30.09.2025 року м. Дніпро Справа № 904/4658/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Воронко Юлії Ігорівни
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Перова О.В.) від 19.02.2025 р. у справі № 904/4658/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Воронко Юлії Ігорівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, 49003, м. Дніпро, вул.128-ї Бригади Тероборони, буд. 8, код ЄДРПОУ 23357437
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання недійсним правочину про дострокове розірвання договору № 184 ОП від 12.11.2018, -
У жовтні 2024 р. Фізична особа-підприємець Воронко Юлія Ігорівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про визнання недійсним правочину Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про дострокове розірвання договору № 184 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 12.11.2018, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька в районі буд. 22 Б, яке було оформлено у формі листа за № 25/25-48 від 02.07.2024.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у справі № 904/4658/24:
- у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Воронко Юлії Ігорівни до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про визнання недійсним правочину про дострокове розірвання договору № 184 ОП від 12.11.2018 відмовлено у повному обсязі;
- судовий збір покладено на позивача;
- скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4658/24 від 27.01.2025.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа-підприємець Воронко Юлія Ігорівна, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у справі № 904/4658/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема зазначає, що суд не надав правову оцінку аргументам, зазначеним у позові, та діям відповідача щодо дострокового розірвання договору, вийшов за межі позовних вимог при розгляді саме цієї справи, що на думку апелянта вказує на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, яке повинно бути скасовано у повному обсягу.
Також, апелянт вказує, що долучаючи до матеріалів справи роздруківку Протоколу № 6 від 19.12.2024 р. (незважаючи на те, що позовна заява була подана 22.10.2024 р., тобто значно раніше складання цього Протоколу) відповідач діяв з метою зловживання своїми процесуальними правами / недобросовісному створенню перепон для руху справи змість того, щоб захищати свої права іншим шляхом, наприклад поданням «негаторного позову», що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у п.п. 30-41 Постанови від 10.04.2024 року у справі № 912/1725/22.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Воронко Юлії Ігорівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у справі № 904/4658/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.07.2025 р.
Представником Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у справі № 904/4658/24 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначає, що у спірних правовідносинах право на односторонню відмову від договору передбачене самим договором і не потребує узгодження з іншою стороною, отже як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. Таким чином, відповідач вважає, що належним чином заявив про намір щодо розірвання договору у передбачені договором термін і спосіб.
14.07.2025 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Паруснікова Ю.Б. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач), суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2025 р. клопотання Фізичної особи-підприємця Воронко Юлії Ігорівни про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 30.09.2025 р.
У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Представниця відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу позивача безпідставною, у зв'язку з чим просила залишити оскаржуване рішення без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.11.2018 між Комунальним підприємством «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради (далі - балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Воронко Юлією Ігорівною (далі - позивач, оператор) укладено договір № 184 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» (а.с. 6-8).
Відповідно до пункту 1.1. договору балансоутримувач надає оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою:
- м. Дніпро, вул. Криворізька, в районі буд. № 22Б (далі - майданчик для паркування);
- площа майданчика: 115,0 кв.м;
- кількість машино-місць: 10;
- кількість пільгових місць: 1;
- дні роботи: щоденно;
- час роботи: з 20:00 до 08:00.
Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 103,5 кв. м. (виключені квадратні метри, які обладнані згідно п. 2.2.16. цього договору).
Майданчик для паркування транспортних засобів вважається переданим в користування оператору з моменту підписання сторонами одночасно договору та акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2. договору).
Оператор зобов'язується забезпечити своєчасне та у повному обсязі справляння та перерахування до бюджету міста збору за місця для паркування транспортних засобів у порядку, визначеному відповідним рішенням Дніпровської міської ради з моменту введення майданчику для паркування в експлуатацію підписання акту введення експлуатацію майданчика для паркування (підпункт 2.2.13 пункту 2.2. договору).
Своєчасно та у повному обсязі перераховувати балансоутримувачу плату користування майданчиком для паркування (підпункт 2.2.14 пункту 2.2. договору).
Балансоутримувач має право припинити договірні відносини в односторонньому порядку у разі невиконання взятих на себе оператором зобов'язань, визначених умовами укладеного договору. Дострокове розірвання зазначеного договору відбувається на підставі офіційного листа балансоутримувача на адресу оператора. Договір вважається достроково розірваним через 20 днів з моменту направлення вищезазначеного листа, направивши лист, щодо розірвання договору, попередивши оператора про це за 20 (двадцять) календарних днів (підпункт 3.1.3. пункту 3.1. договору).
Обов'язковою умовою при припиненні відносин між сторонами в односторонньому порядку є лист, що повідомляє про розірвання Договору за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання. Підтвердженням направлення листа оператору про розірвання договору вважається наявність відправних документів з відділення пошти (підпункт 3.1.5. пункту 3.1. договору).
У випадку ненадання письмової відповіді оператором на лист про розірвання договору у десятиденний термін з моменту направлення листа оператору, у порядку п. 3.1.5 цього договору, договір в односторонньому порядку вважається розірваним (підпункт 3.1.6. пункту 3.1. договору).
У разі зміни нормативно-правових актів, котрі сприяли зміні умов договору, балансоутримувач має право внести відповідні зміни до Договору шляхом укладання додаткової угоди до договору (підпункт 3.1.7. пункту 3.1. договору).
Оператор має право здійснювати експлуатацію майданчика для паркування з моменту підписання акту введення в експлуатацію майданчика для паркування (підпункт 3.2.6. пункту 3.2. договору).
Відповідно до пункту 4.1. договору сума річної плати за організацію та експлуатацію майданчика для паркування, яка підлягає сплаті складає 9 001,00 грн.
Оператор щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату у розмірі 750,08 грн, в тому числі ПДВ 125,01 грн за один календарний місяць (пункту 4.2. договору).
Після закінчення строку дії договору, а також у разі дострокового розірвання або припинення дії цього договору, оператор зобов'язаний звільнити майданчик для паркування від свого рухомого майна (в т.ч. відокремлюваних поліпшень) і повернути майданчик для парку балансоутримувачу протягом 3 (трьох) робочих днів з дати розірвання або припинення дії цього договору (пункт 5.1. договору).
Повернення майданчика для паркування оператором і його прийняття балансоутримувачем здійснюється на підставі акту повернення майданчика для паркування, який підписується сторонами. Оператор зобов'язаний повернути майданчик для паркування балансоутримувачу в належному стані, що забезпечує можливість його подальшого використання в цілях, передбачених цим договором, з урахуванням нормального зносу (пункт 5.2. договору).
Цей договір може бути розірваний або припинений відповідно до умов цього договору (пункт 6.1. договору).
З дня закінчення строку цього договору, розірвання, припинення, визнання недійсним договору, Оператор втрачає право користування майданчика для паркування, включаючи проведення будь-якої підприємницької діяльності на даному майданчику для паркування (пункт 6.3. договору).
Договір набирає чинності з дати підписання сторонами, а в частині початку ведення діяльності - з моменту підписання акту введення в експлуатацію майданчику для паркування (пункт 10.1. договору).
Договір діє до проведення конкурсу з визначення оператору на право обслуговування майданчика для паркування.
Датою втрати чинності даного договору вважати дату укладання договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування між балансоутримувачем та переможцем конкурсу з визначення оператору (пункт 10.2. договору).
13.06.2019 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору «Про організацію та експлуатація майданчика для паркування» № 184 ОП від 12.11.2018, відповідно до умов якої внесли зміни до розділів 3, 4 та 5, а саме:
1. Внести зміни до розділу 3. Права сторін, та викласти п. 3.1.3 та 3.1.5 у наступній редакції:
«п. 3.1. - Балансоутримувач має право:
3.1.3. Припинити договірні відносини в односторонньому порядку у разі систематичного невиконання взятих на себе оператором зобов'язань, та в разі не усунення порушення протягом 1 (одного) місяця з дати отримання відповідної вимоги від Балансоутримувача.
3.1.5. Надіслати лист оператору щодо припинення (розірвання) договорів, відповідно до вимог чинного законодавства.»
2. Внести зміни до розділу 3. Права сторін, та виключити: п. 3.1.4, 3.1.6.
3. Внести зміни до розділу 4. Ціна договору та викласти п. 4.8. договору у наступній редакції: «п. 4.8. - У разі зміни нормативно-правових актів, котрі сприяли зміні ціни договорів, балансоутримувач має право вносити письмові пропозиції оператору щодо зміни ціни договорів шляхом укладання додаткової угоди.»
4. Виключити з розділу 5. Умови повернення Майданчика для паркування п. 5.3. (а.с. 9).
Додатковою угодою № 2 від 31.03.2021 до договору «Про організацію та експлуатація майданчика для паркування» № 184 ОП від 12.11.2018 внесено зміни до пункту 1.1 договору № 185 ОП та змінено балансоутримувача на Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (а.с. 10).
Договір та додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до нього.
12.11.2018 сторонами було підписано акт приймання-передачі майданчику для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька, в районі буд. № 22 Б (а.с. 44).
19.04.2024 КП "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради направило лист до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про вжиття заходів відповідно доручення секретаря Дніпровської міської ради від 09.04.2024 № 4/10-233 щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договорів «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» (а.с. 44-45).
У відповідь на вказаний лист відповідача Державна податкова служба України листом від 24.05.2024 № 37209/6/04-36-13-03-09 повідомила про підготовлені документи для направлення позовних заяв до суду по ФОП Воронко Ю.І. (а.с. 46-48).
24.06.2024 до КП "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради надійшов лист Державної податкової служби України № 45348/6/04-36-13-02-10 від 21.06.2024 щодо несплати ФОП Воронко Ю.І. податкового збору за місця для паркування транспортних засобів (а.с. 48-50).
24.10.2024 КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР направило на адресу Дніпровського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області заяву про вчинення злочину щодо ведення незаконної господарської діяльності на об'єктах благоустрою -майданчиках для паркування, у тому числі за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька, в районі буд. 22Б.
05.07.2024 КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР на адресу Фізичної особи-підприємця Воронко Ю.І. рекомендованою поштою направило лист № 25/25-48 від 02.07.2024 про розірвання договору № 184 ОП від 12.11.2018 з 20.07.2024 в односторонньому порядку, що підтверджується списком згрупованих відправлень Укрпошти за трек номером 0600938898062 (а.с. 53-54).
Позивач вважає рішення КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР про розірвання договору № 184 ОП від 12.11.2018 з 20.07.2024 в односторонньому порядку, яке було оформлено у формі листа за № 25/25-48 від 02.07.2024, таким, що прийнято з порушенням договірних умов та вимог чинного законодавства України.
Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсягу, оскільки заявлена у цій справі вимога позивача про визнання недійсним правочину не відновить його право на користування спірним майданчиком для паркування, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним та неефективним.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У статті 215 ЦК визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК).
До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Визнання правочину недійсним являє собою спосіб захисту, наслідком застосування якого є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків. Відповідно разом з цим анулюються цивільні права та обов'язки, що виникли у сторін при вчиненні правочину, або цивільні права та обов'язків припиняються на майбутнє (якщо за недійсним правочином права й обов'язки передбачалися лише на майбутнє) для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, пов'язаних з його виконанням, а також встановлення заборони на виконання правочину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Отже в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, відповідно обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Таким чином, позивачем у цій справі при зверненні до суду з вимогою про визнання недійсним правочину про дострокове розірвання договору № 184 ОП від 12.11.2018 повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).
Судом першої інстанції встановлено, що між Комунальним підприємством «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради (далі - балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Воронко Юлією Ігорівною (далі - позивач, оператор) 12.11.2018 було укладено договір № 184 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування».
З 31.03.2021 балансоутримувачем є Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради.
13.06.2019 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» № 184 ОП від 12.11.2018, відповідно до умов якої внесені зміни до розділів 3, 4 та 5.
Відповідно до умов пунктів 3.1.3., 3.1.5. додаткової угоди № 1 від 13.06.2019 КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР листом від 02.07.2024 № 25/25-48 повідомило Фізичну особу-підприємця Воронко Ю.І. про розірвання договору № 184 ОП від 12.11.2018 з 20.07.2024 в односторонньому порядку, який був направлений на адресу позивача 05.07.2024.
На підтвердження направлення вказаного листа відповідачем наданий список згрупованих відправлень Укрпошти за трек номером 0600938898062, водночас доказів отримання позивачем листа від 02.07.2024 № 25/25-48 матеріали справи не містять.
У позовній заяві позивач стверджує, що ним не був отриманий лист КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР від 02.07.2024 № 25/25-48, про існування такого листа йому стало відомо з матеріалів справи № 904/5025/23.
