вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа№911/3092/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
представники учасників справи у судове засідання 14.10.2025 не з'явились
розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ»
на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 (повне рішення складено 17.06.2025)
у справі № 911/3092/23 (суддя Заєць Д.Г.)
за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ»
ОСОБА_1
про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №115.50926/FW115.1931 від 26.11.2020 у розмірі 2 023 542,40 грн, у тому числі 1 980 000,00 грн капіталу та 43 542,40 грн процентів
Акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - АТ «ПроКредит Банк») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» / відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про стягнення заборгованості за кредитним договором №115.50926/FW115.1931 від 26.11.2020 у розмірі 2 023 542,40 грн, у тому числі 1 980 000,00 грн капіталу та 43 542,40 грн процентів.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов'язання за кредитним договором від 26.11.2020 щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у встановлений договором строк, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість. Виконання зобов'язань за вказаним договором забезпечено порукою згідно з договором від 16.11.2020 № 414204-ДП2, тому заборгованість підлягає стягненню з обох відповідачів солідарно.
Господарський суд Київської області рішенням від 03.06.2025 у справі №911/3092/23 позов задовольнив повністю. Стягнув солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредитБанк» 1 980 000,00 грн заборгованості за кредитом та 43 542,40 грн процентів за користування кредитом. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДАГРОІНВЕСТ" на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 15 176,57 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредитБанк» 15 176,57 грн витрат зі сплати судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив факт надання позивачем кредитних коштів та не виконання відповідачем 1 зобов'язання з повернення кредиту. Крім того, суд враховував підписання договору поруки, відповідно до умов якого відповідач-2 взяв на себе зобов'язання за виконання відповідачем-1 умов кредитного договору.
Суд першої інстанції зазначив, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення кредитних коштів у повному обсязі, та визнання відповідачем 1 позовних вимог у сумі 1 980 000,00 грн та враховуючи те, що згідно Договору поруки №414204-ДП2 від 26.11.2020 ОСОБА_1 є солідарним боржником по виконанню ТОВ «Лендагроінвест» зобов'язань за Рамковою кредитною угодою №FW115.1931 від 26.11.2020 року та Кредитним договором №115.50926/FW115.1931 від 26.11.2020, за якими у позичальника наявна кредитна заборгованість в сумі 1 980 000,00 грн та заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 43 542,40 грн, позовна вимога позивача про стягнення солідарно даної заборгованості з відповідачів є правомірною.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 у справі № 911/3092/23 скасувати частково у частині стягнення 43 542,40 грн процентів за користування кредитом, та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 43 542,40 грн процентів за користування кредитом.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач-1 вказує, що не визнає позовні вимоги в частині стягнення 43 542,40 грн процентів зазначаючи, що в позові відсутній розрахунок процентів. Крім того, відповідач зазначає, що позивач нараховує проценти згідно ст. 625 ЦК України та ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, однак, зазначені норми не можуть бути застосовані одночасно, при цьому, відповідач 1 зазначає, що нарахування процентів згідно ст. 625 ЦК України прямо заборонено чинним законодавством враховуючи діючий в України воєнний стан.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 у справі №911/3092/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_2., судді: Мальченко А.О., Коробенко Г.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.07.2025 витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3092/23.
Матеріали справи №911/3092/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 17.07.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 у справі № 911/3092/23 залишив без руху, надав скаржнику десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_2 звільнено у відставку.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 у справі № 911/3092/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П., Демидова А.М.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 у справі № 911/3092/23. Розгляд апеляційної скарги призначив на 07.10.2025 о 13 год. 45 хв.
Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача 1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 у справі № 911/3092/23 заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що посилання представника відповідача 1 є недоречне, оскільки Банк не здійснює нарахування штрафних санкцій відповідно до статті 625 ЦК України, а здійснив нарахування процентів виключно до дати пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Від представника відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №911/3092/23 у зв'язку із перебуванням представника у щорічній відпустці з 03.10.2025 по 10.10.2025. Іншого представника на підприємстві не має.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.10.2025 відклав розгляд справи №911/3092/23 на 14.10.2025 на 14 год. 00 хв.
Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» 13.10.2025 заявлено про проведення засідання за його відсутності.
Згідно частини 3 статті 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі 1 та 2 своїх представників в судове засідання призначене на 14.10.2025 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 269 ГПК України).
Водночас, відповідач 1 повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи №911/3092/23 у зв'язку із перебуванням представника в судовому засіданні по іншій справі.
Згідно пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України (якою передбачено наслідки неявки в судове засідання учасника справи), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Оскільки представник відповідача 1 повторно не з'явився в судове засідання, участь представників учасників справи в судовому засіданні 14.10.2025, призначеному ухвалою від 07.10.2025 обов'язковою не визнавалась, суд апеляційної інстанції постановив здійснювати апеляційний перегляд оскаржуваного рішення без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 26.11.2020 між АТ «ПроКредитБанк» (за договором - Банк) та ТОВ «Лендагроінвест» (за договором - Позичальник) укладено Рамкову кредитну угоду №FW115.1931 (далі - «Рамкова угода») згідно п. 1.1 якої, передбачено, що Банк встановлює для Позичальника наступні рамкові кредитні умови: максимальна сума 5 500 000,00 грн, максимальний строк 120 місяців, максимальний розмір процентів 40%.
Відповідно до п.5. Рамкової угоди, за користування Кредитними послугами Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти у розмірі та порядку, визначених Угодою та Кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених Угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним Кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.
Відповідно до п.5.2. Рамкової угоди, проценти за користування кредитом встановлюються Кредитним договором та не можуть перевищувати максимальний розмір, що встановлений цією угодою. Проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка не є повернутою Банку (надалі-залишок кредиту) за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного погашення та нараховуються щодо чергових платежів у строки, що зазначені в графіку як дні платежу.
Згідно Розділу 10 Рамкової угоди, усі платежі Позичальника на користь Банку здійснюються Позичальником самостійно у день настання дати їх оплати без відрахування будь-яких витрат, комісій чи податків і без необхідності пред'явлення Банком вимоги до Позичальника. Зобов'язання щодо платежів вважаються виконаними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов'язань та у встановленій Угодою черговості на відповідний рахунок Банку.
У Розділі 20 сторони погодили, що ця угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та діє протягом дії строку кредитування, встановленого п.1 Рамкової угоди. Закінчення строку дії Рамкової угоди має наслідком лише припинення її умов щодо можливості укладення з Позичальником нових Кредитних договорів та видачі нових кредитних послуг на підставі цієї угоди. Усі інші умови Рамкової угоди, зобов'язання Сторін, що виникли на підставі Рамкової угоди і були неналежно виконані чи не виконані, зобов'язання щодо відповідальності, а також права та обов'язки Сторін продовжують діяти до повного належного виконання таких зобов'язань та реалізації прав.
Для забезпечення виконання зобов'язань за Рамковою угодою між АТ «ПроКредитБанк» (за договором - кредитор) та ОСОБА_1 (за договором - Поручитель) укладено Договір поруки №414204-ДП2 від 26.11.2020 (далі - Договір поруки), згідно умов п. 2.1 якого, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов'язань Позичальника у їх повному обсязі як солідарний із Позичальником боржник.
Згідно п. 2.2. Договору поруки, розмір зобов'язань Позичальника визначається відповідно до Кредитних договорів. При цьому, розмір зобов'язань, які виникають з Рамкової угоди і укладених на її підставі Кредитних договорів, визначається з урахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення Договору становлять: ліміт суми кредитування - 5 500 000,00 грн, ліміт строку кредитування до 26.11.2030, максимальний розмір процентів 40%.
Відповідно до абз. 4 п. 2.3 Договору поруки, Поручитель безумовно та безвідклично погоджується, що усі зміни Кредитних договорів та/чи будь-які інші зміни до Рамкової угоди (у т.ч. зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінюваної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обов?язків сторін тощо), а також, укладення нових Кредитних договорів на підставі Рамкової угоди можуть здійснюватися без будь-якого погодження з Поручителем, а тому, порукою будуть забезпечуватися зобов'язання Позичальника з урахуванням усіх таких змін і нових Кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із Поручителем.
Згідно п. 3.2. Договору поруки, Поручитель зобов?язаний належно повністю виконати зобов?язання Позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості Позичальника у зв?язку із порушенням умов Кредитних договорів чи неможливістю виконання ним його зобов?язань (смерть, тривала відсутність, хвороба, ліквідація, банкрутство тощо).
Пунктом п. 4.1 Договору поруки встановлено, що Порука діє з моменту укладення Договору протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії Рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог Кредитора. Припинення окремих Кредитних договорів чи погашення заборгованості Позичальника до моменту припинення строку дії Рамкової угоди, а також, непред'явлення Кредитором вимоги про погашення Поручителем заборгованості Позичальника не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред?явити вимогу Поручителю про погашення заборгованості Позичальника протягом 3 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості Позичальника.
До усіх вимог, що випливають з Договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність (п.4.5. Договору поруки).
26.11.2020 між позивачем та відповідачем 1 укладено Кредитний договір №115.50926/FW115.1931 від 26.11.2020 (далі - Кредитний договір), згідно умов п. 1 якого, Банк зобов'язується надати Позичальнику строковий кредит (надалі - Кредит), загальна сума якого складає 3 300 000,00 грн, строком на 60 (шістдесят) місяців від дати видачі кредиту включно.
Положення Рамкової угоди доповнюють цей Кредитний договір в частині, в якій вони йому не суперечать.
Згідно п. 3 Кредитного договору, кредит видається у дату, вказану в Графіку повернення кредиту і сплати процентів (раніше і надалі - Графік), що є Додатком №1 до цього Договору, наступним способом: зарахування коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Банку (надалі - рахунок Позичальника).
Погашення Кредиту здійснюється у порядку, встановленому у Графіку (п. 5 Кредитного договору).
Згідно умов Кредитного договору та Графіку повернення кредиту та сплати процентів, останній платіж повинен був бути здійснений відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» - 26.11.2025.
Згідно п.(а) Розділу 4 Кредитного договору, на непогашену частину основної суми Кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки - змінювана, розмір процентів - 9,50 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Проценти діють з моменту укладення цього Договору і до моменту їх зміни відповідно до правил, вказаних нижче. Через кожні 12 місяців, починаючи з дати видачі кредиту та до моменту його повного погашення, розмір процентів за користування кредитом змінюється за формулою: Проценти = Індекс UIRD 12 + 0,62 %, де Дані про величини Індексу є загальнодоступними на офіційному сайті Банку (http://www.procreditbank.com.ua): графік зміни процентної ставки для Позичальника за Кредитним договором: 01.11.2020 - 9,5%; 26.11.2021 - 9,14%; 26.11.2022 - 12,37%.
Додатком №1 до Кредитного договору №115.50926/FW115.1931 від 26.11.2020 є Графік повернення кредиту та сплати процентів.
Позивачем зазначено, що ним виконано взяті на себе зобов'язання з надання кредитних коштів відповідачу 1, однак, відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» належним чином зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за Кредитним договором не виконано. В межах строку кредитування відповідач 1 допустив істотне та тривале прострочення оплати платежів, передбачених Кредитним договором та Графіком.
27.12.2022 відповідач 1 здійснив останній платіж, а починаючи з 28.12.2022 припинив виконувати зобов'язання щодо здійснення платежів по Графіку.
28.02.2023 позивачем пред'явлено вимогу №28-02-23/1/22 відповідачу 1 про повне дострокове повернення кредитних коштів. Також, позивачем надіслано відповідачу 2 ОСОБА_1 вимогу №28-02-23/1/21 від 28.02.2023 та №03-02-23/1/25 від 03.02.2023 про виконання зобов'язань за Договором поруки.
Згідно з Графіком повернення кредиту та сплати процентів від 26.11.2022, що є додатком №1 до Кредитного договору з 28.12.2020 року по 28.02.2023 відповідач 1 мав сплатити проценти, що передбачені статтею 1048 ЦК України на загальну суму 626 907, 96 грн.
Відповідачем 1 здійснено часткову оплату щодо оплати процентів на загальну суму 583 365, 56 грн.
Відтак, за відповідачем 1 утворилась заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 43 542,40 грн.
У відповідності до положень частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи межі апеляційного перегляду, зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 у справі № 911/3092/23 оскаржується відповідачем 1 в частині стягнутих на користь позивача процентів за користування кредитом у сумі 43 542,40 грн
Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 у справі №911/3092/23 в частині стягнення 1 980 000,00 грн заборгованості за кредитом не підлягає апеляційному перегляду.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Відповідно до постанови від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).
Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Суд апеляційної інстанції здійснивши аналіз договірних умов вважає, що позивачем було заявлено до стягнення неповернуту відповідачем 1 надану йому позивачем суму кредитного договору та проценти за користування кредитом у вигляді процентної ставки визначеної за формулою п.(а) Розділу 4 Кредитного договору та згідно графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до кредитного Договору), який був погоджений відповідачем 1, тобто в порядку статті 1048 Цивільного Кодексу України, а тому доводи відповідача 1 про те, що в позові відсутній розрахунок процентів судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки такий розрахунок був погоджений сторонами при укладенні кредитного договору у додатку №1.
Право позивача вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України передбачено частиною 1 статті 1052 ЦК України, що свідчить про нормативну обґрунтованість такої вимоги.
Дослідивши умови Договору, суд апеляційної інстанції встановив, що відсотки, нараховані позивачем за користування кредитом за своєю правовою природою являються гарантованим законом та умовами Договору платою боржника на користь кредитора саме за користування грошовими коштами.
Також не заслуговують на увагу посилання скаржника на діючий в України воєнний стан, з огляду на наступне.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».
Предметом даного спору є стягнення заборгованості за кредитом, а предметом апеляційного перегляду є стягнення процентів за користування кредитними коштами на підставі ст. 1048 ЦК України, що не підлягає списанню відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України.
Дослідивши умови Договору, суд апеляційної інстанції встановив, що відсотки, нараховані позивачем за користування кредитом за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а являються гарантованим законом та умовами Договору платою боржника на користь кредитора саме за користування грошовими коштами. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які документи або розрахунки щодо будь-яких нарахувань сум штрафних санкцій, у тому числі, інфляційних втрат, 3% річних або пені, які позивачем не заявлені до стягнення з відповідачів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та не порушив норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 у справі № 911/3092/23 ухвалено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача 1 задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 у справі № 911/3092/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2025 у справі №911/3092/23 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №911/3092/23 повернути до Господарського суду Київської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 20.10.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська