Справа № 346/4934/25
Провадження № 3/346/1743/25
20 жовтня 2025 року м. Коломия
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Третьякова І.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 ч.3 КУпАП, яка надійшла від Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, складена відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 736583, 15.09.2025р. близько 23:30 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство. Правопорушення вчинено повторно протягом року. ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності та піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст. 173-2 КУпАП рішенням суду від 18.06.2025р.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Як вбачається з матеріалів справи, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав адресу свого проживання: АДРЕСА_1 . Про судове засідання ОСОБА_1 повідомлявся судовою повісткою, яку було направлено за вищевказаною адресою, однак поштове відправлення повернулось до суду без вручення з відміткою «алресат відсутній за вказаною адресою».
З огляду на викладене судом не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останнього.
Судом встановлено, що при складані протоколу про адміністративне правопорушення, працівником поліції дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч.3 ст.173-2 КУпАП як повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
В протоколі також зазначено, що ОСОБА_1 раніше був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Визначення терміну «домашнє насильство» наведено в п.2 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». За його змістом під домашнім насильством розуміються всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання між колишнім чи теперішнім подружжям або особами, які спільно проживають чи проживали однією сім'єю, але не перебувають або не перебували в шлюбі, незалежно від того, чи проживає або проживала особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що і особа, яка постраждала від домашнього насильства.
У вказаній нормі також наведені визначення кожного із перелічених видів насильств.
Так, економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, яка включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, переслідування, залякування, інші дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль в репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали в постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Вказуючи в протоколі про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, працівник поліції не зазначає відносно кого та який з перелічених видів домашнього насильства було вчинено (фізичний, сексуальний, психологічний чи економічний), в чому таке насильство полягало, а саме які конкретні дії були вчинені ОСОБА_1 , аби вважати їх саме домашнім насильством.
Крім цього, обов'язковою умовою для вчинення правопорушення, передбаченого ст.. 173-2 КУпАП є наслідок у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Викладена у протоколі суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складений протокол.
Отже, питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи вирішується в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.
З системного аналізу наведеного вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується із практикою та позицією ЄСПЛ.
В даній справі в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 призвело до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Більш того, потерпілим у відповідній графі протоколу зазначено ОСОБА_2 . Однак, в графі «суть правопорушення» не вказано, що домашнє насильство було вчинено відносно даної особи, а також не зазначено в яких сімейних чи родинних відносинах перебуває ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 . Вказані обставини мають суттєве значення, оскільки за приписами законодавства домашнє насильство вчиняється в сім'ї чи в межах місця проживання між колишнім чи теперішнім подружжям або особами, які спільно проживають чи проживали однією сім'єю.
Відтак, зазначена в протоколі суть вчинених протиправних дій не конкретизована щодо змісту домашнього насильства та не містить в собі всіх елементів складу адміністративного правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_1 , оскільки не вказує на настання шкідливих наслідків для потерпілого та наявність причинно-наслідкового зв'язку цих наслідків з протиправними діями ОСОБА_1 .
Таким чином, обов'язкові елементи об'єктивної сторони правопорушення в протоколі не зазначені та іншими зібраними доказами не підтверджуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП є недоведеним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 173-2, 221, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову суду протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд.
Суддя: Третьякова І. В.