Відповідно до умов пункту 10.2. договір діє до проведення конкурсу з визначення оператора на право обслуговування майданчика для паркування. Датою втрати чинності даного договору вважається дата укладання договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування між балансоутримувачем та переможцем конкурсу з визначення оператору.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2024 в газеті «Наше місто» був опублікований перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, які заплановано подати на конкурс із визначення операторів. Відповідно до вказаного переліку за № 135 міститься земельна ділянка за адресою вул. Криворізька, в районі буд. 22Б, кількість місць 10, площа паркування 115 кв.м. (а.с. 96).
19.12.2024 проведено засідання конкурсної комісії з визначення операторів - суб'єктів господарювання будь-якої форми власності, які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, яке було оформлено протоколом № 6 (а.с. 107-128).
За результатами засідання конкурсної комісії з визначення операторів від 19.12.2024, між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (далі - балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Полежаєвою Анастасією Олегівною 16.01.2025 укладено договір № 184 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування», предметом якого є надання права на організацію та експлуатацію майданчика для платного паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька в районі буд. 22Б (а.с. 129-136).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); постанова Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-1 Згс22, пункт 127).
Ураховуючи встановлені судом обставини, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що заявлена у цій справі вимога позивача про визнання недійсним правочину Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про дострокове розірвання договору № 184 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 12.11.2018, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька в районі буд. 22Б, оформленого листом за № 25/25-48 від 02.07.2024, не відновить його право користування на спірний майданчик для паркування за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька в районі буд. 22Б, оскільки за вказаною адресою відповідачем вже визначений новий оператор за результатами конкурсу, та з яким КП "Транспортна інфраструктура міста" ДМР 15.01.2025 укладений договір № 184 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування».
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 22)).
Водночас визнання правочину недійсним з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечить завданням господарського судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України. Аналогічні висновки сформульовані в пунктах 5.5 - 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
Частиною третьою статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Суд не може самостійно змінювати предмет або підстави позову.
З матеріалів справи вбачається, що Протокол № 6 від 19.12.2024 та договір № 184 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» від 16.01.2025 були надані відповідачем у підготовчому засіданні разом із заявою про їх долучення, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 роз'яснено учасникам судового процесу про можливість подання до першого засідання по суті (до 19.02.2025) додаткових пояснень та доказів.
Водночас позивачем ані під час підготовчого засідання, ані до першого засідання по суті спору відповідних письмових заяв, або інших заяв по суті спору до суду подано не було.
За таких обставин, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсягу, оскільки заявлена у даній справі вимога позивача про визнання недійсним правочину не відновить його право на користування спірним майданчиком для паркування, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним та неефективним.
При цьому судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що позовна заява у цій справі подана раніше, ніж був складений Протокол № 6 від 19.12.2024 р., оскільки, виходячи із закріпленої у статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, відповідач мав право проводити конкурс з визначення операторів із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста.
Також судова колегія звертає увагу, що статтею 14 Господарського процесуального кодексу України закріплена диспозитивність господарського судочинства, згідно з якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Водночас право учасників справи подавати докази закріплене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з наведених норм процесуального законодавства, враховуючи, що учасники господарських відносин самостійно визначають способи захисту своїх прав, судова колегія не вбачає зловживання процесуальними правами в діях відповідача з подання доказів (Протоколу № 6 від 19.12.2024 р.) в обґрунтування своєї позиції зі спору у цій справі і, водночас, неподання «негаторного позову», про що зазначає апелянт.
Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 27.01.2025 було вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Комунальному підприємству "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49003, м. Дніпро, вул. 128-ї Бригади Тероборони, буд. 8, код ЄДРПОУ 23357437) та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов'язані з перешкоджанням Фізичній особі-підприємцю Воронко Юлії Ігорівні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у праві користування майданчиком для паркування, розташованим за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька, в районі буд. 22Б.
Частинами дев'ять, десять статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Ураховуючи те, що місцевим господарським судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсягу, суд також ухвалив правомірне рішення про скасування заходів забезпечення позову, що були вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 у справі № 904/4658/24.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у цій справі відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Воронко Юлії Ігорівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у справі № 904/4658/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 р. у справі № 904/4658/24 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Фізичну особу-підприємця Воронко Юлію Ігорівну.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 20.10.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.В. Чус