Справа № 643/193/25 Головуючий суддя І інстанції Замікула Б. С.
Провадження № 33/818/1481/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
13 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Навроцького О.В. на постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 31.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.
Постановою встановлено, що водій ОСОБА_1 23.12.2024 о 22 год 31 хв в м. Харкові, вул. Гвардійців-Широнінців, 111, керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці ока не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ відмовився.
Не погодившись з судовим рішенням захисником ОСОБА_2 на постанову суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу.
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, матеріали справи не містять відомостей відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння. Разом з тим, сторона захисту вважає що працівники закладу охорони здоров'я порушили вимоги чинної інструкції у зв'язку з чим вважає проведений огляд недійсним.
В судове засідання для апеляційного розгляду ані апелянт - захисник Навроцький О.В., ані Гагауз П.А. не з'явилися. Про місце, день та час апеляційного розгляду повідомлялись належним чином, а саме: апелянт - захисник Навроцький О.В. отримав судову повістку про виклик в електронному кабінеті, про що свідчать відомості довідки про доставку електронного документу (а.с. 77 зворотна сторона); особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик в електронній формі, про що свідчать відомості довідки про доставку SMS повідомлення, сформована відповідно до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року №28 (а.с. 78 зворотна сторона). Разом з тим, належить зазначити, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захиснику надсилались судові повістки про виклик в паперовій формі, які повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, суд апеляційної інстанції здійснив все можливе для повідомлення учасників справи про місце, день та час апеляційного розгляду апеляційної скарги захисника. Разом з цим, будь-яких клопотань, зокрема про відкладення апеляційного розгляду станом на 13.10.2025 на адресу Харківського апеляційного суду від учасників справи не надходило.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Відповідно до правових висновків, зазначених, у статті 6 Європейської Конвенції з прав людини, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об'єктивних підстав, визначених законом з обов'язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи.
У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
У рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїх правових висновках у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов'язок судів «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника справи про судове засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні.
З огляду на те, що матеріали справи мають відомості щодо повідомлення апелянта про місце, день та час розгляду апеляційної скарги захисника, а також відомості про своєчасне сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про місце, день та час судового розгляду поданої його захисником апеляційної скарги та не містять будь-яких заяв чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду цієї справи, апеляційний суд вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу захисника Навроцького О.В. за відсутності сторони захисту та провадити судовий розгляд в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга адвоката Навроцького О.В. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водій відмовився.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 203790 від 24.12.2024 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 23.12.2024 о 22 год 31 хв в м. Харкові, вул. Гвардійців-Широнінців, 111, керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці ока не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ відмовився.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №203790 від 24.12.2024 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «не згоден», що свідчить про те, що ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом вказаного протоколу.
Відповідно до відомостей довідки інспектора УПП в Харківській області ДПП І. Григоренко ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 від 04.03.2023 (а.с.4), а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов'язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .
Відомостями висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.12.2024 №3599 встановлено, що заключний діагноз ОСОБА_3 встановити неможливо за відсутності біологічного середовища (сеча). Протягом трьох годин здати біологічне середовище (сеча) не зміг (а.с. 5).
З відомостей рапорту поліцейського О. Янішеної вбачається, що під час патрулювання у складі екіпажу 23.12.2024 було зупинено транспортний засіб Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на підставі п. 3, 5 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Під час вчинення процесуальних дій у водія було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, різка зміна шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, однак у медичному закладі ухилився від проведення медичного огляду та протягом трьох годин не зміг здати біологічне середовище (сечу). Водія було відсторонено від керування транспортними засобами (а.с. 6).
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу встановлено, що водія ОСОБА_1 було зупинено під час керування транспортним засобом в темний час доби на транспортному засобі, які мав ознаки ДТП, а також рухався в крайній лівій смузі дороги загального користування при вільній правій. Про причини зупинки автомобіля водію було неодноразово повідомлено працівниками поліції. Під час вчинення процесуальних дій працівниками поліції у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Прибувши до встановленого законом медичного закладу водій пройшов поверхневий огляд, однак з першої спроби не зміг надати біологічне середовище (сечу) для проведення подальшого лабораторного дослідження. Після чого водію були надані рекомендації та час з метою надати біологічне середовище повторно. Однак. Рекомендацій лікарів та працівників поліції щодо періодичного вживання води впродовж трьох годин ОСОБА_1 не виконав. Крім того, працівники поліції звертали увагу водія на те, що він не намагається ужити всіх можливих дій з метою надання біологічного середовища (сечі) впродовж встановленого часу. Використавши весь час, наданий лікарем ОСОБА_1 біологічного середовища (сеча) з метою проведення лабораторного дослідження не надав. Про можливість надати інше біологічне середовище лікарю-наркологу не заявляв, натомість звертав увагу медичних працівників та поліції на те, що боїться уколів та у разі застосування до нього засобів, які вимагають ін'єкції не надасть згоди на застосування таких засобів.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_3 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову ОСОБА_3 від проведення огляду на стан сп'яніння. Матеріали справи не містять відповідних відомостей що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп'яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв'язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв'язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин надання водієм такої відмови.
За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп'яніння, саме зобов'язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов'язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп'яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок - уникати юридичної відповідальності.
Відповідно до приписів п.12 розділу ІІІ інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Пунктом 13 Інструкції встановлено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Таким чином, інструкцією перелічені можливі варіанти отримання біологічних зразків для проведення огляду лікарем та вид яких для проведення медичного дослідження обирає саме лікар для правильного проведення медичного дослідження та отримання його дійсних результатів, виходячи із обставин, які були наявні на момент проведення огляду. В протилежному випадку, можливість обирати особою, яка притягається до адміністративної відповідальності який вид біологічного середовища надати призвело б до затягування проведення самого медичного огляду, оскільки така можливість створює для цього очевидні можливості, а сам результат міг би мати показники, які не відповідають дійсності.
Поряд з цим належить врахувати, що у разі фізіолочної неспроможності надати певний вид біологічного середовища особа, що притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості заявити лікарю-наркологу, який проводить огляд клопотання про зміну виду біологічного середовища з відповідним обґрунтуванням поданого клопотання.
Матеріали справи не містять відомостей щодо захворювань у ОСОБА_1 , які унеможливлюють здачу ним відповідного біологічного середовища, а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.
З відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не виконав рекомендації лікаря - нарколога та працівників поліції щодо стимулювання організму для надання біологічного середовища (сеча), а саме: на протязі трьох годин не вживав будь-яких напоїв, зокрема питної води у достатній кількості, яка б дозволила здоровій людині викликати природні потреби. Однак з фізіологічних причин надати запропонований лікарем медичного закладу ХОР ОКНЛ біологічний зразок (сечу) водій не зміг, клопотань про надання будь-якого іншого біологічного зразка ОСОБА_1 лікарю-наркологу у будь-який спосіб не заявляв, разом з тим, вказував на неприпустимість застосування засобів, пов'язаними з ін'єкціями через страх.
Відомостей, які б надавали підстав сторонньому спостерігачу вважати проведений огляд недійсним у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у зв'язку із не наданням біологічного середовища для його проведення.
Окремо належить врахувати відомості відеозапису, доданого до протоколу, в частині де ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції проте, що має певні психічні розлади, а також відомості консультативного висновку спеціаліста від 30.07.2025 про те, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: розлад автономної вегетативної нервової системи з лікворно-гіпертезійним синдромом; невроз нав'язливих станів; виражений астено-тревожний, астено-невротичний синдром. З огляду на це належить зазначити, що відповідно до вимог п. 2.9 «б» водію також забороняється керувати транспортними засобами у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують реакцію і увагу.
Суд вважає, що кожен водій має розуміти, що керування транспортними засобами у хворобливому стані, особливо з розладами нервової системи, може призвести до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, тому він, тобто водій, зобов'язаний вжити всіх заходів, щоб цього не сталося.
Оцінюючи відомості цих доказів у справі у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Навроцького О.В. залишити без задоволення.
Постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 31 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков