Справа № 638/3693/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/2216/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України
15 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023221200002966 від 05.12.2023 за частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186, частиною 1 статті 357 КК України, -
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 4 статті 185, частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186, частиною 1 статті 357КК України, продовжено строком на 60 днів, тобто до 01 грудня 2025 року включно, визначено суму застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) гривень. При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього наступних обов'язків: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із міста Харкова без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України.
Обвинувачений, не погоджуючись із ухвалою суду подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу чуду в частині визначення розміру застави, зменшивши її до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обгрунтування апеляційних вимог обвинувачений посилається на те, що прокурор кожного разу звертається із ідентичними клопотаннями про продовження строку тримання під вартою. Зазначає, що звернувся до суду першої інстанції із клопотанням, в якому просив зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки ним 26.09.2025 було зареєстровано шлюб з ОСОБА_8 , тривалий час перебуває під вартою, що зменшує ризики. Вважає, що кримінальне правопорушення, передбачене за частиною 4 статті 186 КК України є дрібною крадіжкою та він добровільно відмовився від подальшого вчинення злочину, дочекався поліції. Безпідставним є посилання суду першої інстанції на відсутність соціальних зв'язків, оскільки він одружився. Зауважив, що після скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, йому майже вдвічі було збільшено розмір застави, але визначений розмір застави, є непомірним.
Враховуючи, що питання про участь обвинуваченого під час розгляду апеляційної скарги в апеляційній скарзі не ставилося, з урахуванням положень статті 422-1 КПК України, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги без участі обвинуваченого.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційні вимоги обвинуваченого, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 порушується питання про зменшення розміру застави, який після призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, був безпідставно збільшений судом.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Звертаючись до суду першої інстанції із клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого з можливістю внесення ним застави у розмірі 200000 гривень.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції, враховуючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, дані про особу обвинуваченого, дійшов висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України продовжують існувати, у зв'язку із чим, застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам, з чим погоджується колегія суддів.
Одночасно судом першої інстанції визначено ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яку визначено в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 гривень. Підстав для зменшення визначеного розміру застави судом першої інстанції не було встановлено.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). При цьому, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 підтвердив, що під час досудового розслідування слідчим суддею ОСОБА_7 було визначено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із заставою - 100000 гривень, розмір якої в подальшому під час судового провадження у суді першої інстанції був збільшений майже вдвічі. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення апеляційних вимог ОСОБА_7 про зменшення йому визначеного судом першої інстанції розміру застави до 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 186, частиною 4 статті 185 КК України, які є тяжкими, та у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 357 КК України, яке є кримінальним проступком. Відповідно до положень статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 раніше був засуджений 04.10.2018 Дніпровським районним судом м. Києва за частиною 3 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 5 років та 23.01.2023 ОСОБА_7 був звільнений 23.01.2023 за відбуттям строку покарання, після чого знову обвинувачується у вчиненні нових корисливих злочинів.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.01.2024 до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 29.01.2024, визначено заставу в розмірі 100000 гривень. Враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, їх характер, вартість викраденого майна відповідно до обвинувального акта, а також визначений слідчим суддею розмір застави під час досудового розслідування, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про наявність підстав для зменшення йому розміру застави, є слушними. Поряд з цим, вимоги обвинуваченого ОСОБА_7 про визначення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів не підлягають задоволенню, оскільки саме такий розмір застави не буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Щодо доводів обвинуваченого про неправильну кваліфікацію інкримінованого йому діяння за частиною 4 статті 186 КК України, суд апеляційної інстанції зауважує, що переглядаючи в порядку статті 422-1 КПК України ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення. Суд апеляційної інстанції при перевірці ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не досліджує докази, які має досліджувати суд першої інстанції під час здійснення судового провадження, не надає наперед оцінки зібраним доказам. З огляду на наведене, порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, та висновки суду першої інстанції щодо продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в цілому є мотивованими. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлені підстави для зменшення обвинуваченому раніше визначеного розміру застави, ухвала Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2025 року підлягає зміні у зазначеній частині, а апеляційна скарга обвинуваченого - частковому задоволенню. Зважаючи на строк перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою з 29.01.2024, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, передбачених статтею 28 КПК України, з урахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2025 року - змінити в частині визначеного розміри застави, зменшивши його до 30 прожиткових мінімумів доходів громадян, що складає 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
В решті ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, передбачених статтею 28 КПК України, з урахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: