов?язків, послужить достатнім стримуючим фактором, що виключить з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду, впливати на свідків або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 199, 331, 369-372 КПК України,
Клопотання процесуального прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 13 грудня 2025 року, включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. та визначенням обов?язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт/паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в?їзд в Україну.
Термін дії обов?язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк 2 /два/ місяці, тобто до 15 грудня 2025 року.
Визначити строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 грудня 2025 року, включно.
Копію ухвали надіслати ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», до виконання, а учасникам кримінального провадження, до відома.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її оголошення.
У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Шевченківського районного суду
міста Полтави: ОСОБА_8