09 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 710/365/25
Провадження № 22-ц/821/1209/25
Категорія: 310000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Гончар Н. І., Карпенко О. В.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна, у складі: головуючого судді Сивоконя С. С., повний текст рішення складено 23 квітня 2025 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 ОСОБА_1 звернулась в суд з даним позовом.
Свої вимоги мотивує тим, що вони з відповідачем 20.11.2024 уклали шлюб.
Зазначає, що до реєстрації шлюбу сторони проживали однією сім'єю, як чоловік та дружина не перебуваючи у шлюбі та у будь-якому іншому шлюбі на протязі 9 років, а саме починаючи з листопада 2015 року і до дня укладення шлюбу 20 листопада 2024 року.
Під час спільного проживання із відповідачем однією сім'єю без укладення шлюбу у сторін народився син, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що починаючи з листопада 2015 року сторони зареєстровані та постійно проживали разом до повномасштабного вторгнення рф на територію України 24.02.2022 за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з окупацією російськими військами с. Червоне Поділля Каховського району Херсонської області, позивач разом з дружиною та сином вимушені були у вересні 2022 року переміститися на підконтрольну територію України, а саме до с. Лебедин, Звенигородського району Черкаської області, де 12.09.2022 вони стали на облік, як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 .
З цього часу позивач та відповідач продовжували вести спільне господарство у будинку АДРЕСА_2 та мали права і обов'язки притаманні чоловіку і дружині, втім проживали без офіційного шлюбу до дня його укладання 20.11.2024.
За пів року до реєстрації шлюбу, а саме 02.03.2024 за рахунок капіталу складеного спільними зусиллями позивача та відповідача та обопільною працею сторонами набуто нерухоме майно, в якому оселилися ще 12.09.2022, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею - 36,7 кв. м. Право власності на будинок було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2024.
Разом з тим відповідач заперечує той факт, що житловий будинок є об'єктом права спільної сумісної власності та не визнає право власності позивача на частку у цьому майні.
Просить встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без реєстрації шлюбу в період із 17 листопада 2015 по 20 листопада 2024 року.
Визнати житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з об'єктів нерухомості: житлового будинку з верандою (літ. А, а) загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею - 36,7 кв. м, сараю (літ. Б), сараю-гаража (літ. В), прибудови (літ. в), сараю (літ. Г), порибудови (літ. г), гаража (літ. Д), погріба (літ. Л), колодязя (літ. К), огорожі (№1), вартістю 120 000 грн, спільним майном ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 .
Визнати у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 36,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складається з наступних об'єктів нерухомості: житлового будинку (літ. А), веранди (літ. а), сараю (літ. Б), сараю-гаража (літ. В), прибудови (літ. в), сараю (літ. Г), порибудови (літ. г), гаража (літ. Д), погріба (літ. Л), колодязя (літ. К), огорожі (№ 1), загальною вартістю 120000 грн.
Визнати у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 36,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складається з наступних об'єктів нерухомості: житлового будинку (літ. А), веранди (літ. а), сараю (літ. Б), сараю-гаража (літ. В), прибудови (літ. в), сараю (літ. Г), порибудови (літ. г), гаража (літ. Д), погріба (літ.Л), колодязя (літ. К), огорожі (№1), загальною вартістю 120000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2025 року позов задоволено у повному обсязі.
Встановлено факт проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_2 та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу в період із 17 листопада 2015 по 20 листопада 2024 року.
Визнано житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з об'єктів нерухомості: житлового будинку з верандою (літ. А, а) загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею - 36,7 кв. м, сараю (літ. Б), сараю-гаража (літ. В), прибудови (літ. в), сараю (літ. Г), прибудови (літ. г), гаража (літ. Д), погріба (літ. Л), колодязя (літ. К), огорожі (№ 1), вартістю 120000 грн, спільним майном ОСОБА_2 та жінки ОСОБА_1 .
Визнано у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 36,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складається з наступних об'єктів нерухомості: житлового будинку (літ. А), веранди (літ. а), сараю (літ. Б), сараю-гаража (літ. В), прибудови (літ. в), сараю (літ. Г), прибудови (літ. г), гаража (літ. Д), погріба (літ. Л), колодязя (літ. К), огорожі (№1), загальною вартістю 120000 грн.
Визнано у порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 36,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складається з наступних об'єктів нерухомості: житлового будинку (літ. А), веранди (літ. а), сараю (літ. Б), сараю-гаража (літ. В), прибудови (літ. в), сараю (літ. Г), прибудови (літ. г), гаража (літ. Д), погріба (літ. Л), колодязя (літ. К), огорожі (№1), загальною вартістю 120000 грн.
Рішення мотивовано тим, що відповідач визнав позовні вимоги про що подав відповідну письмову заяву.
Суд визнав доведеним той факт, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею - 65,4 кв. м, житловою площею - 36,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , є спільною сумісною власність подружжя, оскільки протилежне не було доведено відповідачем, тобто не спростовано презумпцію спільності майна колишнього подружжя.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2025 року та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Апеляційну скаргу мотивував тим, що на день ухвалення судового рішення він визнавав позов та подав заяву про розгляд справи без його участі.
Проте, на даний час виникли обставини, які змушують його подати апеляційну скаргу. Зокрема, ОСОБА_1 позбавила його доступу до будинку, який є предметом спору. В даний час, він проживає в гуртожитку по місцю роботи.
Зазначає, що йому стало відомо про те, що 13.05.2025 позивач, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ним, за спільні сумісні кошти придбала житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3 на ім'я неповнолітнього сина ОСОБА_4 .
Вказаний договір купівлі-продажу укладено без його згоди.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Згідно копії Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 виданого 20.11.2024 Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 20.11.2024, про що складено відповідний актовий запис № 135. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини залишилося на « ОСОБА_6 », а прізвище чоловіка - « ОСОБА_7 » (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками дитини записані ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого повторно 22.02.2025, Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.13).
Згідно з копією довідки № 7125-7001498035 від 12.09.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Центром надання адміністративних послуг, Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання /перебування: АДРЕСА_2 (а.с.14).
Відповідно до копії довідки № 7125-7001497992 від 12.09.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Центром надання адміністративних послуг, Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання /перебування: АДРЕСА_2 (а.с. 15).
З довідки № 247 від 05.03.2025, виданої виконавчим комітетом Шполянської міської ради ОТГ, вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю, як чоловік та дружина, однак без реєстрації шлюбу у будинку, що розташований по АДРЕСА_2 , де вели спільне господарство в період з вересня 2022 по 20.11.2024 (а.с.16).
Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, номер інформаційної довідки 416235663 від 04.03.2025 виданої виконавчим комітетом Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади, Черкаської області, ОСОБА_2 є приватним власником житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами загальною площею - 65,4 кв. м, житловою площею - 36,7 кв.м. Опис об'єкта: житловий будинок - «А», веранда - «а», сарай - «Б», сарай -гараж - «В», прибудова «в», сарай «Г», прибудова - «г», гараж - «Д», погріб - «Л», колодязь - «К», огорожа - «1». Адреса: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2229691071257. Дата державної реєстрації - 02.03.2024. Державний реєстратор - Курінний В. В., Шполянська державна нотаріальна контора, Звенигородський районний нотаріальний округ, Черкаської області. Документи подані для державної реєстрації - договір купівлі - продажу, серія та номер: 444, виданий 02.03.2024, видавник Шполянська державна нотаріальна контора, Звенигородський районний нотаріальний округ, Черкаської області (а.с. 17).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім'ї, передбачені 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов'язків.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.
Вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю позивачем заявлена з певною правовою метою - визначення правового статусу нерухомого майна, набутого сторонами у період спільного проживання, як такого, що є спільним майном сторін.
Правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 74 СК України.
Для визначення осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц звернуто увагу на те, що відповідно до вимог ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити як обсяг спільного нажитого майна і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільного побуту; взаємних прав та обов'язків (ст. 3, 74 СК України).
При застосуванні ст. 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.
Для визнання осіб такими, що проживають однією сім'єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) погодилася з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.
Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у ч. 2 ст. 328 ЦК України передбачено презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, зокрема, якщо інше прямо не випливає із закону. Інше передбачене ст. 60 СК України, згідно з якою будь-яке майно, набуте за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2025, до ухвалення рішення у справі, ОСОБА_2 , подав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, тому колегія суддів погоджується з висновком суду про прийняття визнання позовних вимог ОСОБА_2 , визнання яких не суперечить закону.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Доводи скарги не пов'язані ні з встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, ні з визнанням майна спільною сумісною власністю, ні з порядком поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а скарга містить доводи, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та виникли після ухвалення оскаржуваного рішення, зокрема посилання на позбавлення скаржника доступу до спільного будинку та укладення позивачем договору купівлі-продажу будинку без його згоди 13.05.2025.
За змістом ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 3 та ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його ухвалення.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 299/957/14-ц (провадження № 61-5660св20).
Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
З матеріалів справи вбачається, що доказом на який посилається скаржник, як на підставу для скасування рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2025 року є договір купівлі-продажу житлового будинку від 13.05.2025, власником якого став ОСОБА_8 , син позивача по справі ОСОБА_5 .
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що договір купівлі-продажу, на який посилається скаржник, укладено після ухвалення оскаржуваного рішення, не був предметом розгляду в суді першої інстанції, тому не може бути доказом у даній справі.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: Н. І. Гончар
О. В. Карпенко