Дата документу 21.10.2025Справа № 545/2468/25
Провадження № 2/554/4131/2025
21 жовтня 2025 року місто Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді - Тімошенко Н.В.,
при секретарі - Тоцької К.А.,
за участю представника позивача - Яненка Б.І.,
відповідачки - ОСОБА_1 та її представника відповідача - адвоката Лизенко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,-
Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, утримуваних з нього згідно рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15.03.2016 року у справі № 545/989/16-ц на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 вересня 2016 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі народилася донька ОСОБА_4 .
З лютого 2024 року позивач проходить військову службу, захищаючи Незалежність України, що негативно вплинуло на стан його здоров'я.
Позивач перебуває у постійному психологічному стресі, вимушений вживати медичні препарати від головного болю та заспокійливі засоби, потребує санаторно-курортного лікування.
09 травня 2025 року дружина позивача звільнилась з роботи, тому позивач одноосібно утримує сім'ю.
Позивач зазначає, що має витрачати кошти на лікування, на утримання дружини та малолітньої доньки, яка відвідує гуртки та розвивається. У зв'язку з цими обставинами позивач просить зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/8 частини заробітку.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лизенко І.В. у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили відмовити у їх задоволенні.
Зазначили, що позивач не довів погіршення свого майнового стану. Навпаки, у квітні 2024 року позивач придбав автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER SPORT 2018 року випуску вартістю 12-14 тисяч доларів США. З довідки про грошове забезпечення вбачається, що позивач отримує високі доходи від військової служби. Утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 124 892,62 грн. Дружина позивача є працездатною, не зверталася до центру зайнятості. Витрати на лікування незначні. Син ОСОБА_5 потребує коштів на навчання, заняття спортом, репетиторів для підготовки до ЗНО, лікування. Зменшення розміру аліментів суперечитиме інтересам дитини.
Заслухавши пояснення представників сторін, відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно зазначає, що зміна сімейного стану платника аліментів та перебування на його утриманні декількох осіб без доведення погіршення його майнового становища не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, на утримання якої сплачуються аліменти, та суперечитиме її інтересам.
Так, у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15.03.2016 року у справі № 545/989/16-ц позивача було зобов'язано сплачувати аліменти на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10.02.2016 року.
Вказане рішення суду виконується за допомогою Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області.
03 вересня 2016 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Подільським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 192.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 11.01.2017 року Подільським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 11.
З лютого 2024 року позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 23.05.2025 року.
09 травня 2025 року дружина позивача ОСОБА_3 звільнилася з роботи в Центрі фізичного виховання та спорту учнів і студентів, що підтверджується довідкою від 22.05.2025 року.
Позивач посилається на погіршення стану свого здоров'я внаслідок постійного психологічного стресу, пов'язаного з військовою службою. На підтвердження цього позивач надав консультативний висновок невропатолога Клініки СМ від 11.05.2025 року, яким підтверджується розлад вегетативної нервової системи та рекомендовано вживати медичні препарати.
Суд встановив, що позивач зареєстрував новий шлюб 03.09.2016 року, тобто після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів (15.03.2016 року). ІНФОРМАЦІЯ_3 в шлюбі народилася донька.
Проте, зміна сімейного стану позивача, а саме реєстрація нового шлюбу та народження іншої дитини, сама по собі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів без доведення погіршення майнового стану позивача.
Відповідно до практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Позивачем не доведено погіршення його майнового стану. Навпаки, з матеріалів справи вбачається покращення майнового стану позивача.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2025 року № 222/1/4/162/373/1754 про грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з 14 лютого 2024 року по 01 серпня 2025 року, позивачу нараховано грошове забезпечення у загальному розмірі 1 540 434,58 грн за 18 місяців, що становить у середньому близько 85 579,70 грн на місяць.
З довідки вбачається, що у окремі місяці позивач отримував грошове забезпечення у значних розмірах: лютий 2025 року - 143 386,30 грн; квітень 2025 року - 133 052,25 грн; січень 2025 року - 103 517,27 грн; листопад 2024 року- 101 391,47 грн; травень 2025 року - 98 104,50 грн.
Про покращення майнового стану позивача також свідчить факт придбання ним 02 квітня 2024 року транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER SPORT, 2018 року випуску, що підтверджується відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 28.07.2025 року.
Згідно з даними найбільшого українського автомобільного маркетплейсу AUTO RIA, наданими представником відповідача, вартість автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER SPORT 2018 року випуску, залежно від пробігу, стану та комплектації, становить від 12 250 доларів США до 14 500 доларів США.
Таким чином, у квітні 2024 року, тобто через два місяці після призову на військову службу, позивач мав можливість придбати автомобіль вартістю приблизно 12-14 тисяч доларів США (близько 480-560 тисяч гривень за курсом на той час), що свідчить про наявність у позивача грошових коштів та про покращення, а не погіршення його майнового стану.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виданим 29.07.2025 року Полтавським відділом ДВС у Полтавському районі Полтавської області, за позивачем утворилася заборгованість у сумі 124 892,62 грн, що також свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків щодо утримання старшої дитини.
За таких обставин позивач не довів погіршення свого майнового стану, навпаки, матеріали справи свідчать про значне покращення його майнового становища у зв'язку з отриманням високого грошового забезпечення під час військової служби.
Позивач посилається на погіршення стану свого здоров'я внаслідок постійного психологічного стресу, пов'язаного з військовою службою, та на необхідність витрат на лікування.
З наданого позивачем консультативного висновку невропатолога Клініки СМ від 11.05.2025 року вбачається, що позивачу рекомендовано приймати препарат міасер, 10 мг, 1 таб. на ніч.
Згідно з даними всеукраїнської онлайн платформи « ІНФОРМАЦІЯ_4 », наданими представником відповідача, вартість препарату міасер у кількості 20 таблеток становить від 450,60 грн до 550,66 грн.
Таким чином, витрати на придбання рекомендованих лікарем медичних препаратів становлять близько 450-550 грн на місяць (20 таблеток), що є незначною сумою у порівнянні з доходами позивача (в середньому близько 85 579,70 грн на місяць) і не може бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Позивач також зазначає про необхідність санаторно-курортного лікування вартістю 30-60 тисяч гривень. Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження необхідності несення ним особистих витрат на санаторно-курортне лікування, оскільки частина цих витрат має покрити держава відповідно до законодавства про соціальний захист учасників бойових дій.
Крім того, позивач не надав жодних документальних доказів на підтвердження фактичного придбання ним медичних препаратів чи несення витрат на лікування.
За таких обставин позивач не довів, що витрати на лікування є значними та призводять до погіршення його майнового стану.
Позивач зазначає, що його дружина ОСОБА_3 звільнилася з роботи 09.05.2025 року та перебуває на його утриманні.
Проте, ОСОБА_6 є працездатною особою, дітей віком до трьох років не має. Згідно з відповіддю Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості від 30.07.2025 року, наданою представником відповідача, ОСОБА_3 не зверталася до органів зайнятості населення з питань пошуку роботи та отримання допомоги по безробіттю.
Таким чином, дружина позивача має можливість до працевлаштування, але не вживає заходів для пошуку роботи. За таких обставин працездатна дружина позивача не може вважатися утриманцем у розумінні законодавства.
Крім того, звільнення дружини з роботи відбулося 09.05.2025 року, тобто незадовго до подання позову (червень 2025 року), що може свідчити про спробу штучного створення підстав для зменшення розміру аліментів.
Позивачем надано довідки про відвідування донькою ОСОБА_7 платних занять у мовному центрі «SP School», хореографічній студії «Каприз» та музичній школі № 2 ім. В.П. Шаповаленка.
Проте, позивач не надав доказів фактичної оплати цих занять, не надав платіжних документів, договорів, квитанцій тощо. Крім того, позивач не довів, що ці витрати є надмірними та призводять до погіршення його майнового стану, враховуючи високі доходи позивача.
Суд зазначає, що позивач має рівні обов'язки щодо утримання обох своїх дітей - як старшого сина ОСОБА_5 , так і молодшої доньки ОСОБА_7 . Народження молодшої дитини не може бути підставою для зменшення утримання старшої дитини, оскільки це суперечило б принципу рівності прав дітей.
Відповідно до Конвенції ООН про права дитини та практики Верховного Суду, при вирішенні питання про зміну розміру аліментів першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
З матеріалів справи вбачається, що син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі є учнем 11 класу та має намір здобувати вищу освіту. Відповідач несе витрати на заняття сина з репетиторами з математики, історії України, української мови і літератури для підготовки до ЗНО.
Владислав активно займається спортом, відвідує навчально-тренувальні заняття з баскетболу у КЗ «Полтавська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву № 2», відвідує тренажерний зал. Влітку 2024 року відпочивав у Спортивному та танцювальному таборі «Трембіта» у Карпатах, витрати на що склали 17 000 грн.
Для навчання та розвитку сина відповідачем придбано йому ноутбук НР вартістю 31 999 грн, що підтверджується видатковою накладною від 02.12.2024 року.
ОСОБА_5 має проблеми зі здоров'ям: вроджений вивих лівого стегна, дисплазію лівого тазокульшового суглобу, вкорочення лівої нижньої кінцівки на 1,0 см, S-подібний сколіоз, плоскостопість обох стоп. Протягом всього життя ОСОБА_5 використовує ортопедичне взуття, устілки, проходить ЛФК. Потребує оперативного лікування для корекції диспропорції кінцівок.
З 16.07.2025 по 23.07.2025 підліток перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії КП «Регіональний медичний центр родинного здоров'я» з приводу видалення невусу скроневої ділянки.
За таких обставин присуджений до сплати розмір аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку є вкрай необхідним для забезпечення, навчання і всебічного розвитку дитини, підготовки до вступу у вищий навчальний заклад, лікування.
Зменшення розміру аліментів не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам, особливо враховуючи той факт, що син знаходиться у підлітковому віці (15 років), коли потреби дитини значно зростають.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, передбачених ст. 192 СК України, для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина.
Позивач не довів погіршення свого майнового стану. Навпаки, матеріали справи свідчать про значне покращення майнового становища позивача у зв'язку з отриманням високого грошового забезпечення під час військової служби (в середньому близько 85 579,70 грн на місяць) та можливість придбання автомобіля вартістю 12-14 тисяч доларів США.
Зміна сімейного стану позивача (реєстрація нового шлюбу та народження дитини) сама по собі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів без доведення погіршення майнового стану.
Витрати на лікування є незначними (близько 450-550 грн на місяць) у порівнянні з доходами позивача.
Дружина позивача є працездатною особою та має можливість до працевлаштування.
Син ОСОБА_5 знаходиться у підлітковому віці, готується до вступу у вищий навчальний заклад, активно займається спортом, потребує лікування. Зменшення розміру аліментів суперечитиме інтересам дитини.
За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати у зв'язку з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 81, 137, 141, 259-263, 268-273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 21 жовтня 2025 року.
Суддя Н.В. Тімошенко