Справа № 553/3810/24 Номер провадження 22-ц/814/3229/25Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
20 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дряниця Ю.В., Триголов В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 травня 2025 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманих коштів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд
У жовтні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до суду із зазначеним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь надмірно отримані кошти в розмірі 20 500 грн та судові витрати в розмірі 3 028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/18107/21 по пенсійній справі ОСОБА_1 (94/10281) здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення станом на листопад 2019 року. Внаслідок перерахунку основний розмір пенсії ОСОБА_1 збільшився з 4 261 грн до 11 044,73 грн.
Після приведення розміру пенсії у відповідність до чинного законодавства за період з 01.05.2022 по 31.03.2023 по пенсійній справі виникла переплата пенсії в сумі 20 500 грн.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 03.04.2023 №1600-0203-8/23939 відповідача повідомлено про можливість повернення переплати пенсії в добровільному порядку, проте на даний час кошти від ОСОБА_1 на рахунок позивача не надходили.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 травня 2025 року в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманих коштів відмовлено.
ГУ ПФУ в Полтавській області в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги повторно викладені обставини і доводи позовної заяви та стверджується, що суд у порушення вимог процесуального закону дійшов хибних висновків про те, що у діях відповідача відсутня неправомірна поведінка або надання ним неправдивих документів для призначення або перерахування пенсії.
09 липня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій він прохає відмовити у задоволенні апеляційної скарги та повідомив, що ним до Полтавського окружного адміністративного суду поданий позов до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
27 липня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 , до якої долучена копія рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та виконавчі листи відповідно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/18107/21 по пенсійній справі ОСОБА_1 (94/10281) здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення станом на листопад 2019 року (а.с.8-11, 33-36).
Внаслідок перерахунку основний розмір пенсії ОСОБА_1 збільшився з 4 261 грн до 11 044,73 грн.
Після приведення розміру пенсії відповідно до чинного законодавства за період з 01.05.2022 по 31.03.2023 по пенсійній справі виникла переплата пенсії в сумі 20 500 грн (а.с.12).
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 03.04.2023 №1600-0203-8/23939 ОСОБА_1 повідомлено про можливість повернення переплати пенсії в добровільному порядку (а.с.13).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №440/1434/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01 липня 2021 року доплати до пенсії згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача розміру надмірно виплаченої пенсії за період з травня 2022 року по березень 2023 року.
За ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, то стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15, Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №910/1531/18.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Вказані положення відповідають визначенню пенсії, наведеному у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, згідно якої пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи з судовому порядку.
Отже, стягнення виплаченої надміру суми пенсії можливе за наявності однієї з двох умов: зловживання з боку особи, яка отримує пенсію або подання нею недостовірних даних. Вищевказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У позовній заяві ГУ ПФУ у Полтавській обласні не навело обставин, підтверджених належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, про те, що виплата пенсії відповідачу у більшому розмірі стала наслідком його неправомірних дій, зокрема подання ним недостовірних даних (відомостей) органу ПФ України.
З урахуванням викладеного слід визнати правильним висновок суду першої інстанції про те, що нарахування пенсії ОСОБА_1 в період 01.05.2022 по 31.03.2023 проводилося на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та за відсутності недобросовісної поведінки зі сторони відповідача.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.
В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду безпосередньо протягом тридцяти з дати виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді Ю.В. Дряниця
В.М. Триголов