ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5738/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя-Ємельнова О.О. на підставі ордеру;
від Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса-Самойлюк Д.Г. на підставі ордеру;
від Національного банку України, м. Київ-Сакалюк Д.В. в порядку самопредставництва.
розглянувши у відкритому судовому засідання в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м.Запоріжжя
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2025 року, суддя першої інстанції Цісельський О.В., повний текст складено та підписано 25.04.2025 року
у справі № 916/5738/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя
до відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національного банку України, м. Київ
про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса, в якій просило суд:
- визнати незаконною бездіяльність Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м.Одеса у нездійсненні обміну (продажу) російських рублів, які знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м.Запоріжжя у сумі 68 588 320,80 на долари США;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний», м.Одеса здійснити обмін (продаж) російських рублів у сумі 68 588 320,80, які знаходяться на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» №IBAN НОМЕР_1, вал. 643/RUB, на долари США та зарахувати кошти в повному обсязі на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м.Запоріжжя, відкритий в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банку «Південний», м. Одеса.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним, як клієнтом, та відповідачем, як банком, укладено договір банківського рахунку № ВА/1/0701/0036572 від 20.03.2017, відповідно до умов якого банк надає на вимогу позивача банківську послугу, а позивач приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в такому договорі та Правилах відносно такої банківської послуги, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отримані банківські послуги. При цьому, відповідно до повідомлення відповідача про відкриття поточного рахунку Товариству з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя 20.03.2017 відкрито, зокрема, валютний рахунок в російських рублях № 26001010036572.
Також позивач пояснює, що 26.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Облдорснаб», як покупцем, укладено контракт № 26/06-2018 з додатками до нього, відповідно до предмету якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність покупця щебінь гранітний фракцій 5-10 мм, 10-15 мм, 20-40 мм (ГОСТ 8267-93) і пісок з відсіву дроблення фр. 0-5 мм (ГОСТ 31424-2010) з Мокрянського родовища ділянка Правобережна, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах DAF (Инкотермс-2000) на станції переходу кордону Україна-російська федерація-станції Тополі-Соловей і Козача Лопань-Червоний Хутор (експортна).
Так, за ствердженням позивача, ним здійснено відвантаження товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Облдорснаб» за контрактом за період з 27.08.2018 по 18.02.2022 на загальну суму 244 326 485,10 російських рублів, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Облдорснаб» здійснено перерахування на валютний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя в сумі 241 943 845,10 російських рублів, а станом на 30.12.2024 існує заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Облдорснаб» у розмірі 2 382 640 грн. При цьому, на розрахунковому рахунку в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса станом на 30.12.2024 знаходяться грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя - 68 588 320,80 російських рублів, які сплачувались на рахунок підприємства Товариством з обмеженою відповідальністю «Облдорснаб» в рамках виконання договірних зобов'язань за поставлений товар із сплатою податків ще до повномасштабного вторгнення рф.
В свою чергу, як додає позивач, приписами постанови № 18 Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» заборонені будь-які дії з російськими рублями/білоруськими рублями з 24 лютого 2022 року, а відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2024 року № 17 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» дозволено здійснення однією операцією обміну російських рублів в повному обсязі.
Як вказує позивач, неодноразові звернення до банку та Національного Банку України не дали жодних результатів, відповіді містять загальні цитування норм закону і відписки про відсутність механізмів реалізації норм постанови № 17 від 05.02.2024 щодо конвертації російських рублів, а однією з підстав, на яку посилається Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса у своїй відповіді № 0701/0701/23001/2024 від 19.07.2024 про відсутність можливості виконати такі дії, є посилання на дотримання ними пункту 18 розділу VII Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ.
Отже, позивач висновує, що банком-кореспондентом Акціонерного банку «Південний», в якому відкрито кореспондентський рахунок банку у російських рублях, в односторонньому порядку не приймається рішення про конвертацію (обмін) російських рублів, які знаходяться на такому кореспондентському рахунку, на іншу валюту.
Ключовим у цій ситуації, на думку позивача, є те, що вищезазначена бездіяльність з боку банку, на яку на сьогодні він не має можливості вплинути, позбавляє «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя, як власника рахунку, можливості скористатися конвертацією (обміном) коштів на рахунку, а зважаючи на те, що термін для цих дій встановлений до 31 грудня 2024 року, робить це практично неможливим. Водночас, ці кошти вкрай необхідні для стабілізації фінансового стану підприємств, збереження робочих місць, своєчасної сплати податків і зборів до бюджету.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2025 року у справі №916/5738/24 у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя відмовлено повністю.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що 24.12.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, яким доповнено прикінцеві положення Закону України «Про банк і банківську діяльність» згідно пунктом 18 якого, тимчасово, по 31 грудня 2024 року, банки-резиденти мають право здійснювати дня клієнтів операції з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі.
Такі операції здійснюються за таких умов:
банками-нерезидентами, в яких відкрито кореспондентські рахунки банків-резидентів у російських рублях та/або білоруських рублях, в односторонньому порядку прийнято рішення про конвертацію (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів, які знаходяться на таких кореспондентських рахунках, на іншу валюту;
банками-нерезидентами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, не можуть бути банки-резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь та/або банки, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції»;
продаж (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів може бути здійснений за заявою клієнта банку один раз щодо кожного з видів валюти - російських рублів та білоруських рублів.
Аналіз наведених положень чинного законодавства за твердженням суду першої інстанції дає підстави вважати, що пункт 18 Закону України «Про банки і банківську діяльність» хоча тимчасово пом'якшив валютні обмеження для безготівкового продажу рублів та дозволив до 31 грудня 2024 року продати (обміняти) кошти клієнтів банків у російських та білоруських рублях, але за обов'язкового виконання визначених у такому пункті умов.
Отже, у зв'язку із вищезазначеним суд першої дійшов висновку, що відповідач правомірно відхилив заявку позивача на обмін валют, зокрема, російських рублів, у зв'язку із відсутністю зазначених у пункті 18 Прикінцевих положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» умов та технічної можливості для проведення таких операцій.
Крім того, дослідивши долучені позивачем докази, а саме, документи: «Контракт № 26/06-2018 от 26 июня 2018» «Спецификация», та документи з назвами «Дополнительное соглашение» за відповідними номерами та датами встановлено, що вони складені іноземною (російською) мовою та не містять перекладу у встановленому законодавством порядку на державну мову, що унеможливлює для суду оцінку таких документів як доказів у справі, зокрема, достовірно встановити зміст такого документу та дії, які вчинені на підставі вказаного документу особами. Відтак, встановивши, що документи, надані позивачем та які визначені, в тому числі, підставою позову, складені іноземною мовою і заявником не надано їх засвідчений у встановленому законом порядку переклад українською мовою, суд першої інстанції визнав зазначені докази неналежними та недопустимими доказами, що унеможливлює їх дослідження при вирішенні спору по суті.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 15 квітня 2025 року у справі №916/5738/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник наголошує про те, що поза увагою суду першої інстанції залишено посилання на безвідповідальну поведінку і відстороненість відповідача від інтересів і потреб клієнту банку. Тільки відповідач у справі має достовірну інформацію про банки-нерезиденти, в яких у нього відкриті кореспондентські рахунки у російських та/або білоруських рублях. Саме повноважні представники Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса мали пріоритетне та одноособове право, а, зважаючи на звернення клієнта, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя, і обов'язок в рамках існуючих договірних відносинах між клієнтом і банком, звернутися до банку-нерезидента з отриманим зверненням від клієнта щодо розгляду питання конвертації (обміну) російських рублів на долари США.
Також, скаржник стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою невиконання відповідачем приписів статті 626 Цивільного кодексу України, якою визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підсумовуючи вищезазначене, скаржник вважає, що позивачем надано до суду всі належні та допустимі докази, які б засвідчували підставність заявлених позовних вимог до відповідача. Але, незважаючи на це, судом першої інстанції не надано цим доказам належної правової оцінки, що призвело до порушення прав позивача і, як наслідок, було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2025 року у справі №916/5738/24, призначено розгляд справи на 21.08.2025 року.
Судове засідання 21.08.2025 не відбулося в зв'язку із перебуванням судді-доповідача Діброви Г.І. з 20.08.2025 по 22.08.2025 відповідно до наказу в.о. голови суду від 19.08.2025 року №232-в у відрядженні, судді зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Савицького Я.Ф., відповідно до наказу в.о. голови суду від 22.07.2025 року №187-в у відпустці з 28.07.2025 по 01.09.2025 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 року призначено справу № 916/5738/24 до розгляду на 16.10.2025.
17 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса надійшов відзив (вх. №2044/25/Д2), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у відзиві, відповідач зазначає, що обов'язковою умовою для проведення операцій з конвертації (продажу) російських рублів на іншу валюту є, серед іншого, прийняття банком-нерезидентом рішення про продаж російських рублів. Таке рішення банку-нерезидента обов'язково повинно бути одностороннім.
Отже, відповідач наголошує, що в цей час ані Закон України «Про банки та банківську діяльність», ані Постанова НБУ №18 не містять у собі механізми реалізації пункту 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність". Більше того, відсутні приписи, які б дозволяли банкам-резидентам своїми активними діями або в інший спосіб впливати на прийняття відповідних односторонніх рішень банками-нерезидентами. Вказане фактично унеможливлює виконання конвертаційних операцій, які передбачені пунктом 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Також відповідач звертає увагу суду на те, що Акціонерний банк «Південний» звертався до Національного банку України із запитом №06/001/6223/2024 від 20.02.2024 року яким просив роз'яснити порядок виконання вимог Постанови №18 та Закону України «Про банки та банківську діяльність» в частині дії пункту 18 Розділу VII.
У своїй відповіді №40-009/19992 від 14.03.2024 року регулятор повідомив, що передумовою для здійснення банком операцій для клієнтів з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі є прийняття банком-нерезидентом (крім банків-резидентів російської федерації та республіки білорусь, а також банків, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України "Про санкції"), в якому відкрито кореспондентський рахунок банку-резидента у російських рублях, в односторонньому порядку рішення про конвертацію (обмін) російських рублів, які знаходяться на такому кореспондентському рахунку, на іншу валюту.
Крім цього, Національний банк зазначив, що останнім не здійснюється регулювання взаємовідносин між банками. Питання взаємодії між банками мають здійснюватися відповідно до умов, встановлених договором, укладеним між такими банками.
Відтак, відповідач зазначає, що законодавцем не було передбачено механізмів практичної реалізації пункту 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність", беручи до уваги що банком-нерезидентом, в якому у Акціонерного банку «Південний» відкрито кореспондентський рахунок у російських рублях, не приймається рішення про конвертацію (обмін) російських рублів, а тому можна зробити висновок, що Акціонерний банк не мав та не має можливості виконати вимоги позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, Банк не порушував права позивача, що випливають з умов договору про відкриття банківського рахунку №ВА/1/0701/0036572 від 20.03.2017 року. Бездіяльність банку не має ознак протиправності, оскільки останній організовує свою діяльність та приймає відповідні рішення у суворій відповідності до норм чинного законодавства, яке наразі не дозволяє здійснити продаж (обмін) російських рублів, належних позивачу.
Також, 01.07.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Національного банку України, м.Київ надійшов відзив (вх. №2044/25/Д3), у якому третя особа просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у відзиві третя особа зазначає, що пунктом 18 розділу VII Закону про банки передбачено, що передумовою для здійснення банком операцій для клієнтів з продажу російських рублів у безготівковій формі є прийняття саме банком-нерезидентом (крім банків-резидентів російської федерації та республіки білорусь, а також банків, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону про санкції), у якому відкрито кореспондентський рахунок банку-резидента в російських рублях, в односторонньому порядку рішення про конвертацію (обмін) цих рублів, що обліковуються на такому кореспондентському рахунку, на іншу валюту. Ініціатива прийняття рішення про конвертацію (обмін) на іншу валюту російських рублів, які розміщені на кореспондентському рахунку українського банку, відкритому у банку-нерезиденті, має належати не українському банку, а тому банку-нерезиденту, в якому український банк має кореспондентський рахунок у російських рублях.
Отже, третя особа звертає увагу суду на те, що станом на момент звернення позивача із заявою про обмін російських рублів, розміщених на його рахунку, на долари США, так і на день прийняття судом рішення, були відсутні всі необхідні умови, наведені у пункті 18 розділу «Прикінцеві положення» Закону про банки.
Таким чином, враховуючи відсутність всіх умов, передбачених пунктом 18 розділу «Прикінцеві положення» Закону про банки, що унеможливлює здійснення банком для позивача операції з продажу (обміну) російських рублів у безготівковій формі, суд першої інстанції, на думку Національного банку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити обмін (продаж) російських рублів.
14.08.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя надійшли пояснення, в яких позивач наголошує, що незважаючи на твердження відповідача і третьої особи про відсутність можливості обміну, з 25 червня 2025 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса здійснює конвертацію (обмін) російських рублів в повному обсязі, які знаходилися на валютному рахунку позивача.
Таким чином, позивач зазначає, що факт здійснення відповідачем на стадії апеляційного оскарження конвертації російських рублів свідчить про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя є обґрунтованими і такими, що підлягали задоволенню в повному обсязі.
20.08.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса надійшли письмові пояснення ( вх.№2044/25/Д5), в яких відповідач зазначає, що з 10.05.2025 на підставі постанови Правління НБУ №53 від 09.05.2025 року були внесені зміни до Постанови №18 від 24.02.2022 року, у тому числі у пункт 17(2) додано новий підпункт 12 щодо можливості здійснення обміну залишків у російських рублях: « 12) операції банків з обміну валют, зазначених у пункті 17 цієї постанови, у безготівковій формі за заявами/дорученнями клієнтів за умови, що до 31 грудня 2024 року (включно) банками-нерезидентами [крім банків - резидентів Російської Федерації, Республіки Білорусь та/або банків, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції"] здійснено обмін цих валют, які знаходилися на кореспондентських рахунках банків-резидентів. Банк здійснює обмін валют, зазначених у пункті 17 цієї постанови, клієнтам на ту іноземну валюту, яка була отримана в результаті обміну банком-нерезидентом коштів на кореспондентському рахунку банку-резидента.»
Відтак, відповідач зазначає, що зміною до профільного законодавства було розширено перелік виключень із заборони на здійснення валютник операцій із використанням російських рублів.
25.06.2025 Акціонерний банк «Південний» отримав від апелянта заяву на купівлю (обмін) іноземної валюти, якою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя доручив Банку від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя та за рахунок останнього укласти угоду на обмін російських рублів на долари США. Того ж дня заява на обмін була виконана, кошти конвертовані.
Отже, відповідач наголошує, що вищезазначені законодавчі зміни надали змогу Акціонерному банку «Південний» провести обмін російських рублів, належних апелянту, на долари США. Проведення вказаної конвертаційної операції фактично усунуло предмет позову у даній справі. Поряд з викладеним зазначає, що ані на момент звернення до суду першої інстанції, ані на момент ухвалення Господарським судом Одеської області рішення по суті справи №916/5738/24, для Банку не існувало підстав правомірно здійснити для своїх клієнтів конвертаційні операції з російськими рублями. Відмовляючи у проведенні операцій для апелянта, банк діяв, керуючись чинними на той момент нормативними актами.
Представник позивача просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати з мотивів викладених письмове.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2025 року у справі №916/5738/24 не потребує скасування, враховуючи таке.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
20.03.2017 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя (позивач) був укладений договір банківського рахунку № ВА/1/0701/0036572, відповідно до п. 1.1. якого банк, на підставі заяви/в клієнта на відкриття поточного рахунку/ів, в т.ч. стосовно надання послуг (далі - заява), яка/які являються/стануть невід'ємною частиною цього договору, та інших документів, оформлених відповідно до чинного законодавства України та вимог банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, надає клієнту наступні послуги: відкриває поточний/поточні рахунок/рахунки та надає комплекс послуг з обслуговування рахунків (включаючи нарахування процентів на залишок коштів) відповідно до тарифів, діючих на момент надання послуг банком, розміщених на сайті банку; відкриває поточний рахунок в національній валюті України для зарахування страхових коштів/поточний рахунок/рахунки в національній валюті України зі спеціальними режимами використання та надає комплекс послуг з обслуговування рахунку/рахунків відповідно до тарифів; відкриває КР та надає комплекс послуг з обслуговування КР з видачею ПК (включаючи нарахування процентів на залишок коштів) відповідно до тарифів; оформлює ПК.
Відповідно до п. 1.2. договору банківського рахунку використання та обслуговування поточного/поточних рахунку/рахунків, КР і ПК регулюються цим договором, тарифами, Правилами, нормативними документами міжнародних платіжних систем Visa Int і MasterCard WorldWide, чинним законодавством України.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що види можливих надходжень і платежів, а також форми розрахунків і послуг, які надаються банком, визначаються чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України, а також внутрішніми документами банку.
Банк взяв на себе зобов'язання: належним чином виконувати умови цього договору, забезпечувати здійснення розрахункових операцій відповідно до цього договору та чинного законодавства України; операції по рахунках в національній і іноземних валютах за розрахунковими документами, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, встановленого банком, виконувати у встановлені строки за умови їх належного оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України і наявності достатніх коштів на рахунках клієнта. При надходженні коштів на рахунок банк не контролює черговість платежів за платіжними доку ментами клієнта (п/п. 2.1.1. п. 2.1. договору);
надавати комісійні послуги з проведення операцій по купівлі, продажу та обміну валютних коштів за дорученням і за кошти клієнта у разі надання банку необхідних документів (якщо це передбачено чинним законодавством України). Клієнт перераховує на рахунок банку необхідну для здійснення такої операції суму у відповідній валюті та належну банку суму комісійної винагороди або банк самостійно списує у порядку договірного списання необхідну для здійснення такої операції суму у відповідній валюті та належну банку суму комісійної винагороди…(п/п. 2.1.12. п. 2.1. договору).
В свою чергу, клієнт взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати умови цього договору та вимоги нормативно-правових актів Національного банку України з питань здійснення банківських операцій; дотримуватись правил організації безготівкових розрахунків, стандартів документів. Розпоряджатися коштами відповідно до вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та цього договору (п/п. 2.2.1. п. 2.2. договору); своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг банку за обслуговування у відповідності до встановлених банком тарифів банку (п/п. 2.2.4. п. 2.2. договору).
Згідно з п/п. 2.3.1. п. 2.3. банк має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з Законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» підлягає фінансовому моніторингу.
При цьому, згідно п/п 2.4.1, 2.4.3. п. 2.4. договору, клієнт має право надавати банку доручення на здійснення операцій за рахунками клієнта відповідно до чинного законодавства України і умов цього договору; самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком відмови в обслуговуванні відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору, арешту коштів або примусового списання (стягнення) коштів з рахунку (рахунків) клієнта на підставі й у порядку, встановлених чинним законодавством України.
За умовами п. 7.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Дія договору припиняється у випадку закриття рахунку/рахунків, за згодою сторін, у випадку укладення нового/в новій редакції договору банківського рахунку з такого ж предмету договору або у випадках, передбачених чинним законодавством України. Раніше укладені між банком і клієнтом договори банківського рахунку, які діяли до цього договору, сторони вважають припиненими з дня підписання цього договору.
Як вбачається з повідомлення про відкриття поточного рахунку, Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса 20.03.2017 відкрило Товариству з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя рахунок № 26001010036572 у російських рублях.
20.02.2024 Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса звернувся до Національного банку України з листом № 06/001/6223/2024, яким, у зв'язку зі змінами, внесеними постановою Правління Національного банку України №7 від 05.02.204 до постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, просило надати роз'яснення щодо практичної реалізації вимог підпункту 3 пункту 1 Постанови №7, а саме виключення із заборон, визначених в пункті 17 Постанови №18 операцій банків та їх клієнтів, що здійснюються до 31 грудня 2024 року відповідно до вимог пункту 18 розділу VII Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Національний банк України, у відповідь на вказане звернення відповідача, листом № 06/001/6223/2024 від 20.02.2024 навів умови, за яких здійснюються відповідні операції з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі та роз'яснив, що передумовою для здійснення банком операцій для клієнтів з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі є прийняття банком-нерезидентом (крім банків-резидентів російської федерації та республіки білорусь, а також банків, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України «Про санкції»), в якому відкрито кореспондентський рахунок банку-резидента у російських рублях, в односторонньому порядку рішення про конвертацію (обмін) російських рублів, які знаходяться на такому кореспондентському рахунку, на іншу валюту. Що стосується взаємовідносин між банками, то Національний банк зазначив, що не здійснює регулювання таких відносин, а питання взаємодії між банками мають здійснюватись відповідно до умов, встановлених договором, укладеним між такими банками.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом № 106 від 01.04.2024, яким просив, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.02.2024 № 17 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», здійснити однією операцією обмін російських рублів в повному обсязі, розміщених на рахунку, на долари США та зарахувати кошти у доларах США на валютний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» IBAN НОМЕР_1 у АБ «Південний».
У відповідь на звернення позивача, відповідач надав електронне повідомлення № 17/001/14005/2024 від 25.04.2024, яким повідомив позивача, що банком готується запит до Національного банку України з надання роз'яснень щодо практичного застосування у банківській діяльності норм, які стосуються можливості проведення для клієнтів операцій з продажу (обміну) російських та білоруських рублів у безготівковій формі. Після отримання роз'яснень з боку НБУ, банк у найкоротший термін повідомить усіх клієнтів, які мають залишки коштів в російських чи білоруських рублях на поточних рахунках, відкритих у банку, щодо подальших дій для здійснення операцій з їх продажу (обміну) у безготівковій формі. В даному листі відповідач також послався на пункт 18 розділ VII Закону України «Про банки і банківську діяльність».
27.06.2024 позивач звернуся до Національного Банку України, Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, а також до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса з листом № 242, яким повідомив останніх про розміщення на валютному рахунку позивача грошових коштів підприємства в сумі 68588320,00 російських рублів, та просив сприяння у вирішенні питання продажу (обміну) російських рублів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», Запоріжжя.
Публічне акціонерне товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса листом № 0701/0701/23001/2024 від 19.07.2024 надало відповідь позивачу на вищевказаний лист, де повідомило, що проведення для клієнтів операцій з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі можливе виключно з дотриманням вимог пункту 18 розділу VII Закону України «Про банки і банківську діяльність», з урахуванням чого банк зазначив, що не має можливості задовольнити прохання позивача щодо продажу або обміну залишку коштів в російських рублях з його поточного рахунку з причин того, що банком-кореспондентом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку у російських рублях, в односторонньому порядку не було прийняте рішення про конвертацію (обмін) російських рублів на іншу валюту.
В матеріалах справи міститься довідка Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса № 32/001/35180/2024-БТ від 27.11.2024, видана Товариству з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», про те, що в Публічному акціонерному товариству Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса відкрито рахунок № IBAN НОМЕР_1 у валюті - російський рубль. Як вбачається з вказаної довідки, станом на 27.11.2024 залишок грошових коштів складає 68588320,80 російських рублів.
Інших письмових доказів щодо наявних між сторонами кредитних правовідносин матеріали господарської справи не містять.
Предметом спору у даній справі є вимоги визнання незаконною бездіяльності Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м.Одеса у нездійсненні обміну (продажу) російських рублів, які знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м.Запоріжжя у сумі 68 588 320,80 на долари США та зобов'язання Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м.Одеса здійснити обмін (продаж) російських рублів у сумі 68 588 320,80, які знаходяться на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» №IBAN НОМЕР_1, вал. 643/RUB, на долари США та зарахувати кошти в повному обсязі на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м.Запоріжжя, відкритий в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України ( який діяв на час виникнення спірних правовідносин і на момент розгляду справи у суді першої інстанції) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1-2 ст.180 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин і на момент розгляду справи у суді першої інстанції) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
За приписами ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі (частина друга статті 6 Закону України «Про Національний банк України»).
Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб (частина друга статті 56 Закону України «Про Національний банк України»).
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність (частина друга статті 56 Закону України «Про Національний банк України»).
Перелік інших функцій, наведено у статті 7 цього Закону, згідно з якою, зокрема, Національний банк виконує такі функції: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (пункт 4); здійснює валютне регулювання, визначає порядок виконання операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами (пункт 14 з 01.08.2022).
За приписами п. 20 ч. 1 cт. 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк визначає особливості функціонування банківської системи України, діяльності небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, здійснення нагляду, в тому числі валютного, за такими особами у разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютні операції - операція, що має хоча б одну з таких ознак: операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; торгівля валютними цінностями; транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей; валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами; уповноважені установи - банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку, які отримали ліцензію Національного банку України згідно з цим Законом.
Як зазначено у ч. 7 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції», уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України. Порядок здійснення валютного нагляду агентами валютного нагляду встановлюються Національним банком України.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2017 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя (позивач) був укладений договір банківського рахунку № ВА/1/0701/0036572.
Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. договору банк взяв на себе зобов'язання: належним чином виконувати умови цього договору, забезпечувати здійснення розрахункових операцій відповідно до цього договору та чинного законодавства України; операції по рахунках в національній і іноземних валютах за розрахунковими документами, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, встановленого банком, виконувати у встановлені строки за умови їх належного оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України і наявності достатніх коштів на рахунках клієнта. При надходженні коштів на рахунок банк не контролює черговість платежів за платіжними доку ментами клієнта;
надавати комісійні послуги з проведення операцій по купівлі, продажу та обміну валютних коштів за дорученням і за кошти клієнта у разі надання банку необхідних документів (якщо це передбачено чинним законодавством України). Клієнт перераховує на рахунок банку необхідну для здійснення такої операції суму у відповідній валюті та належну банку суму комісійної винагороди або банк самостійно списує у порядку договірного списання необхідну для здійснення такої операції суму у відповідній валюті та належну банку суму комісійної винагороди (п/п. 2.1.12. п. 2.1. договору).
На виконання умов вищезазначеного договору банком відкрито позивачу поточний рахунок № № IBAN НОМЕР_1 (№ 26001010036572) у російських рублях та здійснювалося його розрахунково-касове обслуговування.
Позивач звертався до відповідача з листом № 106 від 01.04.2024, яким просив, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.02.2024 № 17 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», здійснити однією операцією обмін російських рублів в повному обсязі, розміщених на рахунку, на долари США та зарахувати кошти у доларах США на валютний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр №3» IBAN НОМЕР_1 у АБ «Південний».
Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса листом № 0701/0701/23001/2024 від 19.07.2024 надало відповідь позивачу на вищевказаний лист, де повідомило, що проведення для клієнтів операцій з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі можливе виключно з дотриманням вимог пункту 18 розділ VII Закону України «Про банки і банківську діяльність», з урахуванням чого банк зазначив, що не має можливості задовольнити прохання позивача щодо продажу або обміну залишку коштів в російських рублях з його поточного рахунку з причин того, що банком-кореспондентом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м.Одеса, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку у російських рублях, в односторонньому порядку не було прийняте рішення про конвертацію (обмін) російських рублів на іншу валюту.
Разом з тим, позивач, не погоджуючись із діями банку, посилаючись на Постанову № 18 та умови договору, вважає, що відповідачем не дотримано вимог законодавства та умов договору, що проявляється у нездійсненні обміну цих коштів на іншу валюту (крім російських/білоруських рублів), у зв'язку із чим він звернувся із даним позовом та просить визнати незаконною бездіяльність банку щодо нездійснення обміну (продажу) російських рублів та зобов'язати банк здійснити обмін (продаж) російських рублів у сумі 68588320,80, які знаходяться на рахунку позивача, на долари США, а також зарахувати їх в повному обсязі.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Так, правовідносини щодо здійснення платіжних операцій за поточним рахунком є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Цивільного Кодексу України про зобов'язання та договір, так і банківські правила, якими є нормативно-правові акти у сфері банківської діяльності.
Основу цивільного законодавства України становить Конституція України (частина перша статті 4 ЦК України).
У частині п'ятій цієї статті передбачено, що інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Тлумачення статті 4 Цивільного кодексу України свідчить, що у ній встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням Цивільного кодексу України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного кодексу України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (пункт 24.32 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 908/2587/20).
Отже, відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Окрім того, до функції Національного банку України відноситься здійснення валютного регулювання, визначення порядку виконання операції в іноземній валюті, організація і здійснення валютного нагляду за уповноваженими установами.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства в Україні визначає Закон України «Про валюту і валютні операції».
Валютні операції за рахунками користувачів здійснюються відповідно до валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань здійснення операцій з валютними цінностями (абзац дев'ятий пункту 24 розділу I Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162).
У частині першій статті 4 Закону України «Про валюту і валютні операції», що встановлює гарантії свободи здійснення валютних операцій, визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
На виконання вищезазначених Законів, іншого законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України розроблено Положення про валютний нагляд, затверджене постановою Правління Національного банку України №13 від 03.01.2019 (зі змінами), яке визначає основні засади здійснення Національним банком України та уповноваженими установами валютного нагляду в Україні, підстави та порядок застосування Національним банком України до уповноважених установ заходів впливу за порушення вимог валютного законодавства.
За змістом пункту 7 Постанови про валютний нагляд уповноважена установа, як агент валютного нагляду, здійснює нагляд за дотриманням валютного законодавства резидентами та нерезидентами під час проведення операцій через цю установу. Цей нагляд полягає в установленні уповноваженою установою відповідності валютних операцій її клієнтів (резидентів і нерезидентів) вимогам валютного законодавства України, запобіганні уповноваженою установою проведенню її клієнтами через цю установу валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства, та/або своєчасному інформуванні уповноваженою установою Національного банку у випадках і в порядку, установлених законодавством України, уключаючи нормативно-правові акти Національного банку, про валютні операції, що не відповідають вимогам валютного законодавства.
Згідно з пунктом 8 Положення про валютний нагляд уповноважені установи під час проведення валютних операцій зобов'язані враховувати вимоги нормативно-правового акту Національного банку з питань здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції.
За порушення вимог валютного законодавства, за приписами пункту 9 Положення про валютний нагляд, статті 14 Закону України «Про валюту і валютні операції», Національний банк України вправі застосувати до банків заходи впливу згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення, у випадках, на підставах і в порядку, визначеному цим Положенням та нормативно-правовими актами Національного банку з питань ліцензування валютних операцій.
З наведеного слідує, що при виконанні своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором банківського рахунку, відповідач, як агент валютного нагляду, зобов'язаний здійснювати нагляд за дотриманням валютного законодавства його клієнтами.
Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України (частина четверта статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
У період запровадження воєнного стану такий порядок регулює постанова Національного банку України № 18, яка, зокрема, передбачає припинення здійснення валютних операцій з резидентами країни - агресора та її союзника, крім випадків, передбачених цією постановою. Ця постанова є нормативно-правовим актом, який впроваджує обмеження, яких банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діє по теперішній час.
24.02.2022 Постановою № 18 Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» встановлено правила роботи банків з урахуванням обмежень, визначених цієї Постановою.
Ця постанова є нормативно-правовим актом, який впроваджує обмеження, яких банки та їх клієнти мають дотримуватися під час проведення відповідних операцій.
Пунктом 2 Постанови № 18 встановлено заборону банкам проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження.
Так, пунктом 17 Постанови № 18 встановлено, що уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:
1) з використанням російських рублів та білоруських рублів;
2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь;
3) для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь.
При цьому, відповідно до п. 17-2 Постанови № 18, заборони, визначені в пункті 17 цієї постанови, не поширюються на:
1) переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України;
2) переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках за операціями з експорту товарів, повернення коштів за операціями з імпорту товарів. У разі надходження коштів із-за кордону в російських рублях/білоруських рублях за такими операціями банку дозволяється здійснити обмін цих коштів на міжнародному валютному ринку на іншу валюту (крім російських рублів/білоруських рублів) для її подальшого зарахування на рахунки клієнта;
3) переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на території України з метою здійснення соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
4) переказ коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) за валютними операціями фізичних осіб, зазначених у підпунктах 3 та 12 пункту 15 цієї постанови;
5) операції із зарахування надходжень коштів (уключаючи надходження коштів у російських рублях/білоруських рублях) із-за кордону на кореспондентський рахунок банку, відкритий в іншому банку на території України;
6) переказ коштів на території України з рахунку юридичної/фізичної особи, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) у російській федерації або в республіці білорусь [поточного, вкладного (депозитного) рахунку, рахунку умовного зберігання (ескроу)], на інший власний поточний рахунок такої особи (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях);
7) операції з продажу на території України юридичною/фізичною особою, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) у російській федерації або в республіці білорусь, безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів;
8) переказ на території України гривні з метою сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також гривні/іноземної валюти (крім російських рублів та білоруських рублів) з метою виконання власних зобов'язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками;
9) переказ коштів у гривні на території України з метою здійснення оплати фізичною особою медичних послуг у закладах охорони здоров'я України;
10) операції банків та їх клієнтів, що здійснюються до 31 грудня 2024 року відповідно до вимог пункту 18 розділу VII Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Разом з тим, 24.12.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, яким доповнено прикінцеві положення Закону України «Про банк і банківську діяльність» пунктом 18, яким, тимчасово, до 31 грудня 2024 року, банки-резиденти мають право здійснювати для клієнтів операції з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі.
Такі операції здійснюються за таких умов:
банками-нерезидентами, в яких відкрито кореспондентські рахунки банків-резидентів у російських рублях та/або білоруських рублях, в односторонньому порядку прийнято рішення про конвертацію (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів, які знаходяться на таких кореспондентських рахунках, на іншу валюту;
банками-нерезидентами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, не можуть бути банки-резиденти російської федерації/республіки білорусь та/або банки, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції»;
продаж (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів може бути здійснений за заявою клієнта банку один раз щодо кожного з видів валюти - російських рублів та білоруських рублів.
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою для проведення операцій з конвертації (продажу) російських рублів на іншу валюту є, серед іншого, прийняття банком-нерезидентом рішення про продаж російських рублів. Таке рішення банку-нерезидента обов'язково повинно бути одностороннім. В той же час, ані Закон України «Про банки та банківську діяльність», ані Постанова Національного банку України №18 не містять у собі механізми реалізації пункту 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність". Більше того, відсутні приписи, які б дозволяли банкам - резидентам своїми активними діями або в інший спосіб впливати на прийняття відповідних односторонніх рішень банками-нерезидентами. Вказане фактично унеможливлює виконання конвертаційних операцій, які передбачені пунктом 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність". Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.06.2025 року у справі №910/9932/24.
Тобто, аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави стверджувати, що пункт 18 Закону України «Про банки і банківську діяльність», хоча тимчасово пом'якшив валютні обмеження для безготівкового продажу рублів та дозволив до 31 грудня 2024 року продати (обміняти) кошти клієнтів банків у російських та білоруських рублях, але за обов'язкового виконання визначених у такому пункті умов.
Таким чином, доводи позивача щодо незаконної відмови відповідачем у здійсненні обміну валют, зокрема наявних на розрахунковому рахунку клієнта російських рублів, є необґрунтованими.
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, навпаки, намагався вирішити питання щодо порядку виконання вимог Постанови № 18 та Закону України «Про банки і банківську діяльності» з метою належного проведення відповідних операцій з конвертації (обмін) російських рублів, які знаходяться на рахунку позивача, на іншу валюту, з урахуванням відсутності приписів, які б дозволяли відповідачу своїми активним діями або в інший спосіб впливати на прийняття відповідних односторонніх рішень банками-нерезидентами, на яких Законом покладено такий обов'язок, про конвертацію (обмін) російських рублів, які знаходяться на таких кореспондентських рахунках.
Відтак, у відповідача, як станом на момент звернення позивача із заявою про обмін російських рублів в повному обсязі, розміщених на його рахунку, на долари США, так і на день винесення рішення всі три наведені умови відсутні, відповідно у банку відсутня можливість здійснити для позивача операції з продажу (обміну) російських рублів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно відхилив заявку позивача на обмін валют, зокрема, російських рублів, у зв'язку із відсутністю зазначених у пункті 18 Прикінцевих положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» умов та технічної можливості для проведення таких операцій. Тому посилання позивача на бездіяльність відповідача спростовуються матеріалами справи і позовні вимоги не підлягають задоволенню судом, як такі, що не доведені ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними засобами доказування.
Щодо письмових пояснень скаржника, наданих після звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, в якій останній зазначає про те, що з 25.06.2025 року відповідач здійснює конвертацію (обмін) російських рублів в повному обсязі, що, на думку позивача, свідчить про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя є обґрунтованими та підлягають задоволенню, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Вимогами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, унормовано, що письмові докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Так, виходячи із правил доказування у господарському процесі, закріплених в ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, а також принципів змагальності сторін у господарському процесі, судова колегія зазначає, що подання тих чи інших доказів стосовно обставин, які мають значення для справи, обмежується встановленими законом процедурами та строками.
Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 81, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).
Отже, при поданні учасником справи клопотання про витребування або залучення доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наведена у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19).
Проте, колегія суддів зазначає, що позивач намагається долучити до матеріалів справи докази, які датовані вже після прийняття рішення судом першої інстанції 15.04.2025 року, тобто докази, які взагалі не існували навіть на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.
Однак, така обставина (тобто, відсутність доказів, як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Отже, у зв'язку із вищевикладеним колегія суддів не приймає до розгляду докази які долученні скаржником до пояснень від 14.08.2025 року (вх.2044/25/Д1).
Так, дійсно, з 10.05.2025 на підставі постанови Правління НБУ №53 від 09.05.2025 року були внесені зміни до Постанови №18 від 24.02.2022 року, у тому числі у пункт 17(2) додано новий підпункт 12 щодо можливості здійснення обміну залишків у російських рублях: « 12) операції банків з обміну валют, зазначених у пункті 17 цієї постанови, у безготівковій формі за заявами/дорученнями клієнтів за умови, що до 31 грудня 2024 року (включно) банками-нерезидентами [крім банків - резидентів Російської Федерації, Республіки Білорусь та/або банків, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції"] здійснено обмін цих валют, які знаходилися на
кореспондентських рахунках банків-резидентів. Банк здійснює обмін валют, зазначених у пункті 17 цієї постанови, клієнтам на ту іноземну валюту, яка була отримана в результаті обміну банком-нерезидентом коштів на кореспондентському рахунку банку-резидента.»
Відтак, зазначеною зміною до профільного законодавства було розширено перелік виключень із заборони на здійснення валютних операцій із використанням російських рублів.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ані на момент звернення до суду першої інстанції, ані на момент ухвалення Господарським судом Одеської області рішення по суті справи №916/5738/24, для банку не існувало підстав правомірно здійснити для своїх клієнтів конвертаційні операції з російськими рублями. Відмовляючи у проведенні операцій для апелянта на той час, банк діяв, керуючись чинними на той момент нормативними актами.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставин визнання незаконною бездіяльності Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса у нездійсненні обміну (продажу) російських рублів, які знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя у сумі 68 588 320,80 на долари США та зобов'язання Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса здійснити обмін (продаж) російських рублів у сумі 68 588 320,80, які знаходяться на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» №IBAN НОМЕР_1, вал. 643/RUB, на долари США та зарахувати кошти в повному обсязі на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя, відкритий в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк «Південний», м. Одеса є такими, що не відповідають таким стандартам.
Відхиляючи доводи скаржника, апеляційний господарський суд також враховує висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шевельов проти України").
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що твердження позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди з рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2025 року у справі №916/5738/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2025 року у справі №916/5738/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2025 року у справі №916/5738/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 16.10.2025 року.
Повний текст постанови складено 20.10.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
Я.Ф. Савицький