17 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 357/14499/24 провадження № 22-ц/824/11174/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Бондаренко О.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що між що позивач є власником транспортного засобу марки «Renault Fluence», д.н.з. НОМЕР_1 , 29.04.2024 близько 10 год 23 хв він, керуючи транспортним засобом, їхав по вулиці Зарічанська, будинок 43 у м. Біла Церква Київської області, з незначною швидкістю - приблизно 20-30 км/год, оскільки на цій вулиці погане дорожнє покриття, проїжджаючи повз кущі, що знаходились біля дороги, побачив, що з вказаних кущів різко вискочив собака породи Ротвейлер, тому він одразу почав гальмувати та зупинив автомобіль.
Собака, пробігаючи повз автомобіль, самостійно вдарився у передній бампер автомобіля, пошкодивши його ошийником, який був з великими шипами. Собака породи Ротвейлер належить ОСОБА_2 .. Після того, як собака різко вибіг з кущів, вдарився в передній бампер ТЗ, чим пошкодив його, побіг на подвір'я свого господаря через хвіртку, яка була відкрита. викликав на місце пригоди працівників поліції, які приїхавши склали на нього, ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП cерії ОБ № 209690 від 29.04.2024. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 17.07.2024 провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Під час пригоди, автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень через те, що собака породи Ротвейлер пошкодив передній бампер його автомобіля своїм ошийником з шипами. Факт механічних пошкоджень автомобіля марки «Renault Fluence», д.н.з. НОМЕР_1 , був зафіксований працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові Білоцерківського міськрайонного суду від 17.07.2024.
29.04.2024 позивач звернувся до «Юридичної експертної компанії Баранкова» щодо оцінки вартості матеріального збитку за механічні пошкодження ТЗ. Відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №548/05-24, вартість відновлювального ремонту ТЗ складає 18 353,19 грн. Крім того, за виконання вказаної експертизи позивач сплатив 4700 грн. Позивач направляв відповідачу заяву-запрошення на взяття участі на проведення дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку ТЗ, в серпні 2024 року направив листа-звернення на адресу ОСОБА_2 , з пропозицією вирішити даний конфлікт, а саме відшкодувати вартість ремонтних робіт ТЗ, в досудовому порядку. Відповідач не забрав листи з пошти, тому вони повернулися позивачу без вручення адресату. Крім цього, 02.05.2024 позивач звернувся до офіційного дилера Renault в Україні ТОВ «Європа плюс», щоб офіційний представник фірми склав свою вартість матеріальних збитків ТЗ марки «Renault Fluence», д.н.з. НОМЕР_1 , та відповідно до рахунку на оплату, № 0000000220 від 02.05.2024, вартість ремонту пошкодженого ТЗ становить 21445,00 грн.
Позивач вважає, що шкода заподіяна його ТЗ має прямий причинно-наслідковий зв'язок з подією, що трапилась 29.04.2024 близько 10 год 23 хв.
Вартість матеріального збитку дорівнює сумі, яку зазначив офіційним дилером Renault в Україні ТОВ «Європа плюс у рахунку на оплату № 0000000220 від 02.05.2024, та становить 21445 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 як власника собаки.
Крім цього, позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки останній жодним чином не вибачився за скоєне його собакою, не захотів врегулювати спір в досудовому порядку. Неодноразові спроби позивача вирішити питання відшкодування шкоди в досудовому порядку позитивного результату не мали, що вплинуло на його душевний стан, психологічний неспокій через те, що він не може віднайти справедливість. Тому, вважає, що має право на стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону та є необґрунтованим, а тому має бути скасоване повністю. Підставами скасування оскаржуваного судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
В апеляційній скарзі зазначає, зокрема про те, що суд необґрунтовано прийняв покази відповідача в тій частині, що останній не є власником собаки породи Ротвейлер і належне йому домоволодіння має вихід АДРЕСА_1 . Виходу на АДРЕСА_2 , по якій їхав ОСОБА_1 , його домоволодіння немає.
Суд безпідставно не прийняв до уваги факти, встановлені постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 17.07.2024, про те, що відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні, під час розгляду матеріалів адміністративного правопорушення, дав показання, що 29.04.2024 він перебував на подвір'ї будинку та була відкрита хвіртка, собака, котрий проживає на подвір'ї ОСОБА_4 , побіг за котом, та, злякавши кота, собака повертався до подвір'я. По вулиці їхав автомобіль, який збив собаку. ОСОБА_3 пояснив суду, що автомобіль він особисто не бачив та не чув як він рухався, моменту зіткнення автомобіля та собаки ОСОБА_3 не бачив також, лише побачив момент, коли собака вже відскочив від автомобіля.
Апелянт вважає, що відповідач ОСОБА_3 навмисно вводить суд в оману, надаючи різні покази з приводу одних і тих самих обставин, а також стверджуючи, що він не має доступу до вул. Зарічанської з свого місця проживання.
Згідно з поясненнями ОСОБА_4 від 29.04.2024 p., які були відібрані працівниками патрульної поліції, де зі слів ОСОБА_4 записано, що «ми виходили з території будинку на велосипедах, собака перебігла на протилежну сторону від нас...водій їхав... собака злякалась машини, побігла до нас і потрапила під машину...Все сталось навпроти наших воріт.».
Вважає, що матеріали адміністративної справи, а саме протокол серії ОБ № 209690 від 29.04.2024, схема до протоколу, пояснення ОСОБА_4 від 29.04.2024, пояснення ОСОБА_5 від 29.04.2024, повинні бути дослідженні судом апеляційної інстанції, оскільки такі мають доказове значення при визначенні власника собаки та доступності відповідача ОСОБА_6 до виходу з свого подвір'я на АДРЕСА_2 .
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вказана норма закону носить преюдиціальний характер. Вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального законодавства та піддав сумніву факти, які вже встановлені рішенням суду.
До того ж, крім слів відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин наведених в позовній заяві. Суд необґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_3 є власником собаки, яка заподіяла шкоду його автомобілю.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. У відзиві, зокрема зазначає про те, що позивачем не доведено неправомірність дій відповідача та причинного зв'язку між неправомірними діями ОСОБА_2 та заподіяною позивачеві шкодою. Наданий позивачем на підтвердження шкоди висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 58/05-24 є недопустимим доказом, оскільки оцінка проводилася раніше « 29.04.2024), ніж був укладений договорі, як підстава проведення оцінки (08.05.2024).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ..
Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2025 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов до наступного.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Renault Fluence», д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_1 з СК Універсальна 30.09.2023 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс №217094387, згідно з умовами якого автомобіль марки «Renault Fluence», д.н.з. НОМЕР_1 є застрахованим транспортним засобом.
З постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2024 року, яка набрала законної сили 29.07.2024, у справі № 357/6522/24, провадження №3/357/3330/24 (а.с.8-11), вбачається, що до суду була подана справа про адміністративне правопорушення з протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 209690 від 29.04.2024, відповідно до змісту якого 29.04.2024 о 10 год 23 хв в м. Біла Церква, вул. Зарічанська, 43, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Fluence», н.з. НОМЕР_1 , був неуважним, не вибрав безпечну швидкість руху при виникненні небезпеки, не вжив заходів аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, в результаті чого сталось зіткнення з собакою, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу (наїзд) на перешкоду. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3б, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.07.2024 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ст.124 КУпАП, закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Відповідач ОСОБА_2 , у справі № 357/6522/24, провадження № 3/357/3330/24 був залучений в якості свідка та надавав пояснення у судовому засіданні по факту дорожньої транспортної події, яка відбулася 29.04.2024 о 10 год 23 хв у м. Біла Церква, вул. Зарічанська, 43, за участю водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Renault Fluence», н.з. НОМЕР_1 .
Крім того, встановлено, що 08.05.2024 ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7 уклали договір про проведення оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ марки «Renault Fluence», н.з. НОМЕР_1 .
Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 548/05-24 від 30 травня 2024 року, вартість матеріального збитку на дату настання події 29.04.2024 становить 14170,89 грн, вартість відновлювального ремонту становить 18353,19 грн, ринкова вартість КТЗ без урахування аварійних пошкоджень на дату настання події 29.04.2024 становить 301465,50 грн, розмір втрат на проведення відновлювального ремонту КТЗ, з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, на дату настання події 29.04.2024 становить 13872,15 грн.
За проведення вказаного дослідження, на підставі рахунку на оплату № 0000000220 від 02.05.2024, ОСОБА_1 сплатив на користь ФОП ОСОБА_7 кошти у розмірі 4700 грн.
Згідно рахунку на оплату № 0000000220 від 02.05.2024, ФОП ОСОБА_8 надав ОСОБА_1 вказаний рахунок для здійснення оплати коштів у розмірі 21445 грн за придбання товару для КТЗ марки «Renault Fluence», н.з. НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з листом щодо відшкодування збитків, завданих КТЗ марки «Renault Fluence», н.з. НОМЕР_1 , його собакою породи Ротвейлер, та вказаний лист був повернутий позивачу без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем до суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що відповідач ОСОБА_2 є власником собаки породи Ротвейлер, яка заподіяла шкоду позивачу, не надано доказів щодо неправомірності дій відповідача та наявність безпосереднього причинного зв'язку між шкодою та винною поведінкою відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів наявності завданої моральної шкоди, внаслідок протиправних дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідача та вини останнього в її заподіянні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в поновному обсязі, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом. Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз положень ст.ст.11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями завдавача шкоди та шкодою, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Отже, потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду (неправомірність дій останнього), а завдавач шкоди, в свою чергу, має довести відсутність своєї вини
У відповідності до роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 року за №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав і на них поширюється правовий режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюється законом.
Таким законом є, зокрема Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у статті 9 якого визначено, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання, а також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов'язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою, крім того фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.
Згідно із ч.4 ст.12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Отже, відповідальність за заподіяні твариною збитки лежить саме на власнику/утримувачеві тварини (постанова Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 281/618/15-ц).
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Установлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, які має доводити саме позивача, а саме, що ОСОБА_2 є власником собаки породи Ротвейлер або таку утримує, що дії ОСОБА_2 є неправомірними, а також наявність безпосереднього причинного зв'язку між шкодою та винною поведінкою відповідача.
За відсутності в матеріалах справи таких доказів, висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем ОСОБА_1 позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди є правильним.
Посилання позивача на пояснення ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах адміністративної справи та копія яких надана позивачем до апеляційної скарги, а також на пояснення ОСОБА_2 , наданих останнім в судовому засіданні під час розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, як на доказ належності собаки породи Ротвейлер саме ОСОБА_2 , не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки самі по собі пояснення особи не є доказами в розумінні ст.76 ЦПК України. В межах адміністративного провадження будь-яка особа, надаючи пояснення з приводу, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди, не попереджається про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, відповідно пояснення такої особи не є показаннями свідка. Крім того, в жодних поясненнях, на які посилається позивач, ОСОБА_2 не стверджував, що саме йому належить собака породи Ротвейлер.
Окремо слід зазначити, що судовим рішенням, прийнятим в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, не встановлені обставини щодо належності собаки відповідачу ОСОБА_2 ,а також не встановлено неправомірності дій відповідача щодо ОСОБА_1 .
Сам по собі факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ст.124 КУпАП, закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення, не дає підстав для покладання відповідальності за завдані ОСОБА_1 збитки на ОСОБА_2 , без доведення належності останньому, собаки породи Ротвейлер .
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про те, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що відповідач ОСОБА_2 є власником собаки породи Ротвейлер, яка заподіяла йому шкоду, не надано доказів щодо неправомірності дій відповідача та наявність безпосереднього причинного зв'язку між шкодою та винною поведінкою відповідача.
Отже, судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 , ухвалено обґрунтоване рішення про відмову у їх задоволенні.
З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус