вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа№911/2214/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 14.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс»
на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 (повне судове рішення складено 27.02.2025.)
у справі № 911/2214/24 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд»
до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» згідно ухвали Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24
про стягнення 5 211 587,40 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» (далі - відповідач) про стягнення 5 211 587, 40грн, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 4 674 393, 83 грн, інфляційних втрат у розмірі 372 564, 57 грн та 3% річних у розмірі 164 629, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договорів в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (наданих послуг), внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 4 874 393, 84 грн. У зв'язку із порушенням взятих на себе грошових зобов'язань, позивач на суму основної заборгованості нарахував 3 % річних та інфляційні втрати.
Господарський суд Київської області рішення від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 позов задовольнив повністю. Стягнув з Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі Філії «Вищедубечанське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» 4 674 393,83 грн основного боргу, 372 564,57 грн інфляційних, 164 629,00 грн 3% річних та 78 173,81 грн витрат по сплаті судового збору. Провів нарахування 3% річних на суму основного боргу 4 674 393,83 грн (в подальшому на залишок суми основного боргу по мірі його сплати) до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: Сх3хД:365:100, де С - сума основного боргу (залишку основного боргу); 3 - розмір відсотків; Д - кількість днів прострочення.
При ухваленні рішення у справі №911/2214/24 судом першої інстанції встановлено, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 4 874 393, 84 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Суд першої інстанції вказав, що відповідач у ході розгляду спору позовні вимоги не заперечив та не спростував, однак висловлював намір мирного врегулювання спору, що не було підтримано позивачем.
Також судом першої інстанції перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що їх розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 164 629, 00 грн 3% річних, 372 564, 57 грн інфляційних втрат задоволені у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24 замінено Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України» на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс».
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що не зміг своєчасно виконати свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги в порядку передбаченому п.3.2. Договорів, за яким Замовник здійснює оплату за надані послуги, виконані роботи протягом місяця, наступного за місяцем складення Акту виконаних робіт, з незалежних причин, в тому числі і через скрутне фінансове становище.
Також відповідач повідомив, що звертався до позивача з листом щодо узгодження мирової угоди та проектом мирової угоди.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі Філії «Вищедубечанське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.03.2025 витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2214/24.
Матеріали справи №911/2214/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 21.05.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.06.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі № 911/2214/24. Зупинив дію рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Повідомив учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 09.07.2025 об 11 год. 00 хв.
24.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Позивач заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідача вказав, що апелянт, підтвердивши факт вірного встановлений судом обставин справи, у своїй апеляційній скарзі не вказав у чому саме полягає незаконність або необгрунтованість оскаржуваного судового рішення, як і не вказав підставу, з якої таке рішення має бути скасоване, або обставину, яку необхідно додатково встановити, яка впливає на результат розгляду цієї справи. На думку позивача, звернення відповідача до суду апеляційної інстанції є формальним, оскільки відсутність в апеляційній скарзі від 11.03.2025 зі сторони апелянта будь-яких аргументів щодо незаконності рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24, виключає сумнів щодо його законності.
Разом із відзивом на апеляційну скаргу подано клопотанням про поновлення строку на подання відзиву.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відзив подано на дванадцятий день з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у даній справі, проте судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлено п'яти денний строк для подання відзиву.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно із статтею 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
Частиною 2 статті 118 ГПК України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Суд апеляційної інстанції вважає за можливе з власної ініціативи продовжити процесуальний строк встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень до 15 - ти днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. З урахуванням продовженого судом строку, останнім днем на подання відзиву є 26.06.2025, а отже, відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача є таким, що поданий у строк встановлений судом.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.07.2025 розгляд справи №911/2214/24 відклав на 27.08.2025 на 12 год. 00 хв.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 суддю Північного апеляційного господарського суду Іоннікову І.А. звільнено у відставку.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі Філії «Вищедубечанське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П., Демидова А.М.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.08.2025 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі Філії «Вищедубечанське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді:Демидова А.М., Ходаківська І.П. Призначив розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі Філії «Вищедубечанське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 на 14.10.2025 о 12 год. 45 хв.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.10.2025 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні 14.10.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.01.2023 між Державним спеціалізованим підприємством «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (Виконавець) було укладено Договір № 5 про надання послуг (виконання робіт) (далі - Договір № 5), за яким Виконавець зобов'язався надати Замовнику у порядку та на умовах, визначених у Договорі, послуги з виготовлення товарної продукції в цеху переробки деревини, детальний перелік яких встановлений та погоджений сторонами у Додатках №1 та №2 до Договору, а Замовник зобов'язався здійснювати оплату за надані йому послуги в строки, в порядку та на умовах, визначених у Договорі.
Послуги вважаються наданими після підписання уповноваженими представниками Замовника відповідного Акта виконаних робіт або інших документів, що підтверджують виконання відповідних робіт (п. 1.3 Договору № 5).
Згідно з п. 2.3 Договору № 5 оплата послуг проводиться протягом 7 (семи) календарних днів з дати підписання уповноваженим представником Замовника Акту, що підтверджує виконання відповідних робіт.
На виконання вказаного вище Договору №5 від 09.01.2023 за актами виконаних робіт, Товариство з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» виконало для Замовника роботи по виробництву товарів на загальну суму 22 741 876,34 грн.
Виконуючи умови Договору № 5, відповідач сплатив на користь позивача 21 523 472,17 грн з простроченнями.
Заборгованість відповідача щодо повної оплати за отримані від позивача роботи/послуги становить 1 218 404,17 грн за актом виконаних робіт №48 від 29.12.2023 (т.1, а.с. 137).
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем також нараховано та заявлено у позові про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
10.01.2023 між Державним спеціалізованим підприємством «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (Виконавець) було укладено Договір № 10 (далі - Договір №10), за яким Виконавець зобов'язався виконати роботу за завданням Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.
Замовник доручає, а Виконавець виконує послуги по навантаженню та перевезенню пиломатеріалів, палетів, тарної дощечки, паливних пучків, ділового горбиля, плазу в цеху переробки ЛПК автонавантажувачем (п. 1.2 Договору №10);
Робота вважається виконаною після підписання уповноваженим представником Замовника Акта виконаних робіт. Замовник приймає виконану роботу і оплачує її результат на умовах Договору (п. 1.3 Договору №10).
Згідно з п. 2.4 Договору №10 розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на р/р Виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання повноважними представниками обох сторін акта виконаних робіт чи іншого документу, що підтверджує виконання робіт та отримання рахунку-фактури на оплату та податкової накладної.
На виконання Договору №10 від 10.01.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» за актами виконаних робіт надало Замовнику послуги на загальну суму 4 592 449,98 грн.
На виконання умов Договору №10, відповідач сплатив на користь позивача 4 403 917,35 грн з простроченнями.
Заборгованість відповідача щодо повної оплати за отримані від позивача роботи/послуги становить 188 532,63 грн за актом виконаних робіт №45 від 29.12.2023 (т.1, а.с. 134).
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем нараховано та заявлено у позові до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
10.01.2023 між Державним спеціалізованим підприємством «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (Виконавець) було укладено Договір № 11 (далі - Договір № 11), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець виконує послуги по завантаженню та розвантаженню сушильної камери.
Згідно з п. 1.3 Договору №11 робота вважається виконаною після підписання уповноваженим представником Замовника Акта виконаних робіт. Замовник приймає виконану роботу і оплачує її результат на умовах Договору.
Згідно з п. 2.4 Договору № 11 розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на р/р Виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання повноважними представниками обох сторін акта виконаних робіт чи іншого документу, що підтверджує виконання робіт та отримання рахунку-фактури на оплату та податкової накладної.
На виконання Договору №11 від 10.01.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» надало замовнику послуги за актами виконаних робіт на суму 764 372,59 грн.
На виконання умов Договору №11 відповідач сплатив на користь позивача 698 875,54 грн з простроченнями.
Заборгованість відповідача щодо повної оплати за отримані від позивача роботи/послуги становить 65 497,05 грн за актом виконаних робіт №46 від 29.12.2023 (т.1, а.с. 135).
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем нараховано та заявлено у позові до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
10.01.2023 між Державним спеціалізованим підприємством «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (Виконавець) було укладено Договір № 12 (далі - Договір №12), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець виконує послуги по навантаженню тирси та щепи.
Згідно з п. 1.3 Договору №12 робота вважається виконаною після підписання уповноваженим представником Замовника Акта виконаних робіт Замовник приймає виконану роботу і оплачує її результат на умовах Договору.
Згідно з п. 2.4 Договору №12 розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на р/р Виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання повноважними представниками обох сторін акту виконаних робіт чи іншого документу, що підтверджує виконання робіт та отримання рахунку-фактури на оплату та податкової накладної.
На виконання Договору №12 від 10.01.2023, ТОВ «Групенерготрейд» відповідно до актів виконаних робіт надало замовнику послуг по навантаженню тирси та щепи на загальну суму 1 157 533,19 грн.
На виконання умов Договору №12 відповідач сплатив на користь позивача 1 009 418,09 грн. з простроченнями.
Заборгованість відповідача щодо повної оплати за отримані від позивача роботи/послуги становить 148 115, 10 грн за актом виконаних робіт №47 від 29.12.2023 (т.1, а.с. 136).
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем нараховано та заявлено у позові до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
04.01.2024 між Державним спеціалізованим підприємством «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (Виконавець) було укладено Договір № 4 (далі - Договір №4), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець виконує послуги по навантаженню та перевезенню пиломатеріалів, палетів, тарної дощечки, паливних пучків, ділового горбиля, плазу в цеху переробки ЛПК автонавантажувачем.
За умовами визначеними сторонами у п. 1.3 Договору №4 робота вважається виконаною після підписання уповноваженим представником Замовника Акта виконаних робіт. Замовник приймає виконану роботу і оплачує її результат на умовах Договору.
Згідно з п. 2.4 Договору №4 розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на р/р Виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання повноважними представниками обох сторін акта виконаних робіт чи іншого документу, що підтверджує виконання робіт та отримання рахунку-фактури на оплату та податкової накладної.
На виконання Договору №4 від 04.01.2024, ТОВ «Групенерготрейд» відповідно до актів виконаних робіт надало Замовнику послуг по навантаженню та перевезенню пиломатеріалів, палетів, тарної дощечки, паливних пучків, ділового горбиля, плазу в цеху переробки ЛПК автонавантажувачем на загальну суму 598 289,12 грн.
В свою чергу, відповідач здійснив розрахунок по вказаними актами виконаних робіт лише на суму 172 356,08 грн.
Заборгованість відповідача щодо повної оплати за отримані від позивача роботи/послуги становить 425 933,04 грн за актом виконаних робіт №5 від 31.01.2024 (т.1, а.с. 142) та за актом виконаних робіт №10 від 29.02.2024 (т.1, а.с. 147).
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем нараховано та заявлено у позові до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
04.01.2024 між Державним спеціалізованим підприємством «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (Виконавець) було укладено Договір №5 (далі - Договір №5), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець виконує послуги по навантаженню тирси та тріски деревної щепи.
За умовами визначеними сторонами у п. 1.3 Договору №5 робота вважається виконаною після підписання уповноваженим представником Замовника Акта виконаних робіт Замовник приймає виконану роботу і оплачує її результат на умовах Договору.
Згідно з п. 2.4 Договору №5 розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на р/р Виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання повноважними представниками обох сторін акту виконаних робіт чи іншого документу, що підтверджує виконання робіт та отримання рахунку-фактури на оплату та податкової накладної.
На виконання Договору №5, ТОВ «Групенерготрейд» відповідно до актів виконаних робіт надало замовнику послуг по навантаженню тирси та щепи на загальну суму 158 857,90 грн.
Однак відповідач не оплатив отримані від позивача послуги, а тому за ним утворилася заборгованість в сумі 158 857,90 грн за актом виконаних робіт №8 від 29.02.2024 (т.1, а.с. 145), за актом виконаних робіт №3 від 31.01.2024 (т.1, а.с. 140) та за актом виконаних робіт №14 від 29.03.2024 (т.1, а.с. 151).
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем нараховано та заявлено у позові до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
04.01.2024 між Державним спеціалізованим підприємством «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (Виконавець) було укладено Договір № 6 (далі - Договір № 6) про надання послуг (виконання робіт), за умовами якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику у порядку та на умовах, визначених у Договорі, послуги з виготовлення товарної продукції в цеху переробки деревини, а саме тріски деревної.
За умовами визначеними сторонами у п. 1.3 Договору №6 послуги вважаються наданими після підписання уповноваженими представниками Замовника відповідного Акта виконаних робіт або інших документів, що підтверджують виконання відповідних робіт.
Згідно з п. 2.3 Договору № 6 оплата послуг проводиться протягом 7 (семи) календарних днів з дати підписання уповноваженим представником Замовника Акта, що підтверджує виконання відповідних робіт.
На виконання Договору №6 від 04.01.2024 відповідно до актів виконаних робіт, ТОВ «Групенерготрейд» виготовило для Замовника товарну продукцію (тріску деревну) на суму 251 208,0 грн.
Частковий розрахунок за отримані послуги відповідач здійснив з простроченням строку, визначеного у Договорі №6, а саме 31.05.2024 та лише в сумі 75 655,22 грн.
Заборгованість відповідача щодо повної оплати за отримані від позивача роботи/послуги становить 175 552,78 грн за актом виконаних робіт №4 від 31.01.2024 (т.1, а.с. 141) та за актом виконаних робіт №6 від 29.02.2024 (т.1, а.с. 143).
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем нараховано та заявлено у позові про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
04.01.2024 між Державним спеціалізованим підприємством «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (Виконавець) було укладено Договір №10 (далі - Договір №10) про надання послуг (виконання робіт), за умовами якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику у порядку та на умовах, визначених у Договорі, послуги з виготовлення товарної продукції в цеху переробки деревини, детальний перелік яких, встановлений та погоджений сторонами у Додатках до Договору, а Замовник зобов'язався здійснювати оплату за надані йому послуги в строки, в порядку та на умовах, визначених в Договорі.
За умовами визначеними сторонами у п. 1.3 Договору №10 послуги вважаються наданими після підписання уповноваженими представниками Замовника відповідного Акта виконаних робіт або інших документів, що підтверджують виконання відповідних робіт.
Згідно з п. 2.3 Договору №10 оплата послуг проводиться протягом 7 (семи) календарних днів з дати підписання уповноваженим представником Замовника Акта, що підтверджує виконання відповідних робіт.
На виконання Договору №10 про надання послуг (виконання робіт) від 04.01.2024 за актами виконаних робіт ТОВ «Групенерготрейд» виготовило для Замовника товарну продукцію (палети та заготовки І-ІІІ ґатунку, сухі, облицювальної дощечки, обрізного пиломатеріалу, дошки для підлоги, паливних пучків, палет 4 ґатунку, розпилювання лісу, тощо) на суму 2 852 358,58 грн.
За результатами проведеного розрахунку з простроченням платежу, а саме 31.05.2024 на суму 637 497,87 грн. у відповідача утворилася заборгованість, розмір якої станом на 30.05.2024 становив 2 852 358,58 грн, а з 31.05.2024 становить 2 214 860,71 грн.
Заборгованість відповідача щодо повної оплати за отримані від позивача роботи/послуги становить 2 214 860,71 грн за актом виконаних робіт №1 від 31.01.2024 (т.1, а.с. 138) та за актом виконаних робіт №7 від 29.02.2024 (т.1, а.с. 144).
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем нараховано та заявлено у позові про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
04.01.2024 між Державним спеціалізованим підприємством «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (Виконавець) було укладено Договір №37 (далі - Договір №37), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець виконує послуги по навантаженню тирси та розвантаженню сушильної камери.
За умовами визначеними сторонами у п. 1.3 Договору №37 робота вважається виконаною після підписання уповноваженим представником Замовника Акта виконаних робіт Замовник приймає виконану роботу і оплачує її результат на умовах Договору.
Згідно з п. 2.4 Договору №37 розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на р/р Виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання повноважними представниками обох сторін акту виконаних робіт чи іншого документу, що підтверджує виконання робіт та отримання рахунку фактури на оплату та податкової накладної.
На виконання Договору №37 від 04.01.2024, ТОВ «Групенерготрейд» відповідно до актів виконаних робіт надало замовнику послуг на загальну суму 78 640,45 грн.
Заборгованість відповідача щодо повної оплати за отримані від позивача роботи/послуги становить 78 640,45 грн за актом виконаних робіт №2 від 31.01.2024 (т.1, а.с. 139), за актом виконаних робіт №9 від 29.02.2024 (т.1, а.с. 146) та за актом виконаних робіт №13 від 29.03.2024 (т.1, а.с. 150).
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем нараховано та заявлено у позові до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
01.06.2023 між Державним спеціалізованим підприємством «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (Виконавець) було укладено Договір № 261 (далі - Договір № 261) про надання послуг (виконання робіт), за умовами якого Виконавець надає Замовнику у порядку та на умовах, визначених у Договорі, послуги з виготовлення дров колотих (продукції), а Замовник зобов'язався здійснювати оплату за надані йому послуги в строки, в порядку та на умовах, визначених у Договорі.
За умовами визначеними сторонами у п. 1.3 Договору №261 послуги вважаються виконаними після підписання уповноваженим представником Замовника Акта виконаних робіт.
Згідно з п. 25. Договору №261 розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на р/р «Виконавця» протягом місяця, наступного за місяцем складання акта виконаних робіт.
На виконання Договору №261 від 01.06.2023, ТОВ «Групенерготрейд» відповідно до акту виконаних робіт №24 від 30.06.2023 виконало роботи з виготовлення колотих дров в обсязі 62,6280 куб.м, в т.ч. розкряжування, рубання, складання в ящики на загальну суму 41 333,16 грн., які відповідачем згідно платіжної інструкції №47 від 31.08.2023 були оплачені в повному обсязі.
Після отриманої від позивача претензії від 26.04.2024 №260424/1, відповідач здійснював часткові оплати, однак, своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання з оплати наданих послуг (виконаних робіт) не виконав, у зв'язку з чим, позивач, ураховуючи невиконання відповідачем свого обов'язку за Договорами щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) у розмірі 4 674 393,83 грн звернувся до суду з даним позовом, який правильно задоволений судом першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, відтак останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 зі справи №910/17838/17).
Враховуючи надання позивачем відповідачу послуг частково оплачених відповідачем, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу на суму 4 674 393,83 грн правильно задоволені судом першої інстанції.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує про його скрутне фінансове становище, а тому відповідач звернувся до позивача з листом про узгодження мирової угоди.
Одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову. Право сторін спору в господарському процесі на укладення мирової угоди передбачено Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів укладення сторонами мирової угоди, а бажання відповідача укласти мирову угоду не звільняє його від відповідальності.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 наведеної норми).
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а відтак заявлені до стягнення суми 3 % річних у розмірі 164 629, 00 грн та інфляційних втрат у розмірі 372 564, 57 грн є правомірними оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.
З метою впровадження в українське право дієвого механізму процесуальної економії з 01.01.2019 введено в дію частину десяту статті 238 ГПК України відповідно до якої суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Частині десятій статті 238 ГПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.
Правила частини десятої статті 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.
Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з'ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов'язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.
Сформульовані в частині десятій статті 238 ГПК України приписи не є астрентом, оскільки за українським правом вони застосовуються лише у грошових зобов'язаннях та фактично ними передбачається продовження на майбутнє стягнення присуджених відсотків або пені до моменту виконання судового рішення. Тобто це не є самостійним видом санкції - судової неустойки, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов'язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується. Тоді як астрент передовсім застосовується до зобов'язань негрошового характеру й розмір астренту не пов'язується із розміром заборгованості чи її складовими частинами, які відповідно й не є базою для обрахування судової неустойки, оскільки, як уже зазначалося, астрент - це санкція за неповагу до правосуддя та спротив виконанню судового рішення, а не форма стягнення чи відшкодування збитків перед позивачем (стягувачем).
Тож на відміну від астренту, правова мета приписів частини десятої статті 238 ГПК України, передовсім полягає у наданні судові повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення. Така мета зазначених процесуальних норм національного законодавства, як стимулювання боржника, до своєчасного виконання судового рішення, є другорядною.
Санкція частини десятої статті 238 ГПК України не є самостійним і новим видом заходів відповідальності, на відміну від астренту як судової неустойки, і нарахування згаданих пені або відсотків судом на майбутнє позбавлятиме сторону права на повторне стягнення цих сум за іншим судовим рішенням.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено доводів щодо його незгоди в частині нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 4 674 393, 83 грн до моменту виконання рішення суду.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №911/2214/24 повернути до Господарського суду Київської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 20.10.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська