01.10.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2719/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зірка 51М"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Фещенко Ю.В.) від 06.08.2024р. у справі № 904/2719/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зірка 51М" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у загальному розмірі 1 330 603 грн. 94 коп., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зірка 51М" заборгованість за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у загальному розмірі 1 330 603 грн. 94 коп., а саме 864 290 грн. 41 коп. - основний борг; 125 223 грн. 49 коп. - пеня; 286 250 грн. 00 коп. - інфляційні втрати; 54 840 грн. 04 коп. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024р. у справі № 904/2719/24:
- позовні вимоги задоволено у повному обсязі;
- стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зірка 51М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - 864 290 грн. 41 коп. - основного боргу, 125 223 грн. 49 коп. - пені, 286 250 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 54 840 грн. 04 коп. - 3% річних та 15 967 грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем за періоди з 08.11.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 31.12.2021 природний газ, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 864 290 грн. 41 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 4.5. договору судом задоволено пеню, а на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зірка 51М", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024р. у справі № 904/2719/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що теплова енергія, яку виробляє дахова котельня у житловому будинку позивача не призначена для реалізації, продажу з метою отримання прибутку, а призначена виключно для забезпечення потреб мешканців багатоквартирного будинку в опаленні житлових приміщень та гарячій воді.
ОСББ "Зірка 51М" фактично задовольняє потреби побутових споживачів шляхом самозабезпечення. Тому у відносинах з Постачальником "останньої надії" виступає уповноваженою особою фізичних осіб - побутових споживачів, відповідно є споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідач безпідставно не здійснив перерахунок заборгованості за отриманий позивачем природний газ за листопад та грудень 2021 року на рівні 7,96 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість та транспортування), як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236".
Також судом не враховано, що відповідачем безпідставно не здійснено списання та перерахунок вартості поставленого природного газу за листопад 2021 року, враховуючи тариф відповідно Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування".
З урахуванням необхідного перерахунку та часткових оплат, здійснених відповідачем, наразі наявна лише заборгованість за отриманий газ у грудні 2021 року у сумі 71 462,75 грн.
В доповненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом не встановлена дата укладення договору. Позивач безпідставно уклав з ним два договори з 30.10.2021 р. по 30.11.2021 р. та з 02.12.2021 р по 31.12.2021 р., тоді як за приписами законодавства укладення двох договорів протягом календарного року не передбачено. Оскільки вказані періоди споживання визначені не як безперервні, їх не можна вважати і такими, що регулюються одним договором.
Апелянт вказує, що рахунки на оплату були направлені відповідачем з суттєвим запізненням, тобто не у строк, що визначений типовим Договором. У зв'язку з простроченням кредитора, боржник (Споживач) позбавлений можливості своєчасно виконати свої зобов'язання з оплати згідно п. 4.4. Договору. Відповідно і періоди нарахування штрафних санкцій визначені невірно.
Посилається на неврахування судом положень пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови КМУ "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206, оскільки постачання природного газу є житлово-комунальною послугою, тоді як позивач у даних правовідносинах є колективним споживачем.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Іванова О.Г., Мороза В.Ф.
30.10.2024 у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Мороза В.Ф. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі, за результатами якої для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.03.2025р. о 9:40 год.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що в нього не має даних про особливості споживання природного газу відповідачем оскільки інформацію про споживача, в тому числі і його належність до певної категорії, позивач отримує із форми 10, яку надає Оператор ГРМ. Саме в цій формі 10 Оператор ГРМ зазначив, що відповідач не є побутовим споживачем.
Також, позивач не приймає рішення про включення/виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та не може самостійно змінювати вартість природного газу. Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
06.01.2025 від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому частково продубльовано доводи апеляційної скарги та вказано про ускладнення, які виникли у відповідача в процедурі укладення договору на споживання газу.
20.02.2025 позивач подав додаткові пояснення, в яких посилається на результати перегляду справи №916/3889/23 судом касаційної інстанції. Так, у постанові вказано, що у спірному періоді держава не встановила пільгову ціну природного газу, спожитого з ресурсу постачальника "останньої надії", у тому числі і для виробника теплової енергії, а тому позивач зобов'язаний постачати природний газ споживачам за ціною, яка визначається за формулою, передбаченою пунктом 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809. При цьому правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу регулюються, зокрема Правилами постачання природного газу, згідно з пунктами 1-3, 8, 9 розділу VI, а саме: постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов'язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника "останньої надії".
02.03.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення. За доводами відповідача у постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2025 по справі №916/3889/23 відсутні висновки щодо норм права, справа передана на розгляд в суд першої інстанції, а обставини, факти, обґрунтування не є тотожними зі справою № 904/2719/24. Також, зазначає, що на даний час, судова практика, в спорах щодо стягнення ТОВ "Нафтогаз Україна" з ОСББ вартості природнього газу за біржовими цінами "останьої надії", дотримується позиції що ОСББ є колективним споживачем співвласників (фізичних осіб), виробляє теплову енергію для власних потреб (не комерційних), тому є споживачем згідно тарифів побутового споживача.
У вказану дату відповідач подав клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/3649/24, в якій ОСББ "Зірка 51М" звернулось з позовом до ТОВ "Нафтогаз Україна" про здійснення перерахунку за спірний період за тарифами для побутових споживачів.
03.03.2025 у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме повернення з відрядження судді Мороза В.Ф. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі за результатами якої для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Іванова О.Г., Мороза В.Ф.
У судовому засіданні 03.03.2025 оголошено перерву до 29.04.2025 о 14:15год.
28.04.2025 позивач подав клопотання про врахування під час розгляду справи рішення Господарського суду м. Києва у справі № 904/3649/24.
29.04.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.07.2025 о 12:00 год.
27.06.2025 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи рішення у справі № 904/3649/24 та визнання поважними причин його несвоєчасного подання.
У судовому засіданні 01.07.2025 оголошено перерву до 30.09.2025р. о 14:15 год.
У судовому засіданні 30.09.2025 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 01.10.2025 о 14:00.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу за результатами державного конкурсу.
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; ідентифікаційний код 42795490).
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем за періоди з 08.11.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 31.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ00016881D00X (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач), зокрема, у періоди з 08.11.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 31.12.2021.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з EIC-кодом 56XQ00016881D00X від оператора ГРМ (Форма № 10);
- листом оператора ГТС від 19.02.2024 № ТОВВИХ-24-2434 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC - кодом 56XQ00016881D00X.
- актами приймання - передачі природного газу за листопад 2021 року та грудень 2021 року.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Так, відповідно до пункту 2.1. договору постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з пунктом 3.1. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 3.3. договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1 та підпунктом 1 пункту 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.
Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.
У пункті 8.2. договору сторони передбачили, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.
У пункті 11.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Відповідно до пункту 4.3. договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вказаних умов позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого у період з 08.11.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 31.12.2021 природного газу, які станом на час звернення позивача із позовом до суду відповідачем у повному обсязі не оплачені.
Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до договору.
На виконання умов договору за періоди з 08.11.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 31.12.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в загальному об'ємі 18,83802 тис. куб.м на загальну суму 938 437 грн. 86 коп. (з урахуванням корегування на 99 грн. 65 коп. відповідно до Корегуючого акту № 29038 від 23.12.2021, а.с.25), який відповідачем було оплачено лише частково - в сумі 74 147 грн. 45 коп. (а.с.18-20), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 864 290 грн. 41 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 4.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 29.02.2024 в сумі 125 223 грн. 49 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з січня 2022 року по лютий 2024 року в сумі 286 250 грн. 00 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 29.02.2024 у сумі 54 840 грн. 04 коп.
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі Типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Як вказано вище, пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (надалі - Правила №2496), передбачено, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Отже, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до Типового договору постачання постачальником "останньої надії".
Відповідно спірний договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" вважається укладеним 08.11.2021, оскільки саме у цей день відповідно до відомостей з інформаційної платформи оператора газотранспортної системи розпочалося постачання природного газу відповідачу.
Матеріалами справи підтверджується те, що в спірний період відповідач спожив природний газ у листопаді обсягом 6,68782 тис. м.куб та у грудні - 12,15020 тис. м.куб. Вказані обсяги вказано у позові та апеляційній скарзі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу рахунки на оплату за поставлений природний газ, виходячи із щоденно спожитих відповідачем обсягів газу в спірний період та щоденних цін ПОН для непобутових споживачів.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково визнав ОСББ непобутовим споживачем та безпідставно не застосував пільгову ціну газу.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими доводами апелянта.
Так, за змістом ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем вважається фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1). В цей же час, побутовим споживачем є фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 23 ч. 1).
Таким чином, з наведеного вбачається, що чинне законодавство України до побутових споживачів природного газу відносить лише фізичних осіб, які використовують газ для власних побутових потреб. Натомість, фізичні особи-підприємці або юридичні особи вважаються непобутовими споживачами.
Враховуючи правовий статус відповідача, зокрема те, що він є юридичною особою, в силу положень пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" він не належить до побутових споживачів.
Водночас колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо вартості газу, поставленого позивачем, як постачальником "останньої надії", необхідно керуватися не лише суб'єктним статусом відповідача, але й особливостями цього статусу і законодавчими випадками встановлення ціни природного газу для ОСББ з урахуванням цих особливостей.
Так, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, а також особливості статусу цих об'єднань визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
За змістом ст. 1 цього Закону об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - об'єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтею 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (ч.1 ст. 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку'співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно із ст. 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання. Об'єднання не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа воно не має свого власного споживання. Природний газ, що постачається в багатоквартирний будинок використовується задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема, роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (теплопостачання, гарячого водопостачання і інше).
Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 травня 2025 року у cправі № 916/2778/24, викладену наступну позицію.
Закон України "Про ринок природного газу" не містить визначення таких понять як то "колективний споживач", "колективний побутовий споживач" тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2); житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5).
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до пункту 5 абзацу 11 Правил постачання природного газу побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
З огляду на встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин у своїй сукупності, Верховний Суд зазначає, що відповідач, як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
Близька за змістом правова позиція щодо правового визначення юридичної особи, що створена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, за аналогією закону застосовано Верховним Судом у постановах від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21, від 22.01.2025 у справі №916/1071/24 тощо.
Таким чином, у справі, що переглядається, у цьому випадку відповідач задовольняючи потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з Компанією (постачальником "останньої надії" за Типовим договором) фактично виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
Необхідно наголосити, що з урахуванням особливого правового статусу ОСББ, нормами Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" також передбачено спеціальну ціну природного газу, що придбавається останнім.
Так, відповідно до абзацу 7 статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
Встановлення Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спеціальної ціни для відповідача є саме тим законодавчим випадком (винятком) із загального правила постачання природного газу, в тому числі і постачальником "останньої надії", про котрі йде мова в пункті 4 розділу І Правил постачання природного газу, нормами якого врегульовано, що постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно до пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу" тимчасово, до 31 березня 2022 року, Регулятор на підставі розрахунку постачальника "останньої надії" має право затверджувати граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу у період з 1 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року побутовим споживачам, споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживачам, що здійснюють виробництво теплової енергії.
Такі ціни можуть відрізнятися від цін постачальника "останньої надії", визначених умовами конкурсу на обрання постачальника "останньої надії", які має застосовувати переможець такого конкурсу як постачальник "останньої надії".
Відповідно до постанови від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. №1236" (набрала чинності 26.10.2021) Кабінет Міністрів України постановив, зокрема, установити, з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничну ціну на природний газ за договорами постачання між побутовими споживачами та постачальником "останньої надії" - на рівні 7,96 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).
Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. №1236" вбачається, що пункт 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809, доповнено, зокрема, тим, що переможець конкурсу погоджується, що для побутових споживачів постачання природного газу з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. здійснюється постачальником "останньої надії" за ціною, що не може перевищувати 7,96 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Аналіз зазначених нормативних актів надає можливість апеляційному суду дійти висновку, що законодавством виокремлено певну категорію (групу) споживачів, яким тимчасово затверджуються граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу, зокрема, серед яких вказані побутові споживачі.
У цьому випадку під категорію "побутові споживачі" підпадають як окремі фізичні особи, так і об'єднання фізичних осіб, головною метою яких у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема, для опалення своїх квартир (будинків), у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Близька за змістом правова позиція щодо комплексного застосування вказаних вище норм права викладена Верховним Судом у постановах від 22.01.2025 у справі №916/1071/24, від 09.04.2025 у справі №916/847/24, від 03.04.2025 у справі №916/1530/24.
Також, з долученого відповідачем архіву цін ПОН для побутових споживачів прослідковується, що ціна газу для населення у листопаді-грудні 2021 року становила 7,95689 грн. з ПДВ.
Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, те, що заборгованість за поставлений відповідачу природній газ позивачем, як постачальником "останньої надії", виникла за листопад-грудень 2021 року, то в силу приписів пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236" позивач мав визначити відповідачу ціну за 1 куб. метр. природного газу як для побутового споживача, тобто виходячи із тарифу 7,96 гривні за 1 куб. метр.
Не зважаючи на те, що відповідач отримував природній газ як установа, яка виробляє та постачає теплову енергію, що підтверджується інформацією, яка внесена Оператором ГРС на Інформаційній платформі, це не змінює статусу ОСББ як колективного побутового споживача.
Щодо наявності/відсутності підстав для застосування під час вирішення цього спору положень абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав законної сили 19.08.2022, непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні-листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії", підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.
Відтак умовою застосування вказаного Закону у контексті до спірних правовідносин у цій справі є наявність у ОСББ заборгованості перед постачальником "останньої надії".
Схожий правовий висновок щодо застосування абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав законної сили 19.08.2022 викладений Верховним Судом у постановах від 22.01.2025 у справі №916/1071/24, від 09.04.2025 у справі №916/847/24, від 03.04.2025 у справі №916/1530/24.
На момент набрання чинності Законом № 2479-ІХ за ОСББ обліковувалася заборгованість за спожитий впродовж листопада 2021 року природний газ. Відтак, до вказаного періоду необхідно застосувати Закон № 2479-ІХ та обмежити ціну на газ 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд приходить до висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 691,23 грн, виходячи за наступного розрахунку.
За листопад 2021 року обсяг спожитого газу складає 6 687,82 куб.м вартістю 7,42 грн., а загалом 49 623,62 грн; вказану вартість сплачено платіжним дорученням № 112 від 13.01.2022.
За грудень 2021 року обсяг спожитого газу складає 12 150,20 куб.м вартістю 7,95689 грн., а загалом 96 677,80 грн; вказану вартість частково сплачено платіжними дорученнями № 112 від 13.01.2022, № 111 від 20.08.2022 (дата платежу 22.08.2022), № 120 від 15.02.2022, № 630 від 06.09.2024; залишок боргу складає 691,23 грн.
Борг у сумі 71 462, 75 грн. був оплачений відповідачем після прийняття рішення судом першої інстанції - 06.09.2024. Однак, апеляційний суд вбачає підстави для врахування вказаної суми оплати та закриття у цій частині провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, виходячи з правової позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30 серпня 2024 року по справі № 916/3006/23, та приймаючи до уваги наявні підстави для скасування рішення суду в частині стягнення основного боргу і з інших мотивів.
Так, при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:
- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;
- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Отже, позовні вимоги щодо основного боргу підлягають задоволенню у сумі 691,23 грн., тоді як в частині вимог про стягнення боргу у сумі 71 462, 75 грн. провадження підлягає закриттю, а в решті заявленої суми основного боргу слід відмовити.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, при розрахунку суми пені, позивач керувався умовами абзацу 1 пункту 4.5 Договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яким передбачено пеню для непобутового споживача в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Однак, враховуючи те, що пеня - це похідне зобов'язання, яке залежить від основного, а основне зобов'язання нараховувалося відповідачу, як побутовому споживачу, тому для визначення розміру пені необхідно брати до уваги умови абз. 2 п. 4.5 Договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", якими передбачено пеню для побутового споживача в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.
Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 1 728,81 грн. виходячи з наступного розрахунку:
За період прострочення з 01.01.2022 - 12.01.2022 від суми заборгованості 49 623,62 грн. у розмірі 59,55 грн.
За період прострочення з 01.02.2022 - 14.02.2022 від суми заборгованості 93 067, 37 грн. у розмірі 130, 29 грн.
За період прострочення з 15.02.2022 - 31.07.2022 від суми заборгованості 92 153,97 грн. у розмірі 1 538,97 грн.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом змінено суму основного боргу, перерахуванню підлягають і нараховані позивачем відсотки річних та інфляційні втрати з урахуванням визначених позивачем періодів.
До стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 4 882,30 грн, виходячи з наступного розрахунку:
За період прострочення з 01.01.2022 - 12.01.2022 від суми заборгованості 49 623,62 грн. у розмірі 48,94 грн.
За період прострочення з 01.02.2022 - 14.02.2022 від суми заборгованості 93 067, 37 грн. у розмірі 107,09 грн.
За період прострочення з 15.02.2022 - 21.08.2022 від суми заборгованості 92 153,97 грн. у розмірі 1 423,97 грн.
За період прострочення з 22.08.2022 - 29.02.2024 від суми заборгованості 72 153,98 грн. у розмірі 3 302,30 грн.
До стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 25 302,88 грн, виходячи з наступного розрахунку:
від суми боргу 92 153, 97 грн. із застосуванням індексів інфляції за лютий-серпень 2022 року у розмірі 16 586, 81 грн.
від суми боргу 72 153, 98 грн. із застосуванням індексів інфляції за вересень 2022 року - лютий 2024 року у розмірі 8 716, 07 грн.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника в частині того, що є правозастосовними до спірних правовідносин у цій справі є пункт 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постанова КМУ "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206, які забороняють нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Положеннями ст. 14 вказаного Закону унормовано особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку. Так, за змістом цієї статті за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
Водночас згідно із ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів. Індивідуальний договір про надання послуг з постачання та розподілу природного газу, послуг з постачання та розподілу електричної енергії укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги.
Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не належить до договору, за яким відповідачу надаються житлово-комунальні послуги в розумінні приписів наведеного Закону. А у спірних правовідносинах відповідач не є тією особою, на яку поширюються положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постанови КМУ "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206.
Також є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі, доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат та пені, з посиланням на несвоєчасне направлення відповідачу рахунків на оплату спожитого природного газу, оскільки обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару - природного газу виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України) та відповідно до умов типового договору, і не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату вартості здійсненої поставки.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за договором, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар. Вказане узгоджується з позицією постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 січня 2025 року у cправі № 916/3889/23.
Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/3649/24, в якій ОСББ "Зірка 51М" звернулось з позовом до ТОВ "Нафтогаз Україна" про здійснення перерахунку за спірний період за тарифами для побутових споживачів.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясовувати як пов'язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
У даному випадку апеляційний суд не вбачає наявність жодних обставин, які можуть бути встановлені в межах справи № 904/3649/24, яким суд не може надати оцінку у межах даного провадження. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження у зв'язку з чим судове рішення слід скасувати в частині стягнення основного боргу у сумі 863 599,18 грн, пені у сумі 123 494,68 грн, 3% річних у сумі 49 957,74 грн, інфляційних втрат у сумі 260 947,12 грн., з прийняттям цій частині нового рішення про відмову задоволенні цих позовних вимог та закриття провадження щодо основного боргу у сумі 71 462, 75 грн., в решті рішення слід залишити без змін.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати за подання позову та апеляційної скарги слід розподілити пропорційно до задоволених вимог. Судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в частині вимог провадження за якими закрито підлягає поверненню позивачу у сумі 857,55 грн. та відповідачу у сумі 1 286,33 грн. у випадку подання ними клопотань згідно із пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір"
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зірка 51М" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024р. у справі № 904/2719/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024р. у справі № 904/2719/24 - скасувати в частині стягнення основного боргу у сумі 863 599,18 грн, пені у сумі 123 494,68 грн, 3% річних у сумі 49 957,74 грн, інфляційних втрат у сумі 260 947,12 грн.
Прийняти у цій частині нове рішення, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Закрити провадження в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 71 462, 75 грн.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зірка 51М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 691,23 грн - основного боргу, 1 728,81 грн - пені, 25 302,88 грн - інфляційних втрат, 4 882,30 грн- 3% річних та 391,26 грн - витрат по сплаті судового збору.
В решті вимог - відмовити."
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зірка 51М" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 22 077,65 грн.
Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 20.10.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя В.Ф. Мороз