16 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/23828/24
Провадження № 22-ц/820/1891/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю: представника апелянта, заявника, його представника, заінтересованої особи Перепел Н.М.
розглянув у закритому судовому засіданні цивільну справу № 686/23828/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 яка подана його преставником - адвокатом Романішиним Олегом Олександровичем на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2024 року у складі судді Чевилюк З.А. у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 про усиновлення.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про усиновлення неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить суд ухвалити рішення про усиновлення ним ОСОБА_4 , зі зміною прізвища « ІНФОРМАЦІЯ_5 », та по батькові на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », залишивши без змін ім'я, місце і дату народження дитини та записати його батьком дитини.
У заяві вказав, що він 15.09.2020 році зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , дитина проживає разом із ними за адресою АДРЕСА_1 .
Заявник любить дитину, бере участь у її вихованні, належним чином турбується, створює умови для її повноцінного розвитку, ОСОБА_4 вважає його своїм батьком, а він бажає замінити їй батька, дати можливість зростати у повноцінній сім'ї, а тому звертається до суду із цією заявою.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2024 року заяву задоволено, проведено усиновлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , і який перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 - дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зміною прізвища з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », по батькові з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ім'я, дату та місце народження дитини залишено без змін.
Зобов'язано Чемеровецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вчинений Виконавчим комітетом Летавської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області за №5 від 20 лютого 2012 року, а саме вказати прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та по батькові « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ім'я, дату та місце народження залишено без змін.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , який перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 записати батьком дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключивши дані про попереднього батька « ОСОБА_1 ».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Романішина О.О. подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, тому просять його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про усиновлення дитини ОСОБА_2 .
Зазначає що апелянт, будучи біологічним батьком ОСОБА_4 , не був залучений до участі у справі про усиновлення його дитини та не був належним чином повідомлений про її розгляд, стверджує, що жодних судових повісток, викликів або повідомлень він не отримував, і, відповідно не був учасником даної справи.
Представник апелянта стверджує, що заява про згоду на усиновлення, підписана ОСОБА_1 , була написана ним під психологічним тиском та під впливом обману з боку його колишньої дружини ОСОБА_3 . Вона переконувала його, що документ використовується виключно з метою тимчасового звільнення її нового чоловіка від служби в Збройних Силах України, і що жодних реальних наслідків для його батьківських прав це мати не буде.
Зазначає, що жодного рішення про позбавлення ОСОБА_1 , батьківських прав не існує, він сплачував і сплачує аліменти, які до сьогоднішнього дня нараховуються та стягуються з його доходів, апелянт не ухилявся від виконання батьківських обов'язків, а навпаки - активно їх виконував, зокрема сплачував аліментів. У зв'язку з проходженням військової служби в зоні бойових дій, такий процес ускладнився, але апелянт ніколи не бажав усунутись чи ухилитись від виховання ОСОБА_4 , намагався брати участь в її вихованні, спілкуватись з нею.
ОСОБА_1 підтримував зв'язок із дитиною, по мірі можливості, через умови проходження служби. Так останнім часом спілкування ускладнене, через умови служби та налаштування доньки ОСОБА_4 , негативно проти біологічного батька, спілкування інколи проходить через телефон сина ОСОБА_11 , якого апелянт просить розповісти про сестру, дати можливість з нею поговорити.
Також представник апелянта вказує, що існує відеозапис на якому мати дитини ОСОБА_3 , прямо визнає, що усиновлення мало суто формальну мету і не передбачало реального позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, обіцяла все виправити, вказувала на формальність дій, і її ініціативу, стверджує, що цей відеозапис є доказом, який спростовує добросовісність та законність усиновлення.
Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі і є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
15 вересня 2020 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
22 серпня 2024 року ОСОБА_3 , як мати дитини, подала нотаріально посвідчену заяву зі згодою на усиновлення її дочки чоловіком, ОСОБА_2 .
23 серпня 2024 року ОСОБА_1 , як батько дитини, подав також нотаріально посвідчену заяву зі згодою на усиновлення його дочки ОСОБА_4 . За змістом даної заяви ОСОБА_1 вказав, що дає згоду на усиновлення його дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суть згоди на усиновлення та наслідки її надання, передбачені, ст. 232 СК України, йому нотаріусом роз'яснені.
30 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Служби у справах дітей Хмельницької міської ради з заявою про усиновлення доньки своєї дружини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
04 вересня 2024 року неповнолітня дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмово написала та подала органу опіки і піклування заяву, в якій вказала, що дає згоду на її усиновлення ОСОБА_2 ,. та згоду на зміну її прізвища та по батькові.
Відповідно до висновку Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 06 вересня 2024 року № 273/01-31, усиновлення неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 є доцільним і таким, що відповідає найвищим інтересам дитини.
В судовому засіданні суду першої інстанції неповнолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила, що проти такого усиновлення не заперечує, вказала, що у неї дуже гарні відносини з вітчимом, вони проводять багато часу разом, вона погоджується на зміну прізвища та по батькові.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.
Призначенням концепції найкращих інтересів дитини є забезпечення ефективної реалізації всіх прав, проголошених у цій Конвенції, усебічний розвиток дитини, оцінка найкращих інтересів дитини в кожному окремому випадку при дотриманні балансу усіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей.
Принцип найкращих інтересів поширюється на всі дії, які стосуються дітей, і вимагає прийняття активних заходів для захисту їх прав і сприяння їхньому зростанню і благополуччю, а також заходів, спрямованих на надання підтримки і допомоги батькам і іншим особам, які мають обов'язок забезпечити права дітей.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини передбачає дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.
Статтею 4 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованої Законом України від 15 лютого 2011 року № 3017-VI, передбачено, що компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами.
Статтею 207 СК України передбачено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Згідно ст. 211 СК України усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років.
Відповідно до ст.. 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
За нормами ст.. 218 СК України для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров'я . Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення.
Згідно ст. 220 СК України на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.
За ст. 223 СК України особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається.
Відповідно до положень частин першої, другої, четвертої статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров'я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
При дотриманні всіх умов, встановлених СК України, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.
Статтею 5 Європейської конвенції про усиновлення передбачено, що рішення про усиновлення не приймається, якщо не надано принаймні таких згод, які не відкликані: a) згоди матері й батька; або в разі відсутності й батька, й матері, які могли б надати згоду, згоди будь-якої особи чи установи, які вповноважені надати таку згоду замість них; b) згоди дитини, яка відповідно до закону вважається такою, що має достатній рівень розуміння; дитину вважають такою, що має достатній рівень розуміння, після досягнення віку, який визначено законом та який не повинен перевищувати 14 років; c) згоди другого з подружжя чи зареєстрованого партнера усиновлювача.
Особам, згода на усиновлення яких вимагається, повинні бути надані консультації, які можуть бути необхідними, і належним чином повідомлено про наслідки їхньої згоди, зокрема чи призведе усиновлення дитини до припинення правових відносин між дитиною та сім'єю її походження. Згоду повинно бути надано вільно в установленій правовій формі й висловлено чи засвідчено письмово.
Згідно ст. 310 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
Відповідно ст.. 312 ЦПК України суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.
Звертаючись до суду з заявою про усиновлення ОСОБА_4 , ОСОБА_2 посилався, що він бере участь в утриманні та її вихованні, належним чином піклується та дбає про неї, створює необхідні умови для повноцінного розвитку, бажає замінити її батька, дати можливість зростати у повноцінній родині.
В матеріалах справи є докази про те що ОСОБА_2 має постійне місце проживання та постійний дохід, здоровий, до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, умови проживання сім'ї належні.
Мати та батько (апелянт) дівчинки надали нотаріально посвідчені заяви з дозволом на її усиновлення ОСОБА_2 .
При цьому, ОСОБА_4 , також дала згоду на своє усиновлення вітчимом ОСОБА_2 .
Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість поданої заяви та ухвалив рішення про усиновлення ОСОБА_2 , дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 , який не приймав участі в розгляді справи, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, при цьому посилається він є біологічним батьком ОСОБА_4 , не був залучений до участі у справі про усиновлення його дитини, не був належним чином повідомлений про розгляд справи, хоча мав би бути учасником даної справи, оскільки рішення суду впливає на його законні права та інтереси щодо дитини.
Справи про усиноволення, суд розглядає в порядку окремого провадження. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (пункт 4 частини другої статті 293 ЦПК України).
Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав.
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21, провадження № 61-6732св24;від 13 листопада 2024 року у справі № 308/14160/21, провадження № 61-5293св24.
Отже, заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі у справі або з ініціативи суду, або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Розглядаючи справу про усиновлення, суд першої інстанції не вбачав підстав для залучення до участі у розгляді заяви про усиновлення ОСОБА_4 , її біологічного батька ОСОБА_1 , оскільки останнім подано нотаріально посвідчену заяву про згоду на усиновлення.
При цьому норами ст. 312 ЦПК України не передбачено обов'язкову участь батька, що дав згоду на усиновленні своєї дитини іншою особою, в розгляді заяви про усиновлення його дитини.
Крім того Верховний Суд в постановах від 10 липня 2024 року в справі № 686/11198/22, від 12 березня 2025 року в справі № 235/211547/24 вказав, що незалучення відповідної заінтересованої особи в справах окремого провадження не може слугувати підставою для відмови в задоволенні заяви.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 сам не звертався до суду із заявою про вступ у вже розпочатий процес з власної ініціативи і не притягувався до участі у справі судом, однак ОСОБА_1 , звернувся до суду апеляційної інстанції з відповідною скаргою на рішення суду про усиновлення доньки, відтак апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з підстав незалучення апелянта до участі в справі.
Апелянт стверджує, що заява про згоду на усиновлення, написана ним під психологічним тиском та під впливом з боку його колишньої дружини ОСОБА_3 . Вона переконувала його, що документ використовується виключно з метою тимчасового звільнення її нового чоловіка від служби в Збройних Силах України, і що жодних реальних наслідків для його батьківських прав це мати не буди.
Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження таких тверджень ОСОБА_1 , а надане апелянтом відео, на якому ОСОБА_3 розповідає про обставини написання заяви зі згодою на усиновлення, не підтверджують вказаних обставин.
При цьому відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, однак апелянт не звертався до суду з позовами про визнання недійсною своєї згоди на усиновлення з підстав надання такої письмової згоди під тиском чи обману з боку колишньої дружини і такі обставин судами не встановлювались.
Крім того під час розгляду справи в суді першої інстанції і на даний час під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції апелянт своєї згоди на усиновлення відповідно до ч. 6 ст. 217 СК України не відкликав, хоча безумовно мав таку можливість і право, але ним не скористався.
Також суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання апелянта, що він сплачував і сплачує аліменти, не ухилявся від виконання батьківських обов'язків, а навпаки активно їх виконував, у зв'язку з проходженням військової служби в зоні бойових дій, такий процес ускладнився, але апелянт ніколи не бажав усунутись чи ухилитись від виховання ОСОБА_4 , намагався брати участь в її вихованні, спілкуватись з нею.
Колегія суддів, звертає увагу, на необхідність врахування у кожному конкретному спорі інтересів дітей вимагає ретельного аналізу всієї сімейної ситуації. Такий аналіз може потребувати оцінки відповідних спеціалістів, служб у справах дітей. У цій сфері слід відмовитися від обмежувального або формального підходу.
В матеріалах справи є Висновок Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 06 вересня 2024 року № 273/01-31, про доцільність усиновлення малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , що буде відповідати найвищим інтересам дитини.
На спростування вказаного висновку апелянтом жодних доказів не надано та не вказано обґрунтованих заперечень щодо його правильності.
Крім того, слід також враховувати, що малолітня ОСОБА_4 , була опитана судом в судовому засіданні 14 жовтня 2024 року, в якому надала свої пояснення з приводу усиновлення її ОСОБА_2 , при цьому дівчинка проти такого усиновлення не заперечувала, сказала, що у неї дуже гарні відносини з вітчимом, з яким їй дуже цікаво та весело, адже вони проводять багато часу разом. Крім того, дівчинка підтвердила, що вона погоджується на зміну прізвища та по батькові.
Аналогічні пояснення дитина надала і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. При цьому на запитання суду повідомила, що сама звернулась до мами з проханням її усиновлення заявником.
Взаємне задоволення товариством один одного між батьками та дитиною є фундаментальним елементом сімейного життя, а внутрішні заходи, що перешкоджають такому задоволенню, становлять втручання у право, захищене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ зокрема, «Йогансен проти Норвегії» від 7 серпня 1996 року, «P., C. and S. Проти Сполученого Королівства» від 11 листопада 2001 року, заява № 56547/00, «Странд Лоббен та інші проти Норвегії від 10 вересня 2019 року, заява № 37283/13). Будь-яке таке втручання є порушенням цієї статті, якщо воно не відбувається відповідно до закону, не переслідує мету або цілі, які є законними відповідно до пункту 2 і може розглядатися як необхідне в демократичному суспільстві.
Необхідність втручання у право передбачає співмірність з метою з урахуванням справедливого балансу між конкуруючими правами. При встановленні вказаного балансу особливу оцінку необхідно надавати інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків.
Такі заходи як позбавлення батьківських прав і обов'язків та дозвіл на усиновлення, внаслідок чого юридичні зв'язки батька з дитиною остаточно розриваються, мають застосовуватися за виняткових обставинах і можуть бути виправдані, якщо вони були мотивовані найкращими інтересами дитини (рішення ЄСПЛ «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» від 10 вересня 2019 року, заява № 37283/13, п. 209)
Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 489/2464/16-ц, зауважував, що саме суд зобов'язаний з'ясувати наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб'єктом усиновлення і чи виконано вимоги частини першої, другої та третьої статті 218 СК України щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (із подальшими змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
У рішенні суду першої інстанції про усиновлення надано належної правової оцінки фактичним обставинам справи, інтересам малолітньої дитини, яка має право на належну батьківську турботу та виховання, стабільні та гармонійні умови життя, мотивів, на підставі яких заявник бажає усиновити дитину, тривалості й сталості емоційних зв'язків дитини з учасниками справи, поведінку біологічного батька, з'ясувавши думку дитини щодо усиновлення, при цьому висновки суду про задоволення поданої заяви є цілком законними та обґрунтованими і в межах доводів поданої апеляційної скарги підстав для його скасування не вбачається.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Романішиним Олегом Олександровичем, залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 жовтня 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова