Житомирський апеляційний суд
Справа №279/2009/25 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.
Категорія 76 Доповідач Павицька Т. М.
20 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Григорусь Н.Й.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №279/2009/25 за позовом ОСОБА_1 до Коростенського міського ліцею №8 Відділу освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. в м. Коростень Житомирської області,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- скасувати наказ №74 від 30.08.2024 по КМЛ №8 в частині незаконного розподілу уроків фізкультури для учнів 10 класу;
- зобов'язати Коростенський міський ліцей №8 Відділу освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради здійснити перерахунок заробітної плати за вересень 2024 року у зв'язку з порушенням розподілу 10 класу на групи з вини директора КМЛ №8 Бондар Л.М.
В обґрунтування позову зазначав, що він працює вчителем фізичної культури Коростенського міського ліцею №8 Житомирської області відділу освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради. Вказує, що 16.09.2024 він звернувся до директора КМЛ №8 із заявою щодо незаконного розподілу учнів 10 класу у відповідності до наказу Міністерства освіти і науки України №2128 від 20.02.2002, в якому зазначено, що в 10 класі має бути три уроки фізичної культури на неділю і тому уроки мають проводитись одноразово у двох групах (хлопці, дівчата) вчителями, що викладають фізичну культуру в КМЛ №8 у 5-11 класах. Зазначає, що такий розподіл 10 класу відбувся у 2024-2025 навчальному році. Стверджує, що ігноруючи вимоги зазначеного вище наказу, в інтересах невідомих йому третіх осіб, директор КМЛ №8 ОСОБА_2 розділила уроки фізичної культури у 10 класі на два предмети: фізична культура та інформатика, і тому у вересні місяці 2024 року було проведено не три уроки фізичної культури, а шість, у свою чергу він був позбавлений законного права на проведення уроків фізичної культури в одній із двох груп (хлопчики, дівчатка). Такий розподіл не дає можливості виконувати навчальну програму предмету фізичної культури з волейболу, баскетболу, і до того ж принижує його ділову репутацію. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що у відповідності до ЗУ «Про фізкультуру і спорт» в класі максимально може проводитись три уроки фізичної культури на тиждень, хоча за бажанням закладів освіти, кількість уроків може бути збільшена до п'яти. Зазначає, що суд першої інстанції помилково зазначив, що відбувся розподіл на дві групи, оскільки фактично відбувся розподіл уроку фізкультури на два предмети: фізкультура та інформатика, і саме тому у 10 класі у вересні 2024 року було проведено не 3 уроки фізичної культури, а 6 уроків фізичної культури. Вказує, що зміст оскаржуваного рішення не містить правового обґрунтування обставин справи. Зазначає, що йому було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судового засідання з викликом сторін. Стверджує, що судом першої інстанції незаконно було відмовлено у приєднанні доказів щодо предмета доказування, а саме: ЗУ «Про фізкультуру і спорт», постанову КМУ №1021 від 30.08.2024. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
12 серпня 2025 року на адресу суду від директора Коростенського міського ліцею №8 Житомирської області Бондар Л.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що наказом №128 не передбачено, що в двох групах (окремо хлопчики та дівчата) повинні викладати різні вчителі, а також не передбачено, що урок фізичної культури повинен одночасно проводитись у групи дівчаток та у групи хлопчиків. Урок фізичної культури не поділений на два предмети, а поділений на дві групи при вивченні одного предмета - фізичної культури. Звертає увагу на те, що вчитель ОСОБА_1 має повне тижневе навантаження. Вказує, що протягом вересня 2024 року вчитель ОСОБА_1 фізичної культури у 10 класі не викладав, а тому підстав для перерахунку заробітної плати за вересень 2024 року немає.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 працює вчителем фізичної культури Коростенського міського ліцею №8 Житомирської області.
16 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до директора КМЛ №8 із заявою щодо незаконного розподілу учнів 10 класу у відповідності до наказу Міністерства освіти і науки України №128 від 20.02.2002, в якому зазначено, що в 10 класі має бути три уроки фізичної культури на тиждень і тому уроки мають проводитись одноразово у двох групах (хлопці, дівчата) вчителями, що викладають фізичну культуру в КМЛ №8 у 5-11 класах.
На вказану вище заяву директором КМЛ №8 Бондар Л., ОСОБА_1 надано відповідь, у якій зазначено, що відповідно до педагогічного навантаження, вчитель фізкультури ОСОБА_3 викладає у двох групах (окремо у дівчаток та хлопчиків по три години щотижнево), що передбачено у розкладі уроків 10 класу на 2024-2025 навчальний рік, що загалом становить 6 годин. Відповідно до Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №2205 від 25.09.2020, розклад занять має забезпечувати послідовність проведення навчальних занять, не допускається встановлення тривалих перерв (більше ніж 30 хвилин) між навчальними заняттями, тому під час уроку, що розпочинається у п'ятницю о 10:40 група дівчаток займається на уроці фізичної культури, а група хлопчиків вивчає інформатику, потім на наступному уроці (11:40) група дівчаток вивчає інформатику, а група хлопчиків займається на уроці фізичної культури. Зазначено, що відповідно до наказу закладу освіти №102-к від 30.09.2024 у навантажені ОСОБА_1 відбулися зміни у розкладі уроків 10 класу, оскільки йому передано викладання фізичної культури в одній групі (дівчат).
Відповідно до наказу Коростенського міського ліцею №8 Житомирської області №74-к від 30.08.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження та затвердження тарифікації на 2024-2025 н.р.» ОСОБА_1 має повне тижневе навантаження, а саме: 18 годин фізичної культури в 5-9 класах; 2 години уроків з учнями спецгрупи 5-9 класів; 2 години гурткової роботи з предмета; 0,5 годин фізичної культури, індивідуальне навчання (педагогічний патронаж) у 9-А класі. Години фізичної культури в 10 класі не передбачені за вказаним наказом.
Відповідно до наказів Коростенського міського ліцею №8 Житомирської області №85-ОД та №86-ОД від 30.08.2024 «Про організацію індивідуальної форми навчання (екстернат) для здобувачів освіти 10 класу» і наказу №76-к від 30.08.2024 «Про поділ класів на групи» кількість учнів у 10 класі становить 35 учнів, з яких 30 учнів - навчаються за змішаною формою (очне навчання, використання технологій дистанційного навчання) та 5 учнів навчаються за індивідуальною формою навчання (екстернат, сімейна форма навчання).
Згідно наказу №76-к «Про поділ класів на групи» від 30.08.2024 учні 10 класу Коростенського міського ліцею №8 відповідно до наказу МОН України №128 поділено на дві групи: окремо хлопці та дівчата, що підтверджується списком учнів 10 класу для вивчення фізичної культури.
Також встановлено, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 травня 2025 року у справі №279/7139/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, третя особа - Коростенський міський ліцей №8 відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради про зобов'язання вчинити дії, а саме здійснити перерахунок заробітної плати за вересень 2024 року відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, справа №279/7139/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 травня 2025 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що під час формування мережі на 2024-2025 навчальний рік у Коростенському міському ліцеї №8 за змішаною формою навчання, було дотримано вимоги Закону України «Про повну загальну середню освіту», підстав для відкриття двох 10-х класів при формуванні мережі на 2024-2025 навчальний рік не було. Крім того, розподілу 10 класу на два предмета не було; ОСОБА_1 має повне тижневе навантаження, а саме: 18 годин фізичної культури в 5-9 класах; 2 години уроків з учнями спецгрупи 5-9 класів; 2 години гурткової роботи з предмета; 0,5 годин фізичної культури, індивідуальне навчання (педагогічний патронаж) у 9-А класі, години фізичної культури в 10 класі не передбачені у навантаженні ОСОБА_1 . Оскільки вимога про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати є похідною, то вона судом першої інстанції залишена без задоволення.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (ст. 141 КЗпП України).
Зміст позовної заяви ОСОБА_1 фактично зводиться до того, що у вересні 2024 року він був позбавлений права на проведення уроків фізкультури в одній із двох груп 10 класу, оскільки уроки фізкультури у 10 класі поділені на два предмети: фізична культура та інформатика, відтак замість шести уроків які мали бути проведені, проведено лише три уроки, що призвело до зменшення його заробітної плати.
Згідно з ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (ст. 22 Закону України «Про оплату праці»).
У статті 29 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці вбік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Статтею 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що педагогічна діяльність вчителя включає:
1) діяльність у межах його педагогічного навантаження, норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень;
2) окремі види педагогічної діяльності, за які встановлюються доплати у співвідношенні до тарифної ставки;
3) інші види педагогічної (навчальної, виховної, методичної, організаційної) діяльності, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства, трудовим договором та/або посадовою інструкцією.
Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу освіти обсягом менше норми, передбаченої цією статтею, встановлюється за його письмовою згодою.
За інші види педагогічної діяльності законодавством, засновником та/або закладом освіти можуть встановлюватися доплати.
Зменшення педагогічного навантаження є наслідком зміни режиму роботи вчителя, і як наслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров'я яких дозволяють виконувати професійні обов'язки.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що кількість учнів у класі (наповнюваність класу) державного, комунального закладу освіти не може становити менше 5 учнів та більше 30 учнів, які здобувають базову чи профільну середню освіту.
Відповідно до пункту 2-1 розділу X Закону України «Про повну загальну середню освіту» під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», зупиняється дія положень частин другої та п'ятої статті 12 цього Закону щодо максимальної кількості учнів у класі (наповнюваності класу) державного, комунального закладу освіти, крім здобуття освіти за очною (денною) або вечірньою формою.
Відповідно до додатку 2 до наказу МОН України №128 від 20.02.2002 «Про затвердження нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів», при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах для посилення індивідуальної роботи з учнями запроваджується поділ класів на групи при проведенні уроків з основ здоров'я та фізичної культури у 10-12 класах (окремо хлопці та дівчата) при кількості учнів у класі більше 27, але не менша 8 учнів у групі.
Матеріалами справи підтверджено, що кількість учнів у 10 класі Коростенського міського ліцею №8 становить 35 учнів, з яких 30 учнів - навчаються за змішаною формою (очне навчання, використання технологій дистанційного навчання) та 5 учнів навчаються за індивідуальною формою навчання (екстернат, сімейна форма навчання).
Також, учнів 10 класу Коростенського міського ліцею №8 на уроках фізичної культури поділені на дві групи: окремо хлопці та дівчата.
У свою чергу, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що у 10 класі Коростенського міського ліцею №8 предмет фізична культура розподілений на два предмети.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що під час формування мережі на 2024-2025 навчальний рік у Коростенському міському ліцеї №8 за змішаною формою навчання, було дотримано вимоги Закону України «Про повну загальну середню освіту».
Відповідно до наказу Коростенського міського ліцею №8 Житомирської області №74-к від 30.08.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження та затвердження тарифікації на 2024-2025 н.р.» ОСОБА_1 має повне тижневе навантаження, а саме: 18 годин фізичної культури в 5-9 класах; 2 години уроків з учнями спецгрупи 5-9 класів; 2 години гурткової роботи з предмета; 0,5 годин фізичної культури, індивідуальне навчання (педагогічний патронаж) у 9-А класі. Години фізичної культури в 10 класі не передбачені за вказаним наказом.
ОСОБА_1 жодних зауважень до вказаного вище наказу Коростенського міського ліцею №74-к від 30.08.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження та затвердження тарифікації на 2024-2025 н.р.» не подавав, відтак повністю погодився з ним.
Будь-яких доказів того, що наказ Коростенського міського ліцею №74-к від 30.08.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження та затвердження тарифікації на 2024-2025 н.р.» прийнятий у порушення вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту» ОСОБА_1 не надано.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».
У даній справі, ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав наказом Коростенського міського ліцею №74-к від 30.08.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження та затвердження тарифікації на 2024-2025 н.р.».
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву міститься інформація, яка не спростована позивачем про те, що відповідно до наказу Коростенського міського ліцею №8 Житомирської області №102-к від 30.09.2024 «Про внесення змін до тарифікації педагогічних працівників», з 01.10.2024 у вчителя ОСОБА_1 збільшилося педагогічне навантаження, а саме: викладання фізичної культури в одній групі (дівчат), що відображено у розкладі уроків 10 класу: вівторок - 09.45 група дівчат з використанням технологій дистанційного навчання; четвер - 14.10 група дівчат з використанням технологій дистанційного навчання; п'ятниця - 10.40 група дівчат - очне.
Відтак, у ОСОБА_1 збільшилося педагогічне навантаження на 3 години в тиждень.
Разом з тим, збільшення педагогічного навантаження у ОСОБА_1 на підставі наказу Коростенського міського ліцею №8 Житомирської області №102-к від 30.09.2024 «Про внесення змін до тарифікації педагогічних працівників» не є підставою для скасування наказу №74-к від 30.08.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження та затвердження тарифікації на 2024-2025 н.р.».
Крім того, викладання уроків фізичної культури в одній групі (дівчат) в 10 класі не тягне за собою автоматичного викладання фізичної культури в іншій групі (хлопців).
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що протягом вересня 2024 року він викладав уроки фізичної культури в 10 класі та за вказаний період йому не виплачена заробітна плата.
Відтак, оскільки позовна вимога про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати за вересень 2024 року є похідною від позовної вимоги про скасування наказу, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у її задоволенні.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 травня 2025 року у справі №279/7139/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, третя особа - Коростенський міський ліцей №8 відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради про зобов'язання вчинити дії, а саме здійснити перерахунок заробітної плати за вересень 2024 року відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, справа №279/7139/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 травня 2025 року залишено без змін.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема, зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/14 (провадження №12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У справі №279/7139/24 предметом спору було здійснення перерахунку заробітної плати за вересень 2024 року. Підставою позову ОСОБА_1 визначив незаконний розподіл уроку фізкультури у десятому класі на два предмети: фізична культура та інформатика, який відбувався згідно наказу №74 по КМЛ №8 від 30.08.2024, де він втратив заробіток за вересень 2024 року з вини директора.
У даній справі №279/2009/25, предметом спору є наказ №74 від 30.08.2024 по КМЛ №8 в частині незаконного розподілу уроків фізкультури для учнів 10 класу та зобов'язання Коростенського міського ліцею №8 Відділу освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради здійснити перерахунок заробітної плати за вересень 2024 року у зв'язку з порушенням розподілу 10 класу на групи з вини директора КМЛ №8 Бондар Л.М. Підставою позову ОСОБА_1 також визначив незаконний розподіл уроку фізичної культури у десятому класі на два предмети: фізична культура та інформатика.
Отже, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 травня 2025 року у справі №279/7139/24, яке залишене в силі постановою Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2025 року в частині зобов'язання Коростенського міського ліцею №8 Відділу освіти Виконавчого комітету Коростенської міської ради здійснити перерахунок заробітної плати за вересень 2024 року є приюдиційним щодо правовідносин, які склалися у даній справі у вказаній частині.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін є безпідставними, оскільки частина 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України встановлює, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відтак враховуючи предмет спору, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться в ній є власним трактуванням норм законодавства, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується колегія суддів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді