Провадження № 22-ц/803/8067/25 Справа № 209/3537/25 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
20 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 03 червня 2025 року у цивільній справі номер 209/3537/25 за заявою про видачу судового наказу Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 ,
У травні 2025 року до Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області звернулась Дніпропетровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу в розмірі 1149,14 грн, яка утворилась щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 03 червня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу зі ОСОБА_1 .
Із зазначеною ухвалою не погодилось ТОВ «Газорозподільні мережі України», подало апеляційну скаргу, просило апеляційний суд скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 03.06.2025 року у справі №209/3537/25 про відмову у видачі судового наказу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню оскільки її постановлено у зв'язку з неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг з розподілу природного газу, які надаються заявником по об'єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт приєднання споживача ОСОБА_1 до умов Типового договору розподілу природного газу та фактичне користування послугами згідно з даним договором підтверджується наданими до суду першої інстанції доказами, а саме: примірник Типового договору розподілу природного газу, копія заяви - приєднання до умов договору розподілу природного газу, розрахунок суми заборгованості, який відображає оплату за послуги з розподілу природного газу.
Більш того, згідно з інформацією, зазначеною в колонках розрахунку суми заборгованості: «Сплачено» - у червні 2024 року боржником було сплачено по 868,22 грн за отримані ним послуги у відповідності до умов Типового договору.
ТОВ «Газорозподільні мережі України» безумовно вважає, що між ним та боржником існують договірні відносини, а тому вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу заявником виконано та у відповідності до ст. 165 ЦПК України належними доказами підтверджено виникнення права грошової вимоги до боржника.
Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції фактично ставить під сумнів перебування в договірних відносинах заявника та боржника, не дослідивши всі докази в сукупності, та ставить права заявника на звернення до суду в порядку наказного провадження в залежність від своїх необґрунтованих вимог щодо надання додаткових доказів, що в свою чергу є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Заява про видачу судового наказу подана за місцем виконання Типового договору у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 28 ЦПК України, оскільки Типовий договір розподілу природного газу через його особливість, може виконуватись тільки у певному місці, а саме, за місцем підключення об'єкта споживача до газорозподільної системи (п. 1.1. розділу І типового договору).
Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Згідно з частиною 2 статі 369 ЦПК України апеляційна скарга на вказану ухвалу суду першої інстанції підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Відповідно до частини 13 статі 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що у травні 2025 року до Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області звернулась Дніпропетровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з заявою про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу в розмірі 1149,14 грн, яка утворилась щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 1-4).
До заяви про видачу судового наказу додано розрахунок заборгованості за послуги розподілу природного газу за вказаною вище адресою за період з жовтня 2023 року по березень 2025 року (а.с. 6).
11.06.2024 року ОСОБА_1 підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу за адресою:
АДРЕСА_1 (а.с. 6зв).
З відомостей відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради №19/6532 від 27.05.2025 року вбачається, що за інформацією, яка міститься в реєстрі територіальної громади міста ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12).
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені в статті 163 ЦПК України. Зокрема, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Судовий наказ може бути видано за наявності як відповідних договорів про надання таких послуг, так і інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Типовий договір розподілу природного газу (далі договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (пункти 1.1, 1.2 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року №2494).
Згідно статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Типовий договір укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Суд першої інстанції, відмовляючи у видачі судового наказу, не звернув уваги на те, що Типовий договір розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494 є публічним та знаходиться в загальному доступі в мережі Інтернет за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1384-15#Text. При цьому, в даному випадку заявник у заяві в першу чергу посилається на наявність обов'язку боржника, який фактично користується послугами, сплатити за надані послуги розподілу природного газу, додаючи до заяви розрахунок заборгованості за фактичний об'єм спожитого ОСОБА_1 природного газу розподіленого Оператором ГРМ.
Отже, між сторонами, на підставі публічного договору, склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу розподілу природного газу.
Зі змісту заяви вбачається, що вона містить вимогу, передбачену пунктом 3 частини першої статті 161 ЦПК України та за своєю формою і змістом відповідає вимогам статті 163 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2024 року ОСОБА_1 підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяви про видачу судового наказу додано розрахунок заборгованості за послуги розподілу природного газу за вказаною вище адресою за період з жовтня 2023 року по березень 2025 року, з якого вбачається, що заборгованість за період з жовтня 2023 року по червень 2024 року в розмірі 868,22 грн була погашена в червні 2024 року, а в заяві висловлено вимогу про стягнення заборгованості за період з 01.07.2024 року по 31.03.2025 року в розмірі 1149,14 грн.
Тобто, заявлені вимоги виникли після підписання боржником ОСОБА_1 заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу за вказаною вище адресою.
Факт реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 не може спростовувати отримання останньою послуг з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до підписаної нею заяви від 11.06.2024 року.
За таких обставин, виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки до заяви про видачу судового наказу було додано всі наявні у заявника документи, якими він обґрунтовував свої вимоги щодо стягнення з боржника заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 379 ЦПК України і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 03 червня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: