Справа № 1-294/11 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/249/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника заявника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 22 травня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту на майно,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 22 травня 2024 року, винесеною в порядку п.9 перехідних положень КПК України 2012 року, статей 126, 409, 411 КПК України (в редакції 1960 року), суд прийняв рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про зняття арешту на майно.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції послався на відсутність доказів для прийняття рішення про зняття арешту, накладеного постановою б/н від 16 лютого 2010 року слідчого ГУ МВСУ в Харківській області, оскільки до клопотання про зняття арешту долучена лише копія витягу з вироку на 4-х аркушах, та не надано повного тексту; частки права власності на квартиру не виділені; знищення виконавчого провадження Оболонським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо ОСОБА_7 не може бути доказом відсутності інших виконавчих проваджень щодо ОСОБА_7 в інших виконавчих службах.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі представник заявника - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу місцевого суду змінити, скасувати арешт на нерухоме майно - 1/5 частини квартири по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1545732980000, накладений Слідчим управлінням ГУ МВСУ в Харківській області згідно з постановою, серія та номер: б/н, виданий 16 лютого 2010 року та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9615649, 15.03.2010 10:46:40, реєстратор: Восьма харківська державна нотаріальна контора, Харківський міський нотаріальний округ, обтяження № 26009840 із перенесенням запису про реєстрацію обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_8 , Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40946231 від 05.05.2018 08:58:41, обтяжував: Слідче управління ГУ МВСУ в Харківській області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_7 .
В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, так як висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Також зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
В судове засідання засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги захисника не з'явились, про причини неявки суду апеляційної інстанції не повідомили. При цьому, захисником раніше подавалось клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції за його участю, однак захисник не знаходився у мережі.
Враховуючи, що судом вживалися заходи для повідомлення засудженого та його захисника про дату та час розгляду апеляційної скарги захисника, питання про погіршення стану засудженого не порушується, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних доказів.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, відповідно до п. 9 розділу ХІ Перехідні положення діючого КПК України, арешт майна, застосований під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тобто у порядку КПК України 1960 року.
Згідно з вимогами ст.409 КПК України 1960 року, суд, який постановив вирок вирішує питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, якщо суд не вирішив цих питань, та застосування кримінального закону, що має зворотну силу, відповідно до частин 2 і 3 ст.5 КК України.
Вказані питання, як це передбачено ст.411 КПК України, вирішуються судом у судовому засіданні за участю прокурора, з викликом в судове засідання, як правило, засудженого та, за його клопотанням, захисника.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 звернувся до Дзержинського суду з клопотанням про скасування арешту на майно, в якому просив скасувати постанову б/н від 16 лютого 2010 року Слідчого управління ГУ МВСУ в Харківській області та зняти арешт на нерухоме майно - 1/5 частини квартири по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1545732980000, накладений Слідчим управлінням ГУ МВСУ в Харківській області згідно з постановою, серія та номер: б/н, виданий 16.02.2010 року та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9615649, 15.03.2010 10:46:40, реєстратор: Восьма харківська державна нотаріальна контора, Харківський міський нотаріальний округ, обтяження № 26009840 із перенесенням запису про реєстрацію обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_8 , Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40946231 від 05.05.2018 08:58:41, обтяжував: Слідче управління ГУ МВСУ в Харківській області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_7 .
В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2011 року ОСОБА_7 було засуджено за ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією частини належного йому майна. Ухвалами апеляційного суду Харківської області від 5 червня 2012 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 лютого 2013 року вищевказаний вирок залишено без змін.
Також зазначав, що відповідно до інформаційної довідки № 347770242 від 24.09.2023 щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (далі - інформаційна довідка від 24.09.2023), ОСОБА_7 на праві спільної часткової приватної власності належить 1/6 квартири, що складається з трьох кімнат, загальною площею 63.1 кв.м, житловою площею 38.8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1545732980000 (далі - квартира). Водночас, як вбачається з вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2011 року у кримінальній справі № 1-294/11, питання щодо подальшої долі майна, належного ОСОБА_7 , на яке згідно з постановою від 16.10.2010 року було накладено арешт на 1/5 квартири, вирішено не було. Окрім того, згідно з постановою від 16.10.2010 року арешт накладено на частку ОСОБА_7 в квартирі в розмірі більшому, ніж йому належала на час винесення такої постанови та державної реєстрації арешту нерухомого майна.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 22 травня 2024 року, винесеною в порядку п.9 перехідних положень КПК України 2012 року, статей 126, 409, 411 КПК України (в редакції 1960 року), суд прийняв рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про зняття арешту на майно.
Так, переглядаючи оскаржувану ухвалу в межах апеляційних доводів представника заявника - адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів зазначає, що питання про звільнення майна з-під арешту, накладеного за приписами КПК України 1960 року неодноразово розглядалося Верховним Судом, яким висловлювались різні правові позиції стосовно юрисдикції даного питання та порядку його розгляду.
Відповідно до правових висновків, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17; від 24.04.2019 у справі №2-3392/11; від 30.06.2020 у справі №727/2878/19, зазначено, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного у кримінальному проваджені, розпочатого за КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року, залежно від суб'єктного складу учасників цього спору слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Враховуючи вищенаведене, питання щодо скасування арешту майна, який був накладений під час виконання вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2011 року в частині додаткового покарання у виді конфіскації майна, повинно вирішуватись не в порядку п.9 перехідних положень КПК України 2012 року, статей 126, 409, 411 КПК України (в редакції 1960 року), а в порядку цивільного судочинства, оскільки питання його цивільних прав на майно, в тому числі й встановлення належної частки квартири не регулюється нормами кримінального процесуального законодавства.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що клопотання про зняття арешту на майно, яке підлягало конфіскації не могло бути предметом розгляду в порядку вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, оскільки такий арешт накладався не в порядку КПК України, а в порядку Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, з урахуванням наведеного вище, вирішення вимог про скасування арешту майна, в даному випадку, за правилами кримінального судочинства законом не передбачено, а відтак, клопотання задоволенню не піддягає.
Суд першої інстанції не врахувавши вказані обставини та практику Верховного Суду і вдався до оцінки змісту та обґрунтування клопотання, на що колегія суддів звертає увагу.
Разом з цим, враховуючи, що за своєю правовою природою (кінцевим висновком щодо задоволення клопотання) ухвалив правильно рішення, то воно підлягає залишенню без змін.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що заявник не позбавлений можливості звернутись з таким клопотанням в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника заявника - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 22 травня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту на майно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4