Справа № 164/3319/24 Головуючий у 1 інстанції: Невар О. В.
Провадження № 22-ц/802/935/25 Доповідач: Осіпук В. В.
09 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 05 червня 2025 року,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом.
Покликався на те, що вони з відповідачем ОСОБА_2 з 16 серпня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 08 листопада 2019 року. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого він на підставі судового наказу, виданого Маневицьким районним судом Волинської області 20 січня 2020 року, на користь відповідача сплачує аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 27 листопада 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
Позивач також вказував, що з часу видачі зазначеного судового наказу його матеріальний та сімейний стан змінилися, він вдруге одружився, його дружина є особою з інвалідністю з дитинства (ІІ група) і у них народилось двоє дітей, які перебувають на його утриманні.
Крім того зазначав, що на даний час він не працевлаштований та допомогу по безробіттю не отримує.
Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просив суд зменшити встановлений судовим наказом розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і стягувати з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 05 червня 2025 року позов задоволено.
Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 .
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, та до досягнення ним повноліття.
Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 згідно судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 20 січня 2020 року у справі № 164/1996/19.
Додатковим рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 05 серпня 2025 року вищевказане рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць було допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, прийнятим судом без повного з'ясування всіх обставин справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, під час ухвалення оскаржуваного рішення, не було надано належну правову оцінку встановленим обставинам справи та не враховано рівності обов'язку обох батьків щодо утримання своєї дитини, інтереси якої превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Від відповідача та її представника на адресу апеляційного суду надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.
Колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сімейний та матеріальний стан позивача ОСОБА_1 з часу винесення судового наказу про стягнення аліментів на дитину змінився, а тому розмір аліментів - 1/6 частки від суми його офіційного доходу як платника на місяць відповідатиме критеріям розумності та пропорційності, не буде надмірним тягарем для останнього та забезпечуватиме належний рівень життя неповнолітньої дитини, достатній для її фізичного, інтелектуального і соціального розвитку.
Такий висновок суду є правильним.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 08 листопада 2019 року шлюб між сторонами було розірвано (а. с. 5).
Також встановлено, що судовим наказом Маневицького районного суду Волинської області від 20 січня 2020 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 було вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь останньої аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 27 листопада 2019 року та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 49).
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру присуджених аліментів ОСОБА_1 вказував, що його матеріальний та сімейний стан змінилися, він одружився, у новому шлюбі народились двоє малолітніх дітей: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , збільшилась кількість членів сім'ї, які перебувають на його утриманні. Крім того, його дружина ОСОБА_8 є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, яка потребує догляду, а тому він з 11 червня 2020 року звільнився з роботи. За таких обставин, він не в змозі сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина від попереднього шлюбу на користь відповідача ОСОБА_2 у визначеному судовим наказом розмірі, що становить 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу).
Зазначені позивачем обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме копіями: свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25 квітня 2020 року, свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 14 січня 2022 року та серії НОМЕР_3 від 05 березня 2022 року, посвідчення серії НОМЕР_4 , довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 682034 від 14 серпня 2019 року, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 301-1774 від 29 листопада 2024 року, трудової книжки серії НОМЕР_5 від 01 квітня 2015 року, довідки Ковельської філії Волинського ОЦЗ № Е035325/12/2024/0002 від 26 грудня 2024 року, довідок форми ОК-5 та форми ОК-7 від 17 листопада 2024 року, довідки управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської райдержадміністрації № 412 від 29 квітня 2025 року, довідки Маневицького управління Камінь-Каширської філії Волинського обласного центру зайнятості № 853/17.4.2/25 від 24 квітня 2025 року, довідки форми ОК-5 від 29 квітня 2025 року.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із частинами 2, 3 статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частини 7, 8 статті 7 СК України).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (частина 2 статті 141 СК України).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Як передбачено частинами 1-3 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини 1, 2 статті 182 СК України).
Згідно із частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23, 17 своєї постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 СК України.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог передбачених статтею 161 ЦПК України (стаття 160 ЦПК України).
За положеннями пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов?язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Таким чином, при видачі судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітню дитину судом не враховуються обставини, які на підставі статті 182 СК України враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
Обґрунтовуючи вимоги про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина від першого шлюбу, позивач ОСОБА_1 зазначав, що протягом часу з дня видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів його сімейний та матеріальний стан змінилися, у зв'язку з народженням двох дітей в іншому шлюбу та збільшення членів сім'ї, які перебувають на його утриманні, звільнення його з роботи через необхідність догляду за дітьми та дружиною, яка є особою з інвалідністю.
На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду належні та допустимі письмові докази, яким була дана правова оцінка місцевим судом під час прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, встановивши наведені обставини справи, дійшов правильного висновку про необхідність зменшення розміру стягуваних з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 1/4 частки на 1/6 частку від заробітку (доходу) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Отже, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Доводи, наведені представником відповідача в апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не впливають на законність оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 05 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді