ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5774/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
представники учасників справи в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Південьбудконверс»
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2025, ухвалене суддею Волковим Р.В., м. Одеса, повний текст складено та підписано 17.07.2025
у справі № 916/5774/24
за позовом: Житлово-будівельного кооперативу «Південьбудконверс»
до відповідача: Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
про: визнання недійсним договору,
У листопаді 2024 року Житлово-будівельний кооператив «Південьбудконверс» (далі Кооператив) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі Рада), в якому просив суд визнати недійсним укладений 20.09.2006 між сторонами договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,2045 га, у т.ч. 1,2045 га піски, яка знаходиться по вул. Лиманська, 58 в с. Кароліно-Бугаз на території Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу для занять серфінгом строком на 49 років, зареєстрований Овідіопольським районним реєстраційним відділом Одеської регіональної філії ДП центру ДЗК у Книзі записів державної реєстрації за № 040652900006 від 17.10.2006 (далі договір оренди).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 у справі № 916/5774/24 у задоволенні позову Кооперативу відмовлено.
27.06.2025 від Ради надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив суд вирішити питання про стягнення з позивача на користь відповідача 66 000 грн витрат на правничу допомогу.
Додатковим Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 у справі № 916/5774/24 заяву Ради задоволено частково, стягнуто з позивача на її користь 42 000 грн витрат на правничу допомогу.
Частково задовольняючи заяву, місцевий господарський суд виходив з того, що Радою дотримано порядок повідомлення про понесення судових витрат, а також надано суду належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення.
Водночас, проаналізувавши наданий Радою Акт приймання-здачі наданих послуг від 25.06.2025 № 1-06 до договору про надання правової допомоги від 25.06.2024 № 50-06/24, суд зазначив, що деякі зазначені у цьому акті послуги фактично охоплюються послугою з підготовки відзиву на позовну заяву, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для подвійного нарахування відповідних витрат. Також суд зазначив про безпідставність зазначення в акті послуг адвоката його участі у двох судових засіданнях.
Не погодившись з додатковим рішенням суду в частині задоволення заяви Ради, Кооператив подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги Кооператив посилається на наступне:
- при ухвалені оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції не був врахований фактично витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг) в частині витраченого часу для участі у судових засіданнях;
- відповідно протоколів судових засідань, загальний час їх проведення складає 4 години 10 хв., а не 7 годин, як заявлено представником відповідача;
- суд першої інстанції надав перевагу доводам відповідача, не прийнявши до уваги доказів позивача, що призвело до порушення принципів, закріплених у ст. 7 ГПК України, а саме рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Ярош А.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5774/24, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.
04.08.2025 матеріали надійшли до суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Ярош А.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 справу № 916/5774/24 прийнято до свого провадження колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М., за апеляційною скаргою Кооператива відкрито апеляційне провадження, встановлено Раді строк до 25.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, призначено справу № 916/5774/24 до розгляду на 14.10.2025 о 13:45 год.
У відзиві на апеляційну скаргу Рада заперечувала проти її задоволення, зазначаючи, про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що суд справедливо врахував всі обставини, у тому числі і ті, про які зазначає апелянт, та зменшив заявлену суму з 66000 до 42000 грн.
14.10.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що в цей час він зайнятий в іншому судовому процесі.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
В судове засідання представники учасників справи не з'явились.
В судовому засіданні 14.10.2025 колегія суддів, розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншу дату, дійшла наступних висновків.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.
Явка повноважних представників учасників справи у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позиція позивача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, участь його представника в судовому засіданні не була визнана обов'язковою, неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було, колегія суддів зазначає, що відсутність представника скаржника в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 25.06.2024 між Радою (Клієнт) та адвокатом Домущі В.С. (Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги № 50-06/24 (далі договір), згідно з пунктами 1.1., 1.2. якого адвокат зобов'язується надавати правничу (правову) допомогу, а Клієнт зобов'язується прийняти надану правничу (правову) допомогу. Під правничою (правовою) допомогою у цьому договорі розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва в усіх без винятку державних, суспільних установах та організаціях, органах місцевого самоврядування незалежно від форм власності та підпорядкування.
Згідно п. 5.1. договору розмір гонорару становить 3000 грн за 1 годину роботи адвоката.
Відповідно до Акта приймання-здачі наданих послуг № 1-06 від 25.06.2025 до договору Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги з надання правової допомоги, яка полягала у представництві інтересів Ради в якості відповідача у Господарському суді Одеської по справі № 916/5774/24.
У вказаному акті сторони узгодили кількість годин, витрачених адвокатом, та найменування виконаних адвокатом робіт, а саме: зустріч з клієнтом та обговорення правової позиції щодо справи (2 год., вартість 6000 грн); вивчення та аналіз практики судів щодо даної категорії справ (2 год., вартість 6000 грн); обрання стратегії захисту клієнта та підготовка позиції по справі (2 год., вартість 6000 грн); збір доказів для підготовки відзиву (3 год., вартість 9000 грн); підготовка відзиву на позовну заяву(4 год., вартість 12000 грн); участь у судовому засіданні 12.02.2025 року (1 год., вартість 3000 грн); участь у судовому засіданні 24.02.2025 року (1 год., вартість 3000 грн); участь у судовому засіданні 06.03.2025 року (1 год., вартість 3000 грн); участь у судовому засіданні 13.03.2025 року (1 год., вартість 3000 грн); участь у судовому засіданні 14.04.2025 року (1 год., вартість 3000 грн); участь у судовому засіданні 12.05.2025 року (1 год., вартість 3000 грн); участь у судовому засіданні 02.05.2025 року (1 год., вартість 3000 грн); участь у судовому засіданні 09.06.2025 року (1 год., вартість 3000 грн); участь у судовому засіданні 24.06.2025 року (1 год., вартість 3000 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Пунктом 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегією суддів враховується, що Радою у відзиві на позовну заяву, яка по суті є першою заявою по суті спору в суді першої інстанції, не було надано (зазначено) суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, в той час як відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Водночас, колегія суддів зазначає, що зі змісту диспозитивної норми ч. 2 ст. 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, але не зобов'язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, що свідчить про дискреційний характер відповідних повноважень суду.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені, зокрема у постанові від 12 листопада 2024 року у справі № 917/541/24.
Отже, у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Схожа позиція викладена у додатковій постанові від 12 грудня 2024 року у справі № 911/414/23, постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 910/9024/21, від 11 січня 2024 року у справі № 924/423/23.
З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 910/3055/20, від 13 червня 2023 року у справі № 923/515/21, від 08 лютого 2024 року у справі № 295/3068/20.
Однак, у цій справі, що розглядається, позивач не навів жодних доводів, обґрунтувань, мотивів, аргументів тощо відносно того, яким чиним неподання Радою попереднього (орієнтованого) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу разом з відзивом на позовну заяву порушило принцип змагальності та завадило йому (позивачу) належним чином висловити свої міркування щодо обґрунтованості та співмірності заявлених позивачем до стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу.
Більш того, матеріали цієї справи взагалі не містять жодних доводів позивача з цього приводу, як і не містять клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегіє суддів встановлено, що в судовому засіданні, яке відбулось 10.04.2025, тобто у визначений ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України строк, представник відповідача заявив про намір подати докази понесення судових витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення (протокол судового засідання від 10.04.2025 (а.с.167-168 т.1).
Як вбачається з матеріалів цієї справи, із відповідною заявою представник Ради звернувся до суду 27.06.2025, тобто у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
До вказаної заяви, окрім договору та Акту, додані докази її направлення іншому учаснику справи - Кооперативу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що Радою дотримано порядок повідомлення про понесення судових витрат, а також надано суду належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення.
Щодо розміру витрат.
Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 ГПК України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 № 910/15621/19 тощо.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі послуги як зустріч з клієнтом та обговорення правової позиції щодо справи, вивчення та аналіз практики судів щодо даної категорії справ, обрання стратегії захисту клієнта та підготовка позиції по справі та збір доказів для підготовки відзиву фактично охоплюються послугою з підготовки відзиву на позовну заяву.
Крім того, у даній справі судові засідання на 14.04.2025 та на 02.05.2025 не призначалися, з огляду на що їх зазначення в акті є безпідставним.
За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки деякі із зазначених в акті послуг охоплюються послугою з підготовки відзиву, а декілька вказаних в акті засідань взагалі не призначалися у даній справі, наявні підстави для часткового задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача 42000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В свою чергу, стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, в розмірі 42000 грн відповідає критерію розумності, оскільки такі витрати є співмірними із виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування не матиме надмірний характер для позивача.
Щодо доводів скаржника про те, що при ухвалені оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції не був врахований фактично витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг) в частині витраченого часу для участі у судових засіданнях, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 10.08.2022 у справі № 369/3817/19, від 27.04.2023 у справі № 280/4115/20 неодноразово виснував про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.
Зокрема в пунктах 3.45 - 3.47 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 викладено такий правовий висновок:
«Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні».
Враховуючи вищевикладене у сукупності, те, що вищевказані послуги фактично стосуються участі адвоката в судових засіданнях, тобто є складовою правничої допомоги та підлягають компенсації нарівні з іншими витратами, з огляду на необхідність завчасної підготовки представника до участі в судовому засіданні та очікування потачку судового засідання, колегією суддів не встановлено необґрунтованого завищення розмір гонорару у даному випадку.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі відповідає вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування з доводів та мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Південьбудконверс» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2025 у справі № 916/5774/24 залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 20.10.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська