ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1345/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт": Мокан О.О.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі": Храпицька М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Одесі
апеляційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2025 року, суддя в І інстанції Ільєва Л.М., повний текст якого складено 11.06.2025, в м. Миколаєві
у справі №915/1345/24
за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі"
про стягнення 11 746 113,33 грн
В лютому 2025 року Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі" про стягнення 11 746 113,33 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати бербоут-чартерної ставки за період з червня 2022 по серпень 2024 року за укладеним між сторонами договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» №15-П від 07.06.2013, який за своєю юридичною природою є договором оренди, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у спірній сумі.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2025 у справі №915/1345/24 у задоволенні позову - відмовлено.
Суд зазначив, що спір між сторонами у цій справі є продовженням спору у справі №915/458/23 (спір між тими самими сторонами за попередній період), оскільки предметом позову є стягнення орендної плати за тим самим договором бербоут-чартеру № 15-П від 07.06.2013, але за наступний період - з червня 2022 по серпень 2024 року. Суд прийняв як встановлені ті обставини, що були підтверджені у попередній справі, зокрема факт неможливості використання відповідачем буксиру «Докер» через заборону судноплавства у Миколаївському порту з 24.02.2022 року.
Суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать, що розпорядження капітана порту про заборону руху суден (№ 15, № 15/1 від 09.03.2022) залишалися чинними протягом усього спірного періоду; акваторія порту була небезпечною, суднозаходи не здійснювалися, дозволи на рух суден не надавалися. Ці обставини підтверджені листами капітана порту, ДП «Держгідрографія», Міністерства інфраструктури та філії ДП «АМПУ». Фактичне використання саме спірного буксиру «Докер» не доведено, натомість суд визнав доведеним його перебування у відстої. Також суд врахував висновок Торгово-промислової палати України від 09.03.2023 № 653/1.2, обставини якого стосуються періоду з 24 лютого 2022 року та по дату його складання 09.03.2023, що на думку суду, з урахуванням обставин справи у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказів, а також встановлених судом обставин під час розгляду попередньої справи № 915/458/23, вищевказаний висновок є належним підтвердженням того, що у вказаний період існували обставини, за яких відповідач як фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає.
Суд зазначив, що триваюча збройна агресія рф та заборона судноплавства є надзвичайними, непередбачуваними і невідворотними обставинами, за які відповідач не відповідає. Крім того, сторони у додатковій угоді № 8 від 31.08.2024 фактично погодили призупинення нарахування орендної плати, визнавши неможливість використання судна.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення ТОВ «Марконі» від сплати орендної плати за період із червня 2022 по серпень 2024 року, оскільки неможливість користування орендованим майном зумовлена обставинами, незалежними від волі сторін.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2025 у справі №915/1345/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що Порт Миколаїв є відкритим. Відповідач використовував буксири у порту Миколаїв з березня по серпень 2024 включно. Факт використання буксирів в порту Миколаїв підтверджується листом Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.10.2024 №422/03-24. Починаючи з 09.03.2022 року і по цей час в межах Миколаївської області, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, лише встановлений особливий режим судноплавства морських суден з урахуванням розпоряджень капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 №15,15/1 та наказу Миколаївської обласної військової адміністрації №101/25 від 30.07.2024 року, що, на думку скаржника, на використання портової інфраструктури жодним чином не впливає. Висновок ТПП України від 09.02.2023 №653/1.2 є неналежним доказом підтвердження обставин, які діяли в порту Миколаїв і є підставою для застосування частини 6 статті 762 ЦК України щодо звільнення ТОВ «МАРКОНІ» від сплати бербоут-чартерної ставки за Договором №15-П від 07.06.2013 за період з червня 2022 по серпень 2024 включно.
У відзиві відповідач зазначає, що Відповідач був позбавлений можливості використовувати орендований буксир «Докер» у період з червня 2022 року по серпень 2024 року за його цільовим призначенням через обставини, за які він не відповідає, а саме через окупацію території Миколаївської та Херсонської областей, небезпеку пересування в акваторії Миколаївського морського порту для суден та екіпажів та заборону судноплавства в порту, а також відсутність цивільних суден для їх буксирування. Існування таких обставин неодноразово визнавалося судами усіх інстанцій, а також було підтверджено Відповідачем наданими ним доказами. Таким чином, ТОВ «МАРКОНІ» доведено як неможливість використання буксиру «Докер», так і відсутність випадків його фактичного використання. Доказів протилежного Позивачем не надано. За таких обставин Відповідач підлягає звільненню від орендної плати за Договором № 15-П від 07.06.2013 за заявлений Позивачем період на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2025 у справі №915/1345/24 про відмову у задоволенні позову є законним та обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування, передбачені нормами ГПК України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено справу №915/385/24 до розгляду на 14.10.2025 о 11:00.
В судовому засіданні брали участь представники сторін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07 червня 2013 року між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" як судновласником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Марконі" як фрахтувальником був укладений договір стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи "BARECON 89" № 15-П, строком на шість місяців, з пролонгацією у випадку відсутності претензій сторін.
Умовами Адендуму до договору бербоут-чартеру № 15-П передбачено, зокрема, таке:
- судновласник передає фрахтувальнику за обумовлену плату (надалі - бербоут-чартерна ставка) в користування на строк, встановлений даним Адендумом, судно згідно з додатком № 1 до договору бербоут-чартеру № 15-П від 07.06.2013 (п. 1);
- судно в даному Адендумі розуміється як об'єкт з усіма механізмами і обладнанням до нього, включаючи двигуни, електростанцію, радіостанцію, рятувальні засоби, завантажувально-розвантажувальні механізми, навігаційні та вимірювальні прилади, інше суднове обладнання, протипожежні, рятувальні і захисні засоби, аварійне постачання і інструменти, що є невід'ємною частиною судна у відповідності до його проекту і вимог Класифікаційної спілки (п. 3);
- бербоут-чартерна ставка складає за місяць 7100,00 дол.США (в гривневому еквіваленті станом на 07.06.2013 - 56750,30 грн). Розрахунки здійснюються в гривні по курсу НБУ на день виставлення рахунку. Бербоут-чартерна ставка вказана без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму бербоут-чартерної ставки здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Бербоут-чартерна ставка сплачується фрахтувальником з моменту підписання акту приймання-передачі судна в чартер (п. 4);
- доходи, отримані фрахтувальником від експлуатації судна, є його власністю і не впливають на розмір бербоут-чартерної ставки по договору (п. 5);
- з моменту передання судна в бербоут-чартер фрахтувальник експлуатує судно від свого імені відповідно до умов договору та чинного законодавства України (п. 10);
- фрахтувальник зобов'язаний повернути судно Судновласнику в порту Миколаїв на дозволеному портовою владою причалі. Повернення судна оформлюється актом повернення судна із бербоут-чартеру. Форма акту надається фрахтувальником. Акт підписується уповноваженими представниками судновласника і фрахтувальника. Повернення судна здійснюється у строк, зазначений у боксі 20 частини 1 договору (п. 13);
- виявлені протягом цього договору будь-які невідповідності судна вимогам Регістру судноплавства України та інших органів нагляду за безпекою судноплавства фрахтувальник зобов'язаний усунути власними коштами у встановлені строки (п. 15);
- фрахтувальник на весь період бербоут-чартер здійснює власними коштами страхування судна на користь судновласника від морських ризиків, ризику від відповідальності фрахтувальника перед третіми особами з наступним наданням судновласнику копій договорів і документів, що підтверджують оплату страхових платежів. Фрахтувальник продовжує договори страхування таким чином, щоб протягом всього строку бербоут-чартеру судно було застрахованим (п. 17);
- будь-які конструктивні зміни судна, здійснені фрахтувальником за згодою судновласника, а також без такої згоди стають власністю судновласника, а грошові кошти, витрачені на їх виробництво, відшкодуванню фрахтувальнику не підлягають (п. 18);
- поточні ремонти судна фрахтувальник виконує власними силами або із залученням спеціалізованих підприємств (п. 20);
- фрахтувальник бере на себе зобов'язання по експлуатації судна у відповідності до положень системи управління безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті по управлінню безпечною експлуатацією суден і попередженню забруднення, і виконує вимоги Міжнародного кодексу по охороні суден і портових засобів (п. 29);
- при формуванні екіпажу судна фрахтувальник надає перевагу працівникам Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (п. 35);
- бербоут-чартерна ставка, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Пеня сплачується окремими платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок основного платежу (п. 37);
- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору, якщо воно стало наслідком природних явищ, дії зовнішній об'єктивних факторів та інших обставин непереборної сили і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на невиконання договору (п. 38);
- фрахтувальник зобов'язується прийняти на роботу за переведенням 57 працівників Портового флоту ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на умовах, не гірших, ніж у судновласника (п. 41).
За умовами частини ІІ Стандартного бербоут-чартеру "БЕРКОН 89" сторони дійшли згоди, зокрема, про таке:
- (а) судно має протягом терміну дії чартеру перебувати у повному володінні та в абсолютному розпорядженні для всіх цілей фрахтувальника та в усіх відношеннях під їх повним контролем. Фрахтувальники зобов'язані утримувати судно, його механізми, котли, пристрої та запасні частини у належному відремонтованому стані та у хорошому робочому стані відповідно до звичайної комерційної експлуатаційної практики та, крім того, що передбачено у статті 13(1), забезпечити наявність на борту судна класифікаційних документів з терміном дії для збереження класу, зазначеного в боксі 10, та інших необхідних свідоцтв, дійсних протягом усього часу. Фрахтувальники зобов'язані вживати негайних заходів для необхідного ремонту в межах розумного терміну. Якщо не погоджено інше, у разі виникнення необхідності вдосконалення, конструктивних змін або придбання дорого нового обладнання для подальшої експлуатації судна через нові класифікаційні вимоги або обов'язкові правила вартістю понад 5% від вартості морського страхування судна, як зазначено в боксі 27, величина, на яку ставка бербоут-чартерної плати має бути змінена, та пропорція, на яку згадана вартість підлягає розподілу між зацікавленими сторонами, з метою досягнення справедливого розподілу її між судновласниками і фрахтувальниками з урахуванням, крім іншого, тривалості строку бербоут-чартеру, що залишився, по даному чартеру, повинна за відсутності згоди бути передана до арбітражу згідно зі статтею 26. Фрахтувальники зобов'язані внести і підтримувати фінансове забезпечення або зобов'язання щодо збитків від забруднення моря нафтою іншими речовинами на вимогу будь-якого уряду, включаючи федеральні, штатні або муніципальні, або інші підрозділи або органи, для того, щоб судно могло без сплати штрафу або збору законно входити, залишатися в будь-якому порту або виходити з нього, з будь-якого місця, територіальних або прилеглих вод будь-якої країни, штату або округу при виконанні чартеру без будь-яких затримок. Це зобов'язання застосовується незалежно від того, чи запроваджена така вимога законодавчим шляхом таким урядом або його відділів або органом. Фрахтувальники зобов'язані досягти і підтримувати всі домовленості через гарантію або інакше, дивлячись за необхідністю, для задоволення таких вимог виключно за рахунок фрахтувальників, а останні звільняють судновласників від відповідальності за будь-які наслідки (у тому числі за втрату часу) у разі неможливості прийняття таких заходів судновласниками (п. 9);
- (b) фрахтувальники зобов'язані власним коштом укомплектувати екіпаж, харчування, судноплавство, експлуатацію, постачання, бункерування і ремонт судна у будь-який час протягом терміну дії чартеру, і оплачують власним коштом всі збори та витрати будь-якого роду і характеру, у будь-якому випадку їх використання та експлуатації судна за даним чартером, включаючи будь-які місцеві та іноземні загальні муніципальні та/або державні податки, у тому числі будь-які податки та/або збори на бербоут-чартерну плату. Капітан, командний склад та екіпаж судна є службовцями фрахтувальників у будь-якому разі, навіть якщо вони з якоїсь причини призначені судновласниками. Фрахтувальники щодо командного та рядового складу екіпажу підпорядковуються законам країни прапора судна (п. 9);
- (с) протягом терміну дії цього чартеру судно має зберігати свою назву, як зазначено у боксі 5 (п. 9);
- (d) фрахтувальники не повинні робити жодних конструктивних змін на судні або змін у механізмах, котлах, допоміжному обладнанні або запасних частинах до них без отримання на це у кожному разі дозволу судновласників. Якщо судновласники дозволяють це, фрахтувальники повинні на вимогу судновласників привести судно в його колишній стан до закінчення строку чартеру (п. 9);
- (а) фрахтувальники сплачують судновласникам плату за бербоут-чартер судна на умовах люмпсум за календарну добу, як зазначено в боксі 21, починаючи з дати та години здачі судна фрахтувальникам та виплачують узгоджену тверду суму (люмпсум) за будь-яку частину доби. Оплата бербоут-чартера триває до дати та години, коли судно повертається фрахтувальниками його власникам (п. 10);
- (b) виплата плати за бербоут-чартер, за винятком першого та останнього платіжних місяців, якщо застосовується підпункт (с) цієї статті, провадиться відповідно до умов, зазначених в Адендумі (п. 10);
- (с) плата за бербоут-чартер за перший та останній платіжні місяці, якщо вони становлять не повний місяць, розраховується пропорційно числу повної та неповної доби у конкретному календарному місяці, та виплата проводиться відповідно (див. Адендум) (п. 10);
- (d) у разі загибелі або зникнення судна оплата припиняється з дня його загибелі або від часу отримання останньої звістки про нього. Будь-яка плата за бербоут-чартер, видана авансом, регулюється відповідно (п. 10);
- (f) будь-яка затримка з виплатою бербоут-чартерної плати дає судновласникам право на отримання відсотків за ставкою згідно з боксом 22. Якщо ж бокс 22 не заповнений, то - за існуючою ринковою ставкою в тій країні, де розташована головна контора судновласників (п. 10);
- фрахтувальники не мають права переуступати цей чартер або здавати судно в суббербоут-чартер (п. 20).
Згідно з додатком № 1 до договору від 07.06.2013 № 15-П судном, яке судновласник передає фрахтувальнику, виступає буксир "Докер".
12.06.2013 позивач передав, а відповідач - прийняв буксир "Докер" у технічно несправному стані, про що свідчить наявний у матеріалах справи відповідний акт.
В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до договору бербоут-чартеру № 15-П від 07.06.2013:
- №1 від 29.12.2015 (якою визначили строк дії договору - три роки з 07.12.2015 по 07.12.2018, збільшили розмір бербоут-чартерної ставки - в розмірі 8165,00 дол.США (еквівалент 193091,01 грн.), узгодили заборону фрахтувальнику здавати судно в суббербоут-чартер та обов'язок фрахтувальника виконувати за узгодженням із судновласником всі ремонти судна власними силами або із залученням спеціалізованих підприємств за власний рахунок, тощо);
- №2 від 25.01.2018, якою, зокрема збільшили бербоут-чартерну ставку до розміру 9459,95 дол.США;
- №3 від 19.03.2018, якою, продовжили строк дії договору - по 31.12.2030;
- №4 від 06.02.2019, якою збільшили бербоут-чартерну ставку до розміру 9707,80 дол.США;
- №5 від 20.02.2020, якою збільшили бербоут-чартерну ставку до 9708,12 дол.США;
- №6 від 05.04.2021, якою збільшили бербоут-чартерну ставку до 9721,92 дол.США.;
- №7 від 31.08.2024 р., якою збільшили бербоут-чартерну ставку до 9725,11 дол.США;
- №8 від 31.08.2024 р., якою передбачили, що нарахування бербоут-чартерної ставки призупиняється з 01.09.2024 р., а відновлення нарахування бербоут-чартерної ставки відбудеться з дати набрання законної сили законодавчого/розпорядчого документа, що регулює настання однієї із наступних обставин: відновлення роботи морського порту та здійснення суднозаходів до нього, або використання буксирів за призначенням, що настане раніше; встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у морському порту Миколаїв нижче, ніж 3; завершення воєнного стану (введеного в Україні 24.02.2022 року). На період призупинення нарахування бербоут-чартерної ставки фрахтувальник зобов'язаний компенсувати судновласнику витрати, пов'язані з амортизаційними нарахуваннями.
В межах виконання умов вказаного договору судновласник виставив фрахтувальнику рахунки на оплату бербоут-чартерної ставки за період з червня 2022 року по серпень 2024 року, а саме: № 09341973 від 30.06.2022 на суму 341296,56 грн.; № 10591973 від 31.07.2022 на суму 426620,40 грн.; № 11651973 від 31.08.2022 на суму 426620,40 грн.; №10591973 від 31.07.2022 на суму 426 620,40 грн; №11651973 від 31.08.2022 на суму 426 620,40 грн; №12811973 від 30.09.2022 на суму 426 620,40 грн; №13901973 від 31.10.2022 на суму 426 620,40 грн; №17501973 від 31.12.2022 на суму 426 620,40 грн; №00691973 від 31.01.2023 на суму 426 620,40 грн; №02371973 від 28.02.2023 на суму 426 620,40 грн; №04141973 від 31.03.2023 на суму 426 620,40 грн; №05061973 від 30.04.2023 на суму 426 620,40 грн; №07651973 від 31.05.2023 на суму 426 620,40 грн; №09391973 від 30.06.2023 на суму 426 620,40 грн; №11171973 від 31.07.2023 на суму 426 620,40 грн; №12751973 від 31.08.2023 на суму 426 620,40 грн; №16361973 від 30.09.2023 на суму 426 620,40 грн; №17801973 від 31.10.2023 на суму 424 255,64 грн; №14371973 від 30.11.2023 на суму 424 364,14 грн; №19091973 від 31.12.2023 на суму 443 114,22 грн; №00031973 від 31.01.2024 на суму 441 856,60 грн; №01661973 від 29.02.2024 на суму 445 742,64 грн; №04241973 від 31.03.2024 на суму 457 568,77 грн; №05601973 від 30.04.2024 на суму 462 788,28 грн; №07271973 від 31.05.2024 на суму 472 486,48 грн; №08281973 від 30.06.2024 на суму 472 921,63 грн; №10471973 від 31.07.2024 на суму 478 657,96 грн; №12281973 від 31.08.2024 на суму 480 693,90 грн.
Також на підставі підписаної додаткової угоди № 7 позивачем здійснено перерахунок розміру бербоут-чартерної ставки по раніше виставленим розрахунковим рахункам за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 року, а саме: № 00031973 від 31.08.2024 на суму 442001,58 грн. замість 441856,60 грн. згідно з рахунком №00031973 від 31.01.2024; № 01661973 від 31.08.2024 на суму 445888,91 грн. замість 445742,64 грн. згідно з рахунком №01661973 від 29.02.2024; №04241973 від 31.08.2024 на суму 457718,92 грн. замість 457568,77 грн. згідно з рахунком №04241973 від 31.03.2024; №05601973 від 31.08.2024 на суму 462940,13 грн. замість 462788,28 грн. згідно з рахунком № 05601973 від 30.04.2024; №07271973 від 31.08.2024 на суму 472641,52 грн. замість 472486,48 грн. згідно з рахунком № 07271973 від 31.05.2024; № 08281973 від 31.08.2024 на суму 473076,80 грн. замість 472921,63 грн. згідно з рахунком № 082811973 від 30.06.2024; № 10471973 від 31.08.2024 на суму 478815,01 грн. замість 478657,96 грн. згідно з рахунком № 10471973 від 31.07.2024; № 12281973 від 31.08.2024 на суму 480693,90 грн. замість 480693,90 згідно з рахунком № 12281973 від 31.08.2024.
Окрім рахунків судновласник оформив акти наданих послуг (виконаних робіт) за вказаний період, а саме: №09341973 від 30.06.2022 на суму 341 296,56 грн; №10591973 від 31.07.2022 на суму 426 620,40 грн; №11651973 від 31.08.2022 на суму 426 620,40 грн; №12811973 від 30.09.2022 на суму 426 620,40 грн; №13901973 від 31.10.2022 на суму 426 620,40 грн; №17501973 від 31.12.2022 на суму 426 620,40 грн; №00691973 від 31.01.2023 на суму 426 620,40 грн; №02371973 від 28.02.2023 на суму 426 620,40 грн; №04141973 від 31.03.2023 на суму 426 620,40 грн; №05061973 від 30.04.2023 на суму 426 620,40 грн; №07651973 від 31.05.2023 на суму 426 620,40 грн; №09391973 від 30.06.2023 на суму 426 620,40 грн; №11171973 від 31.07.2023 на суму 426 620,40 грн; №12751973 від 31.08.2023 на суму 426 620,40 грн; №16361973 від 30.09.2023 на суму 426 620,40 грн; №17801973 від 31.10.2023 на суму 424 255,64 грн; №14371973 від 30.11.2023 на суму 424 364,14 грн; №19091973 від 31.12.2023 на суму 443 114,22 грн; №00031973 від 31.01.2024 на суму 441 856,60 грн; №01661973 від 29.02.2024 на суму 445 742,64 грн; №04241973 від 31.03.2024 на суму 457 568,77 грн; №05601973 від 30.04.2024 на суму 462 788,28 грн; №07271973 від 31.05.2024 на суму 472 486,48 грн; №08281973 від 30.06.2024 на суму 472 921,63 грн; №10471973 від 31.07.2024 на суму 478 657,96 грн; №12281973 від 31.08.2024 на суму 480 693,90 грн.
Вказані рахунки та акти наданих послуг (виконаних робіт) направлялись на офіційну електронну пошту відповідача office@marconi.com.ua.
Виставлені акти не були підписані фрахтувальником.
З метою врегулювання спору у досудовому порядку позивач направив відповідачу претензію від 08.08.2024 №06/1003 з вимогою про погашення існуючої суми боргу в розмірі 2901018,96 грн. за період з червня по грудень 2022 року.
В свою чергу ТОВ "Марконі" у відповідь на претензію в листі від 13.09.2024 р. № 74/1-П зазначило, що викладені в претензії вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Крім цього відповідач зауважив, що Верховним Судом у постановах за наслідками перегляду рішень судів по справам №915/458/23 та №915/436/23 викладно правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а заборгованість нарахована за договорами бербоут-чартеру виникла за таких же обставин, що і заборгованість що була предметом розгляду у зазначених справах.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про стягнення заборгованості зі сплати бербоут-чартерної ставки за договором від 07.06.2013 № 15-П в загальному розмірі 11 7461 13,33 грн. за період з червня 2022 року по серпень 2024 року.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 11 7461 13,33 грн, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКОНІ" прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що внаслідок неможливості використання відповідачем у спірний період буксиру "Докер", переданого йому позивачем на підставі договору №15-П від 07.06.2013, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКОНІ" в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України підлягає звільненню від сплати виставлених Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" рахунків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Південно-західний апеляційний господарський суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і уразі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Як зазначалося вище, предметом спору є неналежне виконання відповідачем умов укладеного 07.06.2013 між сторонами договору №15-П від 07.06.2013, який має назву "договір стандартного бербоутного чартеру".
Судова колегія зазначає, що між сторонами по справі (ДП "Миколаївський морський торговельний порт" та ТОВ "Марконі") був вже спір з приводу виконання договору від 07.06.2013 №15-П.
Так, у справі №915/458/23 розглядались вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором від 07.06.2013 №15-П за період з 24.02.2022 - 28.02.2022 і за період з березня по травень 2022 року.
За результатами касаційного перегляду судових рішень у справі №915/458/23, Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, розглядаючи доводи скаржника Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №915/458/23 відзначив таке:
«…Статтею 912 ЦК України, яка міститься у гл. 64 ЦК України «перевезення», визначається правова природа договору чартеру (фрахтування).
Так, за ст. 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства (ст. 1 цього Кодексу).
За ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер)…
За змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).
…У ст. ст. 207, 208 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що судновласник зобов'язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов'язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу. Фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема, з коносаментів або інших перевізних документів (ст. 209 Кодексу торговельного мореплавства України).
За ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.
Врахувавши вказані вище норми матеріального права, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення відмінних між собою договорів, зокрема, ст. 133 цього Кодексу регламентовано укладення договорів морського перевезення (чартеру), а ст. 203 цього Кодексу визначена можливість укладення договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер).
Приписами 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу (ст.798 ЦК України).
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору від 07.06.2013 №15-П, встановивши те, що позивачем не надано жодного доказу, з яким чинне законодавство пов'язує здійснення перевезень, зокрема, коносаментів, рейсових чартерів тощо та, що узгоджені у договорі від 07.06.2013 № 15-П права та обов'язки сторін не є характерними для зобов'язань із перевезення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для кваліфікації вказаного договору як договору перевезення, на що помилково посилається скаржник у касаційній скарзі.
…Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій було надано належну комплексну правову оцінку умовам договору у сукупності (у тому числі предмету, характеру прав та обов'язків сторін, результатам виконання), на підставі чого встановлено, що договорі від 07.06.2013 №15-П за своїх змістом є саме договором найму (оренди), на якого поширюються норми гл. 58 ЦК України. Водночас, скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення правової природи договору фрахтування судна у бербоут чартері, зокрема, про те, чи є він договором перевезення у сфері торговельного мореплавства чи є договором оренди морського транспортного засобу у розумінні ЦК України у спірних правовідносинах фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, правовою оцінкою договору від 07.06.2013 №15-П, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
При цьому за загальним поняттям фрахт - це саме у торговому мореплавстві обумовлена договором або законом плата за перевезення вантажу або надання судна в користування за договорами бербоут-чартер або тайм-чартеру. Разом з тим чартером є договір між судновласником і фрахтувальником про оренду судна або його частини на певний рейс або термін.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Разом з тим, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).
…Суди попередніх інстанцій оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази відповідно до норм ст. 86 ГПК України, за встановлених обставин, зокрема того, що позивачем було нараховано відповідачу заборгованість за період з 24.02.2022 по травень 2022 року, тобто в період здійснення повномасштабної агресії російської федерації проти України, яка і на час розгляду справи у господарському суді перешкоджала судноплавству по річках Південний Буг та Інгул та унеможливлювала безпечний вихід суден у Чорне море; що тимчасова окупація території Миколаївської та Херсонської областей, що вбачається із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, фактично паралізувала морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, а відповідно до боксу 19 ст. 5 ч. ІІ договору від 07.06.2013 № 15-П використання відповідачем буксиру "Докер" можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв і зоні відповідальності порту, а також БДЛК (Бузько-Дніпровсько-лиманський канал), дійшли обґрунтованого висновку про доведеність відповідачем неможливості використання ним з 24.02.2022 буксиру "Докер" за договором від 07.06.2013 № 15-П, який, як встановили суди, за своєю правовою природою є договором найму (оренди), з незалежних від нього причин, що в силу норм ч. 6 ст. 762 ЦК України є обставиною для звільнення ТОВ "Марконі" від сплати заборгованості та пені за спірний період».
Отже, Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №915/458/23 виклав висновок щодо правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер з огляду на положення статей 759, 762, 912 ЦК України, статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України.
Відтак, проаналізувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №915/458/23, колегія суддів вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов'язки сторін саме цих відносин). Тому такі висновки є релевантними до даної справи, чим спростовуються помилкові доводи скаржника про протилежне.
Отже, правовий висновок щодо застосування статей 759, 762, 912 Цивільного кодексу України, статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України у контексті визначення правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер (договору стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» від 07.06.2013) як необхідної передумови для наявності/відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за спірним договором у період часу з 24.02.2022 по 31.05.2022 наразі сформований і викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №915/458/23.
Так, як було встановлено судом та не заперечується сторонами, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) транспортного засобу баржі «ДМ-2020», у зв'язку з чим застосуванню підлягають відповідні норми законодавства, що регулюють вказані правовідносини.
Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №910/7495/16, вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
У постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 915/458/23 з аналогічних правовідносин вказано, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23).
Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Оскільки у справі №915/458/23 спір був між тими ж сторонами стосовно виконання спірного договору від 07.06.2013 № 15-П, відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлені судом обставини у справі №915/458/23 не підлягають доведенню знов.
Так, зокрема, судами при розгляді справи №915/458/23 встановлено, що на підтвердження обставин неможливості користування відповідачем орендованим майном - буксиром "Докер" згідно з договором від 07.06.2013 № 15-П за спірний період з 24.02.2022 по 31.05.2022 відповідач надав до суду відповідні документи, серед іншого:
-висновок Торгово-промислової палати України від 09.03.2023 № 653/1.2, відповідно до якого у період, за який позивач в межах цієї справи просить стягнути з відповідача плату за користування буксиром "Докер", відповідне судно перебувало у акваторії Миколаївського морського порту та не могло бути використане відповідачем;
-розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1, якими було заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону та заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.
У справі №915/458/23 суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази відповідно до норм ст. 86 ГПК України, за встановлених обставин, зокрема того, що позивачем було нараховано відповідачу заборгованість за період з 24.02.2022 по травень 2022 року, тобто в період здійснення повномасштабної агресії російської федерації проти України, яка і на час розгляду справи у господарському суді перешкоджала судноплавству по річках Південний Буг та Інгул та унеможливлювала безпечний вихід суден у Чорне море; що тимчасова окупація території Миколаївської та Херсонської областей, що вбачається із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, фактично паралізувала морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, а відповідно до боксу 19 ст. 5 ч. ІІ договору від 07.06.2013 № 15-П використання відповідачем буксиру "Докер" можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв і зоні відповідальності порту, а також БДЛК (Бузько-Дніпровсько-лиманський канал), дійшли висновку про доведеність відповідачем неможливості використання ним з 24.02.2022 буксиру "Докер" за договором від 07.06.2013 № 15-П, який, як встановили суди, за своєю правовою природою є договором найму (оренди), з незалежних від нього причин, що в силу норм ч. 6 ст. 762 ЦК України є обставиною для звільнення ТОВ "Марконі" від сплати заборгованості та пені за спірний період. З наведеними висновками погодився суд касаційної інстанції.
Разом з цим, предметом спору у даній справі (№915/1345/24) є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тим самим договором від 07.06.2013 №15-П за період з червня 2022 року по серпень 2024 року в сумі 11746113,33 грн.
Отже, з огляду на встановлені судом у справі №915/458/23 обставини щодо наявності підстав для звільнення відповідача від сплати за спірним договором у період з 24.02.2022 по травень 2022 року предметом доказування у цій справі є саме встановлення продовження/припинення дії обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від вказаної сплати у подальшій період з червня 2022 року по серпень 2024 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія апеляційної інстанції, що обставини, встановлені при розгляді справи №915/458/23, які стали підставою для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин, продовжують діяти і по сьогодні, а отже, наявна підстава для звільнення відповідача від плати за оренду буксиру і у період з червня 2022 року по серпень 2024 року, з огляду на таке.
24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 запроваджено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Внаслідок військової агресії з цього часу почалася окупація Херсонської області та війська агресора наблизилися в притул до м. Миколаєва. В період з березня по грудень 2022 року бойові дії відбувались у безпосередній близькості до м. Миколаїв. Незважаючи на звільнення міста Херсона, частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області залишаються окупованими й по теперішній час, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море.
Дані обставини підтверджуються відомостями з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75, від 22.12.2022 року № 309, від 20.02.2023 року №56.
У зв'язку з захопленням територій Миколаївської та Херсонської областей фактично паралізовано морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, що негативно вплинуло і на роботу ТОВ "МАРКОНІ" і можливість використання зафрахтованого за умовами Договору буксиру "Докер".
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 та від 22.12.2022 року № 309, територією активних бойових дій Миколаївська міська територіальна громада була у період з 26.02.2022 по 11.11.2022 року (з 11.11.2022 року по теперішній час є зоною можливих бойових дій), м. Очаків Очаківської міської територіальної громади - у період з 24.02.2022 до 01.06.2023 року.
Населені пункти, що знаходяться на Кінбурнській косі, з 24.02.2022 року перебувають в окупації - с. Покровське Очаківської міської територіальної громади, с. Покровка Очаківської міської територіальної громади та с. Василівка Очаківської міської територіальної громади.
25.02.2022 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 183-р установлено третій (вищий) рівень охорони у морських портах України, на період введення воєнного стану.
Судова колегія зазначає, що загальновідомі обставини щодо існування блокування судноплавства в Миколаївській та Херсонській областях (Дніпровсько-Бузький лиман, по якому проходить БДЛК, територія вздовж Кінбурнської коси), які також встановлені судами під час розгляду справи №915/458/23, існували також у спірному періоді, протилежне позивачем не доведено.
Так, відповідно до боксу 19 та статті 5 частини ІІ договору №15-П від 07.06.2013 року, використання зафрахтованого буксиру "Докер" можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв та зоні відповідальності порту, а також БДЛК.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 №934 акваторія морського порту Миколаїв включає в себе водний простір річки Південний Буг, водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу та першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв, водний простір територіального моря (акваторія приписаного портового пункту Очаків), акваторію підхідного каналу портового пункту Очаків, акваторію портового пункту Очаків, акваторію Очаківського каналу.
09.03.2022 р. на виконання виданого ДУ "Держгідрографія" прибережного повідомлення (ПРИП) №100/22, №101/22 капітаном Миколаївського морського порту підписано розпорядження № 15, № 15/1 про заборону руху всіх суден та плавзасобів по річкам Південний Буг та Інгул та від коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, але у разі потреби плавання, питання виходу погоджувати з військовими.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про морські порти України" нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту.
У ст. 75 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту.
Згідно частини 2 розділу V Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.11.2021 року № 621, розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в порту, що входять до його компетенції, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають на території та акваторії морського порту, та працівників Служби.
18.07.2023 р. з метою забезпечення координації та взаємодії суб'єктів щодо питань судноплавства внутрішніми водними шляхами в умовах воєнного стану Кабінетом Міністрів України підписано розпорядження № 633-р "Деякі питання здійснення координації та контролю за судноплавством на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану", відповідно до якого під час прийняття рішень щодо пересування плавучих транспортних засобів судноплавними внутрішніми водними шляхами в обов'язковому порядку погоджувати такі рішення з річковою флотилією Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Місцем використання і знаходження буксиру «Докер» за спірним договором є морський порт Миколаїв, на який поширюється дія розпоряджень капітана Миколаївською морською порту від 09.03.2022 року №15 та №15/1.
За змістом ст. 79 КТМ України розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.
Розпорядження капітана морського порту може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на адвокатський запит, поданий в інтересах ТОВ "Марконі", капітан Миколаївського морського порту у листі від 08.11.2024 року №36 (т.1 а.с.197) зазначив наступне:
- розпорядження капітана №№ 15 та 15/1 є діючими;
- в акваторії Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року не був дозволений рух суден та плавзасобів;
- акваторія Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року була небезпечною для судноплавства;
- у зазначений період жодного приходу судна у порт не було оформлено;
- випадки отримання дозволів на рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, та на рух суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу капітану Миколаївського морського порту невідомі.
У відповідь на адвокатський запит ДП "Держгідрографія" листом від 08.11.2025 (т.1а.с.199) надало відповідачу копії прибережних попереджень (ПРИП), а саме:
- №83-91/22 від 24.02.2022 р. про закриття району у зв'язку з мінною небезпекою;
- №96-97/22 від 27.02.2022 р. про закриття району у зв'язку з мінною небезпекою;
- №100/22 від 09.03.2022 р. про закриття водного простору на р. Південний Буг та р. Інгул; №108/22 від 19.03.2022 р. щодо військової загрози;
- №111/22 від 30.03.2022 р. щодо поширення дрейфуючих мін;
- №118/22 від 13.05.2022 р. щодо загрози піратства з боку суден РФ.
Вказані прибережні попередження є чинними і діяли у спірний період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року, протилежного матеріали справи не містять.
Згідно з відповіддю Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12.11.2024 року №21000/46/10-24 (т.1 а.с.208) вбачається таке;
- у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року у межах акваторії морського порту Миколаїв судна під обробку вантажів не приймались;
- у переліку морських портів України, через які здійснювалось транспортування продуктів харчування згідно Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів, підписаної 22.07.2022 року у м. Стамбул - морського порту Миколаїв немає.
Листом від 12.11.2024 року №1407/18-04-05/Вих (т.1 а.с.206) Миколаївська філія ДП "АМПУ" у відповідь на адвокатський запит повідомила таке:
- у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року рух суден та плавзасобів в акваторії морського порту Миколаїв було заборонено згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15/1;
- судна під обробку вантажів у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року у межах акваторії морського порту Миколаїв не приймались;
- у Філії відсутні відомості щодо існування тимчасових маршрутів руху суден, за допомогою яких є (був) можливим рух цивільних суден до/з Миколаївського морського порту з 24.02.2022 року до 31.08.2024 року;
- буксир "Докер" будь-якої активності (вихід, захід, перехід) в акваторії Морського порту Миколаїв у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року не здійснював.
Листом від 12.11.2024 №475/03-24 (т.1 а.с.210) Миколаївська обласна військова адміністрація у відповідь на адвокатський запит зазначила, що відповідно до розпорядження капітана Миколаївського морського порту №15 від 09.03.2022 року забороняється: 1. Рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу. 2. Відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону.
Щодо надання інформації стосовно надходження, за увесь період правового режиму воєнного стану в Україні, до Миколаївської обласної військової адміністрації заявок на вихід (захід, перехід) або проведення діяльності судами, судновласником (фрахтувальником) яких є товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» (код ЄДРПОУ 31883013) повідомило, що за увесь період правового режиму воєнного стану в Україні, до Миколаївської обласної військової адміністрації від ТОВ «МАРКОНІ» надійшла одна заявка (Вих. №20 від 12.08.2024) на вихід буксиру «ROWANGARTH» (тобто не спірного буксиру «Докер») до т/х «MALLARD S», з метою доставлення води, продуктів харчування та представників судновласника.
Також матеріали справи містять висновок Торгово-промислової палати України від 09.03.2023 № 653/1.2 (т.1 а.с.211-216) щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договорами бербоут-чартер № 12-п, № 13-п, № 14-п, № 15-п, № 16-п, № 17-п від 07.06.2013, спричиненого обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає,
За висновками Торгово-промислової палати України від 09.03.2023 встановлено наступне:
- повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, яке призвело до введення воєнного стану в Україні, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час, військова агресія Російської Федерації з цього часу щодо окремих територій України; окупація Херсонської області та наближення військ агресора впритул до міста Миколаїв; бойові дії в період з березня по грудень 2022 року в безпосередній близькості до міста Миколаєва та незважаючи на звільнення міста Херсона по теперішній час залишаються окупованими частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, у зв'язку з цим згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 №15 та №15/1 заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалу портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, є обставинами, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін;
- за законодавством України, а саме: частина шоста стаття 762 Цивільного кодексу України, регламентовано право сторони за цим висновком - ТОВ "Марконі" вимагати звільнення від сплати бербоут-чартерної ставки, встановленої за договорами бербоут-чартеру № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П, що укладені 07 червня 2013 року (зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 29.12.2015, №2 від 25.04.2018, №3 від 19.03.2018, №4 від 06.02.2019, №5 від 20.02.2020, №6 від 05.04.2021) між ТОВ "Марконі" (фрахтувальник) та ДП "Миколаївський морський торговельний порт" (судновласник), за весь час, протягом якого фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає, правова оцінка яким надана в пункті 1 цього висновку.
За доводами позивача, вказані у висновку ТПП України обставини стосуються періоду з 24 лютого 2022 року та по дату його складання 09.03.2023 та не є застосовними до спірного періоду нарахування орендної плати (червень 2022 - серпень 2024).
Судова колегія відхиляє такі аргументи позивача, адже вказані у висновку ТПП України обставини накладаються на спірний період, а саме у період червень 2022 - березень 2023, дія розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1, яке полягло в основу такого висновку Торгово-промислової палати України, продовжує діяти і на теперішній час, а з урахуванням обставин даної справи у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказів, а також встановлених судом обставин під час розгляду справи №915/458/23, на переконання суду апеляційної інстанції, вищевказаний висновок є належним підтвердженням того, що у вказаний період існували обставини, за яких відповідач як фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає.
Крім того, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Щодо наданих позивачем до суду доказів, які, на думку останнього, свідчать про використання відповідачем у спірний період буксиру "Докер", переданого йому позивачем на підставі договору №15-П від 07.06.2013, судова колегія зазначає таке.
Так, позивач посилається на наказ Миколаївської обласної військової адміністрації від 30.07.2024 року №101/25 "Про здійснення координації судноплавства на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану" (т.1 а.с.140-143). Вказаним наказом №101/25 була врегульована загальна процедура отримання погодження військового командування на вихід суден, які провадять свою діяльність на внутрішніх водних шляхах в Миколаївській області.
Судова колегія зауважує, що вказаний наказ №101/25 було затверджено лише 30 липня 2024 року, в той час як спірний період у цій справі, за який Позивач просить стягнути заборгованість, охоплює 1 червня 2022 року - 31 серпня 2024 року.
Таким чином, дія цього Наказу взагалі не розповсюджувалась майже на весь заявлений Позивачем період.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що видача вказаного наказу №101/25, яким встановлено порядок отримання дозволу на вихід судна, автоматично не підтверджує отримання відповідачем такого дозволу на вихід буксиру "Докер" (виходів якого і не було, що підтверджено відповідями Миколаївської обласної військової адміністрації від 17.10.2024 року та від 12.11.2024 року), адже не свідчить про усунення існуючої небезпеки судноплавства та заборону руху суден в акваторії порту, про що свідчить відповідь капітана Миколаївського морського порту від 08.11.2024 року.
Позивач також посилається на лист Миколаївської філії АМПУ від 11.10.2024 №1254/18-04-05/вих.,та додатки до нього (т.1 а.с.146-160), в якому філія позивача зазначає,що на підставі запитів морських агентів, відповідач використовував буксири у порту Миколаїв з березня по серпень 2024 включно, а саме: лист №13/03 від 03.03.2024 адресований капітану морського порту Миколаїв про погодження здійснення перешвартування судна «Aquamarine» з причалу №2 до причалу №11 за допомогою буксирів; лист від 22.04.2024, лист від 06.05.2024 адресовані капітану морського порту Миколаїв про погодження здійснення перешвартування судна «Aquamarine» з причалу №11 до причалу №2 за допомогою буксирів; лист №В23 від 20.05.2024 адресований капітану морського порту Миколаїв про погодження здійснення бункерування дизельним пальним судна «Mallard S», яке перебуває на якірній стоянці у порту Ольвія, за допомогою буксиру. лист №23-01 від 08.08.2024 адресований капітану морського порту Миколаїв про погодження здійснення постачання провізії на судно «Mallard S», яке перебуває на якірній стоянці у порту Ольвія, за допомогою буксиру. лист №23-17 від 22.08.2024 адресований капітану морського порту Миколаїв про погодження доставки членів екіпажу на судно «Mallard S», яке перебуває на якірній стоянці у порту Ольвія, за допомогою буксиру.
Судова колегія з даного приводу звертає увагу, що у додатках до вказаного листа Миколаївської філії ДП «АМПУ» №1254/18-04-05/вих. від 11.10.2024 року, на які посилається Позивач, фігурує судно (буксир) «ROWANGARTH», який не пов'язаний із предметом спору в цій справі.
Крім того, надані Позивачем документи свідчать про те, що він використовувався для доставки членів екіпажу, постачання продуктів, палива та технічного постачання на судно "MALLARD S", заблокованого в морському порту «Ольвія» з 24.02.2022 року.
Так, зокрема, листом №44-п від 24.05.2024 відповідач у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою постачання дизельного палива на буксири компанії «Ровангард» просив дозволу на бункеровку буксирів на причалі №1 24.05.2024 (т.1 а.с.146).
За поясненнями відповідача, такі випадки мали поодинокий характер, відбувалися у травні та у серпні 2024 року, і були обумовлені виключною потребою у підтриманні життєдіяльності судна та попередженні виникнення надзвичайних ситуацій на ньому. Буксир «ROWANGARTH» було використано для швартовних робіт при переміщенні судна "Aquamarine" між причалами Миколаївського морського порту для його термінового розвантаження у березні 2024 року та повернення до попереднього місця стоянки у травні 2024 року. Цей випадок також мав разовий характер, а необхідність розвантаження судна "Aquamarine", так само заблокованого в Миколаївському морському порту з 24.02.2022 року, була аналогічно обумовлена надзвичайними обставинами: вантаж внаслідок тривалого зберігання вже перебував у стані самозігрівання, що створювало ризики його самозаймання у майбутньому.
Із листа Миколаївської філії ДП «АМПУ» №1254/18-04-05/Вих від 11.10.2024 року та додатків до нього не слідує, що буксир «ROWANGARTH» використовувався для буксирування суден в акваторії Миколаївського морського порту, або що такі операції загалом виконувалися в акваторії порту.
Судова колегія наголошує, що документи, на які посилається Позивач, жодним чином не підтверджують можливість використання саме спірного буксиру «Докер» за його цільовим призначенням у період з червня 2022 року по серпень 2024 року включно.
Відповідно до наданих позивачем разом з позовною заявою відповідей ДП "АМПУ" та Миколаївської обласної військової адміністрації відомостей щодо використання відповідачем саме спірного буксиру "Докер" не надано.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що буксир «Докер» як судно та як об'єкт портової інфраструктури має спеціальне призначення, визначене, зокрема, Законом України «Про внутрішній водний транспорт».
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, буксир - це судно, побудоване спеціально для виконання операцій з буксирування, штовхання, кантування. Буксирування згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 даного Закону - це переміщення суден, плавучих споруд та плавучих об'єктів буксиром або іншим судном за допомогою буксирувального тросу.
Крім того, визначення терміну «буксирування» міститься у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/352 від 15 лютого 2017 року про запровадження рамки для надання портових послуг та про загальні правила щодо фінансової прозорості портів. Відповідно до ч. 3 ст. 1 Рішення № 1/2021 Комітету асоціації Україна - ЄС у торговельному складі від 22.11.2021 про внесення змін до Доповнення XVII-3 (Правила, що застосовуються до телекомунікаційних послуг), Доповнення XVII-4 (Правила, що застосовуються до поштових та кур'єрських послуг) та Доповнення XVII-5 (Правила, що застосовуються до міжнародного морського транспорту) Додатка XVII до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вирішено Доповнення XVII-5 (Правила, що застосовуються до міжнародного морського транспорту) Додатка XVII до Угоди замінити Додатком 3 до цього Рішення. У розділі «G. Портові послуги» Додатка 3 до цього Рішення визначено необхідність впровадження положення Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2017/352 від 15.02.2017 року про запровадження рамок для надання портових послуг та про загальні правила фінансової прозорості портів.
Згідно п. 17 ст. 2 даного Регламенту, «буксирування» означає допомогу судну у здійсненні ним маневрів, яку надають із використанням буксира для уможливлення безпечного входу такого судна в порт або виходу в нього, або безпечної навігації у межах порту.
Таким чином, цільовим призначенням буксиру «Докер» є буксирування (переміщення) суден в порту з метою забезпечення безпечного входу суден в порт або виходу в нього, а також безпечної навігації у межах порту.
Водночас як свідчать матеріали справи, спірний буксир "Докер" перебувало у відстоюванні, про що свідчить надана відповідачем копія класифікаційного свідоцтва, виданого Регістром судноплавства 08.01.2024 року (т.1 а.с.218).
Тому, безпідставними є доводи скаржника про існування обставин щодо можливого використання відповідачем орендованого буксиру "Докер" з огляду на отримання позивачем відповіді Миколаївської філії ДП "АМПУ" про оформлення відповідачем у період з 01.06.2022 по 01.09.2024 перепусток на територію Миколаївського морського порту, адже як було вірно зауважено судом першої інстанції, оформлення перепусток не свідчить саме про використання спірного буксиру за цільовим призначенням.
З наданих позивачу з боку Миколаївської філії ДП "АМПУ" копій документів щодо пересування буксирів, які належать ТОВ "Марконі" в акваторії Миколаївського морського порту, не вбачається жодного згадування про використання саме орендованого буксиру "Докер".
Стосовно доводів позивача про те, що оскільки відповідач не висловив жодних заперечень щодо факту користування буксиром з огляду на складені позивачем у період з червня 2022 року по серпень 2024 року акти наданих послуг, які направлялись відповідачу і не були підписані останнім, а тому є безспірними, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем 13.09.2024 року у відповіді на претензію позивача було висловлено незгоду за нарахуванням оплати із запереченням факту використання буксиру, а тому такі акти неможливо вважати безспірними.
Також судова колегія звертає увагу на наявну в матеріалах справи укладену між сторонами додаткову угоду №8 від 31.08.2024 р. до спірного договору бербоут-чартеру №15-П від 07.06.2013 р., згідно якого сторони доповнили Адендум до цього договору пунктом 41, згідно з яким нарахування бербоут-чартерної ставки призупиняється з 01.09.2024 року, а відновлення нарахування відбудеться з дати набрання законної сили законодавчого/розпорядчого документа, що регулює настання однієї із наступних обставин: відновлення роботи морського порту та здійснення суднозаходів до нього, або використання буксирів за призначенням, що настане раніше; встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у морському порту Миколаїв нижче, ніж 3; завершення воєнного стану (введеного в Україні 24.02.2022 року).
Вказаними діями з укладення додаткової угоди №8 від 31.08.2024 р. до спірного договору бербоут-чартеру і погодження призупинення нарахування відповідачу бербоут-чартерної ставки з 01.09.2024 року позивач фактично визнав факт неможливості використання відповідачем орендованого буксиру "Докер".
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем не доведено обставину використання відповідачем буксиру "Докер" за цільовим призначенням у спірний період належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд вважає, що Відповідач був позбавлений можливості використовувати буксир «Докер» з незалежних від нього причин - внаслідок припинення морських та річкових перевезень в акваторії Миколаївського морського порту, перешкоджання судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, та неможливості безпечного виходу суден у Чорне море з огляду на небезпеку будь-яких переміщень буксиру для життя та здоров'я його екіпажу, а також для цілісності самого судна.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що неможливість використання відповідачем з 24.02.2022 буксиру "Докер", переданого йому позивачем на підставі договору №15-П від 07.06.2013, в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, що зумовлює наявність правових підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКОНІ" від сплати нарахованої позивачем за період з червня 2022 по серпень 2024 року (включно) плати за цим договором. В даному випадку, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку, викладеного місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі є такими, що не спростовують висновків суду.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2025 у справі №915/1345/24.
За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2025 у справі №915/1345/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2025 у справі №915/1345/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2025 у справі №915/1345/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.10.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська