Провадження № 22-ц/803/5856/25 Справа № 932/8258/24 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
20 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025 року в цивільній справі номер 932/8258/24 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2024 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернулось АТ КБ «ПриватБанк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 22.07.2022 року, в якій наведено основні умови кредитного договору. Зобов'язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто на порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з цим утворилась заборгованість, яка станом на 21.08.2024 року становить суму у розмірі 31858,14 грн, з яких 24999,16 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6858,98 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 22.07.2022 року станом на 21.08.2024 року у розмірі 31858,14 грн та судові витрати у розмірі 2422,20 грн.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором від 22.07.2022 року, яка станом на 21.08.2024 року становить 24999,16 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму судового збору в розмірі 1900,86 грн.
Із вказаним заочним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками не погодився позивач АТ КБ «Приватбанк», подав апеляційну скаргу, просив скасувати заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025 року в зазначеній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, в іншій частині залишити рішення без змін, судові витрати покласти на відповідачку.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права та процесуального права.
Відповідач не спростував (заперечень/відзиву проти позову не подав) належними письмовими доказами факт укладення між відповідачем та банком кредитного договору, ознайомлення з умовами кредитування, отримання кредитної карти, користування кредитними коштами та розміру кредитної заборгованості (розмір невиконаного грошового зобов'язання перед банком).
Всі істотні умови кредитування (розмір відсотків та неустойки тощо) узгоджено у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 22.07.2022 року, що особисто підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за відсотками здійснено відповідно до погоджених умов (3,5% на місяць, тобто 42% річних).
Наявність узгодження між сторонами базового розміру процентної ставки - є підставою для задоволення вимог зі стягнення заборгованості за процентами.
Фактично, суд першої інстанції виступив «адвокатом» відповідача, а оскаржене рішення ухвалив, нехтуючи засадами змагальності сторін, засадами доказовості позицій обох сторін судового спору.
Від відповідача ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні суми заборгованості за простроченими відсотками, апеляційний суд переглядає судове рішення саме в цій частині.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 22.07.2022 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій визначені основні умови користування, зокрема, процентна ставка (42,0% річних для карти «Універсальна»). У цій заяві також викладені інші умови та правила надання банківських послуг (а.с. 8-18зв).
У довідці АТ КБ «ПриватБанк» міститься інформація про отримані відповідачем кредитні картки «Універсальна» (а.с. 7).
У наданій позивачем довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , міститься інформація про зміну кредитного ліміту (а.с. 6).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 21 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає, зокрема, 6858,98 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 45-46).
На підтвердження суми заборгованості надано виписку за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 за період з 22.07.2022 року по 23.08.2024 року (а.с 5).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції не можна погодитись, виходячи з наступного.
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 22.07.2022 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій визначені основні умови користування, зокрема, процентна ставка (42,0% річних для карти «Універсальна»). У цій заяві також викладені інші умови та правила надання банківських послуг.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Заперечення щодо підписання відповідачем даної заяви від останнього ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної інстанції не надходили.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підписавши заяву, відповідач погодився зі всіма умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пенею, відсотками за користування кредитними коштами.
Отже, після 22.07.2022 року між сторонами було досягнуто згоди щодо процентної ставки за кредитним договором.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 21 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає, зокрема, 6858,98 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Фактично заборгованість за простроченими відсотками виникла саме з 01.03.2024 року, тобто, з дня підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банкіських послуг.
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» виконало своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк», не довів відсутність заборгованості в частині відсотків.
Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за відсотками за кредитним договором від 22.07.2022 року в розмірі 6858,98 грн.
Наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу.
Виходячи з наведеного вище та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині спору про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми відсотків за кредитом, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми відсотків за кредитом - підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення суми відсотків за кредитом.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
АТ КБ «ПриватБанк» за подання позовної заяви сплатив судовий збір в розмір 2422,20 грн (а.с. 47), позовні вимоги в частині розміру заборгованості за простроченими відсотками, які мають бути стягнуті, підлягають зміні, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в повному обсязі.
Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 2422,20 грн (а.с. 85), тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками - скасувати в частині стягнення судового збору - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість відсотками за кредитним договором від 22 липня 2022 року в сумі 6858,98 грн (шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім гривень 98 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн, апеляційної скарги - 4026,00 (чотири тисячі двадцять шість) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: