Справа № 644/307/25 Головуючий суддя І інстанції Бабенко Ю. П.
Провадження № 33/818/1453/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
10 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Мамай А.С. на постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 28 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою,
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Оскаржуваною постановою встановлено, що 26.12.2024 року близько 00.52 години водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Роганській, буд. 117А в м. Харкові в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 пройшов у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря нарколога. Згідно висновку №3618 ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисником Мамай А.С. було подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити адміністративне провадження стосовно ОСОБА_2 за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Свої апеляційні вимоги захисник виклав у формі фактичної незгоди із судовим рішенням, зазначивши, що після узгодження правової позиції з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності доповнить подану апеляційну скаргу. Однак, станом на 10.10.2025 на адресу Харківського апеляційного суду не надходило.
В судове засідання для апеляційного розгляду ані апелянт - захисник Мамай А.С., ані ОСОБА_1 не з'явилися. 07.10.2025 на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява захисника Мамая А.С. про припинення повноважень на захист ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, з метою уточнення думки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності секретарем судового засідання Гуржієм І.В. було з'ясовано думку ОСОБА_1 , щодо можливості апеляційного розгляду апеляційної скарги захисника з урахуванням припинення повноваження на захист. Під час розмови засобами телефонного зв'язку особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повідомив секретаря про наявність у нього іншого захисника, однак прізвища, ім'я та по-батькові нового захисника не повідомив. Разом з тим, ОСОБА_1 вважав за можливе провадити апеляційний розгляд за його відсутності та покладався на розсуд суду (доповідна секретаря судового засідання т. 2 а.с.101).
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Приписами ч. 1 ст. 268 зокрема встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З відомостей, наявних у матеріалах справи вбачається, що на адресу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності направлялась судова повістка про виклик до суду апеляційної інстанції , яка повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Разом з цим, з урахуванням відомостей заяви захисника Мамай А.С., який є єдиним апелянтом у цій справі, про припинення повноважень секретарем судового засідання 10.10.2025 о 11 год 00 хв було здійснено дзвінок засобами телефонного зв'язку з метою уточнення можливості проводити судове засідання. Під час телефонного спілкування ОСОБА_1 не заперечував щодо можливості апеляційного розгляду та покладався на розсуд суду (т. 2 а.с. 100-101).
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності належно повідомлених учасників справи, а апеляційний розгляд здійснювати в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, наявних у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Мамая А.С. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 211407 від 02.01.2025, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 26.12.2024 року близько 01 год 50 хв транспортним засобом KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Роганській, буд. 117А в м. Харкові в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 пройшов у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря нарколога. Згідно висновку №3618 ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (т. 1 а.с. 1).
Відповідно до відомостей довідки інспектора В. Бурикіної, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 . Таким чином, не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов'язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 (а.с. 3).
Відомостями висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння (катинони) т.1 а.с.5).
Відповідно до відомостей Повідомлення про запрошення до УПП в Харківській області ДПП, ОСОБА_1 було запрошено до УПП в Харківській області 02.01.2025 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. водію було роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також попереджено, що у разі його неявки за вказаною адресою та наявності підстав, протокол про адміністративне правопорушення може бути складено за відсутності ОСОБА_1 (т.1 а.с. 6).
З відомостей рапорту інспектора М. Єловенка вбачається, що 26.12.2024 приблизно о 1 год 10 хв за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 117А, було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом в комендантську годину. В ході проведення процесуальних дій були встановлені ознаки наркотичного сп'яніння у водія, а саме: блідість обличчя, розширені зіниці очей, які не реагують на світло. Водій пройшов огляд на стан наркотичного сп'янінння в закладі охорони здоров'я. Висновком лікаря-нарколога було встановлено, що ОСОБА_1 перебував під дією наркотичних засобів. 02.01.2025 водій не з'явився до УПП в Харківській області для складання протоколу про адміністративну відповідальність, повідомивши працівників поліції засобами телефонного зв'язку, що не має такої можливості.
Відомостями відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що транспортний засіб під керування ОСОБА_1 було зупинено під час дії комендантської години. Під час вчинення процесуальних дій у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Водій погодився пройти медичний огляд у встановленому законом порядку. Оскільки проведення лабораторного дослідження та складання висновку за його результатом потребувало часу, ОСОБА_1 було запрошено до УП в Харківській області на 02.01.2025. В зазначений час для складання протоколу про адміністративне правопорушення водій не з'явився, під час телефонного спілкування повідомив працівникам поліції про неможливість прибути за викликом. У зв'язку з чим, протокол про адміністративне правопорушення було складено за відсутності ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористався процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, суд враховує, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання ними матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють не винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
З огляду на фактичні обставини цієї справи, а також апеляційної скарги захисника, яка вочевидь має формальний характер, оскільки не містить доводів на підтвердження її прохальної частини та з урахуванням того, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності у цій справі є чинним військовослужбовцем суд апеляційної інстанції вважає за необхідне дотриматися вимог Закону України «Про дотримання судових рішень та практики ЄСПЛ» у цій справі.
Так, право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», параграфи 29-30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі «Олюджіч проти Хорватії»).
З огляду на викладене, а також враховуючи відомості, наявні у матеріалах справ, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та приймає участь у наданні відсічі збройній агресії російської федерації проти України, що за таких обставин обумовлює надання додаткового правового захисту таким особам, зокрема і праві на справедливий розгляд компетентним судом.
За таких обставин, враховуючи те, що захисник, який подав апеляційну скаргу припинив повноваження щодо захисту ОСОБА_1 , а власне сама апеляційна скарга об'єктивно має суто формальний характер, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції підлягають перевірці у частині встановлення процесуально визначальних обставин справи для правильного та справедливого судового розгляду цієї справи, передбачених чинним національним законодавством.
Аналізом правових норм, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, у їх нерозривному взаємозв'язку встановлено, що процесуально визначальними обставинами, які підлягають з'ясуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення за вказаними правовими нормами є факт керування транспортним засобом та факт перебування водія у стані сп'яніння або лікарськими засобами, які знижують швидкість реакції.
Відомостями відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Роганській, буд. 117А в м. Харкові під час дії комендантської години. Разом з тим, водій виконав вимогу працівника поліції та пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Результат проведеного огляду зафіксовано у висновку медичного огляду №3618 від 30.12.2024 року, яким встановлено перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння під дією катинонів.
Таким чином, судом першої інстанції встановлені всі процесуально визначальні обставини у цій справі, а також надана їм належна правова оцінка з урахуванням усіх відомостей, які мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи.
Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Окремо належить зазначити, що суд першої інстанції під час складання постанови допустився очевидної помилки, зазначивши в мотивувальній частині п. 2.5 Правил дорожнього руху, однак у своєму рішенні посилався на відомості висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння. Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги саме пункту 2.9 а Правил дорожнього руху. Зазначена очевидна описка може бути виправлена судом першої інстанції з власної ініціативи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Мамай А.С. залишити без задоволення.
Постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 28 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков