ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/479/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України": Полубоярова К.В.,
від Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ МАРЕ": не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 року, суддя в І інстанції Мостепаненко Ю.І., повний текст якого складено 24.04.2025, в м. Одесі
у справі: №916/479/25
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ МАРЕ"
про стягнення 321 589,58 грн
В лютому 2025 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ», в якій просило суд стягнути з відповідача 321 589,58 грн заборгованості, у тому числі:
- 171 079,37 грн - основної заборгованості;
- 109 090,49 грн - пені;
- 9 620,25 грн - 3% річних;
- 31 799,47 грн інфляційних витрат, а також суму судових витрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №ДФ-181 від 17.06.2009 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів за період 01.02.2022 - 04.01.2024.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/479/25 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача:
- 11 067,95 грн - основної заборгованості;
- 6 455,80 грн - пені;
- 966,10 грн - 3% річних;
- 4 952,91 грн - інфляційних витрат та 351,64 грн - витрат по сплаті судового збору;
В решті позову відмовлено.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 11067,95 грн (за період з 01.02.2022 по 23.02.2022), тобто до початку повномасштабного вторгнення.
За період з 24.02.2022 по 30.05.2022 позивач згідно постанови КМУ №634 від 27.05.2022, правомірно не здійснював нарахування ТОВ «Ді Маре» орендної плати.
Щодо нарахування позивачем заборгованості ТОВ «Ді Маре» з орендної плати за період з 31.05.2022 по 04.01.2024, суд зазначив, що в силу свого стратегічного розташування з моменту введення воєнного стану, перебування в приміщеннях Одеського морського вокзалу (в якому і знаходиться об'єкт оренди) обмежено для усіх осіб. З акту приймання-передачі державного нерухомого майна від 17.06.2009 вбачається, що майно було передано в оренду з метою розміщення кафе - бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи. В той же час, використання майна з цією метою є фактично неможливим, адже доступ до такого майна є закритим. Таким чином, суд дійшов висновку, що після запровадження на території України воєнного стану, в силу незалежних від ТОВ «ДІ МАРЕ» обставин, товариство не мало об'єктивної можливості отримання доступу до переданого в оренду майна та його подальшого використання, оскільки заборона доступу до відповідного майна, розташованого в межах об'єкту критичної інфраструктури, встановлена структурними підрозділами Сил оборони України з метою відсічі збройної агресій російської федерації.
При цьому, суд не прийняв до уваги посилання позивача про те, що відповідач отримував перепустки на територію порту, доступ до приміщення та вивозив своє майно, обладнання, оскільки за більше ніж півтора року (з лютого 2022 року по січень 2024 року) представники відповідача лише тричі заходили на територію Одеського морського порту, і саме з метою забрати належне відповідачу майно. Крім того, саме лише перебування співробітників відповідача на території Одеського морського порту не свідчить про можливість використання майна за його призначенням. Використання предмету договору оренди за призначенням в якості кафе-бару припускає наявність вільного та необмеженого доступу до приміщень кафе-бару як працівникам цього закладу, так і відвідувачам, контролюючим органам, тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неможливість використання відповідачем у період з лютого 2022 по січень 2024 орендованого майна, переданого йому позивачем на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ 181 від 17.06.2009, в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, що зумовлює наявність правових підстав для звільнення ТОВ «ДІ МАРЕ» від сплати нарахованої позивачем за період з 31.05.2022 по 04.01.2024 орендної плати за цим договором.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга позивача, в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/479/25 в частині відмови позовних вимог та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що висновки суду про те, що Орендар в силу незалежних від нього обставин не мав об'єктивної можливості отримання доступу до переданого в оренду майна та його подальше використання, є передчасними, недоведеними та суперечать практиці та роз'ясненням Верховного суду. Матеріалами справи не підтверджено як факт обмеження доступу саме Орендарю до орендованих приміщень, так і факт неможливості отримання такого доступу. Майно Відповідача знаходилось у орендованих приміщеннях, відповідно використовувалось ним. Орендоване майно досі не звільнено та не повернуто Адміністрації відповідно до умов Договору та вимог законодавства. Надані Відповідачем документи не доводять факт неможливості користування ним орендованим майном. Більш того факт неможливості користування орендованим майном спростовується документально Позивачем.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 прийнято справу №916/479/25 до провадження у новому складі колегії суддів. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/479/25 та в подальшому призначено справу №916/479/25 до розгляду на 14.10.2025 о 10:40.
В судовому засіданні 14.10.2025 брав участь представник позивача.
Відповідач участі не брав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газімпекс" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ МАРЕ") (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху будівлі в корні Нового молу, площею 66,7 кв.м, що розміщені за адресою: м. Одеса, вул.Приморська 6, та перебувають на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" (правонаступником якого є ДП "Адміністрація морських портів України") (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП "Трікод" на 20.03.2009 і становить : 605 250 грн.
Майно передається в оренду з метою: розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п.1.2 договору).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не пізніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п.2.1 договору).
Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця (п.2.4 договору).
Орендоване нерухоме майно залишається на балансі Балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим (п.2.5 договору).
Згідно п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р №786 (зі змінами) та п.19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007 №768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 за №604/13871 і становить без ПДВ за пропозицією орендаря як єдиного заявника - 7600 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2009 визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абз.1 цього пункту на індекси інфляції за березень 2009, квітень 2009, травень 2009 та червень 2009 включно.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2 договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.5 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві та Балансоутримувачу.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.6 договору).
Цей Договір укладено строком на один рік, з моменту підписання договору оренди (п. 10.1 договору).
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін (п.10.4 договору).
Згідно п. 10.6 договору, чинність договору припиняється внаслідок,зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Відповідно до п.10.10 договору, майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендодавця.
Взаємовідносини сторін, що не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 10.11).
Договір підписано Орендодавцем, Орендарем, Балансоутримувачем - та скріплено печатками контрагентів.
17.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях), Товариством з обмеженою відповідальністю "Газімпекс" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ МАРЕ") (Орендар) та Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (правонаступником якого є ДП "Адміністрація морських портів України") (Балансоутримувач) складено та підписано акт приймання-передачі державного майна, що перебуває на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до договору оренди від 17.06.2009.
21.07.2010 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/1, п.1 якого сторони п.10.1 договору оренди від 17.06.09 доповнили реченням такого змісту: "Продовжити термін дії цього договору до 31.05.2012 включно".
16.04.2012 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/2, відповідно до якого сторони внесли, зокрема, зміни до пунктів 3.1 та 10.1 договору оренди від 17.06.09, та виклали їх у такій редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р №786 (зі змінами) та п.19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007 №768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 за №604/13871 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2012 - 7 052,49 грн; Продовжити термін дії цього договору до 31.05.2013 включно".
16.04.2012 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі державного майна, що перебуває на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до договору про внесення змін від 16.04.2012, до договору оренди від 17.06.2009.
27.08.2012 між сторонами було укладено договір про внесення зміни до договору оренди від 17.06.2009 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/3, яким внесено зміни до преамбули договору оренди від 17.06.2009, у зв'язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ МАРЕ" стало правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Газімпекс".
28.12.2012 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/4, п.1 якого сторони п.10.1 договору оренди від 17.06.09 доповнили реченням такого змісту: "Продовжити термін дії цього договору до 17.06.2016 включно".
13.06.2013 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/5 п.1 якого сторони внесли зміни у пункті 1.1 Розділу І договору оренди слова….що перебуває на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" (Балансоутримувач) замінити словами, що перебуває на балансі ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація є правонаступником ДП "Одеський морський торговельний порт").
04.11.2016 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/8, відповідно до якого сторони внесли, зокрема, зміни до пунктів 3.1 та 10.1 договору оренди від 17.06.09, та виклали їх у такій редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2016 - 17 458,37 грн; Продовжити термін дії цього договору до 17.06.2017 включно".
04.11.2016 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі державного майна, що перебуває на балансі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) до договору про внесення змін від 04.11.2016, до договору оренди від 17.06.2009.
17.02.2019 та 12.06.2020 між сторонами були укладені договори про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності, якими, зокрема, продовжено термін дії договору до 17.06.2021 року.
01.12.2020 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 17.06.09 (обліковий номер договору №20984091803) нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181/14, відповідно до якого сторони внесли, зокрема, зміни до пункту 3.1 договору оренди від 17.06.09, та виклали його у такій редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2020 - 22 939,48 грн.
01.12.2020 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі державного майна, що перебуває на балансі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) до договору про внесення змін від 01.12.2020, до договору оренди від 17.06.2009.
На виконання умов укладеного між сторонами договору від 17.06.2009, позивачем для здійснення відповідачем оплати у розмірі 30% орендних платежів, за період з 01.02.2022 по 31.01.2023 було сформовано рахунки на загальну суму 75 573,58 грн., а саме: № 340049 від 11.03.2022 (за період з 01.02.2022 - 23.02.2022) на суму 11 067,95 грн; №340119 від 11.06.2022 (за період з 01.05.2022 - 31.05.2022) на суму 240,47 грн; №340145 від 11.07.2022 (за період з 01.06.2022 - 30.06.2022) на суму 7 685,50 грн; №340145 від 11.07.2022 (за період з 01.06.2022 - 30.06.2022) на суму 7 685,50 грн; №340171 від 10.08.2022 (за період з 01.07.2022 - 31.07.2022) на суму 7 739,30 грн; №340197 від 10.09.2022 (за період з 01.08.2022 - 31.08.2022) на суму 7 824,43 грн; №340231 від 11.10.2022 (за період з 01.09.2022 - 30.09.2022) на суму 7 973,10 грн; №340257 від 10.11.2022 (за період з 01.10.2022 - 31.10.2022) на суму 8 172,42 грн; №340282 від 09.12.2022 (за період з 01.11.2022 - 30.11.2022) на суму 8 229,63 грн; №340298 від 31.12.2022 (за період з 01.12.2022 - 31.12.2022) на суму 8 287,24 грн; №340024 від 10.02.2023 (за період з 01.01.2023 - 31.01.2023) на суму 8 353,54 грн. Також, позивачем за зазначений період було складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), які не підписані з боку відповідача. При цьому, ТОВ "ДІ МАРЕ" не було сплачено орендних платежів у визначений період.
03.04.2023 позивачем на електрону адресу відповідача - dimare2017@ukr.net було направлено претензію №712/19-03-14Вих від 31.03.2023 із вимогою: про сплату заборгованості по орендним платежам за договором оренди №ДФ-181 від 17.06.2009, за період з лютого 2022 по січень 2023, у сумі 75 573,23 грн, а також здійснити оплату сум нарахованої пені, інфляційних нарахувань та 3% річних - станом на дату складання претензії. Зазначена претензія залишилися без відповіді.
В подальшому, на виконання умов укладеного між сторонами договору від 17.06.2009, позивачем для здійснення відповідачем оплати, у розмірі 30% орендних платежів, за період з 01.02.2023 по 04.10.2024 було сформовано рахунки на загальну суму 95 506,14 грн., а саме: № 340046 від 11.03.2023 (за період з 01.02.2023 - 28.02.2023) на суму 8 412,01 грн; №340067 від 11.04.2023 (за період з 01.03.2023 - 31.03.2023) на суму 8 538,19 грн;№340088 від 11.05.2023 (за період з 01.04.2023 - 30.04.2023) на суму 8 555,27 грн;№340109 від 11.06.2023 (за період з 01.05.2023 - 31.05.2023) на суму 8 598,04 грн;№340129 від 11.07.2023 (за період з 01.06.2023 - 30.06.2023) на суму 8 666,83 грн;№340148 від 09.08.2023 (за період з 01.07.2023 - 31.07.2023) на суму 8 614,83 грн;№340167 від 08.09.2023 (за період з 01.08.2023 - 31.08.2023) на суму 8 494,22 грн;№340185 від 09.10.2023 (за період з 01.09.2023 - 30.09.2023) на суму 8 536,69 грн;№340203 від 09.11.2023 (за період з 01.10.2023 - 31.10.2023) на суму 8 604,98 грн;№340221 від 08.12.2023 (за період з 01.11.2023 - 30.11.2023) на суму 8 648,01 грн;№340235 від 31.12.2023 (за період з 01.12.2023 - 31.12.2023) на суму 8 708,54 грн;№340124 від 04.10.2024 (за період з 01.01.2024 - 04.01.2024) на суму 1 128,18 грн. Також, позивачем за зазначений період було складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), які не підписані з боку відповідача. При цьому, ТОВ "ДІ МАРЕ" не було сплачено орендних платежів у зазначений період.
ТОВ "ДІ МАРЕ" листом від 19.12.2023 вих.№19-12/2023-1 звернулось до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях, в якому повідомило, що з початком повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, товариство позбавлено можливості користуватись орендованим майном, розташованим за адресою: м.Одеса, вул.Приморська,6, яке знаходиться на балансі ОФ ДП "АМПУ", зокрема, за договором №20984091803 від 17.06.2009, оскільки з 26.02.2022 прохід на територію Одеського МТП та морського вокзалу заборонений, зокрема, на підставі розпорядження оперативного угрупування військ Примор'я №619дск від 08.04.2022, бойового розпорядження військового коменданта міста Одеса №67/дск від 12.07.2022, у зв'язку з чим просив припинити дію договору оренди державного майна та керуючись ч.6 ст.762 ЦК України перерахувати суму нарахованої орендної плати з 26.02.2022, з урахуванням неможливості користування об'єктом оренди через обставини, за які орендар не відповідає.
05.01.2024 Наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях №16 "Щодо прийняття рішення про припинення договору оренди №20984091803 від 17.06.2009", на підставі вимог ст.24 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-IX, постанови КМУ "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 №634 та враховуючи лист ТОВ "Ді Маре" від 19.12.2023, наказано, припинити чинність договору оренди №20984091803 від 17.06.2009 нерухомого державного майна, а саме: нежитлові приміщення першого поверху будівлі в корні Нового молу, загальною площею 66,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Приморська,6 та перебуває на балансі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (п.1 наказу).
Також, позивачем та РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях складено проект додаткової угоди про розірвання договору (обліковий номер договору №20984091803) та акт повернення майна, які були отримані представником ТОВ "Ді Маре", що підтверджується розпискою від 12.02.2024.
31.05.2024 ТОВ "Ді Маре" листом вих.№31/05 повідомлено позивача, що наданий проект договору про розірвання договору оренди нерухомого майна не містить положень щодо списання неправомірно нарахованої заборгованості за орендною платою за період, за який не було можливості користуватися об'єктом через обставини непереборної сили, а також те, що у наданому проекті договору містяться суми про заборгованість, з якими товариство не погоджується, у зв'язку з чим повернуто відповідачу наданий проект договору про розірвання договору оренди нерухомого майна та акт повернення майна.
З огляду на те, що ТОВ "Ді Маре" за договором оренди нерухомого майна №ДФ 181 від 17.06.2009 протягом періоду з 01.02.2022 по 04.01.2024 не сплачує балансоутримувачу орендні платежі, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 171 079,37 грн - основної заборгованості, 109 090,49 грн - пені, 9 620,25 грн - 3% річних та 31 799,47 грн інфляційних витрат, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваного договору, встановити фактичні правовідносини, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газімпекс" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ МАРЕ") (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності №ДФ 181 (до якого в процесі здійснення господарських взаємовідносин вносились зміни за укладеними договорами про внесення змін), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху будівлі в корні Нового молу, площею 66,7 кв.м, що розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Приморська 6, та перебувають на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" (правонаступником якого є ДП "Адміністрація морських портів України") (Балансоутримувач).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 759 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Враховуючи те, що об'єктом договору є державне майно, на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX (далі-Закон).
Згідно ч.1 ст.17 Закону, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Відповідно до п.3.5 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12-го числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати (ч.3 ст.17 Закону).
Зі змісту позову вбачається, що орендна плата відповідачем не сплачувалась з лютого 2022 року і до дати розірвання договору 04.01.2024 року, тому позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2022 року по 04.01.2024 року.
Судова колегія звертає увагу, що скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача орендної плати за період з 24.02.2022 по 04.01.2024.
У зв'язку з чим, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 11 067,95 грн ( нарахованої позивачем за період з 01.02.2022 по 23.02.2022), тобто до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом апеляційного перегляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми орендної плати, нарахованої позивачем за період з 24.02.2022 по 04.01.2024.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що внаслідок неможливості використання відповідачем у спірний період об'єкту оренди, відповідач в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України підлягає звільненню від сплати виставлених позивачем рахунків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 р. у справі № 910/353/19).
Відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Колегія суддів зазначає, що норма частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, та послідовно застосовується Верховним Судом (постанови від 19.03.2024 у справі №915/458/23, від 31.08.2023 у справі №925/181/2 (925/256/23), від 20.06.2023 у справі №904/2470/22, від 14.06.2022 у справі №910/3536/21)).
Для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2024 у справі №916/599/23, від 19.03.2024 у справі №915/458/23).
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (постанови Верховного Суду у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20, №911/3067/20, №911/654/21, №916/599/23).
При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України можливе за виключних обставин, за яких наймач не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини наймач не відповідає.
Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар (наведена правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №911/255/23).
Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/854/21.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 затверджено перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до яких віднесено Державне підприємство «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ».
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України було продовжено.
Як було зазначено в договорі оренди та в акті приймання-передачі державного нерухомого майна від 17.06.2009, орендоване майно розміщено за адресою: м. Одеса, вул.Приморська, 6. Тобто у будівлі Одеського морського вокзалу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 №183-р «Про встановлення рівня охорони у морських та річкових портах України, портових засобах, суднах, які мають право плавання під Державним прапором України», установлено з 25.02.2022 рівень охорони 3 у морських та річкових портах України, на період введення воєнного стану.
Відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомим є факт того, що будівля Одеського морського вокзалу в силу свого стратегічного місце розташування відноситься до об'єктів критичної інфраструктури, в силу введеного воєнного стану відносно якої запроваджено певні обмеження у використанні/відвідуванні.
Також слід зазначити, що у ніч на 25 вересня 2023 року російські війська атакували Одесу ракетами та дронами, внаслідок чого були суттєво пошкоджені будівлі морського вокзалу та готелю, що знаходиться на його території.
Аналогічне встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2023, постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 916/3881/23 та від 16.12.2024 у справі № 916/2712/24 (відповідно до тексту судових рішень, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Колегією суддів Південного-західного апеляційного господарського суду зазначено, що в силу свого стратегічного розташування з моменту введення воєнного стану, перебування в приміщеннях Одеського морського вокзалу обмежено для усіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому учасниками справ № 916/3881/23 та №916/2712/24 були Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ».
Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа ТОВ "ДІ МАРЕ" від 19.12.2023 вих.№19-12/2023-1, відповідач повідомив РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївських областях, що з початком повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію України, товариство позбавлено можливості користуватись орендованим майном, розташованим за адресою: м.Одеса, вул.Приморська,6, яке знаходиться на балансі ОФ ДП "АМПУ", зокрема, за договором №20984091803 від 17.06.2009, оскільки з 26.02.2022 прохід на територію Одеського МТП та морського вокзалу заборонений, зокрема, на підставі розпорядження оперативного угрупування військ Примор'я №619дск від 08.04.2022, бойового розпорядження військового коменданта міста Одеса №67/дск від 12.07.2022, у зв'язку з чим просив припинити дію договору оренди державного майна та керуючись ч.6 ст.762 ЦК України перерахувати суму нарахованої орендної плати з 26.02.2022, з урахуванням неможливості користування об'єктом оренди через обставини, за які орендар не відповідає.
Отже територія Одеського морського торговельного порту як і території морського вокзалу Одеського порту в силу свого стратегічного розташування віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, відтак з моменту введення воєнного стану має обмежений доступ як громадян, так і осіб, які використовують майно, розташоване на відповідній території.
Як було зазначено в акті приймання-передачі державного нерухомого майна від 17.06.2009, майно було передано в оренду з метою розміщення кафе - бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
В той же час використання майна з цією метою є фактично неможливим, адже доступ до такого майна є закритим, апелянт в свою чергу не довів жодними належними та відповідними доказами факти використання позивачем такого майна у спірному періоді з 24.02.2022 по 04.01.2024 в якості кафе-бару.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «ДІ МАРЕ» як Орендарем після запровадження на території України воєнного стану в силу незалежних від нього обставин не мало об'єктивної можливості отримання доступу до переданого в оренду Майна та його подальшого використання, оскільки заборона доступу до відповідного майна, розташованого в межах об'єкту критичної інфраструктури, встановлена структурними підрозділами Сил оборони України з метою відсічі збройної агресій Російської Федерація.
При цьому, неможливість використання відповідачем у період з 24.02.2022 по 04.01.2024 викликана незалежними від сторін спору причинами, а саме військовою агресією російської федерації, яка мала наслідком введення на території України воєнного стану та обмеження доступу до майна, що знаходиться на території Одеського морського порту.
Посилання апелянта на те, що представники відповідача отримували пропуски та заходили на територію об'єкту оренди, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до наданих апелянтом доказів, відповідач отримував перепустки для своїх співробітників в наступні дати - 06.04.2023, 19.04.2023, 29.09.2023.
Тобто за більше ніж півтора року (з червня 2022 року по січень 2024 року) представники відповідача лише тричі заходили на територію Одеського морського порту, про що зазначено в перепустках «з метою забрати належне відповідачу майно».
Крім того, саме лише перебування співробітників відповідача на території Одеського морського порту не свідчить про можливість використання майна за призначенням.
Використання предмету Договору оренди за призначенням в якості кафе-бару припускає наявність вільного та необмеженого доступу до приміщень кафе-бару як працівникам цього закладу, так і відвідувачам, контролюючим органам, тощо.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що неможливість використання відповідачем у період з 24.02.2022 по 04.01.2024 орендованого майна, переданого йому позивачем на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 17.06.2009, в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України зумовлює наявність правових підстав для звільнення ТОВ «ДІ МАРЕ» від сплати нарахованої позивачем за період з 24.02.2022 по 04.01.2024 орендної плати за цим договором.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку, викладеного місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі є такими, що не спростовують висновків суду.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/479/25.
За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/479/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/479/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/479/25 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.10.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська