вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа№911/2214/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 14.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс»
на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 (повне додаткове рішення складено 26.03.2025.)
у справі № 911/2214/24 (суддя Карпечкін Т.П.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд»
про ухвалення додаткового рішення
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд»
до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» згідно ухвали Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24
про стягнення 5 211 587,40 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» (далі - відповідач) про стягнення 5 211 587, 40грн, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 4 674 393, 83 грн, інфляційних втрат у розмірі 372 564, 57 грн та 3% річних у розмірі 164 629, 00 грн.
Господарський суд Київської області рішення від 29.01.2025 у справі №911/2214/24 позов задовольнив повністю. Стягнув з Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі Філії «Вищедубечанське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» 4 674 393,83 грн основного боргу, 372 564,57 грн інфляційних, 164 629,00 грн 3% річних та 78 173,81 грн витрат по сплаті судового збору. Провів нарахування 3% річних на суму основного боргу 4 674 393,83 грн (в подальшому на залишок суми основного боргу по мірі його сплати) до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: Сх3хД:365:100, де С - сума основного боргу (залишку основного боргу); 3 - розмір відсотків; Д - кількість днів прострочення.
03.02.2025 позивач сформував в системі «Електронний суд» заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. За вказаною заявою позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 87 540, 00 грн.
Господарський суд Київської області додатковим рішенням від 03.03.2025 у справі №911/2214/24 заяву задовольнив частково. Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Приймаючи вказане додаткове рішення суд першої інстанції, враховуючи, що позовні вимоги у даній справі задоволені судом у повному обсязі, встановив, що судові витрати позивача на правничу допомогу документально підтверджені, є співмірними зі складністю справи та обсягом адвокатських послуг, необхідному для відповідних категорій справи, а тому заява позивача про відшкодування понесених судових витрат на оплату послуг адвоката у справі №911/2214/24 відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, задоволена шляхом стягнення з відповідача 30 000,00 грн.
Щодо вимог позивача про відшкодування йому витрат на сплату судового збору у сумі 87 540,00 грн, сплаченого позивачем при подачі позову до суду згідно платіжної інструкції №452 від 31.05.2024, суд зазначив, що питання відшкодування витрат на сплату судового збору вирішено судом у рішенні Господарського суду Київської області від 29.01.2025 у справі №911/2214/24.
Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області по справі №911/2214/24 від 03.03.2025 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» про стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №911/2214/24 в сумі 117 540,00 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» в повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що акт приймання-передачі наданих послуг датований 03.02.2023, тоді як Договір про надання правової допомоги укладено 03.07.2024. На думку апелянта це свідчить про хронологічну невідповідність і ставить під сумнів його юридичну силу.
Крім того, апелянтом наголошено, що жоден із поданих документів не містить доказів фактичної сплати заявленої суми 30 000 грн, що є обов'язковою умовою для відшкодування відповідних витрат згідно з судовою практикою.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.04.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі № 911/2214/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.06.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24 залишив без руху, надав скаржнику десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.06.2025 поновив Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» строк на апеляційне оскарження на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №911/2214/24. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24. Зупинив дію додаткового рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Повідомив учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 09.07.2025 о 11 год. 20 хв.
23.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» надійшов відзив на апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що в Акті приймання-передачі наданих послуг з правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої допомоги по судовій справі №911/2214/24) було помилково допущено технічну описку, а саме замість дати «03.02.2025р» вказано дату « 03.02.2023р». Позивачем повідомлено, що 04.02.2025 представником позивача було скеровано до суду заяву, в якій позивач повідомив суд та відповідача про допущену в Акті приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги від 03.02.2025 технічну помилку та висловлено прохання подальший розгляд заяви від 03.02.2025 про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу здійснювати з врахуванням Акту приймання-передачі наданих послуг з правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої допомоги у судовій справі №911/2214/24 від 03.02.2025, тобто згідно акту з виправленням технічної описки. Крім того, представником позивача було скеровано до суду та відповідачу заяву про приєднання до матеріалів справи копії платіжної інструкції від 11.02.2025 №582 про перерахування ТОВ «Групенерготрейд» на користь Адвокатського бюро «Олесі Рябчун» 30 000,00 грн за послуги з правничої (правової) допомоги.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відзив подано на дванадцятий день з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у даній справі, проте судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлено п'яти денний строк для подання відзиву.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно із статтею 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
Частиною 2 статті 118 ГПК України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Суд апеляційної інстанції вважає за можливе з власної ініціативи продовжити процесуальний строк встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень до 15 - ти днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. З урахуванням продовженого судом строку, останнім днем на подання відзиву є 26.06.2025, а отже, відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача є таким, що поданий у строк встановлений судом.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.07.2025 розгляд справи №911/2214/24 відклав на 27.08.2025 на 12 год. 20 хв.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 суддю Північного апеляційного господарського суду Іоннікову І.А. звільнено у відставку.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П., Демидова А.М.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.08.2025 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді:Демидова А.М., Ходаківська І.П. Призначив розгляд апеляційної скарги на 14.10.2025 о 12 год. 50 хв.
У судовому засіданні 14.10.2025 представник відповідача підтримала вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просила суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу.
Представник позивача у судовому засіданні 14.10.2025 заперечила проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просила суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить 62 460, 00 грн.
Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).
У суді першої інстанції представництво інтересів позивача здійснювала адвокат Рябчун Олеся Дмитрівна на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 03.07.2024 серії АМ №1092899.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження заявленого до стягнення розміру надання правової допомоги у сумі 30 000, 00 грн, позивачем надано копії: Договору про надання правничої допомоги від 03.07.2024, укладеного між позивачем (клієнт) та адвокатським бюро «Олесі Рябчун» (далі - Договір); Додаткової угоди №1 від 02.10.2024 до Договору про надання правничої допомоги від 03.07.2024; Акта приймання-передачі наданих послуг з правничої (правової) допомоги від 03.02.2025 (з урахуванням виправленої технічної помилки щодо його дати) до Договору про надання правової допомоги від 03.07.2024 та платіжну інструкцію №582 від 11.02.2025.
За умовами Договору Адвокатське бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу.
За умовами п. 1.1 Договору правова допомога може включати в себе, зокрема, але не виключно, надання таких послуг:
Надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;
Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);
Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.
За умовами пункту 3.1. Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
Оплата здійснюється в національній валюті України - гривнях.
Сторони узгодили, що приймання-передача наданих послуг за кожним замовленням фіксується Актом прийому наданих послуг.
Адвокат вважається таким, що виконав свої зобов?язання в повному обсязі щодо надання послуг Клієнту з моменту підписання відповідного Акту прийому наданих послуг Сторонами.
Додатковою угодою №1 від 02.10.2024 до Договору сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги у справі про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ТОВ «Групенерготрейд» заборгованості за договірними зобов'язаннями у справі №911/2214/24.
Сторони домовилися пункт 3.1 Договору про надання правничої допомоги від 07.07.2024 викласти в новій редакції:
« 3.1. Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу становить 30000,0 (тридцять тисяч) гривень».
03.02.2025 (з урахуванням виправленої технічної помилки) сторони склали Акт приймання-передачі наданих послуг з правничої (правової) допомоги до Договору про надання правової допомоги від 03.07.2024, за яким адвокатське бюро надало юридичні послуги, що пов'язані з веденням справи №911/2214/24 у Господарському суді Київської області (ознайомлення з представленими документами, підготовка та надання суду позовної заяви, розгляд представленої відповідачем мирової угоди, участь у судових засіданнях), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Групенерготрейд» прийняв від Адвокатського бюро юридичні послуги, які згідно п. 3 Договору підлягають оплаті в повному розмірі.
11.02.2025 клієнт перерахував адвокатському бюро 30 000,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №582.
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, доводи відповідача про хронологічну невідповідність Акта приймання-передачі наданих послуг з правничої (правової) допомоги та відсутність доказів фактичної сплати заявленої суми 30 000, 00 грн не знайшли своє підтвердження.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні правові висновки викладено у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Великої Палати Верховного Суду та постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднаної палати Верховного Суду.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19)»;
« 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку»;
« 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18»;
« 145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права»;
« 147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Доводи відповідача про те, що акт не може за своїм змістом вважатись детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, оскільки за посиланням відповідача є загальним описом та не містить деталізації щодо конкретного обсягу роботи та витраченого часу, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо»
Разом з тим, відповідач не вказує на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача направляв до суду ряд процесуальних документів за позовом.
Крім того, представник позивача приймала участь у двох судових засіданнях.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На переконання суду апеляційної інстанції, розмір витрат на оплату адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що підтверджується наданими позивачем до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу доказами та доказами виконання певних процесуальних дій, що підтверджується матеріалами даної справи.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, враховуючи правильність висновків суду першої інстанції, відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
З урахуванням того, що за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2214/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/2214/24 повернути до Господарського суду Київської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 20.10.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська