16 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 699/1086/25
Провадження № 22-ц/821/1835/25
Категорія : на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Укр-Ресурси», про повернення грошової суми, сплаченої за товар неналежної якості, у складі головуючого судді Мельника А. В.,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Укр-Ресурси», про повернення грошової суми, сплаченої за товар неналежної якості.
Позовні вимоги мотивував тим, що на сайті оголошень в мережі Інтернет він знайшов оголошення про продаж зернозбирального комбайна марки «SAMPO ROSENLEW 680». Це оголошення розмістив громадянин України ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), тел. НОМЕР_2 .
В ході неодноразових телефонних розмов ОСОБА_3 повідомляв, що даний комбайн знаходиться у нормальному технічному стані.
Обговоривши з відповідачем ОСОБА_4 усі умови угоди купівлі-продажу, позивачу було доставлено комбайн 02.07.2025 на тягачі із Волинської області. За перевозку комбайна позивач заплатив обговорену з відповідачем грошову суму в розмірі 50000 грн. За комбайн заплатив частину його ціни в розмірі 17500 доларів США, що в національній валюті становить 728875 грн (із розрахунку: 17500 х 41,65).
Зазначає, що наступного дня позивач виявив, що придбаний комбайн технічно несправний, експлуатація його неможлива. Ремонт економічно не вигідний та фактично неможливий. Після цього позивач відразу зателефонував ОСОБА_5 з вимогою повернення сплачених коштів в розмірі 17500 доларів США та повернення йому даного комбайна.
В подальшому ОСОБА_3 надіслав йому поштою технічну документацію на комбайн та під різними приводами не здійснив повернення коштів.
З наданої документації позивач отримав також і договір купівлі-продажу № 13015-31 від 01.07.2025 зі змісту якого вбачається, що продавець ОСОБА_3 діє через повіреного TOB «Укр-Ресурси».
Позивач уважає, що договір купівлі-продажу № 13015-31 від 01.07.2025 зернозбирального комбайна марки «SAMPO ROSENLEW 680», нотаріально не посвідчений, а від так є нікчемним.
Так, купівля-продаж зернозбирального комбайна марки «SAMPO ROSENLEW 680» вчинена шляхом нечесної підприємницької практики, через ненадання інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору, що стосується основних характеристик технічного стану комбайну, статусу товариства, замовчування представником TOB «Укр-Ресурси» про наявність ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг та через надання нікчемного договору, який не було нотаріально посвідчено.
За вказаних обставини ОСОБА_3 увів позивача в оману, тому останній змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права в порядку Закону України «Про захист прав споживачів».
Просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 728875 грн.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Укр-Ресурси» про повернення грошової суми, сплаченої за товар неналежної якості передано за підсудністю до Ратнівського районного суду Волинської області за загальною підсудністю.
Роз'яснено, що за правилами ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
02 вересня 2025 року ОСОБА_1 оскаржив ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2025 року в апеляційному порядку та просив її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що він обґрунтовував підстави позову Законом України «Про захист прав споживача», тому відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, за правилами альтернативної підсудності, він вправі самостійно обирати підсудність розгляду даного спору, в тому числі за зареєстрованим місцем свого проживання, що він і здійснив.
Вказаних обставин суд не врахував, що призвело до помилкового висновку про непідсудність справи Корсунь-Шевченківському районному суду Черкаської області.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскарження ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду передбачене пунктом 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вище вимогам закону.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Для визначення підсудності спору суду необхідно з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.
Територіальна підсудність (юрисдикція) - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
За загальним правилом у відповідності до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Виняток із вказаного правила становлять альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Частиною 5 ст. 28 ЦПК України, передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Частиною 1 ст. 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду (ч. 2 ст. 31 ЦПК України).
Статтею 32 ЦПК України встановлено, що спори між судами про підсудність не допускаються.
Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
З матеріалів справи вбачається, що до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Укр-Ресурси», про повернення грошової суми, сплаченої за товар неналежної якості, обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , маючи намір придбати комбайн, здійснив часткову оплату за нього відповідачу на суму 17500 доларів США, що в національній валюті становить 728875 грн (із розрахунку: 17500 х 41,65), проте ОСОБА_1 отримав товар неналежної якості (а.с. 1-4).
При визначенні підсудності ОСОБА_1 , посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», керувався правилами альтернативної підсудності та звернувся до суду за своїм місцем реєстрації.
Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Таким чином, позивачі, вважаючи себе споживачами, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язані викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вони обґрунтовують вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Натомість у позовній заяві відсутнє таке обґрунтування вимог, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Крім того, відповідно до п. 18 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
З викладеного вбачається, що дія Закону поширюється на правовідносини, де продавцем послуг є саме юридична особа або фізична особа-підприємець, якщо ж надання послуг здійснене фізичною особою, яка не є підприємцем, то дія Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на такі правовідносини.
З оспорюваного ОСОБА_1 договору купівлі-продажу № 13015-31 від 01 липня 2025 року вбачається, що продавцем є фізична особа ОСОБА_2 , який не має статусу фізичної особи-підприємця, тобто такі правовідносини регулюються ЦК України, а не Законом України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що справа не підсудна Корсунь-Шевченківському районному суду Черкаської області і підлягає передачі за підсудністю в порядку ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду залишенню без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2025 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков