Провадження № 22-ц/803/8073/25 Справа № 176/665/25 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
20 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Гусейнов К.А.),
18 лютого 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 701516721 від 22.12.2023 року у розмірі 72750,24 грн.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , та через свого представника Цокало Т.М., подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права,.
Скарга мотивована тим, що відповідач не визнає факт, що позивач правомірно набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Позивач не надав доказів на підтвердження оплати за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, як і за іншими договорами факторингу, на які він посилається, як на підставу наявності й нього права вимоги до відповідача.
Також вказує, що через відсутність достовірних та належних доказів перевірити заборгованість за кредитним договором не можливо, обов'язок подання таких доказів процесуальний закон прямо покладає на позивача, що ним зроблено не було, тому в позовних вимогах щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитами необхідно відмовити позивачу за безпідставністю, оскільки позивач не довів існування заборгованості за самими кредитам та що в нього існує право грошової вимоги до відповідача.
ОСОБА_2 , просила рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідачки судові витрати.
Від представника ТОУ «ФК «Ейс» - Полякова О.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказав на те, що доводи скарги не спростовують висновків місцевого суду, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно частини.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить 72750,24 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30=90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що, 22.12.2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 за допомогою електронного сервісу, що міститься на сайті www.moneyveo.ua укладено Договір кредитної лінії №701516721 (а.с.28-37).
Згідно з п.2.1 Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 15200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з п.2.3, 2.4. кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 15200 грн 22.12.2023 року (що є датою надання кредиту).
Відповідно до п.7.4 Договору проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: 7.4.1. протягом Дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником Дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; 7.4.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Відповідно до п.8.8. Договору для суми кредиту за першим Траншем, що вказана в п.2.3 Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складає 18848 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 3648 грн та суму кредиту у розмірі 15200 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики НБУ, складе 1269,72% річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 124 % від суми першого Траншу.
В Паспорті споживчого кредиту, підписаному електронним підписом одноразовим ідентифікатором, також зазначена інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с.26-27).
Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було відправлено йому на номер мобільного телефону, вказаній у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 22.12.2023 року, в ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (а.с.44).
Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», редакція яких діє з 03.12.2021 року (а.с.38-43).
ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 15200,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 22.12.2023 року та довідкою №1498 виданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 02.12.2024 року (а.с.55,56).
28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» укладено Договір факторингу №28/1118-01, згідно з умовами якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступив ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.102-107).
Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року було укладено Додаткову угоду №19 від 28 листопада 2019 року, Додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року, Додаткову угоду №27 від 31 грудня 2021 року, Додаткову угоду №31 від 31.12.2022 року та Додаткову угоду №32 від 31 грудня 2023 року, якою продовжено строк дії Договору до 31 грудня 2024 року (а.с.61-64).
Відповідно до Реєстру прав вимоги №273 від 27.02.2024 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступив ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 (а.с.70).
31 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №31/0724-01, згідно з умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.72-76).
Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 31.07.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 (а.с.93-94).
26 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №26/12/Е, згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, зазначені у Реєстрах боржників (а.с.97-101).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до ОСОБА_1 (а.с.95).
Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передав, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняв Реєстр Боржників в кількості 1140, після чого, з урахуванням п.1.2. Договору факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 року, від Клієнта до Фактора переходять Права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.77).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Кредитним договором №701516721 від 22.12.2023 року заборгованість ОСОБА_1 складається з заборгованості по кредиту - 15200 грн та заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом - 20407,52 грн (а.с.79-80).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором №701516721 від 22.12.2023 року заборгованість ОСОБА_1 складається з заборгованості по кредиту - 15200 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 57550,24 грн (а.с.81-82).
Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором №701516721 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 21.01.2025 року складає 72750,24 грн (а.с.83).
В порядку витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» повідомив суд, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною картою № НОМЕР_1 за період 22-12-2023 - 27-12-2023 рр.: фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 .
Згідно виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , наданої АТ КБ «ПриватБанк», відповідачці ОСОБА_1 22.12.2023 року на карту № НОМЕР_1 було зараховано 15200 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову,суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконало свої обов'язки за Договором кредитної лінії №701516721 від 22.12.2023 року, в той час як відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ФК» ЕЙС» в загальному розмірі 72750,24 гривень, з яких 15200 грн - заборгованість по кредиту та 57550,24 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Так, відповідно до ч.1, 2 ст 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений.
Відповідно до ч.ч. 1-2ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
За ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з статтею 512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступленням права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)(стаття 1077ЦК України).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.
Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора, необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістомст.ст.12,81ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020.
31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакціїю
Відповідно до пункту 8.2 викладеного в новій редакції Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020), строк дії цього Договору закінчується 8 грудня 2021 року. 31.12.2021 укладено Додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжується до 31.12.2022.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року
Колегія суддів наголошує на тому, що місцевий суд надав належної оцінки умовам Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», і врахував, що за пунктом 2.1 згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Згідно п. 4.1. цього договору право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
27.02.2024 року на виконання п. 2.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року складено та підписано Реєстр прав вимоги №273, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором.
Тобто, реєстр передачі прав вимоги підписано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , що передбачено договором факторингу.
Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до боржника, яке йому належало.
31 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №31/0724-01, згідно з умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.72-76).
Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 31.07.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 (а.с.93-94).
26 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №26/12/Е, згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, зазначені у Реєстрах боржників (а.с.97-101).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до ОСОБА_1 (а.с.95).
Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передав, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняв Реєстр Боржників в кількості 1140, після чого, з урахуванням п.1.2. Договору факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 року, від Клієнта до Фактора переходять Права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.77).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Кредитним договором №701516721 від 22.12.2023 року заборгованість ОСОБА_1 складається з заборгованості по кредиту - 15200 грн та заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом - 20407,52 грн (а.с.79-80).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором №701516721 від 22.12.2023 року заборгованість ОСОБА_1 складається з заборгованості по кредиту - 15200 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 57550,24 грн
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором - позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором №701516721 від 22.12.2023 року у розмірі 72750,24 грн.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув права вимоги до нього.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська