03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 759/13234/18 Головуючий у суді першої інстанції - Ключник А.С.
Номер провадження № 22-ц/824/14868/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ключника А.С., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ, -
У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що в період з 06 листопада 1999 року до 07 листопада 2018 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 .
У цей період сторони набули майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ Е 280», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за відповідачем 07 жовтня 2010 року; автомобіль марки «LEXUS LX 570», 2011 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за відповідачем 09 березня 2013 року; 28 земельних ділянок із яких 18 земельних ділянок площею по 0,1200 га кожна, що розташовані в адміністративних межах Новогребельської сільської ради Бородянського району Київської області з кадастровими номерами: 3221086800:04:001:0114; 3221086800:04:001:0115; 3221086800:04:001:0116; 3221086800:04:001:0117; 3221086800:04:001:0118; 3221086800:04:001:0120; 3221086800:04:001:0121; 3221086800:04:001:0122; 3221086800:04:001:0123; 3221086800:04:001:0124; 3221086800:04:001:0125; 3221086800:04:001:0126; 3221086800:04:001:0127; 3221086800:04:001:0128; 3221086800:04:001:0129; 3221086800:04:001:0130; 3221086800:04:001:0131; 3221087500:03:001:0223, одна земельна ділянка площею 0,08 га з кадастровим номером 3221086800:04:001:0146; 7 земельних ділянок площею по 0.1200 га кожна, що розташовані в адміністративних межах Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області з кадастровими номерами : 3221087500:03:001:0221; 3221087500:03:001:0222; 3221087500:03:001:0225; 3221087500:03:001:0226; 3221087500:03:001:0227; 3221087500:03:001:0228; 3221087500:03:001:0229 та дві земельних ділянок, які розташовані в АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із кадастровим номером 3222482000:05:009:0120 площею 0,1501 га. по АДРЕСА_3 та із кадастровим номером 3222482000:05:009:0285 площею 0.1315 га по АДРЕСА_4 .
Просила суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею ОСОБА_3 право власності на: частину квартири АДРЕСА_1 ; 12 земельних ділянок із кадастровим номером 3221086800:04:001:0146; 3221086800:04:001:0114; 3221086800:04:001:0115; 3221086800:04:001:0116; 3221086800:04:001:0117; 3221086800:04:001:0118; 3221086800:04:001:0120; 3221086800:04:001:0121; 3221086800:04:001:0122; 3221086800:04:001:0123; 3221086800:04:001:0124; 3221086800:04:001:0125.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на: частину квартири АДРЕСА_5 земельних ділянок із кадастровими номером 3222482000:05:009:0120; 3222482000:05:009:0285; 3221086800:04:001:0126; 3221086800:04:001:0127; 3221086800:04:001:0128; 3221086800:04:001:0129; 3221086800:04:001:0130; 3221086800:04:001:0131; 3221087500:03:001:0221; 3221087500:03:001:0222; 3221087500:03:001:0223; 3221087500:03:001:0225; 3221087500:03:001:0226; 3221087500:03:001:0227; 3221087500:03:001:0228; 3221087500:03:001:0229.
Стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти в якості компенсації за продані автомобілі у 907 150 грн. Судові витрати по справі просила покласти на відповідача у справі.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що в період з 06 листопада 1999 року до 07 листопада 2018 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 .
У цей період сторони набули майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ Е 280», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за відповідачем 07 жовтня 2010 року; автомобіль марки «LEXUS LX 570», 2011 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за відповідачем 09 березня 2013 року; 28 земельних ділянок.
Крім того зазначила, що автомобілі відповідачем у справі були відчужені без її згоди після фактичного припинення у жовтні 2017 року сторонами подружніх відносин, зокрема транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ Е 280», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , 13 грудня 2017 року зареєстровано за ОСОБА_6 , а транспортний засіб «LEXUS LX 570», 2011 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_3 , 28 липня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_7 , що підтверджується листом Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (далі - РСЦ МВС в м. Києві) від 30 липня 2019 року.
Позивачка стверджувала, що відчуження та перереєстрація вказаних транспортних засобів відбулась без її згоди, а тому вартість таких транспортних засобів повинна враховуватись під час поділу майна подружжя.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року скасовано. Справу № 759/13234/18 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ задоволено частково.
В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано за ОСОБА_3 право власності на:
земельну ділянку із кадастровим номером 3222482000:05:009:0285, площею 0,1315 га, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 79104032224, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
визнано за ОСОБА_1 право власності на:
земельну ділянку із кадастровим номером 3222482000:05:009:0120, площею 0,1501 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 76810732224, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 858 717 (вісімсот п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 28 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 135,85 грн.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При повторному розгляді судом першої інстанції вказаної справи представником позивачки ОСОБА_3 , адвокатом Титикало Р.С. подано заяву 26 грудня 2024 року про збільшення позовних вимог відповідно до яких він просив суд крім заявлених вимог про стягнення вартості частин проданих відповідачем автомобілів стягнути також і інфляційну складову за період із 01 травня 2020 року по 31 жовтня 2024 року стягнути 1 037 937,39 грн інфляційних втрат.
Оскаржуваним у даній справі рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року позов ОСОБА_3 - задоволено частково.
В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано за ОСОБА_3 право власності на: земельну ділянку із кадастровим номером 3222482000:05:009:0285, площею 0,1315 га, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 79104032224, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та на квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на: земельну ділянку із кадастровим номером 3222482000:05:009:0120, площею 0,1501 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 76810732224, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та на квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1 377 713,02 грн - (різницю вартості земельних ділянок та вартості автомобілів, з урахуванням інфляційних втрат).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 135,85 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 377 713,02 грн (різниця вартості земельних ділянок та вартості 1/2 частки транспортних засобів марки «MERSEDES-BENZ E 280», рік випуску 2007, колір чорний, номер кузова НОМЕР_5 та марки «LEXUS LX 570», рік випуску 2011, колір чорний, номер кузова НОМЕР_3 , з урахуванням інфляційних втрат), та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги та відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що автомобілі, які були зареєстровані на його ім'я, були відчужені ним за згодою ОСОБА_3 , а кошти було використано в інтересах сім'ї.
З огляду на ціну спірного питання, дана справа в оспорюваній частині має велике значення для відповідача, оскільки стягнення судом грошової компенсації за вказані автомобілі ставить останнього у скрутне становище.
Сторона відповідача зазначає, що у визначенні моменту припинення шлюбних відносин суд першої інстанції посилався на рішення Святошинського районного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 759/6802/18 про розірвання шлюбу між сторонами, у якому зазначено, що шлюбні відносини сторін припинились з жовтня 2017 року.
Проте зі змісту рішення Святошинського районного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 759/6802/18, судом було визначено момент припинення шлюбних відносин - з жовтня 2017 року виключно з пояснень самої позивачки ОСОБА_3 . Жодних доказів при цьому суд не досліджував.
На підставі вказаного вважає, що рішення у вищевказаній справі не має преюдиційного значення для даної справи, тому висновки суду першої інстанції про те, що вказані транспортні засоби були набуті у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , тому, ОСОБА_3 має право на отримання грошової компенсації вартості 1/2 частки вказаних транспортних засобів не відповідає дійсності.
Районний суд також безпідставно послався на лист Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 25 листопада 2019 року № 31/26-806аз, відповідно до якого при перереєстрації транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ» та транспортного засобу «LEXUS LX 570» згода від позивачки була відсутня, оскільки при перереєстрації транспортних засобів сервісними центрами MBC не вимагається письмова згода іншого подружжя.
16 вересня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - Титикало Р.С., відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що матеріалами справи підтверджено, що спірні два автомобілі були продані відповідачем в грудні 2017 року, а як встановлено рішенням Святошинського районного суду від 07 листопада 2018 року (справа № 759/6802/18), фактичні шлюбні відносини сторін припинились з жовтня 2017 року. Відповідачем вказане рішення не оскаржувалося.
Наголошує, що спірні автомобілі відповідачем були відчужені його матері.
В матеріалах справи наявний лист Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 25 листопада 2019 року № 31/26-806аз, згідно якого при перереєстрації транспортного засобу марки MERSEDES- BENZ та транспортного засобу LEXUS LX 570 згода від позивача відсутня.
Вважає, що сторона відповідача у апеляційній скарзі фактично намагається переоцінити всі докази, зазначивши лише про те, що рішення Святошинського районного суду від 07 листопада 2018 року не має преюдиційного значення для даної справи.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог із мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник ОСОБА_3 - Титикало Р.С. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, оскільки доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_9 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 листопада 1999 року.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 розірвано.
У період перебування сторін у шлюбі за відповідачем ОСОБА_1 було оформлено право власності на майно, а саме:
квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно з відповіддю Київського міського бюро технічної інвентаризації зареєстрована за позивачем на підставі свідоцтва про право власності від 08 лютого 2010 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення м. Києва;
автомобіль марки «MERSEDES-BENZ Е 280», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за відповідачем 07 жовтня 2010 року;
автомобіль марки «LEXUS LX 570», 2011 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за відповідачем 09 березня 2013 року;
земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221086800:04:001:0114, 3221086800:04:001:0115, 3221086800:04:001:0116, 3221086800:04:001:0117, 3221086800:04:001:0118, 3221086800:04:001:0120, 3221086800:04:001:0121, 3221086800:04:001:0122, 3221086800:04:001:0123, 3221086800:04:001:0124, 3221086800:04:001:0125, 3221086800:04:001:0126, 3221086800:04:001:0127, 3221086800:04:001:0128, 3221086800:04:001:0129, 3221086800:04:001:0130, 3221086800:04:001:0131, 3221087500:03:001:0221, 3221087500:03:001:0222, 3221087500:03:001:0223, 3221087500:03:001:0225, 3221087500:03:001:0226, 3221087500:03:001:0227, 3221087500:03:001:0228, 3221087500:03:001:0229, 3222482000:05:009:0120.
За позивачем ОСОБА_9 у період перебування сторін у шлюбі було оформлено право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222482000:05:009:0285 та 3221086800:04:001:0146.
Транспортні засоби марки «MERSEDES-BENZ Е 280», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , та марки «LEXUS LX 570», 2011 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_3 , відчужено ОСОБА_1 у грудні 2017 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 за час судового провадження даної справи було відчужено на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Святошинського районного суду м.Києва від 11 грудня 2020 року. Також, ОСОБА_3 були відчужені на користь ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221086800:04:001:0114, 3221086800:04:001:0118, 3221086800:04:001:0120, 3221086800:04:001:0121; 3221086800:04:001:0122, та на користь ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221086800:04:001:0115, 3221086800:04:001:0116, 3221086800:04:001:0117, 3221086800:04:001:0123, 3221086800:04:001:0124, 3221086800:04:001:0125, які, як встановлено вище, належали ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2024 року у справі №759/5195/24, визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_6 від 04 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар Іриною Олександрівною, зареєстрований в реєстрі за № 181.
Витребувано квартиру АДРЕСА_6 від ОСОБА_4 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 , за яким до її відчуження було зареєстровано право власності на дану квартиру, та ОСОБА_3 .
Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловар Ірини Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56467285 від 04 лютого 2021 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 .
Стягнуто з кожного з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 11 314 (одинадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 00 коп. (том 6, а.с. 66-76).
За встановлених у даній справі обставин, предметом поділу спільного майна подружжя в рамках даного спору є: квартира АДРЕСА_7 земельні ділянки: з кадастровим номером 3222482000:05:009:0285, площею 0,1315 га., реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 79104032224, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та із кадастровим номером 3222482000:05:009:0120, площею 0,1501 га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 76810732224, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також транспортний засіб марки «MERSEDES-BENZ» НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_1 та транспортний засіб марки «LEXUS LX 570», номер кузова НОМЕР_3 .
Згідно листа Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 25 листопада 2019 року №31/26-806аз, при перереєстрації транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ» та транспортного засобу «LEXUS LX 570» згода від позивачки ОСОБА_3 була відсутня.
Згідно висновку експертного дослідження (т.2 а.с.48-62) ринкова вартість транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ» Е280, 2007 р.в., колір чорний, кузов НОМЕР_1 становить 269800,31 грн., а транспортного засобу «LEXUS LX 570», рік випуску 2011, колір чорний, кузов НОМЕР_3 - 1 350 134,34 грн., відповідно, суми вартості становить 809 967, 28 грн.
Загальна вартість обох автомобілів становила: 1 619 934,65 грн станом на 30 квітня 2020 року. Інфляційні нарахування з 01 травня 2020 року - 31 жовтня 2024 року складають разом 1 037 937,39 грн.
Згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення оціночно-будівельного та оціночно-земельного дослідження № 890/04-2020 від 08.04.2020 року дійсна ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:009:0120, площею 0,1501 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 76810732224, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , становить 716 600 грн.
Дійсна ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:009:0285, площею 0,1315 га, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 79104032224, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , становить 814 100 грн. (т. 2 а.с. 7-31).
Вирішуючи вищевказаний позов та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із принципу рівності сторін при поділі майна та можливості реального поділу майна з виділенням кожному із подружжя окремих видів (об'єктів) майна дійшов висновку про поділ спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 шляхом визнання за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:009:0285, площею 0,1315 га, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна 79104032224, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222482000:05:009:0120, площею 0,1501 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 76810732224, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та враховуючи вартість спірного майна при поділі вказаних земельних ділянок, вважав за необхідне стягнути з різницю вартості цих земельних ділянок у розмірі.
Також суд визнав законними та обґрунтованими вимоги позивачки про поділ квартири АДРЕСА_1 , шляхом визнання за кожною із сторін по 1\2 частини вище вказаної квартири, у зв'язку з відсутністю технічної можливості її поділу в натурі.
Крім того, з урахуванням вартості 1/2 автомобілів, а також з урахуванням інфляційних втрат суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивачки про стягнення із відповідача на її користь половини вартості проданих без її згоди автомобілів із врахуванням інфляційних втрат у загальному розмірі 1 377 713,02 грн.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідає з огляду на наступне.
Судове рішення оскаржується лише в частині стягнення грошових коштів, а саме різниці вартості земельних ділянок та вартості 1/2 частки транспортних засобів. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю (частина сьома статті 57 СК України).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19.
Отже, для подружжя передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.
Той з подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних, достовірних та допустимих доказів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Так із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_9 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 листопада 1999 року.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 розірвано.
У період перебування сторін у шлюбі за відповідачем ОСОБА_1 було оформлено право власності на майно, а саме:
квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно з відповіддю Київського міського бюро технічної інвентаризації зареєстрована за позивачем на підставі свідоцтва про право власності від 08 лютого 2010 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення м. Києва;
автомобіль марки «MERSEDES-BENZ Е 280», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за відповідачем 07 жовтня 2010 року;
автомобіль марки «LEXUS LX 570», 2011 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за відповідачем 09 березня 2013 року;
земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221086800:04:001:0114, 3221086800:04:001:0115, 3221086800:04:001:0116, 3221086800:04:001:0117, 3221086800:04:001:0118, 3221086800:04:001:0120, 3221086800:04:001:0121, 3221086800:04:001:0122, 3221086800:04:001:0123, 3221086800:04:001:0124, 3221086800:04:001:0125, 3221086800:04:001:0126, 3221086800:04:001:0127, 3221086800:04:001:0128, 3221086800:04:001:0129, 3221086800:04:001:0130, 3221086800:04:001:0131, 3221087500:03:001:0221, 3221087500:03:001:0222, 3221087500:03:001:0223, 3221087500:03:001:0225, 3221087500:03:001:0226, 3221087500:03:001:0227, 3221087500:03:001:0228, 3221087500:03:001:0229, 3222482000:05:009:0120.
За позивачем ОСОБА_9 у період перебування сторін у шлюбі було оформлено право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222482000:05:009:0285 та 3221086800:04:001:0146.
Транспортні засоби марки «MERSEDES-BENZ Е 280», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , та марки «LEXUS LX 570», 2011 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_3 , відчужено ОСОБА_1 у грудні 2017 року.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги та даючи аналіз укладеним правочинам на предмет набуття права спільної сумісної власності подружжя на вказане майно колегія суддів враховує положення ст. ст. 36, 60, 61 та 63 СК України а також наступні норми матеріального права та відповідні їм встановлені правовідносини.
Так, згідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що спірні автомобілі були придбані період шлюбу за спільні кошти подружжя тому є спільним сумісним майном подружжя. Даний факт сторонами не оспорювався.
Також при розгляді справи встановлено, що вказані автомобілі були відчужені відповідачем у грудні 2017 року, а фактичні шлюбні відносини сторін припинились з жовтня 2017 року, що встановлено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року.
Даючи оцінку доводам апелянта щодо не відповідності висновків суду першої інстанції про фактичне припинення сторонами подружніх відносин у жовтні 2017 року, як зазначено в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року колегія суддів враховує наступне.
Так із тексту вище вказаного рішення суду (а.с. 195 т.1) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мельник І.І. приймали участь у судовому засіданні та проти задоволення позовних вимог не заперечували, а також надавали свої пояснення по справі. Також з самого тексту судового рішення вбачається, що при ухваленні рішенні судом встановлено, «що подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї не можливе, сторони фактично з жовтня 2017 року не ведуть спільного господарства не підтримують шлюбних стосунків, хоча й проживають разом, а тому позов підлягає задоволенню».
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відповідач не оскаржував рішення Святошинського районного суду від 07 листопада 2018 року в частині мотивів його прийняття та не просив змінити мотивувальну частину рішення.
Таким чином посилання апелянта на те, що рішення у вищевказаній справі не має преюдиційного значення для даної справи, колегія суддів не може визнати обґрунтованим.
Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 ( провадження № 61-14297сво23) виклав наступні правові висновки : «Вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.
Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду.
Сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном.
Згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору.
Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності».
Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.
Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя.
Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.
У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 337/2735/22 (провадження № 61-3355св23) від 12 серпня 2024 року у справі № 369/7426/21 (провадження № 61-15433св23), 20 листопада 2024 року у справі № 703/715/23 (провадження № 61-6802св24), які колегією суддів враховуються при вирішенні вказаного спору.
Даючи оцінку доводам відповідача проте, що суд першої інстанції безпідставно послався на лист Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 25 листопада 2019 року № 31/26-806аз, відповідно до якого при перереєстрації транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ» та транспортного засобу «LEXUS LX 570» згода від позивачки була відсутня, оскільки при перереєстрації транспортних засобів сервісними центрами MBC не вимагається письмова згода іншого подружжя колегія суддів оцінює критично.
Доводи апелянта про те, що сторони після жовтня 2017 року продовжували підтримувати подружні стосунки, вели спільне господарство, разом їздили відпочивати та вчиняли інші стосунки, які характерні подружжю, колегією суддів не приймаються, оскільки відповідач на підтвердження вищевказаних фактів не подав належних доказ до суду першої інстанції.
Таким чином посилання апелянта про те, що автомобілі, які зареєстровані на його ім'я, були відчужені ним за згодою позивачки, а кошти було використано в інтересах сім'ї обґрунтовано відхилено судом першої інстанції і колегія суддів з цим погоджується, оскільки як вбачається з матеріалів справи автомобілі було продано в грудні 2017 року, а як встановлено рішенням Святошинського районного суду від 07 листопада 2018 року (справа №759/6802/18), фактичні шлюбні відносини сторін припинились з жовтня 2017 року, що спростовує використання вказаних коштів в інтересах сім'ї в період після продажу автомобілів.
Обґрунтованим на думку колегії суддів є рішення суду і в частині покладення на відповідача інфляційних втрат за не своєчасне виконання обов'язку з приводу передачі відповідачці отриманих від реалізації автомобілів коштів, оскільки вказані вимоги ґрунтуються на положенні ст. 11, 625 ч.2 ЦК України та ст. 69-71 СК України.
Отже апеляційний суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що один із подружжя здійснив відчуження чи використав майно на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 36, 60, 61, 63, 70,71 СК України, 11 , 625 ЦК України, ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв