Справа № 204/6444/25
Провадження № 2/204/3365/25 р.
01 вересня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
У червні 2025 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що в шлюбі у них народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24 лютого 2025 року рішенням суду шлюб між сторонами було розірвано. Дитина проживає разом з позивачкою. Відповідач ухиляється від утримання своєї дитини. Позивачка своїми силами намагається утримувати дитину та самостійно несе додаткові витрати.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, раніше представником надано заяву відповідно до якої свій позов про стягнення аліментів підтримано в повному обсязі. Справу просить розглянути без їх участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідач доводиться батьком малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір'ю, позивачкою у даній справі, та знаходиться на її утриманні.
Добровільно матеріальну допомогу на утримання своїх малолітніх дітей відповідач не надає, а доказів зворотного, в порядку § 1 Глави 5 Розділу 1 чинного ЦПК України, суду не представлено.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, утримання відповідачем своєї дитини є не його правом, а його обов'язком, у зв'язку з чим, з відповідача слід стягнути аліменти в судовому порядку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також положеннями ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Так, статтею 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Позивачка просить суд визначити аліменти на малолітню дитину в частині від заробітку відповідача в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (щодо кожної дитини), а судом, під час розгляду даної справи, не було встановлено обставин, за яких відповідач не може надавати матеріальну допомогу (сплачувати аліменти) своїм малолітнім дітям саме в такому розмірі, який (розмір) буде достатнім для його утримання і сприятиме нормальній життєдіяльності дитини, та гарантуватиме їй належний рівень життя, що повністю узгоджується з положеннями статті 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року.
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тому, суд прийшов до висновку, що розмір аліментів на утримання малолітньої дитини слід встановити з урахуванням того, що він (розмір) не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Позивачка звернулася до суду з даним позовом 19 червня 2025 року.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням положень ст. 182 СК України, суд вважає можливим встановити розмір аліментів на малолітню дитину в частині від заробітку відповідача і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття починаючи з дати подання позовної заяви 19 червня 2025 року.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, відповідно до ч. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
З урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей в межах суми платежу за один місяць.
Крім того, в порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнено в дохід держави судовий збір по справі в сумі 1211 грн. 20 коп. (ч. ч. 1-2 ст. 4, ст. 6 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом), оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 180-182, 183, 191 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття починаючи з дати подання позовної заяви 19 червня 2025 року.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення про стягнення аліментів до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Суддя В.В. Самсонова