Справа № 636/4989/23 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1028/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 29 січня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному 01 серпня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120232212400008312, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Есхар Чугуївського району Харківської області, не судимого, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 29 січня 2025 року засуджено ОСОБА_8 за ч.2 ст.156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язані з навчанням, вихованням та дозвіллям дітей на строк 3 роки.
Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи у розмірі 2856 грн. 27 коп.
Ухвалено рішення щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 , 01 серпня 2023 року, близько 13 години 30 хвилин, перебував за адресою: Харківська область, м.Чугуїв, вул.Героїв Чорнобильців, у будинку № 1, де розташований Чугуївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №3 Чугуївської міської ради Харківської області помітив у приміщенні одного з кабінетів малолітню ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилась одна. У цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи та він з метою задоволення своєї статевої пристрасті, посягаючи на статеву свободу, недоторканість, нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток малолітньої ОСОБА_10 , усвідомлюючи її малолітній вік, природну вікову незрілість, розуміючи, що його дії будуть непомічені сторонніми особами, окрім самої ОСОБА_10 , став поруч із потерпілою та наказав їй заплющити очі та відкрити рота. В подальшому ОСОБА_8 вчинив фізичне розбещення малолітньої ОСОБА_10 , а саме: без застосування фізичного та психологічного насилля чи погрози його застосування, приспустив собі штани, оголив свій статевий орган та, торкаючись його руками, демонстрував малолітній ОСОБА_10 , після чого вчинив стимулювання статевого органу та в подальшому здійснивши сім'явиверження на голову та одяг неповнолітньої ОСОБА_10 . Задовольнивши свою статеву потребу в такий спосіб та реалізувавши свій злочинний умисел, ОСОБА_8 покинув місце вчинення злочину.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, не оскаржуючи висновків суду щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, винуватості та кваліфікації своїх дій, просить вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання та на підставі ст.ст.69, 75 КК України призначити більш м'яке покарання не пов'язане з позбавленням волі.
В обґрунтування посилається на те, що ОСОБА_8 є інвалідом 3 групи з дитинства, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 11.06.2005 року з діагнозом: наслідки органічного ураження ЦНС, стійкий психоорганічний синдром з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю, психотичними симптомами та інтелектуально-мнестичним зниженням та страждає на хронічне психіатричне захворювання у формі органічного розладу особистості. Відповідно до висновка судово-психіатричного експерта № 81 від 15.08.2023 року у період часу, якому відповідає правопорушення ОСОБА_8 перебував у стані психічного розладу та не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Просить взяти до уваги також те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, шкодує про свій вчинок, активно сприяв розкриттю злочину на стадії досудового розслідування.
Наведене, на думку сторони захисту, свідчить про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання та звільнення його від призначеного покарання з випробуванням.
Водночас, захисник зазначає, що Чугуївським міським судом Харківської області було повернуто лише частину сплаченої застави у сумі 53 680 грн, однак не було враховано те, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року розмір застави було збільшено до 80 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб та різницю застави у сумі 161 040 грн. була сплачена заставодавцем на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду.
Прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини провадження, які суд визнав доведеними, і кваліфікацію дій обвинуваченого, просить змінити оскаржуваний вирок у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Просить резолютивну частину вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 доповнити абзацом про включення інформації про обвинуваченого до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
В обґрунтування своєї апеляційної вимоги прокурор посилається на те, що ухвалюючи оскаржуваний вирок, суд першої інстанції, в порушення вимог п.2 ч.4 ст.374 КПК України, не зазначив відомості про включення інформації про ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до відповідного Реєстру.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та наполягав на її задоволенні, а також заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу захисника. Апеляційну скаргу прокурора просили залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, зваживши на доводи захисника та обвинуваченого, обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів, з урахуванням положень ст.404 КПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги, дійшла наступного висновку.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається із вироку, суд встановив фактичні обставини кримінального провадження, дослідив докази та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.156 КК України.
Висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржуються в апеляційних скаргах, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції з урахуванням вимог та обставин, передбачених статтями 50, 65-67 КК України, правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та наслідки його вчинення, данні про особу винного, який не судимий, є інвалідом 3 групи з дитинства, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, за місцем мешкання ніяких скарг від громадян не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався.
Судом першої інстанції також були враховані й обставини, на які посилається захисник, а саме щире каяття, яке виразилось у критичному відношенні обвинуваченого до вчиненого злочину, готовності нести кримінальну відповідальність; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, наявність щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, які суд визнав в якості обставин, що пом'якшують покарання відповідно до вимог ст. 66 КК України, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_8 покарання (його вид та розмір) таким, що цілком відповідає загальним засадам призначення покарання та його меті, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам ст.50, 65 КК України, є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого та його наслідкам.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене судом першої інстанції покарання, явно несправедливим внаслідок суворості, оскільки воно призначено в мінімальних межах санкції статті закону України про кримінальну відповідальність.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 , а також попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без його ізоляції від суспільства та покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Відповідно до вимог статей 50 і 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх істотних обставин.
Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, а саме таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості засудженого.
Виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, те, що наявність даних, на які посилається сторона захисту, що позитивно характеризують особу обвинуваченого, не усувають суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, відповідатиме тяжкості вчиненого злочину і попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень.
Доводи захисника про неврахування в повній мірі місцевим судом щирого каяття, активного сприяння розкриттю, які на переконання захисника дають підстави для застосування при призначенні покарання положень ст.69 КК України, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки такі обставини були враховані судом в повній мірі.
З огляду на зазначені обставини та дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів також не вбачає правових підстав для застосування до ОСОБА_8 вимог ст.69 КК України та подальшого пом'якшення покарання, як на цьому акцентує в апеляційній скарзі захисник.
Також, апеляційні вимоги захисника про зміну вироку та застосування до ОСОБА_8 такої правової пільги, передбаченої ст.75 КК України, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з тим, посилання в апеляційній скарзі захисника на порушення судом загальних засад при призначенні покарання, оскільки не було враховано пом'якшуючої покарання обставини - наявність у обвинуваченого психічного захворювання, що в сукупності давало суду підстави призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі є цілком безпідставним, оскільки така підстава не відноситься до пом'якшуючих обставин та не є підставою для призначення покарання із застосування ст.75 КК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що ОСОБА_8 дійсно страждає на хронічне психічне захворювання у формі органічного розладу особистості, однак відповідно до висновка судово психіатричного експерта № 81 від 15.08.2023 року ОСОБА_8 відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря, а також надання психіатричної допомоги засудженим, які страждають на психічні розлади, здійснюється відповідно до Закону України «Про допомогу» тому наявність у обвинуваченого певних захворювань не є перешкодою для реального відбування ним цього покарання та саме по собі не може бути підставою звільнення засудженого від відбування покарання або призначення йому більш м'якого покарання, передбаченого санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому, колегія суддів роз'яснює обвинуваченому, що він не позбавлений можливості звернутися до адміністрації установи виконання покарань з вимогою про надання йому кваліфікованої медичної допомоги щодо наявних у нього захворювань.
Апеляційна скарга захисника не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність висновків місцевого суду щодо правильності призначеного ОСОБА_8 покарання та справедливості обраного йому заходу примусу. При цьому вказані захисником в апеляційній скарзі обставини, що на його думку, суттєво могли пом'якшити покарання, враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, у зв'язку з чим, покарання й було призначено обвинуваченому в мінімальних межах санкції статті закону України про кримінальну відповідальність. Також судом першої інстанції врахована обмежена осудність обвинуваченого.
Разом з цим, посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 06 лютого 2025 року не в повному обсязі було повернуто заставодавцю сплачену суму застави не підлягають розгляду, оскільки зазначена ухвала захисником не була оскаржена. Крім того всі ці питання можуть бути вирішені в порядку виконання вироку, і заставодавець не позбавлений цієї можливості.
Перевіряючи оскаржуваний вирок в межах доводів апеляційної скарги прокурора про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону з тієї підстави, що у вироку не зазначено рішення про включення інформації щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, то такі доводи заслуговують на увагу.
16 січня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи» №409-IX від 19 грудня 2019 року.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, крім інших рішень, рішення про включення інформації про обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Згідно зі ст. 6-1 КВК України Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі злочини знята або погашена в установленому законом порядку.
Інформація про особу вноситься до реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили.
Як убачається з Розділу ІІІ «Порядку формування та ведення Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2018 року № 2023/5, підставою для внесення до Реєстру відомостей про засуджених, осіб, узятих під варту, та суб'єктів пробації є судові рішення, акти про помилування, акти органів та установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації (ч. 1 розділу ІІІ).
Підставою для внесення до ЄРЗСН відомостей про осіб, засуджених за кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, є обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили та містить рішення про включення інформації про обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до ЄРЗСН відповідно до абзацу шістнадцятого пункту 2 частини 4 статті 374 Кримінального процесуального кодексу України (ч. 2 розділу ІІІ).
Підставою для внесення до ЄРЗСН відомостей про засуджених за кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи (в тому числі судимість яких за такі кримінальні правопорушення знята або погашена в установленому законом порядку) до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи» є ухвала суду за місцем проживання такої особи або місцем відбування нею покарання, винесена за клопотанням прокурора (ч. 3 розділу ІІІ).
Таким чином, обов'язок суду ухвалити рішення про включення відповідної інформації до вказаного реєстру прямо передбачений положеннями КПК України, якими визначається зміст вироку суду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Згідно п.4 ч.1 ст.408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_8 01 серпня 2023 року вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КК України, а саме проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, а тому відносно останнього є необхідним, в силу вимог кримінального процесуального закону, прийняття рішення про внесення його даних до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції приходить до переконання про обґрунтованість заявлених прокурором апеляційних вимог в цій частині, а тому вирок суду першої інстанції належить змінити з метою його приведення у відповідність до вимог кримінального процесуального закону.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 - змінити.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України, включити інформацію про ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4